Рішення

від 05.09.2023 по справі 906/139/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/139/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Слівінський О.О. - посвідчення №071193 від 01.03.2023;

від позивача: Захарко Н.В. - представник, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від відповідача: Парфенюк Д.Д. - керівник; Ліпська-Романченко Г.Д. - адвокат, ордер серії АМ №1026855 від 12.07.2022;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології"

про стягнення 353 865,60грн

Керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні технології" про стягнення 353 865,60грн, з яких: 294 888,00грн заподіяних збитків за вартість робіт, які не можуть бути прийняті та потребують перероблення; 58 977,60грн штрафу за виконання робіт неналежної якості.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання підрядних робіт відповідачем, згідно з договором підряду №49 від 14.11.2017.

В якості правових підстав прокурор зазначає, зокрема, ст.11, 16, 526, 610, 611, 614, 623, 837, 853, 857, 884 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 218, 224, 226, 230 Господарського кодексу України, відповідні положення Бюджетного кодексу України, Наказу Міністерства розвитку та будівництва України №293 від 05.07.2013 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

Ухвалою від 14.04.2022 суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10.08.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/139/22 до судового розгляду по суті на 05.09.2023 о 14:15.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 05.09.2023 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні 05.09.2023 проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

14.11.2017 між Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні технології" (підрядник, відповідач) за результатами проведення закупівлі за предметом: "Реконструкція та технічне переобладнання очисних споруд каналізації у смт Ємільчине" (ID: UA-2017-10-05-001410-с) укладено договір підряду №49 (далі - Договір) (а.с. 15-19, т.1).

Згідно умов п.1.1 Договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов Договору та проектно-кошторисної документації будівельні роботи по об`єкту: Реконструкція та технічне переобладнання очисних споруд каналізації у смт Ємільчине (ДК 021:2015-45300000-0 Будівельно-монтажні роботи) у повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів з питань будівництва, технічної документації та умов договору і здати замовнику закінчені роботи у встановлений договором строк, а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до надання підряднику, визначені кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною договору (п.1.5 Договору).

За змістом п.1.7 Договору підрядник забезпечує виконання робіт матеріальними ресурсами та відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та проектно-кошторисною документацією.

Договірна ціна є твердою (п.2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.5 Договору ціна становить 3 401 094,00грн, у тому числі ПДВ 566 849,00грн.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (№КБ-2в, №КБ-3) (п.2.7 Договору).

Підрядник забезпечує відповідність якості будівельних матеріалів, конструкцій, що постачаються ним, специфікаціям, технічних паспортів, інших документів, що посвідчують їх характеристики і якість (п.5.2 Договору).

За змістом п.8.1 Підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання цього Договору відповідно до календарного графіку виконання робіт та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва", іншими нормативними документами, які регулюють виконання будівельних робіт і гарантує надійність та якість виконаних робіт з моменту підписання акту прийняття виконаних робіт у гарантійну експлуатацію протягом нормативного терміну.

Відповідно до п. 9.3 Договору підрядник повинен виконати передбачені договором роботи, якість яких відповідає вимогам ДСТУ та умовам проектно-кошторисної документації.

Згідно з п.10.1 Договору джерелом фінансування об`єкту є кошти державного та місцевого бюджетів.

За змістом п.10.3, 10.5-10.7 Договору оплату виконаних робіт замовник проводить поетапно по мірі надходжень з бюджету цільових коштів на оплату видатків для виконання будівельних робіт, в сумі, що не перевищує розмір фактичного надходження коштів з бюджету. Замовник бере на себе бюджетні фінансові зобов`язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень бюджету. Оплата за виконані будівельні роботи здійснюється в межах фактичних надходжень на реєстраційний рахунок замовника. Оплата виконаних робіт проводиться у разі наявності фінансування та в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до п.11.3.1, 11.3.6 Договору підрядник зобов`язаний виконати з використанням власних ресурсів, якщо інше не встановлено умовами договору, та у встановлені строки роботи відповідно до проектної та кошторисної документації; гарантувати якість виконаних робіт протягом 10 років після здачі виконаних робіт замовнику, на матеріали - відповідно до гарантій підприємств-виробників.

Згідно з п.13.1-13.4 Договору підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення указників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку. Гарантійний строк експлуатації, відповідно до ст.884 Цивільного кодексу України, складає 10 років з дня підписання кінцевого акту здачі-приймання виконаних робіт. Початком гарантійних строків вважається день здачі робіт, визначений в акті приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 14.1 Договору передбачено, що відповідно до п.1 ст.322 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки та сплачує штрафні санкції.

У разі виявлення недоліків (дефектів) у роботах у процесі їх приймання та після прийняття (підписання актів виконаних робіт КБ-2, КБ-3) підрядник сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості робіт, наданих з недоліками (дефектами) (п.14.5 Договору).

У разі порушення строків усунення недоліків (дефектів), виявлених замовником або контролюючими органами, визначених в акті усунення недоліків у процесі приймання виконаних робіт та протягом гарантійного строку експлуатації підрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт, в яких виявлені недоліки (дефекти) за кожний день затримки (п.14.6 Договору).

Згідно з п.14.8 Договору в разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків (дефектів) у виконаних підрядником роботах замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після її виявлення повідомляє про це підрядника і запрошує його для складання акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо підрядник не з`явиться без поважних причин у визначений у запрошенні строк. Замовник має право залучити до складання актів незалежних експертів, повідомивши про це підрядника.

Відповідно до п.14.12 Договору сторона, що порушила майнові права або законні інтереси іншої сторони, зобов`язана поновити їх, не чекаючи пред`явлення їй претензій чи звернення до суду.

Пунктом 18.2 Договору встановлено строк дії договору до 31.12.2017, але у в будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Окрім того, 31.12.2017 додатковою угодою №2 до пункту 18.2 договору підряду №49 від 14.11.2017 внесено зміни та встановлено строк його дії до 31.12.2018, але у в будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (а.с 20, т.1).

У матеріалах справи містяться підписані представниками та скріплені печатками сторін акти приймання виконаних будівельних робіт та акти вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (а.с. 27-59, т.1).

На підтвердження здійснення повного розрахунку позивача з відповідачем на загальну суму 3 376 221,60грн прокурором подано копії платіжних доручень №28 від 15.12.2017 (на суму 1 602 112,80грн), №1 від 05.04.2018 (на суму 450 000,00грн), №7 від 07.05.2018 (на суму 1 017 558,00грн), №13 від 21.06.2018 (на суму 306 550,80грн) (а.с. 23-26, т.1).

Згідно довідки Ємільчинської селищної ради Житомирської області №110 від 28.01.2022 очисні споруди каналізації, які розташовані за адресою: смт Ємільчине, вул. Івана Франка, є комунальною власністю останньої, та станом на 28.01.2022 не працюють, свою функцію очищення стічних вод не виконують (а.с. 97, т.1).

Також прокурором у матеріали справи подано копії висновку експерта №2067/20-25/225/226/21-25 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42019061240000042 від 10.02.2021 та висновку експерта №116 від 29.04.2021 (а.с. 60-92, т.1), згідно яких, зокрема, підтверджено сплату позивача на користь відповідача 3 376 221,60грн на виконання договору підряду №49 від 14.11.2017; а також встановлено, що виконані будівельні роботи по об`єкту "Реконструкція та технічне переобладнання очисних споруд каналізації у смт Ємільчине" не відповідають вимогам проєктно-кошторисної документації і вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; вартість завищення обсягів робіт при реконструкції та технічному переобладнанні очисних споруд каналізації у смт Ємільчине відповідно до наданих актів форми КБ-2в становить 132 113,00грн з ПДВ; вартість робіт, які не можуть бути прийняті й потребують перероблення, згідно з наданими актами форми КБ-2в становить 294 888,00грн з ПДВ.

Посилаючись на неналежне виконання будівельних робіт згідно договору підряду №49 від 14.11.2017, прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 294 888,00грн заподіяних збитків за вартість робіт, які не можуть бути прийняті та потребують перероблення та 58 977,60грн штрафу за виконання робіт неналежної якості.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з договору підряду №49 від 14.11.2017, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

У відповідності до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Також, ч.4 ст.837 ЦК України встановлено, що до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави (побутового підряду, будівельного підряду, підряду на проектні та пошукові роботи), положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст.875 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.879 ЦК України підрядник, який зобов`язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч.4 ст.879 ЦК України).

Частина 4 статті 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За змістом ч.1-4 ст.884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об`єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За змістом ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам,- зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.216 ГК України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов`язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків.

За усталеною судовою практикою господарське правопорушення складається з чотирьох елементів, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданими збитками є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що збитки стали об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Згідно з положеннями ст.614 Цивільного кодексу України на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення відсутності своєї вини, а розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доводиться кредитором у відповідності до ст.623 ЦК України.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

За приписами ч.1 ст.884 Цивільного кодексу України, підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Вказані положення узгоджуються з практикою Верховного Суду, правові висновки у частині відшкодування збитків завданих вчиненням цивільного правопорушення викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №916/332/17, якою також зроблено висновок про те, що критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом у даній справі стало вчинення господарського правопорушення відповідачем, складовими частинами якого є:

1) протиправна поведінка відповідача, а саме: невиконання підрядником зобов`язань при проведенні ремонтних робіт за договором підряду №49 від 14.11.2017, внесення недостовірних даних до актів виконаних робіт, умисне приховування недоліків виконаних робіт;

2) шкода, що виражається у спричиненні неправомірними діями відповідача збитків державному та місцевому бюджету на суму 294 888,00грн, які мають реальний характер. При цьому, розмір збитків за неналежно виконане відповідачем зобов`язання за договором підряду №49 від 14.11.2017 встановлений висновком експерта №2067/20-25/225/226/21-25 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42019061240000042 від 10.02.2021 (а.с. 60-82, т.1);

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає в тому, що внаслідок неналежного виконання підрядником умов договору, зазначення недостовірних даних у актах виконаних робіт замовником зайво понесено витрати в розмірі 294 888,00грн, що є шкодою, яка не дозволила потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Як наслідок - результат роботи не відповідає якості та непридатний для використання відповідно до договору підряду №49 від 14.11.2017;

4) вина, яка виражається в порушенні вимог закону та умов договору вчинено підрядником умисно за умов очевидності, за відсутності випадку або непереборної сили, наявність яких могли бути підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, при цьому останнім не вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання взятих зобов`язань. Також, у порушення вимог ст.847 ЦК України підрядником не повідомлено замовника про наявність інших обставин, що не залежать від нього, які загрожують якості або придатності результату роботи, що також свідчить про наявність умислу відповідача на отримання з бюджету коштів за роботи, виконані з порушенням будівельних норм і стандартів, проектно-кошторисної документації та умов договору підряду.

Приписи ст.853 ЦК України регулюють різні обставини та умови виявлення недоліків у виконаних роботах (явних або прихованих) з різними наслідками для замовника та підрядника, відповідно при вирішенні питання про стягнення з підрядника відшкодування витрат замовника, пов`язаних з усуненням недоліків у певних роботах, суду необхідно чітко встановити чи мали місце взагалі недоліки в роботі, чи є такі недоліки явними або прихованими, тобто, чи могли вони бути встановлені при звичайному способі прийняття роботи.

Верховний суд зазначає, що для надання відповіді на питання, чи мали місце недоліки у виконаній роботі, необхідно не лише зазначити, що такі недоліки існували, а вказати які саме недоліки, в чому вони виразились, які пошкодження, причини та обсяги цих недоліків, а також встановити, що такі недоліки неможливо було виявити під час приймання робіт. Близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №904/2029/19.

Так, у висновку експерта №2067/20-25/225/226/21-25 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42019061240000042 від 10.02.2021 (а.с. 60-82, т.1, 112-118, т.2) зазначено, що виконані будівельні роботи по об`єкту "Реконструкція та технічне переобладнання очисних споруд каналізації у смт Ємільчине" не відповідають вимогам проєктно-кошторисної документації і вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; детальніше наведено в дослідницькій частині висновку.

Зокрема, як вбачається з вказаного вище висновку експертизи, експертом під час проведення натурного обстеження виявлено наступні розбіжності між проектними рішеннями та фактично виконаними роботами:

- огородження решіточної будівлі виконано з набірного сендвічу (оцинкований профільований лист та шар утеплювача), тоді як в проектній документації вказане огородження з сітки-рабиці;

- не виконана труба для відведення відходів зі шнекового транспортера, натомість у приміщенні решіточної будівлі встановлений пластиковий бак для збору відходів;

- у приміщенні виробничо-побутової будівлі не встановлені печі типу "Булер`ян", що спричинює невідповідний температурний режим в приміщенні;

- до встановлених барабанних мікрофільтрів не виконані металеві сходи, які вказані в проекті, що утруднює експлуатацію та обслуговування обладнання;

- не встановлено запроектовані тонкошарові модулі;

- розташування обладнання в аеротенках не відповідає проектному (згідно проекту обладнання повинно розміщуватись в двох середніх аеротенках, тоді як фактично воно змонтовано в двох крайніх лівих аерогенках);

- не виконано підсилення цегляних стін резервуарів-аеротенків, шляхом виконання залізобетонної обойми, натомість по контуру резервуарів виконаний каркас з металопрокату, який жодним чином не підсилює і не укріплює цегляні стіни;

- виконана частина робіт, не передбачена проектною документацією, зокрема, опорядження побутових приміщень та встановлення металопластикових віконних блоків;

- в актах приймання виконаних будівельних робіт вказане установлення нових блоків аерації, в той час як у проекті зазначено, що блоки глибинної напірної аерації існуючі.

Також під час проведення обстеження виявлено ряд неякісно виконаних робіт. Гідроізоляція поверхонь мастикою HYPERDESMO-HAA виконана неякісно, оскільки по зовнішніх стінах резервуарів-аеротенків масивні протікання. Також підрядником порушено вимоги проектної документації і не виконана монолітна залізобетонна обойма навколо резервуарів. Встановлений каркас з металопрокату навколо резервуарів, жодним чином не підсилює і не укпріпляє цегляні стіни аеротенків. Дані роботи потребують перероблення та не можуть бути прийняті. Перелік та обсяг цих робіт наведені в таблицях №6 та №7 вказаного висновку експерта.

Враховуючи обставини вчинення відповідачем порушення зобов`язань, виявлення яких стало можливе лише у ході проведення комплексної будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, можна дійти висновку про їх прихований характер.

Тобто, встановлені у ході експертизи порушення не є очевидними та не могли бути виявлені в момент їх приймання, внаслідок чого позивач як замовник послуг відповідача, не міг скористатися правами, визначеними ст.849, 852, 853 ЦК України, зокрема, вимагати безоплатного виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, чи розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 294 888,00грн заподіяних збитків за вартість робіт, які не можуть бути прийняті та потребують перероблення, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом критично оцінюються посилання відповідача, в якості заперечень проти позову, на невідповідність висновків експертиз, з огляду на наступне.

Зокрема, у висновку експерта №2067/20-25/225/226/21-25 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42019061240000042 від 10.02.2021 (а.с. 60-82, т.1) зазначено, що встановити точні обсяги та у с і х вартість виконаних робіт по об`єкту: "Реконструкція та технічне переобладнання очисних споруд каналізації у смт Ємільчине" станом на момент проведення обстеження не вбачається за можливе у зв`язку з тим, що на дослідження не надана кошторисна документація до розрахунку договірної ціни; у рамках будівельно-технічного дослідження перевірялися, внесені до звітної документації, обсяги робіт, які можливо визначити під час натурного обстеження; детальніше наведено в дослідницькій частині висновку.

Водночас, предметом позову, в тому числі, є вимога щодо стягнення збитків у розмірі вартості робіт, які не м о ж у т ь бути п р и й н я т і та потребують перероблення.

Окрім того, варто зазначити, що у відповідності до ст. 124, п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Суд зазначає, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі перед тим судом, який розглядає справу та надає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Вирішуючи питання про вірогідність доказів, що були надані сторонами у даній справі для встановлення обставин щодо неналежного виконання відповідачем договору підряду №49 від 14.11.2017, суд відповідно до свого внутрішнього переконання, в сукупності з іншими наданими прокурором доказами, вважає надані останнім докази на підтвердження своїх вимог більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч.1, 2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Пунктом 14.5 договору підряду №49 від 14.11.2017 також передбачено, що в разі виявлення недоліків (дефектів) у роботах у процесі їх приймання та після прийняття (підписання актів виконаних робіт КБ-2, КБ-3) підрядник сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості робіт, наданих з недоліками (дефектами).

Перевіривши наведений прокурором у позовній заяві розрахунок розміру штрафу, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість (294 888,00грн х 20% = 58 977,60грн).

Відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 1-9, т.2) викладено клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції з прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Судом вище встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 294 888,00грн збитків та 58 977,60грн штрафу є законним та обґрунтованими. Проте, у відзиві на позовну заяву представником відповідача викладено клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

В даному випадку, має місце звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації.

Варто зазначити, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція відображена, зокрема, і постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №357/9328/15-ц (провадження №14-460цс18).

Заперечуючи проти застосування позовної давності, прокурор та позивач посилаються на той факт, що про неналежне виконання відповідачем договору підряду №49 від 14.11.2017 вони дізналися лише, ознайомившись з висновком експерта №2067/20-25/225/226/21-25 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42019061240000042 від 10.02.2021. Таким чином, прокурор і позивач довідалися про порушення відповідачем зазначеного договору в лютому 2021 року.

Водночас, згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався і закінчився 30.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

При цьому, прокурором позовну заяву в даній справі подано до суду 14.02.2022 за вх.№153, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції Господарського суду Житомирської області.

З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення викладеного у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки прокурором не пропущено такий строк.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Отже, враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що судовий збір необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні технології" (10003, м. Житомир, вул. Чехова, буд. 1, офіс 10; ідентифікаційний код 40904358) на користь Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (10014, м. Житомир, майдан С.П.Корольова, буд. 12; ідентифікаційний код 39932654):

- 294 888,00грн збитків;

- 58 977,60грн штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні технології" (10003, м. Житомир, вул. Чехова, буд. 1 офіс 10; ідентифікаційний код 40904358) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11; ідентифікаційний код 02909950):

- 5 307,98грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.09.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - Житомирській обласній прокуратурі (prokzt@zhit.gp.gov.ua);

3 - Новоград-Волинській окружній прокуратурі (nvmpzpost@zhit.gp.gov.ua)

4 - Департаменту регіонального розвитку Житомирської ОДА (drr@drrdep.zht.gov.ua);

5 - ТОВ "БК Сучасні технології" (рек.) та на електронну пошту (moderntechnology@ukr.net); ІНФОРМАЦІЯ_1