Постанова

від 19.09.2023 по справі 620/109/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/109/23 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

Суддів Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області, відповідач) про:

- визнання протиправними та скасування наказів начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Нідзельського В.О. від 16 грудня 2022 року № 1289 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції; від 16 грудня 2022 року № 583 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення);

- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;

- стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2022 року по дату ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у висновку службового розслідування не надано оцінки багатьом обставинам справи, рішення про звільнення винесено без встановлення дійсних обставин справи та наявності вироку суду. Вказано, що обставини ймовірного вчинення позивачем дисциплінарного проступку були встановлені лише на підставі затримання за підозрою у вчиненні злочину. Зазначено, що стосовно ОСОБА_1 відсутній вирок, він не може вважатись винним у будь-якому правопорушенні, відтак не повинен зазнавати заходів дисциплінарного впливу. Вважає, що відповідачем не було враховано попередню службу позивача, високі показники в роботі, позитивну характеристику.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року даний позов залишено без задоволення.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у силу своїх службових обов`язків зобов`язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. Однак, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача порушення, допущені позивачем, можуть сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції України. Так, інформація про оголошення підозри позивачу була висвітлена в засобах масової інформації, викликала суспільний резонанс, що негативно вплинуло на формування у населення думки про діяльність поліції, а також її дискредитацію. Крім того, на час розгляду даної справи до позивача застосовано таку міру запобіжного заходу в рамках кримінального провадження, як особисте зобов`язання, а тому перебування такої особи на посаді начальника районного відділу поліції, на думку суду, негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів національної поліції з боку суспільства. Враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд вважав правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновок відповідача про отримання позивачем неправомірної вигоди фактично базується на повідомленні про підозру. При цьому, будь-яких інших фактичних обставин дисциплінарною комісією при проведенні службового розслідування не встановлено. Так само і судом першої інстанції не наведено конкретних дій позивача, які здійснені в порушення дисципліни, а також не вказано конкретних норм законодавства, які було порушено позивачем, за які його слід притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Судом першої інстанції зазначено, що дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. В той же час, судом лише загальною фразою обґрунтовано фактично своє рішення. При цьому з такого висновку не вбачається, які ж саме принципи не були дотримані та які дії вчинені. Натомість підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діянні особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліну. Жодних доказів того, що позивач вчинив саме дисциплінарний проступок та порушив саме службову дисципліну матеріали справи не містять, оскільки доводи щодо вчинення дисциплінарного проступку позивачем стосується здебільшого викладу повідомлення позивачу про підозру у кримінальному провадженні.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому заперечував проти її задоволення та наполягав на законності оскаржуваного рішення.

Зазначив, що матеріалами службового розслідування з врахуванням обставин, викладених в ухвалах Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2022 року по справі № 757/35802/22-к про відсторонення апелянта від посади начальника Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області та обрання апелянту запобіжного заходу, які досліджувались в ході службового розслідування, повністю підтверджується те, що апелянт вимагав за позитивне вирішення питання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022270320000243 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, від мешканця м. Шостка Сумської області - суб`єкта підприємницької діяльності, який вчинив дії щодо приведення в непридатний стан зарибленого водоймища, спричинивши матеріальну шкоду у сфері екології, хабар у розмірі 20 000 доларів США, з яких частину коштів у сумі 15 000 доларів США (в гривневому еквіваленті) одержав через банківську картку третьої особи.

Проведеним службовим розслідуванням було встановлено факт грубого порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції, вимог керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України у частині вчинення дій, що дискредитують звання поліцейського, підривають довіру та авторитет Національної поліції України у очах громадськості та є неприпустимими для подальшого проходженням служби в Національній поліції України начальником Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області полковником поліції ОСОБА_1 , за що останнього було притягнуто до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України (а.с. 11).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 16 грудня 2022 року № 583 о/с «По особовому складу» полковника поліції ОСОБА_1 , начальника Новгород-Сіверського районного відділу поліції ГУНП, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 19 грудня 2022 року (а.с. 52).

Підставою для звільнення зі служби слугував наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 16 грудня 2022 року № 1289 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУНП в Чернігівській області», яким за грубе порушення службової дисципліни, недотримання вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки, Присяги працівника поліції, вимог керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України у частині вчинення дій, що дискредитують звання поліцейського, підривають довіру та авторитет Національної поліції України в очах громадськості та є неприпустимим для подальшого проходження служби в Національній поліції України, позивача було звільнено зі служби в поліції (а.с. 25).

Підставою для звільнення позивача зі служби слугував висновок службового розслідування від 16 грудня 2022 року за відомостями, викладеними у рапорті начальника УГІ ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції Володимира Чередніченка (а.с. 14-24).

Так, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що в діях начальника Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області полковника поліції ОСОБА_1 встановлено грубе порушення службової дисципліни, недотримання вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки, Присяги працівника поліції, вимог керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України у частині вчинення дій, що дискредитують звання поліцейського, підривають довіру та авторитет Національної поліції України в очах громадськості, що в розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України є дисциплінарним проступком та є несумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, вважаючи їх протиправним, а свої права порушшеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч.1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (ч. 3 статті 11 Закону).

Відповідно до ч.1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов`язки поліцейських.

Зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.1, 2 статті 19 Закону №580-VIII).

Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

З метою врегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1).

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом (ч.3).

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно статей 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку (пункт 4 Розділу V).

Пунктом 2 розділу VI Порядку передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Відповідно до пункту 1, 3 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Виконання таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції, шляхом видання наказів по особовому складу покладається на підрозділи кадрового забезпечення (служби персоналу) територіальних органів поліції, установ та закладів поліції, а також ЗВО.

Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.

Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Судом встановлено, що 09 грудня 2022 року на підставі рапорту начальника УГІ ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції Володимира Чередніченка від 09 грудня 2022 року № 91-рап/124/51/01-2022 за фактом події за участю начальника Новгород-Сіверського РВП ГУНП полковника поліції ОСОБА_1, що мали місце 09 грудня 2022 року, начальником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області видано наказ № 1483 про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії (а.с. 27, 29).

Як зазначено судом першої інстанції, при дослідженні обставини призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії, проведення розслідування та складанння за його результатами висновків, не було встановлено порушення відповідачем норм Дисциплінарного статуту, Порядку проведення службових розслідувань, а також Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України. Не зазначено про наявність процерних порушень і позивачем.

Згідно висновків службового розслідування 09 грудня 2022 року до УГІ ГУНП в Чернігівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня близько 16:30 в приміщенні Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області співробітниками ГСУ ДБР спільно з співробітниками центрального управління СБУ в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42022100000000502 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано начальника Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області полковника поліції ОСОБА_1 . В рапорті начальника УГІ ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції Володимира Чередніченка зазначено, що полковник поліції ОСОБА_1 вимагав за позитивне вирішення питання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022270320000243 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, від мешканця м. Шостка Сумської області - суб`єкта підприємницької діяльності, який вчинив дії щодо приведення в непридатний стан зарибленого водоймища, спричинивши матеріальну шкоду у сфері екології, хабар у розмірі 20 000 доларів США, з яких частину коштів у сумі 15 000 доларів США (в гривневому еквіваленті) одержав через банківську картку третьої особи.

У ході проведення службового розслідування було встановлено, що 09 грудня 2022 року слідчим 3-го СВ ТУ ДБР у м. Києві за матеріалами кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР під № 4202210000000052 від 01 жовтня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на території дислокації Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області у приміщенні актової зали, у порядку ст. 208 КПК України було затримано начальника Н-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області полковника поліції ОСОБА_1 .

В подальшому, 10 грудня 2022 року полковнику поліції ОСОБА_1 слідчим відділом ТУ ДБР у м. Києві було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за матеріалами кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР під № 42022100000000502 від 01 жовтня 2022 року, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2022 року відносно останнього було застосовано міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Також згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2022 року по справі № 757/35802/22-к підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсторонено від посади начальника Н-Сіверського ВП ГУНП в Чернігівській області, в межах строку досудового розслідування, строком на два місяці.

За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 підозрюється в тому, що він своїми умисними діями, які виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Встановлено, що ймовірною підставою для документування факту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 стало позитивне вирішення питання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022270320000243 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, в інтересах мешканця м. Шостка Сумської області - суб`єкта підприємницької діяльності, який вчинив дії щодо приведення в непридатний стан зарибленого водоймища, спричинивши матеріальну шкоду у сфері екології, яке перебуває на розгляді у СВ Н-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області.

Під час проведення службового розслідування обставини, що пом`якшують відповідальність полковника поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту не встановлені.

Обставинами, що обтяжують дисциплінарний проступок полковника поліції ОСОБА_1 , є суспільний резонанс та критичні коментарі в соціальних мережах, а також ЗМІ щодо даної події, що, в свою чергу, підриває авторитет НПУ в цілому.

Слід зазначити, що під час проведення службового розслідування уповноваженими особами було опитано: старшого слідчого СВ Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_2 ; заступника начальника - начальника СВ Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_3 , начальника сектору превенції Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_4 , заступника начальника Новгород-Сіверського РВП - начальника СКП ГУ НП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_5 , старшого інспектора - чергового сектору моніторингу Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_6 , молодшого інспектора-кінолога КЦ ГУ НП в Чернігівській області сержанта поліції ОСОБА_7 , начальника Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області полковника поліції ОСОБА_1 . Крім того, з інших питань щодо діяльнсоті під керівництвом ОСОБА_1 були опитані наступні поліцейські: заступник начальника Вп з ПД Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області підполковник поліції ОСОБА_8 , начальник СРПП Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області майор поліції ОСОБА_9 , начальник сектору логістики Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області майор поліції ОСОБА_10 , начальник сектору контролю за обігом зброї Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області капітан поліції ОСОБА_11 , т.в.о. начальника сектору адміністративної практики Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області майор поліції ОСОБА_12 , начальник РСС Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області капітан поліції ОСОБА_13 , начальник сектору мрніторингу Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області капітан поліції ОСОБА_14 , начальник сектору кадрового забезпечення Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області майор поліції ОСОБА_15 , начальник сектору поліцейської діяльності №1 Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області майор поліції ОСОБА_16 , начальник сектору поліцейської діяльності №2 Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області майор поліції ОСОБА_17 .

Крім того, в ході проведення службового розслідування на ім`я голови дисциплінарної комісії, визначеного наказом ГУ НП в Чернігівській області №1483 від 09 грудня 2022 року, подано рапорт члена дисциплінарної комісії капітана поліції Решетніка В.В. про те, що проведеним моніторингом інтернет-мереж, телеграм-каналу «Чернігів Оперативний», соціальної мережі «Фейсбук» виявлено публікації з приводу оголошення підозри начальнику Новгород-Сіверського РВП ГУ НП в Чернігівській області полковнику поліції ОСОБА_1 , стосовно якого проводиться службове розслідування, та негативні коментарі за даним фактом. Зазначене негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

Водночас, колегія суддів зазначає, що жодних дії щодо встановлення причетності позивача до інкримінованого йому проступку та безпосереднього вчинення ним порушення службової дисципліни відповідачем вчинено не було.

Як зазначалось вище, згідно з висновком службового розслідування, позивачем порушено службову дисципліну, недотримано вимоги ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських, вимог керівництва ГУ НП в Чернігівській області та Національної поліції України, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.

Разом з тим, матеріали службового розслідування жодних інших відомостей, ніж ті, що зазначені в повідомленні про підозру позивачу, не містять.

Натомість, на переконання колегії суддів, що грунтується на поясненнях відповідача та поданих ним доказах, службове розслідування ґрунтується лише на висновках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000502 від 01 жовтня 2022 прку, відкритого за матеріалами Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі якого позивачу оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення за вказаною статтею.

Слід зазначити, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого є з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи тощо.

Проте, висновок службового розслідування ґрунтується виключно на інформації, здобутій під час проведення досудового розслідування у зазначеному вище кримінальному провадженні, вирок за яким на час розгляду справи ухвалено не було.

Разом з тим, з урахуванням приписів ч.1 статті 62 Конституції України суд наголошує, що у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно ОСОБА_1 будуть усі правові підстави для звільнення позивача з посади, проте висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні та яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження.

Службовим же розслідуванням не встановлено жодних порушень, які б вчинив позивач, крім тих, які йому інкримінуються у вказаному вище досудовому розслідуванні.

Таким чином, єдиною підставою для проведення службового розслідування і подальшого прийняття спірних рішень є інформація, отримана відповідачем щодо порушення відносно позивача кримінального провадження та оголошення йому підозри.

Оскільки позивача звільнено зі служби на підставі п. 6 ч. 1 статті 77 Закону № 580-VIII, тобто у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідач відповідно до приписів КАС України має обов`язок довести наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, визначення якого наведено у Дисциплінарному статуті.

Така ж позиція щодо неможливості притягнути працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення, викладена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року № 520/8550/18.

Варто зазначити, що висновки службового розслідування, з якими погодився і суд першої інстанції, щодо того, що сам по собі факт можливого отримання позивачем неправомірної вигоди підриває авторитет органів поліції та набуває суспільного резонансу через створення негативної громадської думки, що завдало непоправної шкоди репутації й авторитету діяльності Національної поліції України, є лише припущеннями стосовно вчинення позивачем саме кримінального, а не дисциплінарного правопорушення.

Отже, на переконаннчя суду, відповідачем не доведено вчинення позивачем жодного дисциплінарного правопорушення, у зв`язку з чим спірні накази відповідача є протиправними і підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді, з якої він був звільнений, з дня звільнення, тобто з 19 грудня 2022 року.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 21 грудня 2022 року №696/124/21/01-2022 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1063,69 грн. Крім того, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 згідно зазначеної довідки складає 32442,57 грн.

Судом встановлено, що кількість календарних днів за період вимушеного прогулу позивача за період з 20 грудня 2022 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 19 вересня 2023 року (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) становить 280 днів, а тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 297 833,20 грн. = (1063,69 грн (середньоденна заробітна плата) х 280 (календарні дні вимушеного прогулу позивача).

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись статті 371 КАС України, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів допустити до негайного виконання.

Щодо задоволення вимоги про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд вважає її обґрунтованою з огляду на таке.

У розумінні статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представником позивача надано до суду договір №232 про надання правової допомоги від 19 грудня 2022 року, яким визначено, що гонорар адвоката за надану правову допомогу в суді першої інстанції складає 12 000,00 грн., акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 29 грудня 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №232 від 19 грудня 2022 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №499 від 11 червня 2010 року, ордер на надання правової допомоги серії СВ №1038347 від 29 грудня 2022 року.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача надано до суду договір №114 про надання правової допомоги від 20 березхня 2023 року, яким визначено, що гонорар адвоката за надану правову допомогу в суді апеляційної інстанції складає 8 000,00 грн., акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 29 березня 2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №114 від 20 березня 2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №499 від 11 червня 2010 року, ордер на надання правової допомоги серії СВ №1049181 від 29 березня 2023 року.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09 квітня 2019 року по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідач як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу не відповідає критеріям розумності, не є співмірною зі складністю даної справи, а сама сума є явно завищеною. При цьому суб`єкт владних повноважень не просив зменшити відповідну суму витрат на правову допомогу, зазначивши її розмір, що відповідав би критеріям розумності та був би співмірним зі складністю справи, із відповідним обґрунтуванням, натомість, просив взагалі відмовити у розподілі судових витрат.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що підставою для відмови в розподілі судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, є встановлення того факту, що відповідні витрати не сплачені (не підлягали сплаті), не відповідають умовам договору, до суду не подано детального опису робіт (в разі встановлення погодинної ставки), а також при не підтвердженні факту надання відповідної правничої допомоги поданими до суду доказами.

Між тим, суд звертає увагу, що подані позивачем докази в повному обсязі підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг із описом виконаних робіт, залучення до надання правничої допомоги адвоката Кушнеренка Є.Ю.

Стверджуючи про завищення вартості послуг з надання правової допомоги відповідач не наводить власних розрахунків, яка вартість та тривалість послуг з правової допомоги, на його думку, є адекватною та співмірною.

Відповідач не скористався своїм правом на подання належним чином обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу із визначенням розміру судових витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо питання наявності у суду можливості самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача (суб`єкта владних повноважень).

Відповідна заборона також прямо закріплена у ч. 6, 7 статті 134 КАС України, відповідно до якої у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, вимогу позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу необхідно задовольнити в повному обсязі, оскільки представником позивача надані всі належні докази понесення витрат позивачем за надання йому правової допомоги в судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, колегія суддів вважає даний адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідно, безпідставним та необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відтак, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування рішення суду від 15 березня 2023 року.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи призвели до помилкових висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Нідзельського В.О. від 16 грудня 2022 року № 1289 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Нідзельського В.О. від 16 грудня 2022 року № 583 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (в зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 20 грудня 2022 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (ЄРДПОУ 40108651) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податку НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2022 року по 19 вересня 2023 року в сумі 297 833 (двісті дев`яносто сім тисяч вісімсот тридцять три) грн. 20 коп. з відрахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків і зборів.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (ЄРДПОУ 40108651) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податку НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев