Рішення

від 18.09.2023 по справі 487/2777/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/2777/23

Провадження № 2/487/1505/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2023 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого-суддіА.А. Лагоди

секретаряК.Е. Мамчур

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Державний реєстратор Кузнецов Олександр Ігорович Миколаївської філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Просить суд скасувати рішення державного реєстратора Кузнецова Олександра Ігоревича, Миколаївської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», індексний номер: 40859013 від 27.04.2018, згідно з яким 23.04.2018 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №25928888 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1541612348101, за Публічним акціонерним товариством «ПУМБ» на підставі Договору іпотеки з додатками та доповненнями, серія та номер: 2020, виданий 15.08.2007.

Позов мотивований тим, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 15.08.2007 № 5597974, між позивачем, ОСОБА_2 та ПАТ «ПУМБ» було укладено договір іпотеки кв. АДРЕСА_1 . 23.04.2018 право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ПАТ «ПУМБ» шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 23.04.2018 є протиправним, оскільки вчинене з порушенням ст. 37 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 від 25.12.2015, зокрема оцінка предмета іпотеки не проводилася, на вказане майно розповсюджується закон про мораторій, позивачу та ОСОБА_2 не направлено письмову вимогу, у зв`язку з чим не отримано її.

Ухвалою суду від 23.05.2023 залишено без руху позовну заяву та 29.05.2023 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

08.08.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача в якому останній просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин та відмовити у задоволенні позовної заяви. Свій відзив відповідач аргументує тим, що відповідач надав всі необхідні документи для державної реєстрації права власності в т.ч. письмової вимоги від 03.03.2016, які були отримані 28.03.2016 разом з висновком про вартість майна від 20.04.2018, що надані державному реєстратору. Звернення стягнення на квартиру, як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки позивач надав згоду іпотекодержателю на перехід права власності на предмет іпотеки. Рішення і дії державного реєстратора повністю відповідають вимогам законодавства. Спростовує аргумент позивача про застосування до правовідносин положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з підстав наявного застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового стягнення, що міститься в тексті основного договору, таке застереження не є виконавчим документом, рішення державного реєстратора не є примусовою дією щодо примусового стягнення.

14.08.2023 на адресу суду надійшло доповнення до відзиву відповідача. Відповідач наголошує, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за відповідачем здійснена за повною згодою позивача. Жодні учасники справи не здійснювали примусове стягнення, відповідач реалізував своє законне та договірне право на позасудове звернення стягнення для задоволення своїх вимог, позивач зобов`язався вчиняти всі залежні від себе дії необхідні для переходу прав власності на предмет іпотеки, відсутність повноважень у реєстратора здійснювати реєстраційну дію не знаходять свого підтвердження.

Треті особи не надали жодних пояснень з приводу заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.08.2023 підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, надано заяву в якій підтримано позовні вимоги та просять розглянути справу за відсутністю сторони позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, до суду надано заяву в якій просить відмовити в задоволенні позову та розглядати справу без участі представника відповідача.

Треті особа в судове засідання не з`явились при належному їх повідомленні, жодних клопотань чи заяв не надавали.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15.08.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ «Перший Український міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк», укладено кредитний договір № 5597974, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 39000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних строком до 15.08.2022.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, 15.08.2007 між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (від імені якого діють мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_1 ) укладено договір іпотеки, предметом іпотеки за яким є кв. АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3.3.5. Договору іпотеки, у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків встановлених цим Договором, або порушення обов`язків за Кредитним Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов`язання, а вразі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

На підставі рішення державного реєстратора Кузнецова О.І. Миколаївської філії КП «Центр державної реєстрації» № 40859013 від 27.04.2018 12:54:46, проведено державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 25928888 за ПАТ «Перший Український міжнародний банк». Підстава виникнення права власності: договір іпотеки з додатками та доповненнями, серія та номер: 2020, виданий 15.08.2007, видавник: ПН ММНО Горбунов К.Є.

Спірні правовідносини врегульовано Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії, далі - Закон № 1952-ІV), «Про іпотеку», постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (чинними на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з абзацом 4 частини п`ятої статті 3 Закону № 1952-ІV Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п`ятим цієї частини.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону № 1952-ІV Державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 18 Закону № 1952-ІV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьзатвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), (далі Порядок), визначено, що Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Пунктом 61 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Судом встановлено, що позивач не погодився із рішенням державного реєстратора, що стало підставою для звернення до Заводського районного суду м. Миколаєва 23.06.2018.

09.12.2021 Заводським районним судом м. Миколаєва у справі №487/4066/18 ухвалено рішення яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Кузнецова О.І. Миколаївської філії КП «Центр державної реєстрації», третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача ПАТ «Перший Український міжнародний банк», про визнання протиправним та скасування рішення (а.с.90-93 т.2 справи №487/4066/18).

Рішення по справі №487/4066/18 не було оскаржено жодною із сторін та воно набрало законної сили. Відмовляючи в задоволені позову суд зазначив, про обґрунтованості доводів сторони позивача про порушення при реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «ПУМБ» на підставі Договору іпотеки з додатками та доповненнями, однак зазначив, що відповідачем у спорі має бути саме набувач права власності Публічним акціонерним товариством «ПУМБ», а не державний реєстратор.

В силу положень частин чотири та п`ять статті 84 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В рамках розгляду справи №487/4066/18 судом було встановлено наявність між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 договірних кредитних відносин на умовах договору №5597974 від 15.08.2007 та передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 в рахунок забезпечення виконання всіх зобов`язань ОСОБА_1 за згаданим кредитним договором на умовах договору іпотеки №5598929 від 15.08.2007.

Відповідно до пункту 4.4, Договору іпотеки, у разі порушення умов Кредитного договору та/або умов цього Договору, Іпотекодержатель надсилає особі, яка порушила свої зобов`язання, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не більш ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекдержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Договору та/або чинного законодавства України. Положення цього пункту не перешкоджає Іпотекодержателю здійснювати свої права, визначеніст. 12 Закону України «Про іпотеку»без попереднього повідомлення Іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження, чи втрату предмета іпотеки.

Виходячи зі змістуст. 35 Закону України «Про іпотеку», пунктів 4.4 Договору іпотеки, документом що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину є докази невиконання умов кредитного договору, що зумовлено пунктами 57, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьзатвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127(чинним на час виникнення спірних правовідносин). Однак, таких доказів державному реєстратору також не надано.

Судом встановлено, що на час вчинення реєстраційної дії у державного реєстратора були відсутні докази, як направлення так і отримання письмової вимоги про усунення порушень, а відтак документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

На сторінці 57-61 т.1 справи №487/4066/18 наявні копії вимог від 03.03.2016 за №44100/15, №44100/16 адресованих ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з номерами таких відправлень №0530000261865 та №0130014103199 Київ ЦОКК 1 з аналогічними адресами одержувачів та відмітками в одержанні з підписами, що неможливо ідентифікувати за одержувачами.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, документом, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до пунктів 59, 61 вказаних Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Згідно вказаних Правил розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв`язку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належними доказами відправлення позивачам вказаних вимог є опис вкладення в поштовий конверт з підписом працівника поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля, а також документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

З наявних в матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення не вбачається направлення відповідачем в цій справі саме зазначених вище вимог.

До того ж, за умовами як кредитного так і іпотечного договорів сторони визначили форму звернення письмова, а також адресу для листування: Іпотекодержатель/Банк 54003, Миколаїв, вул. Радянська, 4 а, відділення №5 філії ЗАТ ПУМБ в м. Миколаєві, Іпотекодавець/Позичальник місце проживання іпотекодавця/позичальника, а саме: АДРЕСА_4 , що вважаються наданими належним чином (а.с.7, 15). Разом з тим, такі вимоги не було дотримано банком/відповідачем як в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення так і у вимозі, що свідчить про неналежність наданих суду доказів та ігнорування державним реєстратором вказаних обставин при вчиненні реєстраційних дій, що прийняті з порушенням законодавства.

Оремо необхідно зазначити, що між датою претензій від 03.03.2016 та датою звернення згідно заяви до Миколаївської філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», а саме 23.04.2018 пройшов значний проміжок часу та стороною відповідача не надано суду доказів, що на час відповідного звернення, ОСОБА_1 мав заборгованість по кредитному договору, зокрема, в розмірі визначеною у претензії.

Щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.04.2022 у справі № 2601/7773/12 (провадження № 61-11317св21) зазначено: «Відповідно до пункту 6Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»дія цьогоЗаконуне поширюється на осіб, які є суб`єктамиЗакону України «Про запобігання корупції». Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 3 Закону України «Про запобігання корупції»суб`єктами, на яких поширюється дія цьогоЗакону, є особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом».

У постанові ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 у справі № 466/1996/19 (провадження № 61-17810св21) зазначено: «відповідно до пункту 6Закону № 1304-VIIдія цьогоЗаконуне поширюється на осіб, які є суб`єктамиЗакону України «Про засади запобігання і протидії корупції»(в редакції після 20.03.2020 дія цьогоЗаконуне поширюється на осіб, які є суб`єктамиЗакону України «Про запобігання корупції»). У пункті 3 частини першоїстатті 3 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції»вказано, що суб`єктами, на яких поширюється дія цьогоЗакону, є особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом. Доказів, що ОСОБА_1 обіймала таку посаду чи була такою особою, матеріали справи не містять і позивач не надав, а статус фізичної особи-підприємця, про який згадує заявник, до такого автоматично не прирівнюється. Отже, немає підстав вважати, що станом на дату вчинення оскаржуваного реєстраційного запису на позивача не поширювалася діяЗакону № 1304-VII».

Відповідач заперечує проти застосування положень згаданого Закону лише з підстав наявного застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового стягнення, що міститься в тексті основного договору. Інших доказів на спростування аргументів позивача відповідач суду не надає, як і не клопоче про витребування таких доказів.

Інші заперечення відповідача не спростовують зазначені судом обставини.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено в новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 вказаного Закону (в редакції, чинній з 16 січня 2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної правової норми в чинній редакції (яка діяла на час ухвалення рішення в справі №487/4066/18), на відміну від положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, на даний час способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

На теперішній час, правомірним та ефективним способом захисту права, з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявлений позивачем спосіб захисту прав призведе до відновлення порушеного права позивача.

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

З урахуванням процедури набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», яка реалізується реєстрацією права власності за іпотекодержателем, що підтверджує перехід права, тому скасування рішення про реєстрацію права за іпотекодержателем має своїм наслідком повернення до попереднього становища та поновлення попереднього запису про право іпотекодавця. Скасування судом рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя з підстав неправомірного звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджує поновлення права власності іпотекодавця на предмет іпотеки, що по своїй суті і є вирішенням питання щодо прав на цей об`єкт. За такого суд приходить до висновку, що наявні всі підстави для задоволення заявленого позову.

Щодо застосування строків загальної позовної давності на які посилається відповідач, з огляду на наявність рішення у справі №487/4066/18 суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зістаттею 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертоїстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Сторона відповідача пов`язує перебіг позовної давності із звернення позивача до суду 23.06.2018 в рамках справи № 487/4066/18, тому на думку сторони відповідача строк позовної давності сплинув 22.06.2021. Разом з тим з такими доводами суд не може погодитись, враховуючи наступне.

В рамках справи № 487/4066/18 предметом спору співпадав, однак сторона відповідача була інша, а саме Державний реєстратор Кузнецов Олександр Ігорович Миколаївської філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації».

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні в силу положення ч.1 ст. 321 ЦК України.

Наявність спору, щодо нерухомого майна у період 23.06.2018 року і по 09.12.2021 переривала строки позовної давність у спорі.

Також необхідно зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, із подальшими змінами і доповненнями, внесеними відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».Закон України від 30.03.2020 № 540-IXПро внесення змін до деяких законодавчих актів України, зокрема доЦК України, щодо продовження строків на час дії карантину, набрав чинності 02.04.2020.

Постановами КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), неодноразово продовжувався строк дії карантину.

25.03.2023 Кабмін вніс зміни до постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236, згідно яких строк дії карантину продовжено до 30.06.2023.

Таким чином, починаючи з 02.04.2020 і по 30.06.2023, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.

15.03.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), а відповідно до п. 2 Закону передбачена зупинка перебігу передбачено зокрема для загальної та спеціальної позовної давності (ст. 257, 258 ЦК України). Тому з 15.03.2022 зупинено перебіг загальної позовної давності для будь-яких заінтересованих у судовому захисті осіб.

Таким чином, судом не встановлено підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки вони не є такими, що сплили.

Враховуючи наведене позов підлягає задоволення.

В силу п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем в сумі 11796 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто шість) гривні 84 коп. слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.223,229,247,259,263-265ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Державний реєстратор Кузнецов Олександр Ігорович Миколаївської філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Кузнецова Олександра Ігоревича, Миколаївської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», індексний номер: 40859013 від 27.04.2018, згідно з яким 23.04.2018 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №25928888 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1541612348101, за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, на підставі Договору №5598929 від 15.08.2007 іпотеки з додаткам та доповненнями, серія та номер: 2020, виданий 15.08.2007.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11796 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто шість) гривні 84 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду м. Миколаєва безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягомтридцяти днів з дня складання повногосудового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Державний реєстратор Кузнецов Олександр Ігоревич Миколаївської філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», м. Миколаїв, вул. Архітектора Старова, 2/5, корпус 1/1, офіс 66.

Суддя А.А. Лагода