Постанова

від 11.09.2023 по справі 308/9138/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/9138/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 вересня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КОЖУХ О.А., ГОТРИ Т.Ю.

за участю секретаря ЗУБАШКОВА М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 308/9138/18 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Матей Руслана Іванівна, про визнання позивача одноосібним покупцем, зміну договору купівлі продажу та визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2022 року, повний текст якого складено 3 червня 2022 року, головуючий суддя Бедьо В.І., -

встановив:

14.08.2018 ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовомдо Релігійної організації «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату» про визнання позивача одноосібним покупцем та зміну договору купівлі продажу, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача вказав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і мотивував позов таким (а.с. 2-9 т. 1).

26.12.2003 позивач за власні кошти купив у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 житловий будинок і земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1 , про що був укладений договір купівлі-продажу жилого будинку, посвідчений цього дня приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Матей Р.І. за реєстровим № 1572. Позивач особисто розрахувався з продавцями за куплене нерухоме майно.

На час підписання договору позивач як священнослужитель, керівник Закарпатської єпархії Української Православноїцеркви КиївськогоПатріархату був у церковному вбранні, тому нотаріус помилково визначив у договорі покупцем не позивача, а Управління Закарпатської Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату. У преамбулі договору вказано, що позивач діє як представник від імені релігійного об`єднання, що є перекрученням його волевиявлення.

Тривалий час позивач не звертав на це уваги, оскільки в договорі першим значилося його прізвище, скріплене його підписом як громадянина України та його церковним ім`ям ОСОБА_6 єпископ Ужгородський і ОСОБА_7 .

За власні кошти позивач здійснив прибудову до будинку (збільшив його площу з 56 кв. м до 267 кв. м, частина якої використовується для богослужінь), утримував будинок, проводив ремонт, особисто сплачував податки та комунальні платежі тощо.

Факт купівлі будинку позивачем як фізичною особою, а не як представником релігійного об`єднання (юридичної особи) підтверджує також відсутність довіреності цього релігійного об`єднання в розумінні ст.ст. 244, 246 ЦК України на ім`я позивача для купівлі нерухомості, адже відповідно до ст. 237 ч. 2 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Позивач переїхавши до Ужгорода із Хмельницької області купив будинок для власного проживання і діяв у цих правовідносинах від власного імені та у власних інтересах.

Правовстановлюючий документ на належну до будинку земельну ділянку був виданий 19.02.2015 на ім`я позивача. Оригінали всіх правовстановлюючих документів на будинок і земельну ділянку знаходяться у позивача.

Будинкова книга оформлена на ім`я позивача, він проживає в купленому ним будинку понад 15 років, зареєстрований у ньому та не має іншого житла.

Відповідач не здійснював будь-яких розрахунків з продавцями будинку, не вніс будинок до статутного фонду релігійної організації, не реєстрував будинок як культову споруду.

На час укладення договору адресою місцезнаходження відповідача була: АДРЕСА_2 . Поряд із цим, на цей час відповідача «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату» не існувало в Закарпатській області як юридичної особи. 26.09.2000 був зареєстрований лише Статут цієї релігійної організації, проте, не були вчинені інші дії для утворення та державної реєстрації юридичної особи. Код ЄДРПОУ 25450081 був 27.10.2000 присвоєний Управлінню Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви без слів «Київського Патріархату».

На початку 2015 року був призначений новий керівник Закарпатської Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату Руднік В.М., який не будучи стороною вищевказаного договору незаконно отримав у приватного нотаріуса Матей Р.І. його дублікат, незаконно використовуючи який у подальшому отримав від державного реєстратора реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ Закарпатської області Тимчук Т.О. реєстраційні дані та дублікати витягів на нерухоме майно позивача та оперуючи ними зараз намагається відібрати у позивача будинок і виселити сім`ю без надання іншого житла.

Дії приватного нотаріуса Матей Р.І. незаконні як під час нотаріального посвідчення правочину, оскільки до нього внесені певні недостовірні дані щодо особи покупця, так і щодо надання нотаріальних документів фактично сторонній особі. Державний реєстратор Тимчук Т.О. притягнута до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог законодавства.

Юридична і фактична адреса Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату зараз є: АДРЕСА_3 . Тільки 01.08.2017 Управління Закарпатської Єпархії УПЦ КП було зареєстровано за цією адресою, а за адресою: Ужгородський район, село Минай, вулиця Широка, 2 знаходиться організація Української Православної Церкви Московського Патріархату.

Таким чином, Управління Закарпатської Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату не могло набути у власність спірний будинок, земельну ділянку, не могло мати і не має до них стосунку.

Посилаючись на ці обставини, на норми ЦК України, якими регулюються питання укладання договорів, представництва, права власності, на інші норми законодавства позивач ОСОБА_1 просив:

визнати його одноосібним покупцем на час посвідчення правочину в договорі купівлі-продажу будинку та земельної ділянки 26.12.2003 за реєстраційним номером 1572 по АДРЕСА_1 та виключити з тексту договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки 26.12.2003 за реєстраційним номером 1572 покликання на те, що ОСОБА_1 діє від імені Управління Закарпатської Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату.

Заявою від 11.02.2019 позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_8 , збільшив позовні вимоги, доповнивши ї вимогою, якою просив визнати за ним право власності на будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0686 га з кадастровим номером 010328500155 (а.с. 36 т. 1).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13.03.2019 про закриття підготовчого провадження залучено до участі в справі приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Матей Руслану Іванівну як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (а.с. 47-48 т. 1).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 31.05.2022 у зміненому позові відмовлено (а.с. 204-206 т. 1).

Відмовляючи в зміненому позові, суд першої інстанції виходив із його безпідставності, оскільки чинними судовими рішеннями у справах № 308/8594/15-ц і № 308/7081/15-ц встановлені преюдиційні обставини щодо договору купівлі-продажу будинку, прав на земельну ділянку та права користування позивачем будинком, які виключають можливість задоволення позову.

Позивач ОСОБА_1 оскаржив рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування скарги наводить загалом ті обставини, якими мотивувався позов, що їх, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував. Окрім цього, вказує на таке.

Суд не мав підстав посилатися на ухвалені в інших справах судові рішення, оскільки йдеться про різні правовідносини, обставини та різні предмети позовів.

Не було враховано, що на час укладання договору купівлі-продажу будинку юридичної особи «Закарпатська Єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату» не існувало, її ідентифікаційний код у договорі відсутній, як відсутній і відбиток печатки.

Поза увагою залишився факт законно проведеної позивачем за власний кошт реконструкції житлового будинку.

Суд не дав можливості відповідачам у справі продавцям будинку дати свідчення про отримання коштів за проданий будинок саме від позивача.

Позивач просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача ОСОБА_1 , який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 43, 49 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору; провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Сторонами у справах позовного провадження є позивач особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка,виходячи іззаявленої тимправової позиції,порушує (невизнає,оспорює,заперечує)його правота маєвідповідати запозовом (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів, кожен із яких щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ст. 50 ч. 1 ЦПК України).

Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред`явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов`язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред`явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень ані щодо власне самих вимог, ані щодо підстав, якими вони обґрунтовуються, ані щодо відповідача, до якого вони пред`явлені.

Особа розпоряджається своїми процесуальними правами та здійснює своє право на захист вільно, на власний розсуд; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого конкретного відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленим до нього (них) позовом; обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 13, 43, 49, 76-82 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, який розглядає справу в межах пред`явлених позивачем вимог, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи суд не вправі за відсутності для того належних підстав змінювати склад позивачів, відповідачів у справі, зміни у складі учасників процесу допустимі лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, якщо таке має місце після ухвалення рішення судом першої інстанції (ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст. 55 ч. 1, ст. 56 ч.ч. 2, 3, 6, ст.ст. 351, 352, ст. 365 ч. 1 п. 1, ст. 368 ч. 1 ЦПК України).

Таким чином, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі належного позивача (позивачів) відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права.

Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах належно пред`явленого позову, відповідають вимогам закону, договору та є щодо належного відповідача (відповідачів) доведеними у спосіб, передбачений цивільним процесуальним законом (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

Апеляційний суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення (ст. 367 ч.ч. 1, 4 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається таке.

26.12.2003 приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Матей Р.І. посвідчила за реєстровим № 1572 договір купівлі-продажу жилого будинку, у якому зазначено, зокрема, таке:

ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_1 , який діє від імені Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату (покупець) (преамбула),

уклали договір про таке:

продавці продали, а покупець купив належний продавцям жилий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_4 ;

жилий будинок жилою площею 33,4 кв. м, загальнокорисною 58,5 кв. м, з належними до нього надвірними спорудами: незакінчена прибудова та надбудова, 64% готовності А, сарай Г, сарай Д, огорожа 1-2, споруда 11, розташований на земельній ділянці площею 729 кв. м (п. 2);

продаж провадиться за 64390,00 грн, з яких 47390,00 грн отримані продавцями до підписання цього договору, 17000,00 грн покупець зобов`язується передати продавцям … через два роки з дня оформлення цього договору (26.12.2005) (п. 3);

продавці та покупець підтверджують, що договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди (п. 6);

договір підписано продавцями та покупцем, перед підписом якого проставлений рукописний знак православного хреста, підписом є рукописний запис імені «Кyріллъ», після підпису запис: «Від імені Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату»;

нотаріусом засвідчено, що особу сторін встановлено, … правоздатність Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату … перевірено (а.с. 11 т. 1).

На підставі дубліката договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Матей Р.І. 10.02.2015 за реєстровим № 150, зареєстровано 19.02.2015 право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0686 га з кадастровим номером 2110100000:15:002:0019, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка раніше належала ОСОБА_9 на підставі Державного акта серії ЗК № 057361 на право власності на земельну ділянку, виданого Ужгородською міською радою 16.12.2003 (а.с. 16, 17 т. 1).

Листом від 20.04.2018 № 03.5-09/93/1204 Головне управління статистики у Закарпатській області на запит ОСОБА_1 повідомило, що релігійна організація «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви» (ідентифікаційний код 25450081) обліковувалася в органах державної статистики з 27.10.2000 з такими, зокрема, даними:

ідентифікаційний код НОМЕР_1

назва Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви;

адреса Закарпатська область, Ужгородський район, село Минай, вулиця Широка, будинок 2;

дата реєстраційних дій Державного комітету України у справах релігій 26.09.2000 (а.с. 15 т. 1).

За загальнодоступними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

з ідентифікаційнимкодом 25450081на часрозгляду справисудами першоїта апеляційноїінстанцій зареєстрованаюридична особа:«Управління ЗакарпатськоїЄпархії УкраїнськоїПравославної Церкви (Православної Церкви України)», при цьому:

датою заснування та державної реєстрації зафіксовано 26.09.2000;

01.08.2017 змінилися:

назва з «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» на «Релігійна організація «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату»»;

адреса з «89424, Закарпатська обл., Ужгородський район, село Минай, вулиця Широка, будинок 2» на «88006, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Романа Шухевича, будинок 8Б»;

03.04.2019 змінилася назва з «Релігійна організація «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату»» на «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)»;

керівником з 27.01.2015 є ОСОБА_10 (а.с. 37-41, 68-73, ресурс «Опендатабот» за посиланням у мережі Internet https://opendatabot.ua/c/25450081?from=search).

Відзив на позов від 15.04.2019 надійшов до суду першої інстанції 17.04.2019 на офіційному бланку «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», підписаний «Єпископом Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського (преосвященним ОСОБА_11 (Варсонофієм)», засвідчений круглою печаткою «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), код 25450081» (а.с. 59-67 т. 1).

Як убачається з викладеної у відзиві правової позиції, будинок АДРЕСА_1 був куплений для Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, яке виходило з того, що є повноправним власником будинку та належної до нього земельної ділянки.

У засіданні 29.01.2019 суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 зазначав, що «на даний час єпархії ліквідовані» (а.с. 31-32 т. 1), під час апеляційного розгляду справи підтвердив, що в у грудні 2018 року була утворена Православна Церква України, внаслідок чого діяльність Релігійної організації «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» припинилася.

Під час розгляду справи судом першої інстанції у судовому засіданні 31.05.2022 позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 підтвердили свою вимогу про визнання позивача одноосібним покупцем за договором купівлі продажу будинку та визнання за ним права власності на будинок (а.с. 200-202 т. 1).

За приписами ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 328, 380, Глави 29 ЦК України, інших норм законодавства (тут і далі норми матеріального права в редакції станом на день пред`явлення позову), право власності на нерухоме майно, в тому числі, на житловий будинок набувається громадянами в порядку, визначеному законом, в тому числі, на підставі правочину, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом; власник житлового будинку вправі вимагати захисту свого права, усунення будь-яких порушень у його здійсненні, зокрема (ст. 392 ЦК України), може за наявності відповідних підстав вимагати визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 651 ч.ч. 1, 2 ЦУ України).

Відповідно до ст. 652 ЦК України:

у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання; зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1);

якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, передбачених пунктами 1-4 частини 2 цієї статті (ч. 2).

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо;

у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни; якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили (ст. 653 ч.ч. 1, 3 ЦК України).

Власник нерухомого майна і сторона договору захищаючи свої законні права та інтереси не можуть бути позбавлені права на належний у процесуальному розумінні як позов, так і захист від відповідного позову.

ОСОБА_1 пред`явив позов про визнання його одноосібним покупцем, зміну договору купівлі продажу та визнання права власності на нерухоме майно до юридичної особи «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату», правильною назвою якої, втім, на момент пред`явлення позову була «Релігійна організація «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату»». Зважаючи на підстави та предмет зміненого позову, ця юридична особа була належним відповідачем як у контексті вимог про зміну договору, так і в контексті безпосередньо визнання права власності на нерухоме майно, оскільки йдеться саме про спір між особами, які вважають себе власниками майна, про право на майно.

Однак, під час розгляду судом першої інстанції справи її обставини щодо цього відповідача змінилися. Щонайменше з 03.04.2019 належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 є юридична особа «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)».

За конкретних обставин, які можуть мати місце під час судового розгляду, може виникати питання правонаступництва у разі, зокрема, переходу відповідних прав і обов`язків від однієї особи, яка була стороною в справі, до іншої, залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони є обов`язком суду саме на тій стадії цивільного процесу, на якій дане питання виникає, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ст. 55 ч.ч. 1, 2 ЦПК України). Так само за конкретних обставин справи, об`єктивної зміни обставин порівняно з тими, за яких первісно пред`являвся позов, і зміна яких не могла бути передбачена, можуть виникати питання заміни первісного відповідача належним відповідачем або залучення до участі в справі співвідповідача (ст. 51 ч.ч. 1, 2, 3 ЦПК України).

Залучення на стадії апеляційного розгляду справи до участі в ній за правилами правонаступництва особи, яка є правонаступником іншої особи внаслідок переходу певних прав і обов`язків під час провадження в справі в суді першої інстанції і з цього моменту не брала участі в справі, а також залучення в якості відповідача особи, яка мала брати участь у справі в такій якості в суді першої інстанції, недопустиме. Щодо такого правонаступника, відповідача справа не розглядалася і рішення судом першої інстанції не ухвалювалося, залучення його в якості відповідача вже лиш на стадії апеляційного розгляду справи мало б наслідками фактичне позбавлення такого відповідача реального права на апеляційне оскарження рішення суду, а також можливості реалізувати цивільні і процесуальні права, заявити відповідні клопотання тощо, здійснення яких у змагальному процесі є можливим саме і тільки на стадії розгляду справи судом першої, а не апеляційної інстанції.

Особливості припинення діяльності юридичної особи «Релігійна організація «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату»» та початку діяльності юридичної особи «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», перетворення юридичної особи внаслідок утворення Православної Церкви України, збереження первісної державної реєстрації юридичної особи тощо не усували необхідності обговорити питання про залучення до участі в справі належного відповідача.

За вимогами, пред`явленими стороною договору про зміну договору відповідачами, оскільки докази досягнення згоди про зміну договору в позасудовому порядку відсутні, є інша сторона (інші сторони) договору. Позивач ОСОБА_1 поставив питання про зміну договору щодо сторони договору, яка є покупцем нерухомого майна: просив визнати себе як фізичну особу покупцем майна, тоді як за договором цим покупцем є Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Така зміна є принциповою, оскільки змінюється набувач майна, що, своєю чергою, тягне виникнення цілого комплексу правових та інших питань починаючи з волевиявлення продавців щодо продажу майна конкретному покупцю та закінчуючи власне допустимістю такої зміни договору. Заявлені позивачем вимоги про зміну сторони договору істотно впливають на права, обов`язки та законні інтереси як продавців за договором ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , так і Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), попередник якого за змістом договору, що оспорюється позивачем, виступав покупцем нерухомого майна.

У справі відповідно до реальних її обставин та пред`явлених вимог має місце спір про право цивільне як між ОСОБА_1 і ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , так і між ОСОБА_1 і Управлінням Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Відповідно до правової позиції позивача всі вимоги позову взаємопов`язані, вимога про визнання права власності на нерухоме майно випливає з попередніх вимог про визнання позивача одноосібним покупцем і зміну договору купівліпродажу тазалежить від результату їх вирішення.

Фізичні особи (продавці за договором) і юридична особа (покупець відповідно до змісту договору) не можуть бути позбавлені права і можливості на належній стадії процесу та в належному процесуальному статусі заявити та захищати свою позицію щодо вимог, задоволення яких тягне зміну покупця нерухомого майна та створення підстав для набуття позивачем права власності на нерухоме майно, власником якого вважає себе інша (юридична) особа.

Попри такі умови і фактичну наявність спору з ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і Управлінням Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) які саме і є належними відповідачами за відповідними вимогами, про що позивачу було достеменно відомо, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами та пред`явив і підтримував позов лише до Релігійної організації «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату». Участі в справі в якості відповідачів ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не брали, тоді як спір безпосередньо стосується їхніх цивільних прав, обов`язків і законних інтересів. Фактичний спір у тому числі й із цими особами в контексті зміни договору підтверджується матеріалами справи, змістом аргументації своїх правових позицій учасниками справи, та й в апеляції позивач правильно по суті кваліфікував їх відповідачами.

Так само не брало належної процесуальної участі в справі в якості відповідача Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), чого сам по собі факт подання відзиву на позов не спростовує. Справу було вирішено щодо іншого відповідача, якого на час ухвалення судом першої інстанції рішення не існувало.

Суд першої інстанції маючи у справі відповідні дані не з`ясував обставини справи з належною повнотою та суті спірних правовідносин у контексті суб`єктного складу сторін у справі не врахував, питання про залучення до участі в справі продавців за договором у якості співвідповідачів, а також про залучення до участі в справі як відповідача належної юридичної особи не обговорив, відповідно до ст. 2 ч.ч. 1, 2, ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2 ЦПК України не діяв. Тим часом, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнати позов повністю або частково, укласти мирову угоду, реалізувати за наявності для того підстав інші права, притаманні саме відповідачу (ст. 12 ч. 3, ст.ст. 43, 49, 81, 193, 206, 207 ЦПК України). Оскільки комплекс процесуальних прав і обов`язків сторони в справі та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, різний, участь у справі особи, яка мала бути відповідачем, в якості третьої особи без самостійних вимог участі в якості відповідача не замінює та істотно звужує її процесуальні можливості, а тому порушує право на належний захист від позову.

Тож позов не був пред`явлений, а справу не було вирішено щодо належних відповідачів ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і Управління Закарпатської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України). Крім того, позивач із самого початку заявив третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , тоді як стороною договору купівлі-продажу є ОСОБА_9 . Суд першої інстанції на це уваги не звернув, унаслідок чого ОСОБА_9 як сторона договору взагалі не була залучена до участі в справі в будь-якому процесуальному статусі.

Суд не мав процесуальних підстав за відсутності належних відповідачів для вирішення спору як щодо їхніх прав, так і щодо прав позивача по суті, що, крім іншого, може тягти наслідки, які випливають із положень ст. 352 ч. 1 ЦПК України. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість реального вирішення спору через відсутність у справі належних відповідачів, без яких про законність розв`язання спору щодо змісту договору та право власності на нерухоме майно не йдеться.

Питання обґрунтованості зміненого позову по суті, його доведеності, наявності підстав для захисту права, на існування якого посилається позивач, для проханої зміни договору та визнання за позивачем права власності на житловий будинок, щодо інших обставин, якими мотивували свої правові позиції учасники процесу, наразі значення не мають і вирішуватися не можуть.

За умовами справи на стадії апеляційного провадження викладені обставини не можуть бути змінені, а порушення норм закону не можуть бути усунені чи виправлені. Вирішення справи щодо неналежного відповідача або відсутність у справі на стадії її розгляду судом першої інстанції необхідного для вирішення спору належного відповідача (відповідачів) є за приписами ст. 376 ч. 3 п. 4 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Виходячи з викладеного, з урахуванням положень ст. 367 ч. 4 ЦПК України та на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4 цього Кодексу апеляцію з урахуванням саме наведених вище обставин слід задовольнити, ухвалене з порушенням норм процесуального права рішення суду скасувати, у задоволенні позову про визнання позивача одноосібним покупцем, зміну договору купівлі продажу та визнання права власності на нерухоме майно відмовити з процесуальних підстав внаслідок пред`явлення та вирішення вимог не до всіх належних відповідачів, через що судом було прийнято рішення про права, свободи, та інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі в передбаченому цивільним процесуальним законом статус, а загалом внаслідок порушення вимог закону щодо суб`єктного складу відповідачів у справі. Та обставина, що в позові було відмовлено, наведеного не усуває та не спростовує, в тому числі, не усуває й порушення процесуальних прав позивача, який так само як відповідачі мають право на належний у процесуальному розумінні захист від позову, має право на належний у процесуальному розумінні позов, при вирішенні якого судом дотримуються відповідні вимоги цивільного процесуального закону.

Керуючись ст. 367 ч. 4, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково,

рішення Ужгородськогоміськрайонного судувід 31травня 2022року скасувати,

у позові ОСОБА_1 до Релігійної організації «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Матей Руслана Іванівна, про визнання позивача одноосібним покупцем, зміну договору купівлі продажу та визнання права власності на нерухоме майно відмовити внаслідок порушення вимог закону щодо суб`єктного складу відповідачів за позовом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 21 вересня 2023 року.

Судді