Постанова

від 20.09.2023 по справі 611/537/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5614/23 Справа № 611/537/21 Суддя у 1-й інстанції - Богун О.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації та моральної шкоди

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року,-

та додатковерішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року,-

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2021 року Позивач звернувся до суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовуючи тим, що Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року, позов ОСОБА_1 до відповідачів СТОВ АФ «Барвінківська», Головне управління Держпраці у Харківській області, третя особа: СТОВ АФ «Подолівська», третя особа: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Барвінківському районі Харківської області про поновлення на роботі, оскарження рішення комісії (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався на виробництві та встановлення факту нещасного випадку на виробництві за формою Н-1 і зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задоволений частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ АФ «Барвінківська». Скасовано акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 11 квітня 2014 року. Зобов`язано відповідачів виконати вимоги «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30.11.2011 року. Стягнуто із СТОВ АФ «Барвінківська» Барвінківського району Харківської області заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 27.03.2014 року по час розгляду справи судом у розмірі 135812,96 грн. та 32360,27 грн. суми індексації, а також 79581,39 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та витрати на правову допомогу у розмірі 768447 грн., 20000 грн. - відшкодування моральної шкоди, а всього 267 754,62 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2018 року у справі №611/876/14-ц апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» залишена без задоволення, а Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року - залишено без змін.

Додатковим Рішенням Близноківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року заява позивача задоволена та ухвалено поновити ОСОБА_1 уродженця м. Барвінкове Харківської області на посаді тракториста-машиніста Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», м. Барвінкове Харківської області, ідентифікаційний код 38072129 з 27 березня 2014 року».

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі 611/876/14-ц касаційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» залишено без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2018 року залишено без змін.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області віл 20 листопада 2017 року стягнуто із СТОВ АФ «Барвінківська» Барвінківського району Харківської області заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 27.03.2014 року по 01.09.2017 року.

Постановою Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах від 17 червня 2021 року у справі №611/442/20, Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 03 лютого 2021 року змінене, Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу із 19 жовтня 2017 року по 01 червня 2020 року у розмірі 126 458 (сто двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн..66 коп., індексацію заробітної плати у розмірі 357 (триста п?ятдесят сім) грн. 55 коп. та компенсацію витрат грошових доходів в розмірі 8 173 (вісім тисяч сто сімдесят три) грн. 38 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., а всього 144 989 (сто сорок чотири тисячі дев?ятсот вісімдесят дев?ять) грн. 59 коп.

Позивач зазначає, що до цього часу Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року в частині поновлення його на роботі відповідачем не виконане і як наслідок, заробітна плата за період із 01.06.2020 по 01.08.2021 року, тобто за 14 місяців, за час вимушеного прогулу не виплачена, чим порушені його права.

У зв`язку з чим позивач просить суд стягнення із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 76 169 грн. за період з 01 червня 2020 року по 01 серпня 2021 року, тобто чотирнадцять місяців, а також компенсацію за затримку виплати заробітної плати, яка становить-434,44 грн. та моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн., а всього 106 603,44 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації та моральної шкоди відмовлено (том 2 а.с.55-61).

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року доповнено рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації та моральної шкоди.

Зазначено, що стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПІ НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (код ЄДРПОУ 38072129; місцезнаходження: 64701, Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6) понесені судові витрати на загальну суму 22 127 (двадцять дві тисячі сто двадцять сім) гривень 00 копійок. (том 2 а.с.88-90).

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду 1 інстанції скасувати, і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, також просив скасувати додаткове рішення суду (том 2 а.с.96-98,105-107).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Судом 1 інстанції встановлено, що рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року, позов ОСОБА_1 до відповідачів СТОВ АФ «Барвінківська», Головне управління Держпраці у Харківській області, третя особа: СТОВ АФ «Подолівська», третя особа: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Барвінківському районі Харківської області про поновлення на роботі, оскарження рішення комісії (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався на виробництві та встановлення факту нещасного випадку на виробництві за формою Н-1 і зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задоволений частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ АФ «Барвінківська». Скасовано акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 11 квітня 2014 року. Зобов`язано відповідачів виконати вимоги «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30.11.2011 року. Стягнуто із СТОВ АФ «Барвінківська» Барвінківського району Харківської області заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 27.03.2014 року по час розгляду справи судом у розмірі 135812,96 грн. та 32360,27 грн. суми індексації, а також 79581,39 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та витрати на правову допомогу у розмірі 768447 грн., 20000 грн. - відшкодування моральної шкоди, а всього 267 754,62 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2018 року у справі №611/876/14-ц апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» залишена без задоволення, а Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року - залишено без змін.

Додатковим Рішенням Близноківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року заява позивача задоволена та ухвалено поновити ОСОБА_1 уродженця м. Барвінкове Харківської області на посаді тракториста-машиніста Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», м. Барвінкове Харківської області, ідентифікаційний код 38072129 з 27 березня 2014 року».

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі 611/876/14-ц касаційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» залишено без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2018 року залишено без змін.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області віл 20 листопада 2017 року стягнуто з СТОВ АФ «Барвінківська» Барвінківського району Харківської області заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 27.03.2014 року по 01.09.2017 року.

Постановою Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах від 17 червня 2021 року у справі №611/442/20, Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 03 лютого 2021 року змінене, Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу із 19 жовтня 2017 року по 01 червня 2020 року у розмірі 126 458 (сто двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн..66 коп., індексацію заробітної плати у розмірі 357 (триста п?ятдесят сім) грн. 55 коп. та компенсацію витрат грошових доходів в розмірі 8 173 (вісім тисяч сто сімдесят три) грн. 38 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., а всього 144 989 (сто сорок чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 59 коп.

При цьому судом зазначено, що зі справи вбачається, що 30 червня 2020 року та 08 липня 2020 року відповідачем, через оператора поштового зв`язку «Укрпошта» були направлені листи із вимогами щодо виконання ОСОБА_1 рішення Близнюківського районного суду Харківської області по справі 611/876/14-ц. Зазначені листи були отримані позивачем 02 липня та 10 липня 2020 року. Тобто, СТОВ Агрофірма «Барвінківська» здійснила всі законні заходи щодо виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботу з 27.03.2014 на посаду тракториста-машиніста.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що на теперішній час, рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року є невиконаним через позивача, оскільки останній на роботу не прибуває, документи необхідні для укладення трудового договору та трудової книжки на підприємство не надає, що підтверджується повідомленнями АТ «Укрпошта», у зв`язку з чим відповідач не має можливості виконати рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року щодо поновлення на роботі позивача, а тому позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації задоволенню не підлягають.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд 1 інстанції керувався ч. 3 ст. 141 ЦПК України та виходив із того, що оскільки позивачу відмовлено у задоволені позовних вимог, а відповідачем підтверджені понесені судові витрати, вимогами про стягнення судових витрат підлягають задоволенню.

Проте погодитися з таким висновком суду, колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 положенням ст.233 КЗпП надане додаткове офіційне тлумачення, відповідно до якого у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно п.п. 21,22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100.

Відповідно до п.1 цього Порядку він застосовується у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Як передбачено Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2013 № 708/0/4-13 індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Як визначено ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації серед іншого підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно п.1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078, цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 2 вказаної вище Постанови передбачено, що індексації серед іншого підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Згідно статей 115 КЗпП України та 24 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний здійснювати виплату заробітної плати найманим працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, з обов`язковим дотриманням таких вимог: по-перше, не рідше 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів; по-друге, не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Якщо виплата заробітної плати проводиться на один і більше календарних місяців, то відповідно до статей 34 Закону України «Про оплату праці» та 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» роботодавець зобов`язаний нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати.

Крім того, статтями 1 та 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата.

Згідно ст. 3 згаданого вище Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата.

Отже, не отримана з вини власника заробітна плата за час вимушеного прогулу, підлягає нарахуванню із застосуванням положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що на теперішній час, рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року є невиконаним, через позивача, оскільки останній на роботу не прибуває, проте такі висновки є помилковими, суд 1 інстанції не встановив причини невиконання рішення суду.

Так в матеріалах справи наявна копія рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2022 року, яким позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Скасовано наказ Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» №192/1-К від 01 липня 2020 року про прийом ОСОБА_1 на роботу з 27.03.2014 на посаду тракториста-машиніста Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська». Зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» з 27 березня 2014 року. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп. У задоволенні зустрічного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» до ОСОБА_1 про визнання дій по виконанню рішення суду незаконними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Барвінківська" задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Наказ Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» №192/1-К від 01.07.2020 року в частині прийому ОСОБА_1 на роботу визнано неправомірним та зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (код ЄДРПОУ 38072129) видати наказ про внесення змін у наказ Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» №192/1-К від 01.07.2020 року, вказати про поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді тракториста-машиніста Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» з 27.03.2014 року.

Стягнуто із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (код ЄДРПОУ 38072129) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» до ОСОБА_1 про визнання дій по виконанню рішення суду незаконними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

Так вказаною постановою встановлено, що саме СТОВ АФ «Барвінківське» допустило порушення прав ОСОБА_1 через видачу наказу №192/1-К від 01.07.2020 року, на виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 у справі №611/876/14-ц, з неправильним формулюванням.

Крім того, зазначене вище рішення, а також положення Закону України «Про виконавче провадження» не покладають обов`язку на працівника прибути до роботодавця та надати трудову книжку для внесення в неї відповідного запису.

СТОВ АФ «Барвінківське» не доведено й судом не встановлено вчинення ОСОБА_1 перешкод СТОВ АФ «Барвінківське» з виконання рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 у справі №611/876/14-ц в частині поновлення на роботі працівника, видання роботодавцем належного наказу.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказані обставини свідчать про порушення зі сторони відповідача трудових прав.

Матеріалами справи встановлено, а відповідачем не спростовано, що до цього часу рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року в частині поновлення його на роботі відповідачем не виконане і як наслідок, заробітна плата за період, про який просив позивач, із 01.06.2020 по 01.08.2021 року, тобто за 14 місяців, за час вимушеного прогулу не виплачена, чим порушені його права.

Відповідно доп.32Постанову ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 06.11.1992Про практикурозгляду судамитрудових спорів,у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

В той же час згідно акту приймання-передачі виконаної роботи від 15.03.2014 року за період із 12 по 15 березня 2014 року заробітна плата ОСОБА_1 складала 475 грн. 98 коп.

Колегія суддів бере до уваги посилання позивача, що згідно ст. 8 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік 14 листопада 2019 року №294-ІХ установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня 4723 грн., з вересня 5000 грн.

Отже, відповідач повинен нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу на рівні зазначеної вище норми, тобто не менше ніж 4723 грн. за червень-серпень та 5000 грн за вересень-грудень 2021 року, а всього 34169 грн.

Разом з тим, статтею 8 Закону України Про державний бюджет України на 2021 рік 15 грудня 2020 року №1082-ІХ установлено з 1 січня мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі; з 1 січня 6000 грн., з 1 грудня 6500 грн.

Таким чином, відповідач повинен нараховувати та виплати позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу на рівні зазначеної вище норми, тобто не менше ніж 6000 грн. за січень-липень 2021 року, а всього 42000 грн.

Колегія суддівпогоджується зрозрахунком заробітноїплати зачас вимушеногопрогулу,що належитьдо стягненняна користьпозивача,зробленого позивачем у розмірі 76 169 грн. за період з 01 червня 2020 року по 01 серпня 2021 року.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 положенням статті 233 КЗпП надане додаткове офіційне тлумачення, відповідно до якого у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2013 №708/0/4-13 індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно визначення, наданого статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 даного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Він поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до пункту 4 даного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

На підставі викладеного наявні підстави для нарахування відповідачем ОСОБА_1 за період з червня 2020 по 01 серпня 2021 вимушеного прогулу заробітної плати з індексацією, яка складає 434,44 грн , а всього 76603,44 грн.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 14.12.2016 у справі №428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 3 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова №4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 Постанови №4).

Пунктом 5 вказаної Постанови роз`яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 13 указаної постанови роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Колегія суддів вважає беззаперечним, що внаслідок тривалого невиконання рішення суду про поновлення позивача на займаній посаді, позивач зазнав моральних страждань.

При цьому, з урахуванням вимог розумності і справедливості, вимоги позивача про заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 30000 грн. є завеликим. Встановивши порушення відповідачем прав позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, наявні підстави для стягнення з СТОВ АФ «Барвінківське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог частково, підлягає скасуванню додаткове рішення суду про стягнення судових витрат з позивача.

Враховуючи результат розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України слід стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2724,00 грн. (том 2 а.с. 113).

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заробітну плату за час вимушеного прогулу із 01 червня 2020 року по 01 серпня 2021 року у розмірі 76 169 грн., індексацію заробітної плати у розмірі 434,44 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн., а всього 79 603,44 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2724 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: