Рішення

від 14.11.2007 по справі 20/367

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/367

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  20/367

14.11.07

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Сомніум»

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Композит-

                             Сервіс»

Про                         стягнення 7383,98грн.

                                                                                              Суддя В.В. Палій

                                                                                                                 Секретар Н.С. Молочна

Представники:

Від позивача       Чулков В.В.- генер. директор

Від відповідача   Гальона І.М.- предст. (дов. від 23.10.2007р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості в сумі 7383,98грн. (6371,14грн.-основного боргу, 1012,84грн.-пені), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за договором №201206/01 від 20.12.2006р.

15.10.2007р. судом одержано відзив на позовну заяву від відповідача, у якому відповідач посилається на те, що при спробі встановити передане позивачем ліцензійне програмне забезпечення на комп'ютерній мережі відповідача належним чином перестали працювати системи внутрішнього комп'ютерного забезпечення відповідача, про що був повідомлений позивач. На пропозицію відповідача позивач відмовився від розірвання договору  №201206/01 від 20.12.2006р. та відмовився повернути суму здійсненої відповідачем передоплати в обмін на ліцензійне програмне забезпечення. Закуплене ліцензійне програмне забезпечення відповідачем не використовується і відповідач готовий повернути позивачу придбаний продукт.

Представник позивача у судовому засіданні 24.10.2007р. в усних поясненнях зазначив про те, що ліцензія на використання програмного продукту оформлена та зареєстрована на Компанію відповідача, відповідно поставлений відповідачу Продукт не може бути поставлений або переданий іншому покупцю для використання. Крім того, процедури повернення ліцензійного програмного продукту не передбачено умовами договору. Поставлене обладнання відповідає всім сучасним технічним вимогам та характеристикам, а відсутність у відповідача достатніх технічних можливостей для використання придбаного ліцензійного програмного забезпечення не є підставою для розірвання договору.

Представник позивача надав суду уточнений розрахунок суми пені, яка за уточненим розрахунком позивача складає 1318,60грн.

Представник відповідача в усних поясненнях підтримав викладені у відзиві на позовну заяву заперечення.

У судовому засіданні 24.10.2007р. судом оголошено перерву до 14.11.2007р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Ознайомившись з матеріалами справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -  

В С Т А Н О В И В :

20.12.2006р. між сторонами укладено договір №201206/01, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити ліцензійне програмне забезпечення компанії PSI у номенклатурі (асортименті) кількості та по цінах згідно специфікації, яка міститься у Додатку №1 і є невід'ємною частиною цього договору.

          Згідно з Додатком №1 «Специфікація»сторонами визначено асортимент, кількість та ціну ліцензійного програмного забезпечення компанії PSI.

          Відповідно до видаткової накладної №201206/01 від 25.12.2006р. позивач передав відповідачу обладнання на загальну суму 7079,05грн.

          п. 4.2 договору передбачено, що розрахунки за продукцію, що передається замовнику, здійснюються поетапно. Перший внесок становить 10% від загальної вартості договору 707,91грн. та оплачується протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного договору. Інші 90% замовник сплачує протягом 5 календарних місяців, починаючи з наступного місяця, після підписання даного договору, рівними частинами, в кінці кожного календарного місяця, що становить 1274,23грн. щомісяця.

          Відповідач здійснив оплату першого внесу у розмірі 707,91грн., що не заперечується жодною із сторін. Проте, суму у розмірі 6371,14грн. відповідач не сплатив.

          22.06.2007р. позивач пред'явив відповідачу претензію про здійснення оплати суми боргу, що підтверджується відтиском штампу на повідомленні про вручення поштового відправлення.

На день подання позову до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 6371,14грн.

Відповідач у відзиві посилається на те, що при спробі встановити передане позивачем ліцензійне програмне забезпечення на комп'ютерній мережі відповідача належним чином перестали працювати системи внутрішнього комп'ютерного забезпечення відповідача, про що був повідомлений позивач. На пропозицію відповідача позивач відмовився від розірвання договору  №201206/01 від 20.12.2006р. та відмовився повернути суму здійсненої відповідачем передоплати в обмін на ліцензійне програмне забезпечення.

Щодо зазначених пояснень відповідача,  суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач не зазначає про будь-які конкретні недоліки одержаної від позивача продукції, а лише вказує на те, що при спробі встановити передане позивачем ліцензійне програмне забезпечення на комп'ютерній мережі відповідача належним чином перестали працювати системи внутрішнього комп'ютерного забезпечення відповідача. У той же час, матеріали справи не містять доказів того, що такі наслідки у системі внутрішнього комп'ютерного забезпечення відповідача були спричинені поставкою відповідачу неякісного продукту з боку позивача.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України. (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України  від 06.07.2006р. по справі №17/543)

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.  

Відповідач не надав суду доказів розірвання договору №201206/01 від 20.12.2006р. за згодою сторін або доказів розірвання зазначеного договору у судовому порядку.

Таким чином, станом на час пред'явлення позивачем позову до суду договір №201206/01 від 20.12.2006р. є чинним та таким, що підлягає виконанню сторонами, які його уклали.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6371,14грн. підлягають задоволенню.

Стосовно застосування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання, а саме пені у розмірі 1318,60грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках , розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог  статті 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Ознайомившись з розрахунком пені позивача, нарахування якого передбачено п. 5.2 договору, суд задовольняє зазначену вимогу у відповідності до уточненого розрахунку суду з урахуванням вимог Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» у розмірі 452,72грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України  покладаються  на  відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються обґрунтованими у переважній частині та такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          1.  Позовні вимоги  задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Композит-Сервіс» (м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, код ЄДРПОУ 31606951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сомніум»(м. Київ, вул. Байкова, 7, код ЄДРПОУ 32042633), а у випадку відсутності коштів-з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, під час виконання судового рішення,  6371,14грн.-основного боргу, 452,72грн.-пені, 90,51грн. - державного мита, 104,71грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          4. В іншій частині позовних вимог-відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                  В.В. Палій