Ухвала

від 11.09.2023 по справі 638/5519/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/5519/23 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1235/23 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - Лір ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

перекладача - ОСОБА_9 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Харкові врежтимі відеоконференціїапеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_8 наухвалу слідчогосудді Дзержинськогорайонного судум.Харкова від04серпня 2023року,якою задоволеноклопотання прокурораХарківської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 про зверненнязастави вдохід державита обраннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою стосовнообвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальномупровадженні №22022220000000618від 12.04.2022у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.436-2,ч.3ст.436-2КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою обрано обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02 жовтня 2023 року без визначення розміру застави.

Також цією ухвалою звернуто в дохід держави та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України заставу в розмірі 402600 грн, внесену обвинуваченим на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.травня 2023 року.

В апеляційнійскарзі захисникпідозрюваного ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_8 просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу. Якою залишити відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді застави, який діяв до касування його Дзержинським районним судом м. Харкова.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник вважав ухвалу такою, що прийнята без урахування об`єктивних обставин провадження, ментального та мовного бар`єрів для адекватного сприйняття обвинуваченим ситуації, що склалася, нерозуміння останнім принципів роботи та діяльності правоохоронних органів та суду України та такою, що винесена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства України, а тому підлягає скасуванню. Вважав, що кваліфікація обвинувачення за ч.3 ст. 436-2 КК України є необґрунтованою. Також вказав, що відповідно до ч.2 ст. 32 КК України, не є повторністю продовжуваний злочин, що складається із двох або більше вчинених в різний час тотожних злочинних діянь, об`єднаних єдиним злочинним наміром. А тому вважає, що дії, які інкримінуються ОСОБА_10 слід кваліфікувати як продовжуваний злочин. Поряд з цим посилається на неправомірність дій працівників УСБУ в Харківській області, а саме про те, що обвинувачений був затриманий за дві доби до того часу, який зазначений в протоколі затримання. Крім того, захисник зазначив, що в матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які підтверджують наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а прокурор в судовому засіданні не довів їх існування. При цьому посилався на відомості, що характеризують особу обвинуваченого, а саме що він громадянин США та Республіки Чілі, не судимий, має постійне місце проживання в м. Харкові, міцні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей. Також прсив врахувати наявність ментального та мовного бар`єрів для адекватного сприйняття обвинуваченим ситуації, що склалася, нерозуміння останнім принципів роботи та діяльності правоохоронних органів та суду, страх за своє життя та здоров`я, які він відчував перебуваючи під вартою.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст.404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п. п. 1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, Лір ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2 КК України, один з яких класифікується як тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до фактичних обставин справи ОСОБА_10 раніше не судимий, однак йому інкримінується вчинення, в тому числі, тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 436-2 КК України, а саме: виготовення та поширення матеріалів, в яких міститься виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішньо громадянського конфлікту, виправдування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також виправдування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинених повторно.

Враховуючи викладене, є достатні та об`єктивні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_10 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, яке інкримінується підозрюваному, а саме того, що він обвинувачується у вчиненні злочинів, які віднесено до злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Поряд з цим, як слушно зазначив суд першої інстанції, обвинувачений має паспорт громадянина США та паспорт громадянина Республіки Чілі, що розширює можливості особи переховуватись за кордоном, у різних країнах світу з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Поряд з цим ОСОБА_10 одружений, проте перебуває в процесі розлучення, має двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, інвалідностей немає, будь-якого рухомого та нерухомого майна на території України не має, проживає в м. Харкові в квартирі, яка йому не належить, тобто має право користування, в Україні проживає з 2017 року, діти є громадянами України, проживають разом з матір`ю в м. Ужгород.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що обвинувачений перебуваючи під дією запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із внесенням застави, самовільно направився до державного кордону України з Угорщиною. Перебуваючи на території Закарпатської області в період з 31 липня 2023 року о 01 серпня 2023 року обвинувачений здійснив невдалу спробу перетину державного кордону на КПП «ЧОП» (Тиса).

Такі відомості, поза розумним сумнівом, спростовують твердження обвинуваченого про те, що він виїхав з м. Харкова до своєї родини.

Отже, здійснення обвинуваченим спроби перетину державного кордону об`єктивно свідчить про існування ризику переховування від суду, а тому твердження сторони захисту про відсутність доказу такого ризику є необґрунтованими.

Разом з цим, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник повідомив, що після внесення застави він особисто роз`яснював обвинуваченому наслідки порушення ним обов`язків, які покладені на нього внаслідок внесення застави, а тому твердження сторони захисту про незрозумілість умов щодо рашіше обраного запобіжного заходу є необґрунтованими.

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_11 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо існування встановлених ризиків,а саметого,що ОСОБА_10 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується,оскільки відомості,що єнаявними вматеріалах судовогопровадження спростовуєапеляційні доводипро недоведеністьвищезазначених ризиків.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10 без визначення розміру застави та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 .

Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року залишити без змін.

Звернути увагу прокурора на заяву обвинуваченого Лір Лопес Гонсало Анхель Кінтіліо щодо психологічного тиску в умовах СІЗО, з урахуванням наявності відкритого кримінального провадження за фактом звернення сторони захисту щодо незаконного впливу.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :