Ухвала

від 15.01.2024 по справі 308/9138/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 січня 2024 року

м. Київ

справа № 308/9138/18

провадження № 61-15947ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до релігійної організації «Управління Закарпатської Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Матей Руслана Іванівна, про визнання одноосібним покупцем, зміну договору купівлі-продажу та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

8 листопада 2023 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року, повний текст якої складено 21 вересня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року;виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи; докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в частині вирішення вимоги майнового характеру, виходячи з 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру; докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в частині вирішення вимоги немайнового характеру у розмірі 1 409,60 грн.

Заявнику роз`яснено, що якщо заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, не буде подано заявником у зазначений строк, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Також роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

В ухвалі від 29 листопада 2023 року судом також зауважено, що касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року, яке буде вирішено касаційним судом після уточнення заявником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Копію ухвали суду від 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 отримав 15 грудня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

28 грудня 2023 року до касаційного суду від ОСОБА_1 надійшли заява про поновлення строку на касаційне оскарження, докази сплати судового збору та касаційна скарга, яка не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення

пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку, щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана на виконання вимог ухвали суду

від 29 листопада 2023 року, не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Підставою касаційного оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року заявник вказує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2021 року

у справі № 925/1382/19 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Водночас касаційна скарга не містить належногообґрунтування мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду. Крім того, відповідний висновок судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосовано.

Підставою касаційного оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року заявник також вказує відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.

Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.

Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником у касаційній скарзі не вказано, щодо якої норми права відсутній висновок, та не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права.

Також слід зазначити, що у випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови саме Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, у чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

Тому посилання заявника на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» касаційним судом не приймаються.

Інших підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених

статтею 389 ЦПК України, касаційна скарга, яка надійшла до касаційного суду 28 грудня 2023 року, не містить.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у ній обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France»

від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Оскільки заявником недоліки касаційної скарги усунено не у повному обсязі, вказане свідчить про невиконання вимог ухвали, щоперешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року вважати неподаною і повернути заявнику.

Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко