Повістка

від 22.09.2023 по справі 120/7098/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2023 р. Справа № 120/7098/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці у письмовому провадженні питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" до Краснопільської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/7098/23 за позовом приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" до Краснопільської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 11.09.2023 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Краснопільської сільської ради щодо вчинення дій на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0520880900:01:044:0059, площа ділянки 20,1941 га, що знаходиться на території Краснопільської ТГ за межами с. Гранів, із експлуатації та догляду за водним об`єктом (код КВЦПЗ 10.01) на землі для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ 10.07). Зобов`язано Краснопільську сільську раду вчинити дії на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0520880900:01:044:0059, площа ділянки 20,1941 га, що знаходиться на території Краснопільської ТГ за межами с. Гранів, із експлуатації та догляду за водним об`єктом (код КВЦПЗ 10.01) на землі для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ 10.07). Стягнуто на користь приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1342,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Краснопільської сільської ради.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.09.2023 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Назарова Р.Ю. про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом цієї справи, в розмірі 13000,00 грн. До заяви додані документи на підтвердження розміру витрат та докази надіслання копії заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою суду від 18.09.2023 розгляд вказаної заяви вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) протягом 10 днів з дня надходження заяви. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання клопотання про зменшення витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

21.09.2023 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання Краснопільської сільської ради про зменшення витрат позивача на правничу допомогу. Як зазначає відповідач, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідач вказує на те, що дана справа є нескладною, адвокатом було надано лише одну повноцінну послугу, а саме написання позовної заяви без зазначення часу, витраченого на її виконання. Крім того, адвокатом було здійснено аналіз лише кількох документів короткого змісту, що не могло зайняти багато часу, а докази подані позивачем були зібрані в досудовому порядку задовго до подання позовної заяви.

Також відповідач зауважує, що "гонорар успіху", заявлений позивачем у розмірі 3000 грн, не можна віднести до послуг та робіт, він виходить за межі поняття "професійна правнича допомога", а відтак розподілу не підлягає.

Відтак відповідач заперечує заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу та просить зменшити його розмір до мінімального рівня.

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового судового рішення за заявою представника позивача, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що між позивачем приватним підприємством "Гранівський цегельний завод" (далі Клієнт) та адвокатом Назаров Р.Ю. (далі Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги від 06.02.2023 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 цього Договору Адвокат в момент підписання цього Договору приймає на себе доручення Клієнта надати йому всебічну, якісну і кваліфіковану правову допомогу із представлення, захисту та поновлення прав і законних інтересів Клієнта, незалежно від його процесуального статусу, в усіх правовідносинах, які виникли та/або виникатимуть в результаті використання Клієнтом на правах оренди земельної ділянки комунальної власності, зокрема у відносинах з Краснопільською сільською радою щодо зміни цільового призначення цієї земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.1 Договору Адвокат на виконання взятих доручень Клієнта, здійснює в інтересах Клієнта та за його кошти весь комплекс заходів (послуг), передбачених Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема веде справи в адміністративних судах усіх інстанцій.

Пунктом 2-4 розділу ІІІ Договору передбачено, що гонорар складається з сум вартості послуг, які узгоджені сторонами та зазначені в додатковій угоді до цього Договору.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в додатковій угоді до цього Договору. Факт надання правової допомоги підтверджується актом приймання-передачі наданої правової допомоги.

Згідно з п. 2 Додаткової Угоди № 1 від 18.05.2023 до договору про надання правової допомоги від 06.02.2023 (далі Додаткова угода) сторони дійшли згоди, що вартість правової допомоги Адвоката обчислюється у фіксованому розмірі та становить 10 000 грн, що включає в себе: проведення правового аналізу спірних правовідносин, збору доказів, складання позовної заяви та формування додатків до неї, направлення позовної заяви до суду.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що в разі досягнення позитивного рішення у справі Клієнт також сплачує Адвокату додаткову винагороду "гонорар успіху" розмір якої є фіксованим та становить 3000 грн.

Згідно з п. 6 Додаткової угоди оплата Клієнтом гонорару здійснюється у наступному порядку:

6.1. 100% вартості послуг сплачується протягом 15 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням, прийнятим судом за результатами розгляду поданої Адвокатом позовної заяви.

6.2. додаткова винагорода "гонорар успіху" сплачується протягом 15 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням, прийнятим судом за результатами розгляду поданої Адвокатом позовної заяви.

У матеріалах справи міститься Акт № 1 приймання-передачі наданої правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги від 06.02.2023 від 14.09.2022 (далі Акт).

Відповідно до п. 1 Акту Сторони шляхом складання та підписання цього Акту підтверджують, що Адвокатом за дорученням Клієнта були надані такі правові послуги: проведення правового аналізу спірних правовідносин, збір доказів, складання позовної заяви та формування додатків до неї, направлення позовної заяви до суду. Витрачені години фіксована оплат, вартість 10000 грн. Крім того, додаткова винагорода "гонорар успіху" 3000 грн.

І хоча квитанція про сплату послуг адвоката позивачем не надана, суд враховує, що згідно з п. 6 Додаткової угоди 100% вартості послуг сплачується протягом 15 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням, прийнятим судом за результатами розгляду поданої Адвокатом позовної заяви.

Водночас згідно з правовою позицією, наведеною у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 300/3178/20, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Отже, витрати позивача в розмірі 13000 грн на професійну правничу допомогу доводяться належними й допустимим доказами.

Разом з тим суд враховує, що згідно з ухвалою суду від 30.05.2023 справу визнано малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Крім того, предмет спору між сторонами не є складним, а справа не містить великого обсягу досліджуваних доказів та не потребувала складання учасниками значної кількості процесуальних документів.

Відтак суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на правничу допомогу не може вважатися співмірним зі складністю справи.

Суд зауважує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд немає права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Однак суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

Щодо витрат позивача в сумі 3000 грн як додаткової винагороди "гонорар успіху", то суд керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Так, у цій справі Велика палата Верховного Суд дійшла висновку, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд вважає, що витрати позивача на правову допомогу підлягають зменшенню до 10000 грн і такий розмір відповідатиме вимогам розумності та справедливості. А оскільки позов підлягає частковому задоволенню, у позивача виникає право на отримання відшкодування половини від цих витрат, зважаючи на те, що позовні вимоги мають немайновий характер і визначення частки задоволених вимог є неможливим. За аналогічним принципом було вирішено питання про розподіл судового збору і суд не може відступати від нього, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, за наслідками розгляду цієї адміністративної справи на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути на користь приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" (код ЄДРПОУ 33092109, місцезнаходження: вул. Григорія Парна, буд. 198, с. Гранів, Гайсинський район, Вінницька область, 23731) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Краснопільської сільської ради (код ЄДРПОУ 04330131, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 10Е, с. Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, 23733).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове судове рішення складено 22.09.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович