Ухвала

від 22.12.2023 по справі 638/5519/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5519/23

Провадження № 1-кп/638/1372/23

УХВАЛАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді за участю: секретаря судового засідання прокурора обвинуваченого захисника перекладача -ОСОБА_1 , -ОСОБА_2 , -ОСОБА_3 , -Ліра Лопес ОСОБА_4 , -ОСОБА_5 , -ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000000618 від 12 квітня 2022 року, стосовно обвинуваченого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Чилі та Федеративної Республіки Сполучені Штати Америки, уродженця м. Лос-Анжелес штату Каліфорнія Сполучених Штатів Америки, одруженого, офіційно непрацевлаштованого, який має двох дітей, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

З 07 червня 2023 року в провадженні судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000000618 від 12 квітня 2022 року відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

22 грудня 2023 року в судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.

Клопотання обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.436-2 КК України, тобто у виготовленні та поширенні матеріалів, в яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України та у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, тобто у виготовленні та поширенні матеріалів, в яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішньогромадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинених повторно.

Ухвалою слідчогосудді Київськогорайонного судум.Харкова від01травня 2023року стосовно ОСОБА_7 обранозапобіжний західу виглядітримання підвартою до29червня 2023 року із визначенням суми застави в розмірі 402600, 00 грн., покладено строком на два місяці обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; не відлучатись з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; носити електронний засіб контрою.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01 травня 2023 року залишено без змін.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на строк до 24 серпня 2023 року, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, визначеному в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01 травня 2023 року, переглянутої Харківським апеляційним судом, а саме в розмірі 402600,00 грн. При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_7 з-під варти звільнити та покласти на нього строком на два місяці обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; не відлучатись з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; носити електронний засіб контрою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон або інші документи, які надають право виїзду за кордон.

Обвинуваченим внесено заставу, у зв`язку з чим 06 липня 2023 року його було звільнено з-під варти.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року звернуто в дохід держави та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України заставу в розмірі 402600,00 грн., внесену обвинуваченим на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01 травня 2023 року, переглянутої Харківським апеляційним судом по справі № 953/2692/23. Обрано обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02 жовтня 2023 року без визначення розміру застави.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року залишено без змін судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2023 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 січня 2024 року.

Прокурор вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого взмозі лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ризики існувати не перестали та не зменшились.

Ліра ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. На уточнююче запитання судді щодо можливості проведення судового засідання та розгляду клопотання, зважаючи на незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, обвинувачений зазначив, що бажає проймати участь в судовому засіданні та наполягає на його проведенні.

Присутній в судовому засіданні лікар Харківської міської медичної частини № 27 Державної установи "Центр охорони здоровя ДКВСУкраїни"філії уХарківській таЛуганській областях ОСОБА_9 на уточнюючі запитання суду щодо стану здоров`я обвинуваченого зазначив, що лікарями медичної частини проведений медичний огляд обвинуваченого, встановлений діагноз «запалення легенів, двостороння пневмонія», обвинуваченому надається необхідна та достатня медична допомога, нагляд фахівців та лікування. Стан здоров`я обвинуваченого незадовільний, проте не перешкоджає проведенню судового засідання. Будь-які загрози життю обвинуваченого відсутні. Обвинувачений не потребує госпіталізації, умови медичної частини слідчого ізолятора є належними та здатні забезпечити необхідне та достатнє лікування обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилався на те, що кваліфікація обвинувачення за ч.3 ст. 436-2 КК України є необґрунтованою. Відповідно до ч.2 ст. 32 КК України, не є повторністю продовжуваний злочин, що складається із двох або більше вчинених в різний час тотожних злочинних діянь, об`єднаних єдиним злочинним наміром. Зважаючи на що, дії, які інкримінуються обвинуваченому слід кваліфікувати як продовжуваний злочин.Прокурором не доведено заявлені ризики. Просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою з правом внесення застави.

З урахуванням думки учасників судового розгляду щодо можливості проведення судового засідання зважаючи на стан здоров`я обвинуваченого, надання пояснень лікарем щодо стану здоров`я обвинуваченого, суд дійшов висновку щодо можливості проведення судового засідання та розгляду клопотання прокурора.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.331КПК України підчас судовогорозгляду судза клопотаннямсторони обвинуваченняабо захистумає правосвоєю ухвалоюзмінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно із ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4ст. 199 КПК України, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу.

Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК Українипередбачено, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно матеріалівкримінального провадженняухвалою слідчогосудді Київськогорайонного судум.Харкова від01травня 2023року ОСОБА_7 обрано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюдо 29червня 2023 року із визначенням суми застави в розмірі 402600, 00 грн.

Обираючи строкзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,слідчим суддеювраховано,що ОСОБА_7 може переховуватисьвід органівдосудового розслідуванняабо суду, знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01 травня 2023 року залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції на стадії досудового розслідування встановлена обґрунтованість підозри, наявність зазначених вище ризиків, вирішено питання щодо правомірності обрання слідчим суддею альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру.

Обвинуваченим внесено заставу, у зв`язку з чим 06 липня 2023 року його було звільнено з-під варти.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року звернуто в дохід держави та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України заставу в розмірі 402600,00 грн., внесену обвинуваченим на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01 травня 2023 року, переглянутої Харківським апеляційним судом по справі № 953/2692/23. Обрано обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02 жовтня 2023 року без визначення розміру застави.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2023 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 січня 2024 року.

Згідно п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ліра ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочину, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років та позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 одружений, проте перебуває в процесі розлучення, має двох малолітніх дітей 2014 та 2015 років, офіційно непрацевлаштований, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, інвалідностей не має, будь-якого рухомого та нерухомого майна на території України або іншої держави не має, проживає в м. Харкові в квартирі, яка належить йому на праві користування, в Україні проживає з 2017 року, діти є громадянами України, проживають разом з матір`ю в м. Ужгород.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний/обвинувачений може ухилитись від слідства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, відсутність офіційного джерела доходу та будь-якого майна на праві власності, наявність двох громадянств інших країн, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.

Зважаючи на те, що обвинувачений має паспорт громадянина США та паспорт громадянина Республіки Чілі, наявність двохгромадянств тапаспортів значно розширює можливості особи переховуватись за кордоном, у різних країнах світу з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Крім того, суд вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування або суду доведений, оскільки після внесення обвинуваченим застави, він порушив умови застави та здійснив спробу перетину кордону.

Так, згідно до листа Управління Служби безпеки України в Харківській області від 01 серпня 2023 року № 70/1-7786 щодо порушення умов запобіжного заходу, Ліра Лопес Гонсало Анхель Кінтіліо на мотоциклі марки BMW, номерний знак НОМЕР_1 , самовільно направився до державного кордону України з Угорщиною. Перебуваючи на території Закарпатської області в період з 31 липня 2023 року по 01 серпня 2023 року вищевказана особа здійснила невдалу спробу перетину державного кордону на КПП «Чоп» (Тиса).

В судовому засіданні під час вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу та звернення застави в дохід держави обвинувачений надавав пояснення, відповідно до яких він підтвердив факт порушення покладеного на нього обов`язку не покидати м. Харків без відповідного дозволу суду. Зазначив, що самовільно направився до державного кордону України. Перебуваючи на території Закарпатської області в період з 31 липня 2023 року по 01 серпня 2023 року здійснив невдалу спробу перетину державного кордону на КПП «Чоп».

Зважаючи на зазначене, суд при розгляді клопотання про продовження дії запобіжного заходу вважає, що ризик переховування обвинуваченоговід органівдосудового розслідуванняабо судуіснує тає повністюдоведеним. Здійснення обвинуваченим спроби перетину державного кордону об`єктивно свідчить про існування ризику переховування від суду, а тому твердження сторони захисту про відсутність доказу такого ризику є необґрунтованими.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, яке інкримінується обвинуваченому, а саме того, що він обвинувачується у вчиненні злочинів, які віднесено до злочинівпроти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, суд вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість встановлених слідчим суддею та судом апеляційної інстанції на стадії досудового розслідування наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень (обґрунтованість підозри); тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у тяжкому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст. 436-2 КК України, дані про особу обвинуваченого, який не є громадянином України, може безперешкодно виїхати за межі території України, не має на території України належного на праві власності майна та офіційного джерела доходів, вважає, що застосування відносно ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , на строк до 19 лютого 2024 року.

Також, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності на даній стадії судового провадженні підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого.

Крім того, судом враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу та наявні докази про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, згідно яких суд вправі не визначати розмір застави.

Згідно із ч.3 ст. 183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні: щодозлочину,вчиненого іззастосуванням насильстваабо погрозоюйого застосування; щодозлочину,який спричинивзагибель людини; щодоособи,стосовно якоїу цьомупровадженні вжеобирався запобіжнийзахід увигляді застави,проте бувпорушений нею; щодо злочину, передбаченогостаттями 255-255 Кримінальногокодексу України; щодоособливо тяжкогозлочину усфері обігунаркотичних засобів,психотропних речовин,їх аналогівабо прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442Кримінального кодексу України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2023 року встановлено, а прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.4 ст. 183 КПК України, які є правовою підставою для невизначення розміру застави у даному кримінальному провадженні. А саме обставину передбачену п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Враховуючи порушення обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді застави, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визначення розміру застави.

Оцінка вказаних обставин свідчить про те, що обвинувачений порушив обов`язки накладені на нього ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 року, тобто запобіжних захід у вигляді застави не здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту також не зможе запобігти доведеним прокурором ризикам.

За результатом досліджених в сукупності матеріалів кримінального провадження, суд дійшов висновку, що запобіжних захід у вигляді застави або домашнього арешту не здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Зважаючи на те, що справа перебуває на стадії судового розгляду та станом на час розгляду клопотання судом долучено до матеріалів справи документи обвинувачення, суд вважає недоведеним прокурором продовження існування ризику знищення, схову або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Що ж стосується доводів захисника та обвинуваченого стосовно непогодження з кваліфікацією інкримінованого кримінального правопорушення, то на даній стадії судового розгляду дані доводи не можуть бути розцінені в якості таких, що свідчать про необґрунтованість обвинувачення, відсутність встановлених судом ризиків та наявність підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Питання неправильної правової кваліфікації злочину не підлягають вирішенню перед дослідженням документів обвинувачення при розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу. Суд позбавлений можливості надавати оцінку правовій кваліфікації дій обвинуваченого під час розгляду даного клопотання та на даній стадії, оскільки вказані доводи підлягають оцінці судом після дослідження документів обвинувачення.

Вирішуючи питання про задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання під вартою суд враховує вимоги дотримання розумного строку тримання під вартою, зважаючи на що вважає за можливе продовжити строк тримання під вартою до 19 лютого 2024 року, що відповідає загальним положенням щодо розумних строків, викладених у правовій позиції Європейського суду з прав людини в рішенні у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В рішенніЄвропейського судуз правлюдини усправі «Калашниковпроти Росії»від 15липня 2002року судомвизначено,що будь-якасистема обов`язковоготримання підвартою несумісна завизначенням зіст.5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод.Якщо законвстановлює презумпціющодо обставин,які стосуютьсяпідстав триманняпід вартою,має бутикрім всього,переконливо доведенанаявність конкретнихобстави,які переважаютьправило повагидо особистоїсвободи.

Таким чином, суд вважає, що доводи захисника стосовно порушення розумних строків тримання під вартою є необґрунтованими.

Особам, які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого обвинуваченого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги, зважаючи на що питання щодо надання обвинуваченому медичної допомоги у разі незадовільного стану здоров`я у слідчому ізоляторі є гарантованим.

В Судовому засіданні з наданих лікарем пояснень встановлено, що в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» створені належні умови, необхідні для діагностики, надання обвинуваченому належного лікування та запобігання ймовірному ускладненню або загостренню хвороби.

Разом з тим, оцінюючи дані щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, суд керується наступним.

Згідност. 2 КПК Українизавданням кримінального провадження є в тому числі охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, до яких в тому числі відноситься обвинувачений.

Статтею 8 КПК Українипередбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України» зазначено, що стаття 3 Конвенції покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі. Суд допускає, що медична допомога, яка доступна в установах системи виконання покарань, не завжди може бути на тому ж рівні, що й в найкращих громадських медичних закладах. Проте держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (див. рішення у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 94, ECHR 2000-XI); див. також "Хуртадо проти Швейцарії" (Hurtado v. Switzerland), рішення від 28 січня 1994 року, Серія A, N 280-A).

Відповідно до ч. 5, ч. 6ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цьогоКодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першоюстатті 7 цього Кодексу.

Враховуючи наведене вище та керуючись принципом верховенства права і практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення права обвинувачено на отримання належної медичної допомоги, суд вважає за необхідне доручити медичній частині ДУ «Харківський слідчий ізолятор» продовжувати проведення медичного обстеження ОСОБА_7 з метою визначення та контролю стану здоров`я останнього та продовжувати належне його лікування, у разі наявності такої необхідності.

Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000000618 від 12 квітня 2022 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк до 19лютого 2024 року, без визначення розміру застави.

Доручити Харківській міській медичній частині № 27 Державної установи "Центр охорони здоровя ДКВС України" філії у Харківській та Луганській областях продовжувати проведення медичного обстеження Ліра Лопес ОСОБА_10 з метою визначення та контролю стану здоров`я останнього та продовжувати належне його лікування, у разі наявності такої необхідності.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_7 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя ОСОБА_1