Ухвала

від 02.11.2016 по справі 760/8138/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

02 листопада 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

Фаловської І.М., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_13 та касаційною скаргою представника ОСОБА_9 - ОСОБА_14, до якої приєднався ОСОБА_4, на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» (далі - ПАТ «Піреус Банк МКБ») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07 вересня 2011 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» (далі - ТОВ «Інтерфудс») було укладено договір про надання кредиту у формі кредитної лінії, відповідно до умов якого останньому відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом у розмірі 4 900 000 грн. та строком користування кредитом до 06 вересня 2014 року.

У забезпечення виконання вказаного вище кредитного договору, 07 вересня 2011 року між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено окремі договори поруки, відповідно до умов яких останні поручилися перед банком за виконання позичальником кредитних зобов'язань.

Крім того, кредитний договір від 07 вересня 2011 року було забезпечено наступними договорами іпотеки: договором іпотеки від 07 вересня 2011 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_6, на підставі якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_4; договором іпотеки від 07 вересня 2011 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на підставі якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_5; договором іпотеки від 13 вересня 2011 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_9, на підставі якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1; договором іпотеки від 08 вересня 2011 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, на підставі якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2.

Позичальник не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому станом на 23 січня 2014 року в останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 4 621 483,79 грн., з яких: 3 500 000 грн. - сума основного боргу по кредиту; 1 074 193,62 грн. - сума нарахованих і не сплачених процентів; 47 290,17 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів.

03 лютого 2014 року банк направив відповідачам вимогу з проханням усунути порушення кредитного договору, проте така залишена без задоволення.

Враховуючи викладене, ПАТ «Піреус Банк МКБ» просило:

- стягнути солідарно з ТОВ «Інтерфудс» та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість та штрафні санкції згідно договору про надання кредиту у формі кредитної лінії від 07 вересня 2011 року в розмірі 4 621 483,79 грн.;

- стягнути солідарно з ТОВ «Інтерфудс» та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість та штрафні санкції згідно договору про надання кредиту у формі кредитної лінії від 07 вересня 2011 року в розмірі 4 621 483,79 грн.;

- звернути стягнення на належне ОСОБА_6 на праві власності нерухоме майно, яке було передане в іпотеку, а саме: квартиру АДРЕСА_4;

- звернути стягнення на належне ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на праві власності нерухоме майно, яке було передане в іпотеку, а саме: квартиру АДРЕСА_5;

- звернути стягнення на належне ОСОБА_9 на праві власності нерухоме майно, яке було передане в іпотеку, а саме: квартиру АДРЕСА_1;

- звернути стягнення на ј частки належного ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9 на праві масності нерухомого майна, яке було передане в іпотеку, а саме: квартиру АДРЕСА_2;

- звернути стягнення на в…› частки належного ОСОБА_12 на праві власності нерухомого майна, яке було передане в іпотеку, а саме: квартиру АДРЕСА_2;

- звернути стягнення на в…› частки належного ОСОБА_11 на праві власності нерухомого майна, яке було передане в іпотеку, а саме: квартиру АДРЕСА_2.

- грошові кошти, отримані від реалізації вищевказаного нерухомого майна, що являється предметами іпотеки, направити на погашення заборгованості ТОВ «Інтерфудс» перед ПАТ «Піреус Банк МКБ» за договором про надання кредиту у формі кредитної лінії від 07 вересня 2011 року, що станом на 23 січня 2014 року складає 4 621 483,79 грн.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Інтерфудс» та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість за кредитним договором від 07 вересня 2011 року у розмірі 4 621 483,79 грн.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Інтерфудс» та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість за кредитним договором від 07 вересня 2011 року у розмірі 4 621 483,79 грн.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 вересня 2011 року, укладеним між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ТОВ «Інтерфудс», у розмірі 4 621 483,79 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно належне на праві власності ОСОБА_6, а саме: квартиру АДРЕСА_4, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 вересня 2011 року, укладеним між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ТОВ «Інтерфудс», у розмірі 4 621 483,79 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а саме: квартиру АДРЕСА_5, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 вересня 2011 року, укладеним між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ТОВ «Інтерфудс», у розмірі 4 621 483,79 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно належне на праві власності ОСОБА_9, а саме: квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 вересня 2011 року, укладеним між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ТОВ «Інтерфудс», у розмірі 4 621 483,79 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно належне на праві власності ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9, а саме: 1/4 частини квартири АДРЕСА_2, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 вересня 2011 року, укладеним між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ТОВ «Інтерфудс», у розмірі 4 621 483,79 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно належне на праві власності ОСОБА_12, а саме: на в…› частини квартири АДРЕСА_2, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 вересня 2011 року, укладеним між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ТОВ «Інтерфудс», у розмірі 4 621 483,79 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно належне на праві власності ОСОБА_11, а саме: на в…› частини квартири АДРЕСА_2, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_13 та у касаційній скарзі представника ОСОБА_9 - ОСОБА_14, до якої приєднався ОСОБА_4,мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд виходив із того, що вимоги банку (юридичної особи) до боржника (юридичної особи) та поручителів, іпотекодаців (фізичних осіб) підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Позичальник своїх грошових зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителів. Оскільки боржником порушено умови основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Проте з такими висновками повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону судові рішення повністю не відповідають.

Установлено, що 07 вересня 2011 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ТОВ «Інтерфудс» було укладено договір про надання кредиту у формі кредитної лінії (а. с. 9-17).

Відповідно до п. 2 ч. 1 вказаного вище кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом у розмірі 4 900 000 грн. та строком користування кредитом до 06 вересня 2014 року, а позичальник приймає кредитні кошти, зобов'язується повернути у повному обсязі та сплатити проценти, інші платежі, на умовах та в порядку, передбачених цим договором.

Згідно з п. 3 ч. 1 кредитного договору сторони прийшли до згоди, що процентна ставка за користування кредитом у період з 07 вересня 2011 року по 06 вересня 2012 року є фіксованою, а у період з 07 вересня 2012 року по 06 вересня 2014 року є плаваючою.

Фіксована процентна ставка на дату укладення кредитного договору дорівнює 17 % річних, і може змінюватись відповідно до кредитного договору.

Плаваюча процентна ставка за користування кредитом встановлюється банком та складається з базової ставки + спред.

Базова ставка - це мінімальна процентна ставка по строковим депозитам фізичних осіб у валюті тотожній валюті Кредиту, що розміщені в банку на строк 6 місяців, з виплатою процентів в кінці строку дії депозитного договору.

Спред - це 5,5 %, що визначений станом на дату укладання цього договору. Розмір спреду встановлюється банком на весь строк дії цього договору і не підлягає зміні за винятком випадків передбачених договором.

Відповідно до п. 3.2 ч. 2 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати нараховані банком проценти щомісячно в дату сплати процентів, вказану в ч. 1 кредитного договору з урахуванням вимог п. 8.10 ч. 2 цього договору.

Згідно з пунктами 6.1., 6.2. ч. 2 кредитного договору за несвоєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого (несвоєчасно) сплаченого платежу за кожний день такого прострочення.

Згідно п. 5.1.4 ч. 2 кредитного договору протягом строку дії цього договору позичальник зобов'язаний негайно повернути основну суму кредиту, разом зі сплатою інших боргових зобов'язань у повній сумі або частині, що вимагається банком, до закінчення строку користування кредитом у випадку невиконання зобов'язань згідно розділу 7 ч. 2 кредитного договору та/або порушення, упущення згідно будь-яких документів забезпечення, чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.1.1 ч. 2 кредитного договору випадком невиконання зобов'язань за договором є, зокрема, прострочення позичальником виконання боргових зобов'язань на строк понад 7 календарних днів.

З метою забезпечення виконання кредитного договору від 07 вересня 2011 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 07 вересня 2011 року (а. с. 22-23).

Також у забезпечення виконання кредитного договору від 07 вересня 2011 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки від 07 вересня 2011 року (а. с. 24-25).

Згідно умов вказаних вище договорів поруки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поручилися перед кредитором за виконання позичальником обов'язку по зобов'язаннях, що випливають з кредитного договору від 07 вересня 2011 року.

Відповідно до п. 2.1. договорів поруки поручителі як солідарні боржники відповідають перед банком за виконання боржником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, відшкодування збитків та інших платежів передбачених кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору від 07 вересня 2011 року було укладено наступні договори іпотеки:

- договір іпотеки від 07 вересня 2011 року, укладений між позивачем та ОСОБА_6, на підставі якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_4 (а. с. 26-29).

- договір іпотеки від 07 вересня 2011 року, укладений між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на підставі якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_5 (а. с. 30-33).

- договір іпотеки від 13 вересня 2011 року, укладений між позивачем та ОСОБА_9, на підставі якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 34-37).

- договір іпотеки від 08 вересня 2011 року, укладений між позивачем та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, на підставі якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 38-41).

Відповідно до п. 3.1.5. договорів іпотеки банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця або позичальника в разі, зокрема, якщо в момент настання строку виконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконане в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1. договорів іпотеки банк набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких умов кредитного договору та/або іпотекодавцем будь-яких умов договору іпотеки, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або кредитним договором та/або законодавством України. У цьому випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Судом також встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання позичальнику кредитних коштів, згідно кредитного договору, виконав в повному обсязі.

В свою чергу, ТОВ «Інтерфудс» скористалося кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором належним чином не виконало, у зв'язку з чим у останнього станом на 23 січня 2014 року утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 4 621 483,79 грн., з яких: 3 500 000 грн. - сума основного боргу по кредиту; 1 074 193,62 грн. - сума нарахованих і не сплачених процентів; 47 290,17 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів (а. с. 43-44).

Направлена вимога позивача про дострокове повернення кредиту, звернення стягнення на майно від 03 лютого 2014 року відповідачами залишена без виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом укладених між сторонами договорів поруки поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

При цьому умовами цих договорів не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Таким чином, кожен із поручителів відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники.

Разом з тим, пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1, статей 2, 12 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-1737цс15 та від 27 квітня 2016 року № 6-2974цс15.

Вирішуючи позовні вимоги банку до боржника ТОВ «Інтерфудс», поручителів й іпотекодавців, які виникли з окремих договорів кредиту, поруки й іпотеки та можуть бути самостійними й окремими предметами позову, суди зазначених вимог закону не врахували, безпідставно прийняли до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянули його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).

За таких обставин рішення місцевого та ухвала апеляційного судів в частині позовних вимог ПАТ «Піреус Банк МКБ» до ТОВ «Інтерфудс» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у цій частині.

Окрім вказаного, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення звернення стягнення на предмет іпотеки, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження.

Верховний Суд України у постанові від 08 червня 2016 року у справі за № 6-1239цс16 висловив правову позицію, відповідно до якої встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону України «Про іпотеку».

При цьому, суд не зазначив початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», не перевірив та не зазначив розміру заборгованості та всіх її складових, а посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителів та звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 340, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_13 та касаційну скаргу представника ОСОБА_9 - ОСОБА_14, до якої приєднався ОСОБА_4, задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства «ПіреусБанк МКБ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, провадження у справі у цій частині закрити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства «ПіреусБанк МКБ» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно скасувати, а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: М.К. Гримич

О.В.Кафідова

І.М.Фаловська

М.Є. Червинська