Рішення

від 24.09.2007 по справі 37/372

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/372

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/372

24.09.07

За позовом   Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі відділення філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз»–Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Аверс-93»

Про                        стягнення 139 617,03 грн. згідно договору на транспортування природного газу № 06-03-Т від 01.06.2006 року

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача  Ткачук О.В. –представник за довіреністю № б/н від               18.12.2006 року;

Від відповідача          Мусій М.Я. - представник за довіреністю № 0609/07-06 від         06.09.2007 року; Ліщенюк Т.Б. - представник за довіреністю № 2409/07-02  від         24.09.2007 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі відділення філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз»–Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Товариства з обмеженою відповідальністю виобничо-комерційна фірми «Аверс-93»про стягнення 120 335,15 грн. основного боргу, 7 421,36 грн. інфляційні витрати, 1779,08 грн. –3 % річних та 10 081,44 грн. –пені за несвоєчасне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на транспортування природного газу № 06-03-Т від 01.06.2006 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2007 р. порушено провадження у справі № 37/372, розгляд справи було призначено на 20.07.2007 року о 11-45.

Представник відповідача 20.07.2007 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/372 від 09.07.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2007 р. № 37/372, розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України  до 06.09.2007 року на 12-00.

Представник позивача в призначене судове засідання 06.09.2007 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/372 від 20.07.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.09.2007 року надав суду копію платіжного доручення № 188 від 27.08.2007 року на підтвердження сплати суми основного боргу  в розмірі 120 335,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2007 р. № 37/372 розгляд справи було відкладено на підставі пункту 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України  до 24.09.2007 року на 12-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2007 р. № 37/372  було продовжено строк вирішення спору на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.09.2007 року заявив клопотання про розстрочення виконання рішення та зменшення розміру пені.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2007 року позовні вимоги підтримав просить суд стягнути з відповідача 7 421,36 грн. інфляційні витрати, 3% річних в сумі 1 779,08 грн., пеню в розмірі 10 081,44 грн.,  1 396,17 грн. -  державне мито, 118 грн. - інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також  437,92 грн. –витрати, пов'язані з відрядженням представника позивача на судове засідання.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.09.2007 року судом оголошено лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2006 року між Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі –виконавець 1), Відкритим акціонерним товариством «Івано-Франківськгаз»(надалі –виконавець 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірмою «Аверс-93» (замовник) був укладений договір на транспортування природного газу  № 06-03-Т (далі - договір).   

Даний договір відповідно до п. 11.1. набрав чинності з 01.06.2006 року і діяв в частині транспортування газу до 31.12.2006 року, а в частині проведення розрахунків за послуги –до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 11.2. даний договір вважається пролонгований на наступний рік, якщо ні одна із сторін не повідомить іншу сторону письмово про його припинення за 15 днів до закінчення терміну дії договору.

Як свідчасть матеріали справи, договір був пролонгований на 2007 рік.

Відповідно до п. 3.1. договору виконавець 1 та виконавець 2 зобов'язуються транспорувати газ замовнику по магістральних газопроводах виконавця 1 та розподільних мережах виконавця 2; передати газ замовнику в обсягах, закуплених замовником та підтверджених ОДУ ДК  «Укртрансгаз».

Тариф на послуги з транспортування природного газу для замовників України визначені Постановою НКРЕ від 23.05.2006 р. № 589 „Про затвердження тарифів на транспортування та постачання  природного газу магістральними трубопроводами”.

Відповідно до п. 5.1. договору тариф на транспортування 1 000 куб. м газу по газотранспортній системі виконавця 1 встановлюється в розмірі 31,10 грн., крім того ПДВ –6,02 грн., всього в розмірі 36,12 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору  тариф на транспортування 1 000 куб. м  газу по газових мережах виконавця 2 визначено в розмірі 39,90 грн., крім того ПДВ –7,98 грн., всього в розмірі 47,88 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору замовник зобов'язаний внести не менше 50% оплати за протранспортований газ на розрахунковий рахунок виконавця 1 та виконавця 2  до 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 6.2. договору остаточний  розрахунок за надані послуги по транспортуванню природного газу у звітному місяці здійснюється замовником у грошовому вигляді шляхом перерахування на рахунок виконавця 1 та виконавця 2 залишкової вартості послуг на підставі актів прийому-передачі природного газу та тарифу, що зазначений у п. 5.1., п. 5.2. договору, до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач транспортував відповідачу газ з вересня по грудень 2006 року та з січня по травень 2007 року в кількості 6 060,585 тис. куб. м газу на загальну суму  218 976,33 грн.

Відповідач, покладені на нього зобов'язання по договору виконав частково, сплативши позивачу лише 98 641,18 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем до подачі позову до суду становила 120 335,15 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем після порушення провадження у справі було перераховано позивачу суму основного боргу в розмірі 120 335,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 188 від 27.08.2007 року після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження по справі.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З огляду на те, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі 120 335,15   грн. після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження по справі, провадження в цій частині, за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, підлягає припиненню.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 3% річних з простроченої суми в розмірі 9370,36грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 34636,44 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 7 421,36 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 1 779,08 грн. - три проценти річних від простроченої суми,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 7.6. договору за порушення строків виконання зобов'язань, зазначених у пунктах 6.1., 6.2. даного договору, замовником окрім збитків сплачується пеня на користь виконавця 1 та виконавця 2 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ протранспортованого газу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений  за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п. 2.4. роз'яснення ВГСУ від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»зазначено, що вирішуючи питання про зменшення пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи скрутне становище Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Аверс-93”, який знаходиться у стані банкрутства (заборгованість підприємства сягнула 12 млн. грн.), внаслідок непередбачуваного зниження ринкової ціни на свою продукцію (цукор) –до 40 % нижче собівартості та враховуючи те, що відповідач добровільно сплатив суму основного боргу, суд вважає за необхідне використати право, надане суду п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарсько процесуального кодексу України, та зменшити розмір пені до 2000,00 грн. У стягненні 8081,44 грн. пені судом відмовлено.

Крім того, вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 437,92 грн. витрат за проїзд представника  позивача для з'явлення в судове засідання не підлягають задоволенню, оскільки позивач не був позбавлений права надіслати всі необхідні документи на виконання вимог ухвали суду поштою та заявити клопотання про розгляд справи без участі його представника. В даному випадку позивач скористався своїм правом та з'явився в судове засідання для участі у справі, а тому у позивача відсутні правові підстави для пред'явлення вимоги про стягнення таких витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.09.2007 року також заявив клопотання розстрочення виконання рішення суду  у рівних частках на три місяці, посилаючись на важке матеріальне становище відповідача.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд вважає, що мотиви викладені відповідачем є слушними, а тому є підстави для задоволення заявленого клопотання. Задовольняючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при розстроченні виконання рішення від 24.09.2007 № 37/372 є більш вірогідним виконання рішення по даній справі і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Як зазначено в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 28.07.94 № 02-5/492 "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб", коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

А тому у відповідності до даного роз'яснення та норм чинного законодавства судом приймається рішення про стягнення заборгованості з відповідача саме на користь юридичної особи Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.  192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 546, 549, 551, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82 –85, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Аверс-93” (01000, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код  ЗКПО 19492922) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1 код ЄДРПОУ 30019801) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження   7421 (сім тисяч чотириста двадцять одну) грн. 36 коп. - інфляційні витрати, 1779 (тисяча сімсот сімдесят дев'ять) грн. 08 коп. –3 % річних від простроченої суми, 2 000 (дві тисячі) грн. –пені, 1396 (одна тисяча триста дев'яносто шість) 18 коп. –витрати по сплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 р. у справі № 37/372 на три місяці наступним чином:

А)   до 01.11.2007 року –2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 79 коп. - інфляційні витрати,  593 (п'ятсот дев'яносто три) 02 коп. –3 % річних від простроченої суми, 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. –пені, 1396 (одна тисяча триста дев'яносто шість) 18 коп. –витрати по сплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

Б)    до 01.12.2007 року –2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 79 коп. - інфляційні витрати,  593 (п'ятсот дев'яносто три) 02 коп.–3 % річних від простроченої суми, 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. –пені;

В)    до 01.01.2008 року –2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 79 коп. - інфляційні витрати,  593 (п'ятсот дев'яносто три) 02 коп. - –3 % річних від простроченої суми, 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. –пені.

3.          В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Аверс-93»суми основного боргу в розмірі 120 335, 15 грн. провадження у справі припинити.

4.          В частині стягнення пені в розмірі 8081,44 грн. відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 24.10.2007 року