Постанова

від 07.09.2023 по справі 921/472/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2023 р. Справа №921/472/21(921/390/22)

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:ПЛОТНІЦЬКОГО Б.Д.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін від:

скаржника: Васильченко К.В. (адвокат, в режимі відеоконференцзв`язку);

позивача: Півторак В.М. (адвокат).

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства «Сади Полтавщини» б/н від 22.05.2023 (вх.ЗАГС №0105/1697/23 від 30.05.2023)

на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від

17.01.2023, повний текст рішення 05.04.2023

(суддя А.М. Сидорук)

у справі№921/472/21(921/390/22)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

Галич Агро Стек в особі ліквідатора

Шимечка А.Я.

до відповідача: Фермерського господарства Сади

Полтавщини, с.Балясне Диканського району

Полтавської обл.

про стягнення в сумі 2 119 466, 89 грн

в межах справи№921/472/21

про банкрутствоТовариства з обмеженою відповідальністю

Галич Агро Стек, м.Тернопіль

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 09.08.2021 відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Галич Агро Стек".

Постановою від 01.02.2022 Господарський суд Тернопільської визнав банкрутом ТОВ "Галич Агро Стек"; відкрив ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шимечка А.Я.

ТОВ "Галич Агро Стек" в особі ліквідатора Шимечка А.Я. звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Сади Полтавщини" про стягнення заборгованості в сумі 2 119 466,89 грн.

Господарський суд Тернопільської області рішенням від 17.01.2023 позов задовольнив частково. Стягнув з Фермерського господарства "Сади Полтавщини" на користь ТОВ "Галич Агро Стек" 594 514,48 грн заборгованості за поставлений товар, 232 276,62 грн інфляційних нарахувань, 67 432,55 грн штрафу, 158 532,08 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та 161 838,11 грн, що становить 24% річних за користування чужими грошовими коштами; стягнув з Фермерського господарства "Сади Полтавщини" в дохід державного бюджету України 868 350 грн судового збору.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідач не погодився із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені в сумі 158 532,08 грн, штрафу в сумі 67 432,55 грн, основного боргу в розмірі 19 514,48 грн і застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені і штрафу, а також відмовити у стягненні 19 514,48 грн основного боргу. Окрім цього, апелянт просив змінити оскаржуване рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 868 350,00 грн.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив наступні обставини:

- суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково в загальному розмірі 1214593,84 грн і відмовив у задоволеннні решти позову, відтак судовий збір виходячи із змісту норми п.2 ч.1 ст.129 ГПК України за розгляд справи в суді першої інстанції повинен становити 18 122,01 грн (1,5% від суми задоволених вимог), а не 868 350,00 грн, які суд стягнув з відповідача;

- враховуючи умови п.12 аграрної розписки та вимоги ст.232 ГК України, пеня у даному випадку повинна обчислюватись за період з 01.11.2018 до 01.05.2019 на суму боргу 600 000,00 грн, і відповідно становить 107030,12 грн;

- відповідач не отримував жодної ухвали суду першої інстанції у цій справі, а тому не зміг реалізувати своє право на подання заяви про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені і штрафу на підставі ст.ст.258, 267 ЦК України;

- згідно з п.16 аграрної розписки ліміт зобов`язання відповідача становить суму в розмірі 600 000,00 грн. Відповідач сплатив на користь позивача 25000,00 грн згідно з платіжними дорученнями №45 від 27.05.2019, №456 від 19.07.2019. Тому, сума основного боргу становить 575000,00 грн, а не 594514,48 грн, яка стягнута судом.

Інших клопотання та заяв в порядку ст. 207 ГПК України заявлено не було.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції взяв участь представник апелянта, який надав пояснення по суті доводів та вимог апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати. А також в судове засідання з`явився представник позивача, який просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

Як вірно встановив місцевий господарський суд та підтверджується матеріалами справи, 29.03.2018 між ТОВ "Галич Агро Стек" та Фермерським господарством "Сади Полтавщини" був укладений договір постачання № ДП29/03/01-18, відповідно до п.1.1. якого ТОВ "Галич Агро Стек" (постачальник) зобов`язався поставити покупцю у власність товар /засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, зерно, сільськогосподарська продукція, інша продукція/, а покупець зобов`язується прийняти товар та провести його оплату.

Відповідно п.1.2. договору конкретний асортимент, кількість, ціна, строки і умови поставки та оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору та/або накладних. Накладні та/або специфікації є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до розділу 2 договору постачання оплата за товар здійснюється покупцем у формі 100% попередньої оплати, однак в будь-якому випадку, не пізніше дня отримання товару. Ціна та загальна вартість імпортного товару визначається в іноземній валюті та в національній валюті по міжбанківському валютному курсу продажу валюти на дату, що передує дню підписання специфікації колонка «Ask» або по іншому курсу, що зазначений у специфікації.

Відповідно до розділу 3 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних про доставку товару, які становлять невід`ємну частину договору. Видаткова накладна підписана покупцем і відправлена постачальнику факсимільним зв`язком має силу оригіналу. Видаткова накладна надається постачальником покупцю разом із товаром. При отриманні товару покупець зобов`язаний проставити на видатковій накладній підпис відповідальної особи та, за відсутності довіреності на отримання товару, поставити відтиск печатки/штампу та повернути один примірник видаткової накладної постачальнику протягом десяти календарних днів з дня отримання товару. У разі неотримання видаткової накладної покупець зобов`язаний письмово повідомити про це постачальника. За відсутності такого письмового звернення покупця, видаткова накладна вважається такою, що надана покупцю разом із товаром.

На виконання умов договору постачальник на адресу покупця поставив товар /засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, зерно, сільськогосподарська продукція, інша продукція/ відповідно до видаткових накладних: №№ РН-0000151 від 02.05.2018, РН-0000263 від 07.06.2018, РН-0000324 від 12.07.2018, РН-0000335 від 23.07.2018, РН-0000364 від 22.08.2018, РН-0000401 від 03.09.2018 на загальну суму 619 514,48 грн.

24.04.2018 на виконання умов договору ТОВ "Галич Агро Стек" та Фермерське господарство "Сади Полтавщини" уклали фінансову аграрну розписку, посвідчену 24.04.2018 приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д.В., про що внесений запис до Реєстру аграрних розписок за № 517/1 щодо видачі цієї фінансової аграрної розписки.

Відповідно до п.3 аграрної розписки, ціна (сума) аграрної розписки дорівнює 600 000,00 грн.

Відповідно до п.5 аграрної розписки, предметом застави за аграрною розпискою є майбутній врожай сільськогосподарської продукції, що зазначена в п.15 аграрної розписки та вирощується на вказаних в ньому земельних ділянках.

Відповідно до п.15 аграрної розписки, безумовне зобов`язання боржника за аграрною розпискою сплатити кредитору грошові кошти в розмірі суми зобов`язання за аграрною розпискою в строк до 01.11.2018. Ліміт зобов`язань 600 000,00 грн.

Суд першої інстанції вірно встановив з матеріалів справи, що Фермерське господарство "Сади Полтавщини" листом № 41 від 07.03.2019 звернулось до директора ТОВ "Галич Агро Стек" у зв`язку з вимушеними тимчасовими фінансовими труднощами з проханням про реструктуризацію заборгованості із наступними проплатами: до 30.03.2019 50 000,00 грн; до 30.04.2019 50 000,00 грн; до 30.05.2019 100 000,00 грн; до 30.06.2019 200 000,00 грн; до 30.07.2019 200 514,48 грн.

Протягом 2019 року Фермерське господарство "Сади Полтавщини" платіжним дорученням № 430 від 27.05.2019 сплатило ТОВ "Галич Агро Стек" 5000,00 грн за отриманий товар та платіжним дорученням № 456 від 19.07.2019 20 000,00 грн.

Відповідно до п.13 фінансової аграрної розписки часткове виконання цієї аграрної розписки не допускається.

Листом № 56 від 21.05.2019 Фермерське господарство «Сади Полтавщини» повідомило ТОВ «Галич Агро-Стек», що з причин не отримання кредиту, фермерське господарство порушило графік погашення заборгованості; зауваження по кредитним документах виправлені в повному обсязі; заява на кредит буде розглянута кредитним комітетом 23.05.2019.

Отже, станом на дату звернення з позовною заявою до місцевого господарського суду заборгованість за отриманий товар Фермерського господарства "Сади Полтавщини" перед ТОВ "Галич Агро Стек" становила 594 514,48 грн.

Оцінка суду.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Документальними доказами у справі підтверджується постачання товару позивачем та отримання цього товару відповідачем на суму 619 514,48 грн на підставі укладеного договору, але відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару в сумі 25 000,00грн. Відтак, обгрунтованим та правомірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 594 514,48 грн.

Доводи апелянта з покликанням на п.16 вищевказаної фінансової аграрної розписки наведеного не спростовують, оскільки позивач довів, та апелянт не спростував факт здійснення поставки товару на суму 619 514,48 грн. Натомість, зазначення у п.16 аграрної розписки ліміту зобов`язань у розмірі 600 000,00 грн не суперечить вищеописаним та встановленим на підставі документальних доказів обставин, які відповідають дійсним обставинам у справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про аграрні розписки», аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

Статтею 5 Закону України «Про аграрні розписки» передбачено, що фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості. Виконання боржником зобов`язань за фінансовими аграрними розписками здійснюється лише в безготівковій формі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про аграрні розписки», аграрна розписка видається окремо на кожний вид сільськогосподарської продукції, визначений родовими або індивідуальними ознаками. Товарна аграрна розписка може видаватися на кожен погоджений боржником та кредитором обсяг поставки узгодженої сільськогосподарської продукції. Під час видачі аграрна розписка підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна особою, яка вчиняє нотаріальні дії, в момент нотаріального посвідчення аграрної розписки. У разі наявності додаткового забезпечення аграрної розписки інформація про таке забезпечення може вноситися до відповідних реєстрів згідно із законодавством. Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про аграрні розписки», аграрні розписки діють до повного їх виконання. За згодою кредитора дата виконання зобов`язань за аграрною розпискою може бути перенесена на наступний маркетинговий рік. Фінансові аграрні розписки виконуються шляхом перерахування боржником за аграрною розпискою грошових коштів на вказаний кредитором за аграрною розпискою банківський рахунок.

Таким чином, укладення сторонами фінансової аграрної розписки не змінює первісного зобов`язання, яке виникло у боржника на підставі укладеного та виконаного зі сторони постачальника договору, але забезпечує передбачені цією аграрною розпискою умови виконання відповідного грошового зобов`язання боржником.

Тому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечену заставою майбутнього врожаю.

Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору. Зазначені висновки щодо застосування норм Закону України "Про аграрні розписки", викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №924/233/21, що вірно врахував суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення пені і штрафу, судова колегія вважає такі доводи безпідставними і необгрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до п.5.5. договору поставки пеня та штрафні санкції, визначені договором нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її погашення, без застосування обмежень, визначених ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідно до п.12 фінансової аграрної розписки за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за аграрною розпискою кредитор несе відповідальність у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України.

За невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за аграрною розпискою боржник несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у аграрній розписці, а саме:

- за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов`язань в обумовлені аграрною розпискою строки, боржник зобов`язаний сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент /протягом строку/ такого порушення, від суми таких порушених зобов`язань за кожний день прострочення;

- в разі прострочення сплати за більше ніж на 7 (сім) календарних днів покупець зобов`язується додатково виплатити продавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу та штраф в розмірі 10% від несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми, а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 24% річних (згідно з п.2 ст. 536, п.3 ст.692, п.5 ст.694, ст.695 ЦК України) від дня, вказаного в п.2 цієї аграрної розписки на строк її виконання.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені обставини справи та вищезазначені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені і штрафу, без застосування норм ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки ця норма до спірних відносин не підлягає застосуванню відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, з огляду на умови договору поставки та фінансової аграрної розписки.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Тому, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій до 30%, стягнувши з відповідача 67 432,55 грн штрафу, 158 532,08 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Доводи апелянта, що він не отримував ухвали суду першої інстанції щодо руху цієї справи, які скаржник наводив для обґрунтування підстав застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені і штрафу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за відсутності в матеріалах справи підтвердження порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, факт неотримання скаржником за його юридичною адресою судової поштової кореспонденції (яка також зазначена в апеляційній скарзі), на яку суд першої інстанції надсилав судову кореспонденцію, та яка повернулася до суду у зв`язку із її неотриманням адресатом з тих чи інших причин, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто має суб`єктивний характер і є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Враховуючи норми ст.269 ГПК України, яка встановлює межі апеляційного перегляду, виходячи із змісту доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає законним і обгрунтованим рішення суду першої інстанції у цій справі в оскарженій частині.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних і обгрунтованих висновків, наведених місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні у вищеописаній частині.

Щодо розподілу судового збору, стягнутого оскаржуваним рішенням.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд першої інстанції ухвалою від 29.08.2022 відстрочив ТОВ "Галич Агро Стек" в особі ліквідатора Шимечка А.Я. сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у цій справі згідно із позовними вимогами становить 2 119 466, 89 грн.

Враховуючи, що позов у задоволено частково в сумі 1 214 593,84 грн, відтак судовий збір в цій частині задоволених вимог становить 18 218,91 грн, який підлягав стягненню з відповідача.

Водночас, оскільки суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі, відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України з позивача підлягав стягненню судовий збір в сумі 13 573,09 грн в частині вимог, у задоволенні яких суд відмовив.

Таким чином, апеляційну скаргу належить задоволити частково, а оскаржуване рішення у вказаній частині щодо розподілу судового збору за розгляду справі у суді першої інстанції - змінити.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2023 у справі № 921/472/21(921/390/22) змінити, виклавши п. 3 резолютивної частини в наступній редакції:

« 3. Стягнути з Фермерського господарства Сади Полтавщини (код ЄДРПОУ: 36143873, адреса: 38512, Полтавська область, Диканський район, с.Балясне, вул.Першотравнева, 59) в дохід Державного бюджету України 18218,91 грн судового збору».

3. Доповнити резолютивну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2023 пунктом четвертим наступного змісту:

« 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Галич Агро Стек (код ЄДРПОУ: 31490594, адреса: 46012, м.Тернопіль, вул.Бригадна, 35) в дохід Державного бюджету України 13573,09 грн судового збору».

4. В решті оскаржуване рішення суду залишити без змін.

5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 18.09.2023.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіБ.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ

О.С. СКРИПЧУК