Постанова

від 15.09.2023 по справі 728/1998/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 вересня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/1998/23

Головуючий у першій інстанції Пархоменко П. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1195/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем Піцан В.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 липня 2023 року (місце ухвалення м. Бахмач) про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову (одночасно із поданням позову). В обгрунтування посилалась на те, що до суду першої інстанції нею був поданий позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 600976 грн, які знаходились на банківському рахунку її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що вона є спадкоємцем майна чоловіка як дружина померлого, проте грошові кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_2 у сумі 296976 грн, на рахунок ОСОБА_6 у розмірі 214000 грн, на рахунок ОСОБА_4 у розмірі 90000 грн.

Тому вважає, що спосіб, в який отримані грошові кошти, свідчить про те, що відповідачі діяли недобросовісно і можуть розпорядитись грошовими коштами, які їй належать, що може утруднити виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення ОСОБА_7 просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на:

грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2 на суму 296976 грн, ОСОБА_3 на суму 214000 грн та ОСОБА_4 на суму 90000 грн в АТ «Ощадбанк»;

земельну ділянку площею 4,3304 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гайворонської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, кадастровий номер 7420382000:08:000:0231, яка належить на праві власності по 1/3 частці кожному із відповідачів;

земельну ділянку площею 0,3622 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Шайворонської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, кадастровий номер 7420382000:08:000:0649, яка належить на праві власності по 1/3 частці кожному із відповідачів;

на житловий будинок, що належить на праві власності ОСОБА_2 , який розташований по АДРЕСА_1 ;

на земельну ділянку площею 0,25 га, що належить на праві власності ОСОБА_2 , яка розташова по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420382000:01:003:0048;

квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_3 , яка розташована по АДРЕСА_2 .

Ухвалою Бахмацького районного суду від 25.07.2023 заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена частково.

Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в АТ «Ощадбанк» на суму 214000 грн.

Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в АТ «Ощадбанк» на суму 296976 грн.

Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) в АТ «Ощадбанк» на суму 90000 грн.

Обгрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Також за висновком суду, враховуються інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, зокрема, те, що забезпечення позову є тимчасовим заходом і не є формою позбавлення майна або повного утруднення його використання.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Ковалюх В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Бахмацького районного суду від від 25.07.2023 в частині відмови в накладенні арешту на нерухоме майно, що належить відповідачам, і постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на:

земельну ділянку площею 4,3304 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гайворонської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, кадастровий номер 7420382000:08:000:0231, яка належить на праві власності по 1/3 частці кожному із відповідачів;

земельну ділянку площею 0,3622 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Шайворонської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, кадастровий номер 7420382000:08:000:0649, яка належить на праві власності по 1/3 частці кожному із відповідачів;

на житловий будинок, що належить на праві власності ОСОБА_2 , який розташований по АДРЕСА_1 ;

на земельну ділянку площею 0,25 га, що належить на праві власності ОСОБА_2 , яка розташова по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420382000:01:003:0048;

квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_3 , яка розташована по АДРЕСА_2 .

За доводами апеляційної скарги судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матерального права.

В обгрунтування скарги заявник посилається на те, що в заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вказувала, що у спосіб, в який отримані грошові кошти (перерахування грошових коштів декільком особам), свідчить про те, що відповідачі діяли недобросовісно і можуть розпорядитись грошовими коштами, які їй належать, або вже розпорядились, що утруднить виконання можливого рішення суду.

Вказує, що про намір ОСОБА_2 відчужити належне їй майно свідчить рішення Бахмацького районного суду від 06.04.2023, яке набрало законної сили 01.08.2023, яким виселено ОСОБА_8 з будинку АДРЕСА_1 без надання їй іншого житлового приміщення.

Тому вважає, що оскільки грошові кошти, які відповідачі незаконно отримали, можуть бути перераховані на інші рахунки, арешт нерухомого майна забезпечить реальне виконання рішення суду.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду учасниками справи подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 15.09.2023 учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотніми повідомленнями (а.с. 60,65). Про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, заяв (клопотань) подано не було.

Направлені на адресу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судові повістки повернулись до апеляційного суду не врученими із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 61, 63), що на підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки всі особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 чоловік ОСОБА_1 , що підтверджується відповідно свідоцтвом про смерть та свідоцтвом про шлюб (а.с. 5, 5 зворот).

Спадкова справа на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 відкрита Бахмацькою державною нотаріальною конторою, спадкоємцями є: дружина спадкодавця ОСОБА_1 та сестра спадкодавця ОСОБА_2 (а.с. 14).

За матеріалами справи, до складу спадкового майна крім іншого входять грошові кошти, які належали ОСОБА_9 , які зберігались на його рахунку в АТ «Ощадбанк» в загальній сумі 637454,50 грн, що підтверджується листом АТ «Ощадбанк» від 23.03.2023 (а.с. 15).

Вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів щодо заволодіння грошовими коштами з банкіської картки померлого чоловіка ОСОБА_5 у розмірі 600000 грн сестрою померлого ОСОБА_2 (а.с. 32-36).

Тому у липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 600976 грн та із заявою про забезпечення позову.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Також за висновком суду, враховуються інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, зокрема, те, що забезпечення позову є тимчасовим заходом і не є формою позбавлення майна або повного утруднення його використання.

З вимог апеляційної скарги вбачається, що ухвала Бахмацького районного суду оскаржується в частині не задоволених вимог, а саме в частині відмови у накладенні арешту на нерухоме майно. В іншій частині ухвала суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає судове рішення у даній справі лише в частині відмови у накладенні арешту на земельну ділянку площею 4,3304 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гайворонської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, кадастровий номер 7420382000:08:000:0231, яка належить на праві власності по 1/3 частці кожному із відповідачів; земельну ділянку площею 0,3622 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Шайворонської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, кадастровий номер 7420382000:08:000:0649, яка належить на праві власності по 1/3 частці кожному із відповідачів; на житловий будинок, що належить на праві власності ОСОБА_2 , який розташований по АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,25 га, що належить на праві власності ОСОБА_2 , яка розташова по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7420382000:01:003:0048; квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_3 , яка розташована по АДРЕСА_2 .

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22.02.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Вказане вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.09.2019 року у справі № 320/3560/18.

Апеляційний суд враховує що законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд в цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями ч. 1 ст.151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості про те, на яке саме майно позивач просить накласти арешт, де це майно знаходиться, на яких рахунках, в якій сумі та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого позову є стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 600976 грн, які належали померлому ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та нерухоме майно, позивач зазначала, що у разі ухвалення рішення про задоволення позову виникне спір щодо повернення коштів, тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на земельні ділянки, що належать відповідачам, житловий будинок, квартиру та на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідачів у АТ «Ощадбанк» на загальну суму 600976 грн.

До заяви про забезпечення позову заявником надано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власност іна нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта щодо належності нерухомого майна відповідачам та на яке заявниця просить накласти арешт, а також інформацію про банківські рахунки відповідачів.

Апеляційний суд враховує, що при розгляді заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмету позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Як встановлено апеляційним судом, предметом позову є грошові кошти у загальному розмірі 600976 грн і оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідачів саме на суму позову, тобто 600976 грн.

В постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі 905/448/22 зроблено висновок, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення значних коштів доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто, лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки та нерухоме майно відповідачів не відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін, а доводи заяви не містять обґрунтування необхідності застосування таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно і на банківські рахунки одночасно.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду щодо їх оцінки.

Твердження заявника в апеляційній скарзі про те, що грошові кошти, які відповідачі незаконно отримали, можуть бути перераховані на ініші рахунки, тому арешт нерухомого майна забезпечить реальне виконання рішення суду є безпідставними та такими, що суперечать положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України щодо співмірності таких заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.09.2023.

Головуючий Судді: