Ухвала

від 13.09.2023 по справі 760/8138/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 760/8138/14-ц

провадження № 61-12754ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс», про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмети іпотеки у рахунок погашення заборгованості за договором про надання кредиту,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» (далі -

АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Товариство

з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» (далі - ТОВ «Інтерфудс»),

про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмети іпотеки

у рахунок погашення заборгованості за договором про надання кредиту.

Позов мотивований тим, що 07 вересня 2011 року між АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»

та ТОВ «Інтерфудс» було укладено договір про надання кредиту у формі кредитної лінії, відповідно до умов якого останньому відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом у розмірі 4 900 000 грн та строком користування кредитом до 06 вересня 2014 року. На забезпечення виконання вказаного кредитного договору, 07 вересня 2011 року між АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»

та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 було укладено окремі договори поруки, відповідно до умов яких останні поручилися перед банком за виконання позичальником кредитних зобов`язань.

Крім того, кредитний договір від 07 вересня 2011 року було забезпечено наступними договорами іпотеки: договором іпотеки від 07 вересня 2011 року, укладеним між АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» та ОСОБА_2 , на підставі якого передано в іпотеку квартиру

АДРЕСА_1 ; договором іпотеки від 07 вересня 2011 року, укладеним між

АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

на підставі якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 ; договором іпотеки від 13 вересня 2011 року, укладеним між АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» та ОСОБА_6 , на підставі якого передано в іпотеку квартиру

АДРЕСА_3 ; договором іпотеки

від 08 вересня 2011 року, укладеним між АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»

та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , на підставі якого передано в іпотеку квартиру

АДРЕСА_4 .

Позивач вказував, що позичальник не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а тому станом на 23 січня 2014 року

в останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі

4 621 483,79 грн, з яких: 3 500 000 грн - сума основного боргу за кредитом;

1 074 193,62 грн - сума нарахованих і не сплачених процентів; 47 290,17 грн - сума пені за несвоєчасну сплату процентів.

03 лютого 2014 року АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» направив відповідачам вимогу

з проханням усунути порушення кредитного договору, проте така вимога залишена без задоволення.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням заяв про відмову від частини позовних вимог, АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» просив: стягнути з ОСОБА_1

на користь АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» заборгованість та штрафні санкції згідно

з Договором про надання кредиту у формі кредитної лінії

№ SME_WC/05575 від 07 вересня 2011 року, що станом на 07 вересня 2020 року складає 360 621,21 грн, з яких 160 484,11 грн - сума заборгованості за відсотками, 66 239,32 грн - пеня за несплату відсотків, 133 897,78 грн - пеня за несплату кредиту; звернути стягнення на належне ОСОБА_2 на праві власності нерухоме майно, яке було передане в іпотеку ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», в якості забезпечення виконання зобов`язань тов «Інтерфудс» за Договором про надання кредиту у формі кредитної лінії № SME_WC/05575 від 07 вересня 2011 року, а саме квартиру АДРЕСА_1 ;

та звернути стягнення на належне ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві власності нерухоме майно, яке було передане в іпотеку ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Інтерфудс»

за Договором про надання кредиту у формі кредитної лінії № SME_WC/05575

від 07 вересня 2011 року, а саме квартиру

АДРЕСА_2 .

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 липня

2023 року, відмовлено АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» у задоволенні позову.

25 серпня 2023 року АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 листопада

2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року вказаній справі.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив: порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права; судом не досліджено зібрані у справі докази, необґрунтовано відхиллено клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню

з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи

та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином

не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб,

що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення

для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті

389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті

389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,

в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі посилання

у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України,

у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення

з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої

статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з наведенням обґрунтувань таких доводів.

Виконання зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно

до наведених вище правових норм.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,

як на підставу касаційного оскарження судового рішення, не наводить передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення.

Крім того, заявник посилався на не дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі, необґрунтовано відхилено клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Проте, за правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права,

на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку

про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Тобто обов`язковою умовою застосування положень пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є зазначення заявником підстав касаційного оскарження відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України, проте у поданій заявником касаційній скарзі такі підстави не наведено.

Посилання на неправильну оцінку досліджених судом доказів зводяться

до їх переоцінки, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що заявник не виконав вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження, а тому відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень

у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення

у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс», про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмети іпотеки у рахунок погашення заборгованості за договором про надання кредиту вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк