Постанова

від 20.09.2023 по справі 142/580/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 142/580/21

провадження № 61-9536св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Зернятко-Південь»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Ніна Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів:

Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М., від 11 травня 2023 року і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Зернятко-Південь», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н. І., про скасування запису про проведення державної реєстрації.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0523283800:01:001:0359, площею 2,1083 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області. На підставі договору оренди землі

від 18 березня 2014 року вона передала у користування вказану земельну ділянку ТОВ «Зернятко-Південь» строком на 5 років. Договір оренди землі зареєстрований 18 липня 2014 року, індексний номер 24417090. Після закінчення строку дії договору їй стало відомо, що відповідачем був виготовлений новий договір оренди землі на спірну земельну ділянку від 27 січня 2017 року. Позивачка вказувала, що новий договір вона не укладала і відповідно його не підписувала, вважала, що до 18 липня 2019 року діяв договір оренди, укладений 18 березня 2014 року. Звертала увагу, що договір оренди землі від 27 січня 2017 року був укладений в період дії договору оренди землі від 18 березня 2014 року. Крім того,

30 липня 2018 року відповідачем була виготовлена додаткова угода до договору оренди землі від 27 січня 2017 року, якою строк дії договору оренди був продовжений до 31 грудня 2043 року.

3. Приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н. І. прийнято рішення про державну реєстрацію права користування, індексний номер: 34066775, від 28 лютого 2017 року на підставі договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року.

4. Позивачка стверджувала, що жодних дій щодо підписання чи укладення договору оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткової угоди

від 30 липня 2018 року не здійснювала, державну реєстрацію у державному реєстрі прав на нерухоме майно не проводила. Станом на час виготовлення додаткової угоди вона знаходилась за кордоном, що підтверджується закордонним паспортом. Вважала, що договір оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткова угода від 30 липня 2018 року порушує її права щодо користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою.

5. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила скасувати запис про державу реєстрацію приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н. І., номер запису 19233805 від 22 лютого 2017 року, індексний номер 34066775

від 28 лютого 2017 року, прав за договором оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додатковою угодою до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області

у складі судді Щерби Н. Л. від 10 лютого 2023 року позовні вимоги

ОСОБА_1 задоволено.

7. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н. І., номер запису про інше речове право 19233805

від 22 лютого 2017 року, індексний номер 34066775 від 28 лютого 2017 року, на підставі договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою надано належні докази на підтвердження не укладення з відповідачем спірного договору оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 30 липня 2018 року. Також зазначено, що на час укладення договору оренди землі від 27 січня 2017 року був чинним договір оренди землі від 18 березня 2014 року. Факт чинності попереднього договору унеможливлює державну реєстрацію права оренди на підставі договору, який укладено пізніше.

9. Також суд першої інстанції зауважив, що оскільки з 16 січня 2020 року законодавцем виключено такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право оренди земельної ділянки за відповідачем, які не ґрунтуються на укладеному договорі оренди землі від 27 січня 2017 року та додатковій угоді до договору оренди землі від 30 липня 2018 року, порушує права та законні інтереси позивачки на користування та розпорядження земельними ділянками, отже ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки, що забезпечить реальне відновлення порушених прав позивача.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційну скаргуТОВ «Зернятко-Південь» задоволено частково. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження відсутності підпису ОСОБА_1 на договорі оренди землі

від 27 січня 2017 року, додатковій угоді від 30 липня 2018 року та відсутності її волевиявлення на їх укладення. Помилковими визнані посилання місцевого суду на доведеність неукладеності додаткової угоди від 30 липня 2018 року з підстав перебування позивачки за кордоном, оскільки ці обставини є лише припущенням щодо неможливості підписання останньою додаткової угоди. Позивачкою не доведено обставин, які б свідчили про неукладеність оспорюваних угод та порушення її прав.

12. Апеляційний суд також зауважив, що факт реєстрації права за договором оренди від 27 січня 2017 року в період дії договору від 18 березня 2014 року щодо тієї самої земельної ділянки, укладеного між тими самими сторонами, не свідчить про недійсність оспорюваного договору і не вказує про подвійну реєстрацію права оренди.

13. Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 25 травня

2023 року заявуТОВ «Зернятко-Південь» про ухвалення додаткової постанови задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Зернятко-Південь» судовий збір у розмірі 1 362 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 22 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2023 року та залишити в силі рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2023 року.

15. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,

що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі

№ 802/37191, від 30 березня 2016 року у справі № 21-1434а15,

від15 листопада 2016 року у справі № 825/1287/15-а та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі

№ 823/378/16, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. У касаційній скарзі заявницявказує, що на час укладення оспорюваних правочинів був чинний договір оренди землі від 18 березня 2014 року. Всупереч вказаним обставинам, відповідачем було зареєстровано нове речове право оренди на підставі нового договору оренди землі тієї ж земельної ділянки, укладеного 27 січня 2017 року та додаткової угоди від 30 липня 2018 року. Відповідачем не надано жодних доказів про реєстрацію припинення права користування за договором оренди землі від 18 березня 2014 року.

17. Заявниця зазначає, що реєстрація права на підставі договору оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткової угоди від 30 липня 2018 року, які вона не підписувала, і відсутність реєстрації припинення права користування за попереднім договором оренди свідчать про незаконність таких дій та підтверджують порушення її прав.

18. Заявниця також звертає увагу на те, що нею було порушено питання про проведення почеркознавчої експертизи, однак відповідач проти проведення почеркознавчої експертизи активно заперечував та ухвалою суду в порушеному клопотанні було відмовлено, що свідчить про небажання відповідача об`єктивно встановити обставини справи.

19. Касаційна скарга також містить доводи про те, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду 04 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 142/580/21.

21. Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 рокусправу

№ 142/580/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

22. У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Зернятко-Південь» посилається на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, прийнятою відповідно до норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції належним чином дослідив подані докази та надав їм належну оцінку, прийнявши в подальшому законне рішення. Позивачка не довела належними і допустимими доказами факт не укладення нею договору оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткової угоди до нього від 30 липня 2018 року.

23. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Зернятко-Південь» просить поновити строк на подання відзиву, оскільки про розгляд справи в суді касаційної інстанції йому стало відомо 16 вересня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. На поштову адресу відповідача ухвала про відкриття касаційного провадження та касаційна скарга не надходили. Відповідачем було змінено юридичну адресу, про що було повідомлено апеляційний суд та позивача.

24. Із урахуванням наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку про продовження ТОВ «Зернятко-Південь» строку на подання відзиву на касаційну скаргу до дати його подання та прийняття його до розгляду.

25. Також у поданому відзиві ТОВ «Зернятко-Південь» просить здійснити розподіл судових витрат, понесених товариством у зв`язку із отриманням правової допомоги по підготовці відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 2,1083 га, кадастровий номер: 0523283800:01:001:0359 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

27. 18 березня 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та

ТОВ «Зернятко-Південь» (орендарем) було укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, загальною площею 2,1083 га, кадастровий номер: 0523283800:01:001:0359. Договір укладено на п`ять років. Вказано, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. При укладенні цього договору сторони погодили його умови, у тому числі щодо зміни умов договору і припинення його дії. Так, згідно з пунктом 12.3 дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за взаємною згодою сторін.

28. Право оренди за вказаним договором було зареєстровано 16 липня 2014 року, номер запису про інше речове право: 6377322.

29. Відповідно до копії угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2017 року, яка укладена між ОСОБА_1 та

ТОВ «Зернятко-Південь», в особі генерального директора товариства Блуділіна Є. В., що діяв на підставі статуту, сторони дійшли згоди розірвати договір б/н від 18 березня 2014 року, який укладено на 5 років. З моменту набуття чинності угодою сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями. Зобов`язання, припиненні цією угодою, виконання яких уже почалося, потребують переоформлення в договірному порядку. Орендодавець підтверджує, що на дату укладання цієї угоди йому повернута орендарем земельна ділянка, яка була об`єктом оренди відповідно до договору оренди б/н від 18 березня 2014 року. Зазначена копія угоди місить підпис орендодавця.

30. У відповідності до договору оренди землі від 27 січня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ «Зернятко-Південь» (орендарем), орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, загальною площею 2,1083 га, кадастровий номер: 0523283800:01:001:0359. Договір укладено на десять років.

31. Додатковою угодою до договору оренди землі від 30 липня 2018 року, укладеною між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ «Зернятко-Південь» (орендарем), сторони вирішили внести зміни до договору оренди земельної ділянки б/н від 27 січня 2017 року та викласти пункт 9 та пункт 10 у новій редакції, а також зазначили, до договір діє до 31 грудня 2043 року.

32. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 270043336 від 11 серпня 2021 року державним реєстратором приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н. І. було зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Зернятко-Південь» по укладеному між ним та ОСОБА_1 договору оренди землі б/н

від 27 січня 2017 року, додатковою угодою до договору оренди землі б/н

від 30 липня 2018 року, строк дії: 31 грудня 2043 року, з правом пролонгації.

33. Відповідно до копії закордонного паспорту № НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , з 02 липня 2018 року по 01 серпня 2018 року остання перебувала за межами України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

35. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

39. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

40. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

42. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

43. У статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

44. У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

45. Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

46. Згідно з частинами першою, третьою статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

47. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

48. Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

49. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

50. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

51. Спірні правовідносини стосуються оспорення власником земельної ділянки факту укладення, зокрема підписання договору оренди землі та додаткової угоди до нього, на підставі якого відповідач має право оренди спірної земельної ділянки та фактично користується нею.

52. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

53. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за

бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

54. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

55. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

56. Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є висновок почеркознавчої експертизи.

57. Висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, від 24 травня 2023 року у справі №567/792/22,

від 19 червня 2023 року у справі № 601/1965/21, від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22.

58. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частини перша та п`ята статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

59. За змістом статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

60. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

61. За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень- це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

62. У відповідності до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

63. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачка не довела відсутності у неї волевиявлення на укладення договору оренди землі від 27 січня 2017 року та додаткової угоди

від 30 липня 2018 року, достовірних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що вона не підписувала зазначених договорів оренди, не надала, а перебування останньої закордоном у період укладення оспорених договорів достовірно не свідчить про відсутність волевиявлення позивачки на здійснення укладених правочинів.

64. Окрім зазначеного, апеляційний суд вказав, що позивачкою у суді першої інстанції було заявлено клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, однак в подальшому стороною позивачки воно не було підтримане.

65. Однак такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи та є передчасним виходячи із наступного.

66. Як вбачається із матеріалів справи, стороною позивачки 27 грудня 2021 року (до закриття підготовчого провадження) до суду першої інстанції подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке зареєстровано судом 28 грудня 2021 року (т. 1., а. с. 61-63). З метою об`єктивного встановлення обставин справи позивачкою неодноразово порушувалися клопотання про витребування доказів (т.1, а. с. 65-67, 135) зокрема оригіналу договору оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року, у зв`язку із неможливістю самостійно отримати такі докази.

67. 18 жовтня 2022 року стороною позивачки було повторно подано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, а також витребування доказів (т. 2, а. с. 90, 91). У зазначеному клопотанні позивачка наголошувала на тому, що нею 27 грудня 2021 року подавалися клопотання про призначення експертизи та витребування доказів, однак вони не були вирішені судом першої інстанції.

68. Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області

від 24 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про проведення експертизи та витребування доказів відмовлено.

69. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що порушене клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи стороною позивачки не було підтримане.

70. Враховуючи предмет і підстави заявленого позову, з`ясування питання чи підписувала ОСОБА_1 договір оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 30 липня

2018 року з ТОВ «Зернятко-Південь» має важливе значення для встановлення обставин справи і висновку щодо доведеності заявлених вимог.

71. Належним і достовірним доказом щодо встановлення таких обставин є, зокрема, висновок судової почеркознавчої експертизи, який в сукупності з іншими доказами у справі дає суду можливість дійти висновку про достатність доказів та правильно вирішити спір.

72. Відповідно до статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

73. Отже, суд зобов`язаний забезпечити дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

74. Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

75. У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

76. Із урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що апеляційний суд не забезпечив повноти встановлення обставин справи та фактично позбавив позивачку можливості довести заявлені вимоги, зокрема шляхом проведення у цій справі судової почеркознавчої експертизи.

77. Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

78. Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої

статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

79. Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

80. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, вирішити заявлені клопотання, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір по суті.

81. Судові витрати сторін спору підлягають розподілу за результатами вирішення спору по суті. Отже додаткова постанова Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2023 року також підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. ПостановуВінницького апеляційного суду від 11 травня 2023 року і додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович