Постанова
від 05.09.2023 по справі 910/11761/21
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/11761/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Гончарова О. В. (самопредставництво),

відповідача-1 - Коржа В. М. (адвоката),

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи - Дядюка О. В. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА УКРАЇНА"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 (колегія суддів: Тищенко А. І. - головуючий, Скрипка І. М., Михальська Ю. Б.) у справі

за позовом Київської міської ради

до: 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА УКРАЇНА", 2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каравай Надії Володимирівни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Благодійної організації "Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва "Київський еколого-культурний центр"

про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права постійного користування земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2021 року Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА УКРАЇНА" (далі - СТОВ "НОВА УКРАЇНА") та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каравай Надії Володимирівни (далі - приватний нотаріус Каравай Н. В.) про визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса Каравай Н. В. від 30.09.2020 № 54327210, від 30.09.2020 № 54332518 про державну реєстрацію права постійного користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:62:212:0008 площею 96,2065 га та з кадастровим номером 8000000000:62:211:0127 площею 278,9776 га, і припинення права постійного користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" зазначеними земельними ділянками.

1.2. Позовні вимоги Київської міської ради обґрунтовані встановленням із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 30.09.2020 приватний нотаріус Каравай Н. В. з порушенням порядку, визначеного Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", прийняв рішення № 54327210 та № 54332518 про державну реєстрацію права постійного користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельними ділянками (кадастрові номери: 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127, площею 96,2065 га та 278,9776 га відповідно) з одночасною реєстрацією права комунальної власності на ці земельні ділянки за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. Підставою прийняття таких рішень був Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 7 584,2 га, серія та номер: Б 3085659, виданий у 1981 році Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів. Позивач зазначав, що земельні ділянки розташовані на території міста Києва і належать територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. При цьому будь-яких рішень щодо передачі у власність або в користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" зазначених земельних ділянок Київська міська рада не приймала, а тому у СТОВ "НОВА УКРАЇНА" немає права постійного користування цими земельними ділянками, а оспорювані рішення приватного нотаріуса Каравай Н. В. порушують інтереси територіальної громади міста Києва у вигляді позбавлення права розпоряджатися та користуватися своїм майном (земельними ділянками).

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 (суддя Головіна К. І.) у справі № 910/11761/21 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог Київської міської ради до СТОВ "НОВА УКРАЇНА" про визнання протиправними та скасування рішень, припинення права постійного користування земельними ділянками.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами того факту, що територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради набула право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127.

2.3. Крім того, місцевий господарський суд установив, що Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів у 1981 році радгоспу імені Кірова було видано Державний акт № Б 3085659 на право користування землею, відповідно до якого за цим радгоспом закріплено в безстрокове безоплатне користування 7 584,2 га землі для використання у сільськогосподарському виробництві. Зазначений акт був зареєстрований Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів у Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за № Б 085659 у 1981 році.

2.4. При цьому господарський суд першої інстанції врахував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/4319/19, яке набрало законної сили, встановлено обставини набуття СТОВ "НОВА УКРАЇНА" статусу правонаступника Колективного сільськогосподарського підприємства "НОВА УКРАЇНА" (далі - КСП "НОВА УКРАЇНА") та радгоспу імені Кірова.

2.5. Крім того, суд установив, що акт на право постійного користування землею, площею 7 584,2 га, для використання в сільськогосподарському виробництві, виданий Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів у 1981 році № Б 3085659, був узятий до уваги приватним нотаріусом Каравай Н. В. при прийнятті оспорюваних рішень від 30.09.2020 № 5433251 та від 30.09.2020 № 54327210 про реєстрацію за СТОВ "НОВА УКРАЇНА" права постійного користування земельними ділянками комунальної власності площами 278,9776 га та 96,2065 га.

2.6. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав належних доказів на підтвердження заявлених у позові вимог, не довів наявність порушення свого права з боку відповідачів, виходячи з наведених ним підстав позову.

2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 910/11761/21 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Київської міської ради до СТОВ "НОВА УКРАЇНА" задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Каравай Н. В. від 30.09.2020 з індексним номером: 54327210 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:212:0008 площею 96,2065 га за СТОВ "НОВА УКРАЇНА".

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Каравай Н. В. від 30.09.2020 з індексним номером: 54332518 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:211:0127 площею 278,9776 га за СТОВ "НОВА УКРАЇНА".

Припинено право постійного користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:212:0008.

Припинено право постійного користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:62:211:0127.

2.8. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, зокрема, виходив із того, що передавальний акт КСП "НОВА УКРАЇНА" від 26.07.2004, складений на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 22.07.2004 у справі № 263/126-98, не був затверджений органом, який прийняв рішення про припинення КСП "НОВА УКРАЇНА", - Господарським судом Київської області у справі № 263/126-98. За висновком суду, зазначений акт не підтверджує передачу будь-яких прав чи обов`язків КСП "НОВА УКРАЇНА" новоствореному підприємству СТОВ "НОВА УКРАЇНА".

2.9. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів СТОВ "НОВА УКРАЇНА" щодо його правонаступництва в частині права постійного користування землею КСП "НОВА УКРАЇНА".

2.10. Апеляційний господарський суд констатував, що існують дві різні процедури погодження і затвердження вже розробленої технічної документації, які застосовуються до різних випадків відновлення меж, формування нових земельних ділянок шляхом поділу, тощо. Крім того, суд зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальність "Ран-груп" (далі - ТОВ "Ран-груп") на замовлення СТОВ "НОВА УКРАЇНА" було розроблено проект землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки, однак, за висновком суду, фактично відбулося формування нових ділянок шляхом поділу. Водночас розроблений проект землеустрою всупереч положенням частини 14 статті 186 Земельного кодексу України замовником не було подано до Київської міської ради на затвердження. Таким чином, за висновком суду, реєстратор не мав права реєструвати земельні ділянки в державному кадастрі.

2.11. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що під час державної реєстрації прав на земельні ділянки не було надано документів, які підтверджують повноваження особи, що подала заяву про державну реєстрацію; документів які підтверджують правонаступництво СТОВ "НОВА УКРАЇНА" після КСП "НОВА УКРАЇНА"; документів, які підтверджують правонаступництво КСП "НОВА УКРАЇНА" після радгоспу імені Кірова, у земельних правовідносинах; документів щодо належності спірної ділянки СТОВ "НОВА УКРАЇНА"; документів, що дозволяють ідентифікувати земельну ділянку щодо якої проводилася державна реєстрація.

2.12. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відсутність в Державному реєстрі при проведенні реєстраційної дії скан-копій документів, що підтверджують повноваження СТОВ "НОВА УКРАЇНА", невідповідність даних у Державному акті на право користування землею від 1981 серія та номер Б № 085659, виданому Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів радгоспу імені Кірова, даним щодо реєстрації права власності на зазначену ділянку за Броварською міською радою Київської області, відсутність документів, що підтверджують право користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127, недоведеність того, що зазначені земельні ділянки належать до земель, наданих у користування за Державним актом 1981 року, відсутність документів, що підтверджують правонаступництво СТОВ "НОВА УКРАЇНА" прав та обов`язків радгоспу імені Кірова, свідчать про порушення порядку державної реєстрації, встановленого законодавством, а тому були наявні підстави для відмови в державній реєстрації права користування.

2.13. За таких обставин апеляційний господарський суд констатував, що власником земельної ділянки, щодо якої вчинена державна реєстрація прав, на підставі рішення державного реєстратора від 29.09.2020, є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 910/11761/21, до Верховного Суду звернулося СТОВ "НОВА УКРАЇНА" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 у справі № 910/11761/21 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, СТОВ "НОВА УКРАЇНА" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. СТОВ "НОВА УКРАЇНА", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження, зокрема, є пункт 4 частини 2 статті 287, пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційний господарський суд з порушенням частини 4 статті 74, частин 4, 5, 7 статті 75, частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України визнав обставини, встановлені у справах № 911/2997/16, № 911/3588/13, № 911/773/20, такими, що звільнені від доказування (преюдиційні обставини), і це, на думку скаржника, призвело до неправильного застосування частин 1, 3 статті 59 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

3.4. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд з порушенням пункту 5 частини 3 статті 162, частини 3 статті 46, статей 42, 50, 86, частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі апеляційного розгляду, і це, на думку скаржника, призвело до неправильного застосування частини 14 статті 186 Земельного кодексу України, статей 4, 27-29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

3.5. На думку СТОВ "НОВА УКРАЇНА", апеляційний господарський суд з порушенням частин 1, 2, 3 статті 86, частин 4, 5, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не дослідив зібрані у справі докази щодо правонаступництва СТОВ "НОВА УКРАЇНА" у зв`язку з реорганізацією радгоспу імені Кірова шляхом його перетворення у КСП "НОВА УКРАЇНА" та реорганізацією КСП "НОВА УКРАЇНА" шляхом його приєднання до СТОВ "НОВА УКРАЇНА", і це, на думку скаржника, призвело до неправильного застосування статті 92, частини І статті 141 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 22.05.2019 у справі № 914/1104/18, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, від 23.02.2022 у справі № 906/705/19.

3.6. Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд з порушенням пункту 1 статті 77, частин 1, 2, 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановив обставини щодо об`єму земель, які перейшли від радгоспу імені Кірова та КСП "НОВА УКРАЇНА" до СТОВ "НОВА УКРАЇНА", на підставі недопустимих доказів, і це, на думку скаржника, призвело до незастосування статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

3.7. При цьому скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд з порушенням частин 1, 2, 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України не дослідив зібрані у справі докази щодо переходу прав та обов`язків від радгоспу імені Кірова, КСП "НОВА УКРАЇНА" до СТОВ "НОВА УКРАЇНА" та погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство КСП "НОВА УКРАЇНА" за рахунок передачі права постійного користування земельною ділянкою, і це, на думку скаржника, призвело до неправильного застосування статей 35, 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

3.8. Скаржник також вважає, що апеляційний господарський суд з порушенням частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визнав обставини, встановлені у судовій справі № 2а-4190/11/2670, такими, що звільнені від доказування (преюдиційні обставини), та всупереч частинам І, 2, 3 статті 86, статті 91 Господарського процесуального кодексу України не дослідив обставини щодо відмови від права оренди на спірні земельні ділянки, і це, на думку скаржника, призвело до неправильного застосування статей 92, 141 Земельного кодексу України та незастосування статей 93, 124, 126, 142 Земельного кодексу України, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах у контексті збереження права постійного користування земельною ділянкою за користувачем після визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду та договорів оренди, які були укладені на підставі такого рішення.

3.9. Крім того, на думку скаржника, апеляційний господарський суд з порушенням частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України не дослідив зібрані у справі докази щодо державної реєстрації оспорюваних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і це, на думку скаржника, призвело до неправильного і безпідставного застосування статей 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та незастосування статей 4, 27- 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

3.10. Київська міська рада у відзиві на касаційну скаргу СТОВ "НОВА УКРАЇНА" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення господарських судів - залишити без змін. Київська міська рада вважає необґрунтованими доводи СТОВ "НОВА УКРАЇНА" щодо наявності правонаступництва СТОВ "НОВА УКРАЇНА" прав та обов`язків КСП "НОВА УКРАЇНА" та радгоспу імені Кірова, в тому числі права постійного користування за Державним актом 1981 року № Б 3085659.

3.11. Благодійна організація "Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва "Київський еколого-культурний центр" у відзиві на касаційну скаргу СТОВ "НОВА УКРАЇНА" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів - без змін. Благодійна організація "Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва "Київський еколого-культурний центр" зазначає, що існують дві різні процедури погодження і затвердження вже розробленої технічної документації, які застосовуються до різних випадків відновлення меж, формування нових ділянок шляхом поділу, тощо. Благодійна організація "Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва "Київський еколого-культурний центр" також зазначає, що ТОВ "Ран-груп" на замовлення СТОВ "НОВА УКРАЇНА" було розроблено проект землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки, однак, за доводами Благодійної організації "Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва "Київський еколого-культурний центр", фактично відбулося формування нових ділянок шляхом поділу. Водночас розроблений проект землеустрою всупереч частині 14 статті 186 Земельного кодексу України замовником не було подано до Київської міської ради на затвердження, а тому реєстратор не мав права реєструвати земельні ділянки в державному кадастрі.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 30.09.2020 приватним нотаріусом Каравай Н. В. були прийняті рішення № 54327210, № 54332518 про державну реєстрацію права постійного користування СТОВ "Нова Україна" земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 площею 96,2065 га та 8000000000:62:211:0127 площею 278,9776 га з одночасною реєстрацією права комунальної власності на ці земельні ділянки за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

4.2. Господарські суди зазначили, що підставою для прийняття наведених рішень є Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Б № 085659, виданий радгоспу імені Кірова в м. Бровари Української Радянської Соціалістичної республіки Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів, у тому, що за цим землекористувачем закріплюється у безстрокове і безоплатне користування 7 584,2 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землі надані для використання в сільськогосподарському виробництві. Акт датований 1981 роком.

4.3. Суди встановили, що Київська міська рада, звертаючись із позовом в цій справі, зазначала, що земельні ділянки розташовані на території міста Києва і належать на праві власності територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. Будь-яких рішень щодо передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 площею 96,2065 га та 8000000000:62:211:0127 площею 278,9776 га у власність або користування будь-яким фізичним чи юридичним особам Київська міська рада не приймала, а тому, на думку Київської міської ради, у СТОВ "НОВА УКРАЇНА" відсутнє право постійного користування земельними ділянками, а оспорювані рішення приватного нотаріуса про реєстрацію такого права є протиправними та їх слід скасувати.

4.4. Господарські суди зазначили, що 21.10.2004 Київською міською радою прийнято рішення № 655/2065 "Про оформлення сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "НОВА УКРАЇНА" права користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Деснянського району м. Києва", зокрема, право довгострокової оренди на 15 років 11 земельних ділянок площею 486,50 га за рахунок частини земель, закріплених за радгоспом імені Кірова згідно з Державним актом на право користування землею від 1981 року, з них: ділянка № 1 - площею 2,64 га; ділянка № 2 - площею 6,79 га; ділянка № 3 - площею 13,04 га; ділянка № 4 - площею 34,91 га; ділянка № 5 - площею 20,36 га; ділянка № 6 - площею 90,28 га; ділянка № 7 - площею 51,95 га; ділянка № 8 - площею 17,67 га; ділянка № 9 - площею 59,97 га; ділянка № 10 - площею 93,09 га; ділянка № 11 - площею 95,80 га.

4.5. На підставі зазначеного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та СТОВ "НОВА УКРАЇНА" (орендар) було укладено 11 договорів оренди земельних ділянок в межах Деснянського району міста Києва від 16.01.2006.

4.6. СТОВ "НОВА УКРАЇНА" звернулося до Київської міської ради з листами-згодами від 19.07.2007 № 26/07, від 28.07.2007 № 28/07, від 16.05.2008 № 02-16/05, від 16.05.2008 01-16/05 щодо припинення права користування частиною земельних ділянок. Одночасно в листі-згоді від 19.07.2007 № 26/07 СТОВ "НОВА УКРАЇНА" не заперечувало проти надання частин земельних ділянок площею 95,79 га Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Забудовник" в межах, визначених проектом відведення. В листі-згоді від 28.07.2007 № 28/07 СТОВ "НОВА УКРАЇНА" не заперечувало проти надання частин земельних ділянок площею 62,54 га Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Містобудівник" в межах, визначених проектом відведення.

4.7. Рішеннями Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 у справі № 5011-62/1103-2012, від 26.07.2012 у справі № 5011-10/1408-2012, від 26.07.2012 у справі № 5011-10/1408-2012 визнано відсутнім право користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельними ділянками.

4.8. Суди зазначили, що, за доводами Київської міської ради, вона у подальшому жодних рішень щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127 будь-яким фізичним чи юридичним особам не приймала.

4.9. Крім того, позивач зазначав, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019000000000:62:211:0127 від 08.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, встановлено, що окремі службові особи Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, зловживаючи службовими повноваженнями, всупереч інтересам служби, з метою отримання неправомірної вигоди від юридичних осіб, з порушенням вимог статті 9 Земельного кодексу України, статей 9, 22, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, за відсутності волевиявлення власника або користувача земельних ділянок провели реєстрацію 19 земельних ділянок в Оболонському районі м. Києва, присвоївши їм кадастрові номери, у тому числі 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:52:211:0127 у Дарницькому районі м. Києва. Внаслідок таких дій на цей час 19 земельних ділянок без рішення власника - Київської міської ради вибули з комунальної власності, що спричинило тяжкі наслідки для інтересів територіальної громади міста Києва.

4.10. Суди зазначили, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Б № 085659 виданий радгоспу імені Кірова м. Бровари Української Радянської Соціалістичної республіки Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів у тому, що за цим землекористувачем закріплюється у безстрокове і безоплатне користування 7 584,2 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для використання в сільськогосподарському виробництві. Акт датований 1981 роком. В акті зазначено, що він складений в двох примірниках, з яких перший надано землекористувачу, другий екземпляр зберігається у Виконавчому комітеті районної (міської) Ради народних депутатів трудящих.

4.11. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 26.08.1988 № 6486-ХІ "Про розширення меж міста Києва" до меж міста Києва було включено села Жуляни, Троєщина та смт Бортничі. При цьому село Троєщина та землі навколо нього входили раніше до Броварського району Київської області.

4.12. На виконання зазначеного Указу Українським державним інститутом інженерно-геодезичних вишукувань і зйомок Головного управління геодезії та картографії при Раді Міністрів СРСР у 1990 році були виконані роботи щодо встановлення меж міста Києва в натурі (на місцевості), закріплення їх межовими знаками та складання каталогу координат і висот знаків міських меж.

4.13. Тому частина земель КСП імені Кірова із зазначених у Акті 1981 року (площею 7 584,2 га) у зв`язку з розширенням меж міста Києва перейшла в межі міста Києва.

4.14. Згідно з постановою Верховної Ради України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 протоколом № 1 зборів уповноважених радгоспу імені Кірова від 24.03.1992 було прийнято рішення про створення на базі радгоспу імені Кірова КСП "НОВА УКРАЇНА" та затверджено його статут. Пунктом 6 протоколу зборів вирішено звернутися до Фонду державного майна та Міністерства сільського господарства України про безкоштовну передачу основних засобів виробництва радгоспу імені Кірова в колективну власність створеного підприємства та до земельної комісії райвиконкому з проханням видати державний акт землекористування. Пунктом 7 протоколу зборів вирішено просити земельну комісію райвиконкому видати Державний акт землекористування КСП "НОВА УКРАЇНА".

4.15. Апеляційний господарський суд зазначив, що обставини щодо перетворення радгоспу імені Кірова у КСП "НОВА УКРАЇНА" підтверджуються: атом оцінки вартості цілісного майнового комплексу радгоспу імені Кірова, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 30.11.1993, протоколом № 2 загальних зборів уповноважених членів колективу радгоспу імені Кірова від 21.12.1993, Свідоцтвом № 461 про реєстрацію КСП "НОВА УКРАЇНА", реєстраційний № 212-461-КСП, виданим Броварською районною держаною адміністрацією Київської області 27.12.1003, Статутом КСП "НОВА УКРАЇНА", затвердженим зборами уповноважених трудового колективу радгоспу імені Кірова 24.03.1992. Пунктом 2.3 Статуту встановлено, що землі підприємства належать йому на праві колективної власності. Право підприємства на земельну ділянку посвідчується державним актом і зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань. Це право може бути припинено в порядку і на підставах, установлених Земельним кодексом України. Свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності КСП "НОВА УКРАЇНА" видане 17.02.1997, відповідно до якого ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в ЄДРПОУ - 00448737.

4.16. Пунктом 2.4 Плану приватизації державного радгоспу імені Кірова, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 23.12.1993, встановлено, що землекористування здійснюється згідно з Державним актом на право користування землею, виданим Виконавчим комітетом Броварської районної Ради народних депутатів Б № 085659 в 1981 році. Всього станом на 01.11.1993 в землекористуванні радгоспу знаходиться: 4 114,2 га землі; сільськогосподарських угідь 3 292,4 га, з них: рілля - 1382, 4 га, сінокоси - 1573, 3 га, пасовища - 286, 6 га.

4.17. Апеляційний господарський суд установив, що в рішенні Господарського суду Київської області від 29.11.2016, постанові Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 та постанові Вищого господарського суду України від 12.09.2017 у справі № 911/2997/16 за позовом СТОВ "НОВА УКРАЇНА" щодо порушення його права постійного користування земельною ділянкою, яке, за його твердженням, належить йому як правонаступнику КСП "НОВА УКРАЇНА", суди зазначили таке.

4.18. 21.02.1997 КСП "НОВА УКРАЇНА" внесене до ЄДРПОУ під ідентифікаційним кодом 00448737.

4.19. 26.12.2003 ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 263/126-98 за заявою Закритого акціонерного товариства "Васильківхлібпродукт" про визнання банкрутом КСП "НОВА УКРАЇНА" затверджено мирову угоду від 16.12.2003, у зв`язку з чим провадження у справі № 263/126-98 припинено. Ухвалено Товариству з обмеженою відповідальністю "Земельний актив" (далі - ТОВ "Земельний актив") (код 32665536) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Синкол" (далі - ТОВ "Синкол") (код 31753097) провести реорганізацію КСП "НОВА УКРАЇНА" в нове підприємство СТОВ "НОВА УКРАЇНА" на правах його засновників за умови повного прийняття на себе правонаступництва за всіма борговими зобов`язаннями та майновими і немайновими правами КСП "НОВА УКРАЇНА" з обов`язковим присвоєнням нового ідентифікаційного коду та виключенням КСП "НОВА УКРАЇНА" з ЄДРПОУ.

4.20. СТОВ "НОВА УКРАЇНА" з ідентифікаційним кодом 32831851 було зареєстроване Броварською РДА 31.12.2003.

4.21. Матеріали реєстраційної справи СТОВ "НОВА УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 32831851) свідчать про те, що 29.12.2003 відбулись загальні збори засновників СТОВ "НОВА УКРАЇНА" - ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол", на яких було ухвалено рішення про створення СТОВ "НОВА УКРАЇНА", затвердження його статуту та установчого договору на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 26.12.2003 у справі № 263/126-98. Також було затверджено статутний фонд у розмірі 30 000,00 грн (протокол від 29.12.2003 № 1).

4.22. У пункті 1.2 Статуту СТОВ "НОВА УКРАЇНА", затвердженого рішенням зборів засновників (протокол № 1 від 29.12.2003), зазначено, що товариство створено на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 22.07.2004, якою припинено провадження у справі № 263/126-98 про банкрутство КСП "НОВА УКРАЇНА" і затверджено мирову угоду від 26.12.2003, відповідно до якої ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол" в результаті реорганізації КСП "НОВА УКРАЇНА" в нове підприємство - СТОВ "НОВА УКРАЇНА" на правах його засновників, за умови повного прийняття на себе правонаступництва за всіма борговими зобов`язаннями та майновими і немайновими правами КСП "НОВА УКРАЇНА".

4.23. 17.03.2004 ліквідатор на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 26.12.2003 звертався до Броварської РДА з проханням скасувати державну реєстрацію КСП "НОВА УКРАЇНА" згідно з пунктом 36 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 № 740 "Про порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності". Однак йому було відмовлено, оскільки в поданих ним матеріалах був відсутній затверджений судом ліквідаційний баланс, передавальний акт та розподільчий баланс відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України, а сама ухвала суду не зобов`язувала орган реєстрації здійснити скасування державної реєстрації КСП "НОВА УКРАЇНА" (код 00448737).

4.24. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2004 скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 26.12.2003 у справі № 263/126-98.

4.25. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2004 у справі № 263/126-98 затверджено мирову угоду від 16.12.2003 з наступними змінами від 07.07.2004, у зв`язку з чим провадження у справі № 263/126-98 припинено. Ухвалено ТОВ "Земельний актив" (код 32665536) та ТОВ "Синкол" (код 31753097) провести реорганізацію КСП "НОВА УКРАЇНА" в нове підприємство СТОВ "НОВА УКРАЇНА" на правах його засновників за умови повного прийняття на себе правонаступництва за всіма борговими зобов`язаннями та майновими і немайновими правами КСП "НОВА УКРАЇНА" з обов`язковим присвоєнням нового ідентифікаційного коду та виключенням КСП "НОВА УКРАЇНА" з ЄДРПОУ, державну реєстрацію якого провести в межах Броварського району Київської області через Броварську РДА Київської області.

4.26. Предметом затвердженої ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2004 у справі № 263/126-98 мирової угоди було погашення у повному обсязі залишкової суми майнових вимог, які виникли у процесі ліквідації підприємства, в межах, визначених цією мировою угодою. Сторони мирової угоди (кредитори, боржник та заінтересовані особи - ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол") дійшли згоди про те, що КСП "НОВА УКРАЇНА" має змінити свою організаційно-правову форму і пройти процес перетворення в СТОВ "НОВА УКРАЇНА" шляхом реорганізації підприємства-боржника з обов`язковим виключенням КСП "НОВА УКРАЇНА" з ЄДРПОУ після повного погашення кредиторської заборгованості. ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол" зобов`язалися провести реорганізацію КСП "НОВА УКРАЇНА" в нове підприємство - СТОВ "НОВА УКРАЇНА" та стати його засновниками. Сторонами було погоджено, що реорганізація КСП "НОВА УКРАЇНА" в інше підприємство відповідно до цієї мирової угоди може відбуватися лише за умови повного прийняття на себе ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол" правонаступництва за всіма борговими зобов`язаннями та майновими і немайновими правами боржника, які існували на день укладення мирової угоди і визначені в цій мировій угоді.

4.27. Апеляційний господарський суд зазначив, що затверджена ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2004 у справі № 263/126-98 мирова угода не визначає правонаступника в земельних правовідносинах боржника - КСП "НОВА УКРАЇНА", а правонаступниками за всіма борговими зобов`язаннями та майновими і немайновими правами боржника, які існували на день укладення мирової угоди і визначені в цій мировій угоді, називає не новостворене підприємство, а ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол".

4.28. У подальшому на засіданні комісії з припинення КСП "НОВА УКРАЇНА" шляхом реорганізації у складі ліквідатора та представників ТОВ "Земельний актив" і ТОВ "Синкол" був обговорений та затверджений переданий на розгляд комісії проект передавального акта.

4.29. На виконання ухвали Господарського суду Київської області від 22.07.2004 у справі № 263/126-98 26.07.2004 був затверджений ліквідатором та керівниками ТОВ "Земельний актив" і ТОВ "Синкол" передавальний акт КСП "НОВА УКРАЇНА".

4.30. За передавальним актом ліквідатор КСП "НОВА УКРАЇНА" передав, а ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол" прийняли 0 активів та пасивів КСП "НОВА УКРАЇНА". Цим передавальним актом передбачено, що все майно КСП "НОВА УКРАЇНА", у тому числі пайовий фонд, було використано для задоволення вимог кредиторів згідно з переліком, затвердженим у справі № 263/126-98.

4.31. Апеляційний господарський суд зазначив, що довідки про зняття з обліку КСП "НОВА УКРАЇНА" свідчать про зняття з обліку у зв`язку з ліквідацією товариства.

4.32. 31.05.2005 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - КСП "НОВА УКРАЇНА" запис № 13321120002000207, про що на свідоцтві серії А00 № 080196 державним реєстратором була проставлена відмітка. При цьому витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань свідчить про те, що інформація про припинення юридичної особи була внесена 01.04.2005.

4.33. Апеляційний господарський суд зазначив, що передавальний акт КСП "НОВА УКРАЇНА" від 26.07.2004, складений на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 22.07.2004 у справі № 263/126-98, не був затверджений органом, який прийняв рішення про припинення КСП "НОВА УКРАЇНА", - Господарським судом Київської області у справі № 263/126-98. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що цей акт не підтверджує передачу будь-яких прав чи обов`язків КСП "НОВА УКРАЇНА" новоствореному підприємству СТОВ "НОВА УКРАЇНА".

4.34. Апеляційний господарський суд також зазначив, що чинними судовими рішеннями у справі № 911/3588/13 (постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014, постанова Вищого господарського суду від 31.07.2014) щодо права користування земельною ділянкою за актом Б № 085659, виданим у 1981 році, СТОВ "НОВА УКРАЇНА" (як правонаступника КСП "НОВА УКРАЇНА" та радгоспу імені Кірова) встановлено, що прокурор не подав суду належних доказів, а саме рішення загальних зборів членів або зборів уповноважених радгоспу імені Кірова про реорганізацію цього радгоспу у КСП "НОВА УКРАЇНА" та передавального балансу щодо передачі майна та прав від радгоспу імені Кірова до КСП "НОВА УКРАЇНА", які би підтверджували правонаступництво права постійного користування земельною ділянкою КСП "НОВА УКРАЇНА".

4.35. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що у справі № 910/4319/19 предметом розгляду було визнання прав на нерухоме майно - будівлю недіючої лазні, та зазначив, що у справі № 910/4319/19 не стосувалося питання правонаступництва щодо земельних ділянок. Водночас у справах № 911/2997/16, № 911/773/20 встановлювались обставини відсутності правонаступництва СТОВ "НОВА УКРАЇНА" права постійного користування на земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні КСП "НОВА УКРАЇНА", оскільки відповідно до затвердженого передавального акта від КСП "НОВА УКРАЇНА" до СТОВ "НОВА УКРАЇНА" передавалося певне нерухоме майно, але не земля за актом Б № 085659 від 1981 року площею 7 584,2 га.

4.36. Апеляційний господарський суд установив, що в Державному акті Б № 085659 1981 року відсутні геодезичні дані меж земельної ділянки, що унеможливлює встановити, яким чином були виділені земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127, чи є вони частиною земельної ділянки, яка була відведена радгоспу імені Кірова.

4.37. Апеляційний господарський суд зазначив, що згідно з інформацією Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з 01.01.1997 земельні ділянки КСП "НОВА УКРАЇНА" площею 565,7 га обліковувалась у межах Ватутінського (Деснянського) району м. Києва, тобто частина земель колишнього КСП "НОВА УКРАЇНА" у зв`язку з розширенням меж м. Києва перейшла до території м. Києва. При цьому апеляційний господарський суд зазначив про неможливість встановлення геодезичних меж земельної ділянки КСП "НОВА УКРАЇНА", яка перейшла до території м. Києва, і чи є земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008, 8000000000:62:211:0127 частиною земельної ділянки площею 535,7 га.

4.38. Апеляційний господарський суд урахував, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2а-4190/11/2670 задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради. Визнано нечинним та скасовано рішення Київської міської ради від 21.10.2004 № 655/2065 "Про оформлення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" права користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Деснянського району міста Києва". Судом встановлено, що згідно з довідкою Державного комітету України з земельних ресурсів від 04.06.2010, Планом землекористування до Державного акта на право користування землею від 1981 року, виданого радгоспу імені Кірова, схемами міської межі міста Києва, наданими ДП "Київгеоінформатика" та Київською обласною філією ДП "Центр державного земельного кадастру", земельні ділянки, на які оформлено право довгострокової оренди СТОВ "НОВА УКРАЇНА", територіально розташовані між рікою Десенка та с. Троєщина Броварського району Київської області. Під час надання в оренду земельних ділянок третій особі з порушенням вимог статей 123, 184 Земельного кодексу України, статей 15, 16 Закону України "Про оренду землі", Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, фактично складалася технічна документація щодо оформлення права довгострокової оренди без проекту відведення земельних ділянок. Також суд звернув увагу на те, що в технічній документації щодо оформлення СТОВ "НОВА УКРАЇНА" права користування земельними ділянками відсутній проект землеустрою щодо встановлення водоохоронної зони та виділення в її межах прибережної захисної смуги.

4.39. Апеляційний господарський суд зазначив, що на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 у справі № 5011-13/1060-2012 визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки загальною площею 95,7939 га, вартістю 33 603 431, 69 грн, яка розташована в межах Деснянського району міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:212:0008), укладений між Київською міською радою та СТОВ "НОВА УКРАЇНА" і зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 16.01.2006 № 62-6-00295. Визнано відсутнім право користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельною ділянкою загальною площею 95,7937 га, яка розташована в межах Деснянського району міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:212:0008).

4.40. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 у справі № 5011-62/1103-2012 на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2а-4190/11/2670 визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки загальною площею 17,6716 га, вартістю 5 440 015,60 грн, яка розташована в межах Деснянського району міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:213:0050, укладений між Київською міською радою та СТОВ "НОВА УКРАЇНА" і зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 16.01.2006 № 62-6-00292. Визнано відсутнім право користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельною ділянкою загальною площею 17,6716 га, яка розташована в межах Деснянського району міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:213:0050).

4.41. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 у справі № 5011-10/1408-2012 на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 2а-4190/11/2670 визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки загальною площею 93,0923 га, вартістю 18 817 497,47 грн, яка розташована в межах Деснянського району міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:211:0017), укладений між Київською міською радою та СТОВ "НОВА УКРАЇНА" і зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 16.01.2006 № 62-6-00302. Визнано відсутнім право користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельною ділянкою загальною площею 93,0923 га, що розташована в межах Деснянського району міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:211:0017).

4.42. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2019 № 42019000000000:62:211:0127 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, встановлено, що окремі службові особи Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, зловживаючи службовими повноваженнями, всупереч інтересам служби, з метою отримання неправомірної вигоди від юридичних осіб, з порушенням вимог статті 9 Земельного кодексу України, статей 9, 22, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, за відсутності волевиявлення власника або користувача земельних ділянок провели реєстрацію 19 земельних ділянок в Оболонському районі м. Києва, присвоївши їм кадастрові номери, у тому числі 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:52:211:0127 у Дарницькому районі м. Києва. Внаслідок таких дій на цей час 19 земельних ділянок без рішення власника - Київської міської ради вибули з комунальної власності, що спричинило тяжкі наслідки для інтересів територіальної громади міста Києва.

4.43. Апеляційний господарський суд установив, що 28.07.2020 Київська міська рада прийняла рішення № 92/9171 "Про оголошення ландшафтним заказником місцевого значення "Троєщинські луки", згідно з яким вирішено: оголосити ландшафтним заказником місцевого значення "Троєщинські луки" території Деснянського району міста Києва орієнтовною площею 381,8 га, не надані у власність чи користування; забезпечити охорону зазначеного об`єкта з оформленням охоронного зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження цього об`єкта Благодійній організації "Благодійний фонд Дніпровського району м .Києва "Київський еколого-культурний центр"; внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 (зі змінами), включивши до переліку територій і об`єктів природно-заповідного фонду заказник місцевого значення, зазначений у пункті 1 цього рішення.

4.44. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/868/21 відмовлено у позові СТОВ "НОВА УКРАЇНА" до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 28.07.2020 № 92/9171. Апеляційний господарський суд зазначив, що це рішення не набрало чинності, оскільки його оскаржено до суду апеляційної інстанції.

4.45. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що в матеріалах справи наявний лист Держгеокадастру від 15.12.2021, в якому зазначено, що дві земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127 зареєстровані в Державному земельному кадастрі державним кадастровим реєстратором 05.06.2019 за заявами СТОВ "НОВА УКРАЇНА" на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

4.46. Водночас апеляційний господарський суд установив, що в цьому випадку відбулось не відновлення меж раніше існуючої ділянки, а формування нових земельних ділянок шляхом поділу. Суд констатував, що ТОВ "Ран-груп" на замовлення СТОВ "НОВА УКРАЇНА" було розроблено проект землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки, проте розроблений проект землеустрою на час реєстрації цієї ділянки в кадастрі і реєстрі замовником не було подано до Київської міської ради на затвердження.

4.47. Крім того, суд констатував, що наявна у матеріалах справи технічна документація із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.05.2019, розроблена ТОВ "Ран Груп", не містить відомостей про те, як була розподілена земельна ділянка загальною площею 7 584,20 га (зазначена в державному акті № Б3085659) та яким чином були виділені земельні ділянки, зокрема, земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:62:212:0008 площею 96,2065 га та кадастровий номер 8000000000:62:211:0127 площею 278,9776 га.

4.48. Апеляційний господарський суд також зазначив, що в матеріалах, наданих Держгеокадастром на CD-R диску, аркуші не нумеровані, але вони є окремими аркушами. На аркушах 18-19 диску є лист Департаменту земельних ресурсів КМДА від 05.04.2019, яким Департамент надав згоду на відновлення однієї земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:62:211:0127. Водночас суд встановив, що це не є затвердженням виготовленого проекту, оскільки, як свідчить аркуш 7 на диску, Технічне завдання було погоджено замовником СТОВ "НОВА УКРАЇНА", виконавцем ТОВ "Ран-груп" тільки 08.04.2019 і раніше від цієї дати проект не міг бути виготовлений, а тому суд зазначив, що 05.04.2019 Департамент земельних ресурсів фізично не міг затвердити проект землеустрою. Суд зазначив, що лист Департаменту земельних ресурсів КМДА від 05.04.2019 є наданням дозволу на розробку проекту, проте вже розроблений проект на затвердження не подавався і Київською міською радою не затверджувався.

4.49. Щодо земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:62:212:0008, апеляційний господарський суд зазначив, що це - не нова ділянка, сформована у 2019 році, а ця земельна ділянка сформована ще в 2004 році і вона у 2006 році передавалась (переоформлялась) на праві оренди і мала площу 95,7937 га. Водночас апеляційний господарський суд установив відсутність доказів, яким чином ця земельна ділянка була сформована площею 96,2065 га.

4.50. Разом з тим 30.09.2020 приватним нотаріусом Каравай Н. В. були прийняті рішення № 54327210 про державну реєстрацію права постійного користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:62:212:0008) площею 96,2065 га та № 54332518 про державну реєстрацію права постійного користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:62:211:0127) площею 278,9776 га з одночасною реєстрацією права комунальної власності на ці земельні ділянки за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

4.51. Водночас позивач зазначав, що ці земельні ділянки розташовані на території міста Києва і належать на праві власності територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. При цьому будь-яких рішень щодо передачі у власність або в користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" зазначених земельних ділянок Київська міська рада не приймала, а тому у СТОВ "НОВА УКРАЇНА" немає права постійного користування цими земельними ділянками, а рішення приватного нотаріуса Каравай Н. В. порушують інтереси територіальної громади міста Києва у вигляді позбавлення права розпоряджатися та користуватися своїм майном (земельними ділянками). Наведене стало підставою для звернення Київської міської ради до Господарського суду міста Києва із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Київської міської ради до СТОВ "НОВА УКРАЇНА" та приватного нотаріуса Каравай Н. В. про визнання протиправними і скасування рішень, припинення права постійного користування земельними ділянками.

5.4. Підставою позовних вимог є незаконна, на думку Київської міської ради, реєстрація за СТОВ "НОВА УКРАЇНА" права постійного користування земельними ділянками.

5.5. Верховний Суд зазначає, що за змістом положень статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

5.6. Земля також є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 917/730/20.

5.7. За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

5.8. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

5.9. Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

5.10. Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

5.11. Положеннями частини 2 статті 327 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що управління майном, яке є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

5.12. В абзаці 15 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

5.13. Згідно з частинами 5, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

5.14. Крім того, Верховний Суд також зазначає, що пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на момент здійснення оспорюваних реєстраційних дій) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.15. Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено підстави для відмови в державній реєстрації прав: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

5.16. Частиною 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

5.17. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.18. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено. що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.19. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог СТОВ "НОВА УКРАЇНА", господарський суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами того факту, що територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради набула права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127.

5.20. Крім того, місцевий господарський суд установив, що Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів у 1981 році радгоспу імені Кірова було видано Державний акт № Б 3085659 на право користування землею, відповідно до якого за цим радгоспом закріплено в безстрокове безоплатне користування 7 584,2 га землі для використання у сільськогосподарському виробництві. Зазначений акт був зареєстрований Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів у Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за № Б 085659 у 1981 році.

5.21. При цьому господарський суд першої інстанції врахував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/4319/19, яке набрало законної сили, встановлено обставини набуття СТОВ "НОВА УКРАЇНА" статусу правонаступника Колективного сільськогосподарського підприємства "НОВА УКРАЇНА" (далі - КСП "НОВА УКРАЇНА") та радгоспу імені Кірова.

5.22. Крім того, суд установив, що акт на право постійного користування землею, площею 7 584,2 га, для використання в сільськогосподарському виробництві, виданий Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів у 1981 році № Б 3085659, був узятий до уваги приватним нотаріусом Каравай Н. В. при прийнятті оспорюваних рішень від 30.09.2020 № 5433251 та від 30.09.2020 № 54327210 про реєстрацію за СТОВ "НОВА УКРАЇНА" права постійного користування земельними ділянками комунальної власності площами 278,9776 га та 96,2065 га.

5.23. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав належних доказів на підтвердження заявлених у позові вимог, не довів порушення свого права з боку відповідачів, виходячи з наведених ним підстав позову.

5.24. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, зокрема, виходив із того, що передавальний акт КСП "НОВА УКРАЇНА" від 26.07.2004, складений на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 22.07.2004 у справі № 263/126-98, не був затверджений органом, який прийняв рішення про припинення КСП "НОВА УКРАЇНА", - Господарським судом Київської області у справі № 263/126-98. За висновком суду, зазначений акт не підтверджує передачу будь-яких прав чи обов`язків КСП "НОВА УКРАЇНА" новоствореному підприємству СТОВ "НОВА УКРАЇНА".

5.25. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів СТОВ "НОВА УКРАЇНА" щодо його правонаступництва в частині права постійного користування землею КСП "НОВА УКРАЇНА".

5.26. Апеляційний господарський суд констатував, що існують дві різні процедури погодження і затвердження вже розробленої технічної документації, які застосовуються до різних випадків відновлення меж, формування нових земельних ділянок шляхом поділу, тощо. Крім того, суд зазначив, що ТОВ "Ран-груп" на замовлення СТОВ "НОВА УКРАЇНА" було розроблено проект землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки, однак, за висновком суду, фактично відбулося формування нових ділянок шляхом поділу. Водночас розроблений проект землеустрою всупереч положенням частини 14 статті 186 Земельного кодексу України замовником не було подано до Київської міської ради на затвердження. Таким чином, за висновком суду, реєстратор не мав права реєструвати земельні ділянки в державному кадастрі.

5.27. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що під час державної реєстрації прав на земельні ділянки не було надано документів, які підтверджують повноваження особи, що подала заяву про державну реєстрацію; документів які підтверджують правонаступництво СТОВ "НОВА УКРАЇНА" після КСП "НОВА УКРАЇНА"; документів, які підтверджують правонаступництво КСП "НОВА УКРАЇНА" після радгоспу імені Кірова, у земельних правовідносинах; документів щодо належності спірної ділянки СТОВ "НОВА УКРАЇНА"; документів, що дозволяють ідентифікувати земельну ділянку щодо якої проводилася державна реєстрація.

5.28. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відсутність в Державному реєстрі при проведенні реєстраційної дії скан-копій документів, що підтверджують повноваження СТОВ "НОВА УКРАЇНА", невідповідність даних у Державному акті на право користування землею від 1981 серія та номер Б № 085659, виданому Виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів радгоспу імені Кірова, даним щодо реєстрації права власності на зазначену ділянку за Броварською міською радою Київської області, відсутність документів, що підтверджують право користування СТОВ "НОВА УКРАЇНА" земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:62:212:0008 та 8000000000:62:211:0127, недоведеність того, що зазначені земельні ділянки належать до земель, наданих у користування за Державним актом 1981 року, відсутність документів, що підтверджують правонаступництво СТОВ "НОВА УКРАЇНА" прав та обов`язків радгоспу імені Кірова, свідчать про порушення порядку державної реєстрації, встановленого законодавством, а тому були наявні підстави для відмови в державній реєстрації права користування.

5.29. За таких обставин апеляційний господарський суд констатував, що власником земельної ділянки, щодо якої вчинена державна реєстрація прав, на підставі рішення державного реєстратора від 29.09.2020, є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

5.30. СТОВ "НОВА УКРАЇНА" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. СТОВ "НОВА УКРАЇНА", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.31. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.32. Скаржник зазначає, що підставим касаційного оскарження, зокрема, є пункт 4 частини 2 статті 287, пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційний господарський суд з порушенням частини 4 статті 74, частин 4, 5, 7 статті 75, частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України визнав обставини, встановлені у справах № 911/2997/16, № 911/3588/13, № 911/773/20, такими, що звільнені від доказування (преюдиційні обставини), і це, на думку скаржника, призвело до неправильного застосування частин 1, 3 статті 59 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

5.33. Крім того, на думку СТОВ "НОВА УКРАЇНА", апеляційний господарський суд з порушенням частин 1, 2, 3 статті 86, частин 4, 5, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не дослідив зібрані у справі докази щодо правонаступництва СТОВ "НОВА УКРАЇНА" у зв`язку з реорганізацією радгоспу імені Кірова шляхом його перетворення у КСП "НОВА УКРАЇНА" та реорганізацією КСП "НОВА УКРАЇНА" шляхом його приєднання до СТОВ "НОВА УКРАЇНА", і це, на думку скаржника, призвело до неправильного застосування статті 92, частини І статті 141 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 22.05.2019 у справі № 914/1104/18, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, від 23.02.2022 у справі № 906/705/19.

5.34. З урахуванням наведених доводів скаржника колегія суддів зазначає, що частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5.35. У постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.

5.36. У постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19 викладено висновок про те, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.

5.37. Колегія суддів зазначає, що у господарській справі № 911/2997/16 учасниками справи були: позивач - СТОВ "НОВА УКРАЇНА", відповідачі - Броварська міська рада Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Афродіта". У господарській справі № 911/3588/13 учасниками справи були: позивач - заступник прокурора Київської області, відповідачі - Броварська міська рада Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат", третя особа - СТОВ "НОВА УКРАЇНА". Крім того, у господарській справі № 911/773/20 учасниками справи були: позивач - Броварська міська рада Київської області, відповідачі - СТОВ "НОВА УКРАЇНА", державний реєстратор - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна.

5.38. Зокрема, апеляційний господарський суд зазначив, що у справах Господарського суду міста Києва № 911/2997/16 та № 911/773/20 встановлювалась обставина відсутності правонаступництва СТОВ "НОВА УКРАЇНА" щодо права постійного користування на земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні КСП "НОВА УКРАЇНА", оскільки згідно із затвердженим передавальним актом від КСП "НОВА УКРАЇНА" до СТОВ "НОВА УКРАЇНА" передавалося певне нерухоме майно, але не земля за Державним актом Б № 085659 від 1981 року площею 7584,2 га.

5.39. Крім того, апеляційний господарський суд врахував, що у господарській справі № 911/3588/13 встановлено недоведеність факту правонаступництва КСП "НОВА УКРАЇНА" щодо майна та прав радгоспу імені Кірова.

5.40. Таким чином, апеляційний господарський суд відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України врахував обставини, встановлені судовими рішеннями в господарських справах.

5.41. За таких обставин колегія суддів зазначає, що з урахуванням принципу юридичної визначеності, рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів, а обставини встановлені цим рішенням суду, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 910/1665/22, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.

5.42. Крім того, Верховний Суд враховує, що відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

5.43. Отже, колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про порушення апеляційним господарськими судом норм процесуального законодавства, у тому числі положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

5.44. Викладеним також спростовуються доводи скаржника про необґрунтоване посилання апеляційного господарського суду на справу № 2а-4190/11/2670, яка розглядалась за участю СТОВ "НОВА УКРАЇНА".

5.45. Доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 59 Господарського кодексу України спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/15792/14, від 30.05.2018 у справі № 925/235/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16, від 27.03.2018 у справі № 910/4431/13. При цьому Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено неправильного застосування апеляційним господарським судом положень статті 59 Господарського кодексу України.

5.46. Крім того, скаржник зазначає, що на цей час існує практика щодо застосування пункту "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України відповідно до якої припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають. При цьому скаржник зазначає, що такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 22.05.2019 у справі № 914/1104/18, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, від 23.02.2022 у справі № 906/705/19, не враховані апеляційним господарським судом.

5.47. З урахуванням доводів скаржника Верховний Суд визнає помилковим висновок апеляційного господарського суду про те, що припинення державного підприємства у будь-якій з форм - реорганізації чи ліквідації, матиме своїм наслідком припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою такому державному підприємству, оскільки такий висновок не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у зазначених постановах.

5.48. Водночас такий висновок апеляційного господарського суду не призвів до неправильного вирішення спору, оскільки не був покладений в основу оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в якості основної підстави для задоволення позовних вимог у цій справі (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 911/773/20 за позовом Броварської міської ради Київської області до СТОВ "НОВА УКРАЇНА", державного реєстратора - приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни про скасування рішення про державну реєстрацію та виключення запису про державну реєстрацію іншого речового права).

5.49. Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд з порушенням пункту 5 частини 3 статті 162, частини 3 статті 46, статей 42, 50, 86, частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі апеляційного розгляду, і це, на думку скаржника, призвело до неправильного застосування частини 14 статті 186 Земельного кодексу України, статей 4, 27-29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

5.50. При цьому скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд з порушенням частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України не дослідив зібрані у справі докази щодо державної реєстрації оспорюваних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і це, на думку скаржника, призвело до неправильного і безпідставного застосування статей 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та незастосування статей 4, 27- 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

5.51. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд неправильно застосував положення статей 4, 27-29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та водночас помилково не застосував положення статей 4, 27-29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суперечать один одному та є взаємовиключними.

5.52. Водночас доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 4, 27-29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.08.2023 у справі № 903/852/21, від 23.05.2023 у справі № 927/8/22, від 05.07.2022 у справі № 911/966/20, від 21.07.2021 у справі № 917/381/20, від 24.05.2023 у справі № 910/2151/22, від 21.06.2023 у справі № 916/3920/21, від 31.05.2023 у справі № 910/18193/21.

5.53. Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може трактуватися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 916/508/22, від 24.02.2022 у справі № 910/16218/21, від 09.02.2022 у справі № 908/3359/19.

5.54. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд на власний розсуд застосував норми матеріального права, на які позивач не посилався у позовній заяві та змінив правову підставу позову.

5.55. Колегія суддів враховує, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

5.56. Колегія суддів констатує, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та / або обраного позивачем способу захисту. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22.

5.57. Таким чином, скаржником не доведено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, вийшов за межі перегляду, передбачені положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

5.58. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас скаржником не доведено неправильного застосування апеляційним господарським судом положень статей 35, 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та необхідності формування Верховним Судом висновку щодо застосування наведених правових норм.

5.59. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цих підстав. При цьому інші доводи скаржника, які охоплюються підставами касаційного оскарження, визначеними пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

5.60. Щодо доводів скаржника про те, що апеляційний господарський суд не дослідив докази у справі, колегія суддів зазначає таке.

5.61. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.62. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.63. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.64. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 911/2809/21, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 28.02.2023 у справі № 914/1377/22, від 07.03.2023 у справі № 914/3593/21.

5.65. Щодо доводів скаржника про встановлення апеляційним господарським судом обставин справи на підставі недопустимих доказів Верховний Суд зазначає таке. Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

5.66. Верховний Суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, в силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

5.67. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

5.68. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

5.69. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.70. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.71. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

5.72. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.73. Колегія суддів звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.74. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.75. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 30.08.2022 у справі № 925/778/19, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

5.76. Верховний Суд зазначає, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

5.77. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено того факту, що апеляційним господарським судом для встановлення обставин, що мають суттєве значення, застосовані недопустимі докази у справі. Верховний Суд звертає увагу на те, що крім наведення доводів про недопустимість доказів, скаржник повинен довести, що на підставі таких доказів встановлено фактичні обставини, що вплинули на вирішення спору по суті. Проте наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично стосуються не ухвалення судом судового рішення з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їх переоцінки, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів зі справи, у той час як відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

5.78. При цьому деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови про задоволення позовних вимог у цій справі. Крім того, Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.79. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА УКРАЇНА" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 910/11761/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення05.09.2023
Оприлюднено18.09.2023
Номер документу113484968
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/11761/21

Постанова від 05.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 22.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 14.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 12.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 15.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Постанова від 28.02.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко А.І.

Ухвала від 27.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко А.І.

Ухвала від 28.02.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко А.І.

Ухвала від 14.02.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко А.І.

Ухвала від 14.02.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні