Ухвала

від 01.11.2023 по справі 611/537/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 611/537/21

провадження № 61-14985ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (далі - СТОВ АФ «Барвінківська») про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Близнюківський районний суд Харківської області рішенням від 20 листопада 2017 року, позов ОСОБА_1 до СТОВ АФ «Барвінківська», Головне управління Держпраці у Харківській області про поновлення на роботі, оскарження рішення комісії (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався на виробництві та встановлення факту нещасного випадку на виробництві за формою Н-1 і зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задовольнив частково.

Поновив ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ АФ «Барвінківська». Скасував акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 11 квітня 2014 року. Зобов`язав СТОВ АФ «Барвінківська», Головне управління Держпраці у Харківській області виконати вимоги «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232. Стягнув із СТОВ АФ «Барвінківська» заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27 березня 2014 року по 01 вересня 2017 року у розмірі 135 812,96 грн та 32 360,27 грн суми індексації, а також 79 581,39 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та витрати на правову допомогу у розмірі 76 8447 грн, 20 000 грн - відшкодування моральної шкоди, а всього - 267 754,62 грн.

Апеляційний суд Харківської області постановою від 24 січня 2018 року у справі № 611/876/14-ц апеляційну скаргу СТОВ АФ «Барвінківська» залишив без задоволення, а рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року залишив без змін.

Близнюківський районний суд Харківської області додатковим рішенням від 12 грудня 2017 року поновив ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста СТОВ АФ «Барвінківська» з 27 березня 2014 року».

Верховний Суд постановою від 20 травня 2020 року у справі 611/876/14-ц касаційну скаргу СТОВ АФ «Барвінківська» залишив без задоволення, а рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2018 року залишив без змін.

Харківський апеляційний суд постановою від 17 червня 2021 року у справі № 611/442/20 змінив рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 03 лютого 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув із СТОВ АФ «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу із 19 жовтня 2017 року по 01 червня 2020 року у розмірі 126 458,66 грн, індексацію заробітної плати у розмірі 357,55 грн та компенсацію витрат грошових доходів в розмірі 8 173,38 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, а всього 144 989,59 грн.

Позивач вказував, що рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року в частині поновлення його на роботі не виконане і як наслідок, заробітна плата за період із 01 червня 2020 року по 01 серпня 2021 року, тобто за 14 місяців, за час вимушеного прогулу не виплачена, чим порушені його права.

Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути із СТОВ АФ «Барвінківська» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 76 169 грн за період з 01 червня 2020 року по 01 серпня 2021 року, а також компенсацію за затримку виплати заробітної плати, яка становить - 434,44 грн та моральну шкоду у розмірі 30 000 грн, а всього 106 603,44 грн.

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 03 квітня 2023 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська додатковим рішенням від 20 квітня 2023 року доповнив рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року зазначив, що стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТОВ АФ «Барвінківська» понесені судові витрати на загальну суму 22 127 грн.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 20 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув із СТОВ АФ «Барвінківська» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу із 01 червня 2020 року по 01 серпня 2021 року у розмірі 76 169 грн, індексацію заробітної плати у розмірі 434,44 грн, моральну шкоду у розмірі 3 000 грн, а всього 79 603,44 грн. Вирішив питання щодо судових витрат.

17 жовтня 2023 року адвокат Гіль Є. В., який діє в інтересах СТОВ АФ «Барвінківська», звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі незначної складності, тобто рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації та моральної шкоди.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн.

Ціна позову у даній справі становить 106 603,44 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Урахувавши предмет позову, оскаржувані судові рішення, прийняті у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не зазначені, суд під час вивчення касаційної скарги такі винятки самостійно не встановив.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і варто враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

За змістом практики ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, індексації, компенсації та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров