Ухвала

від 14.07.2010 по справі 11-366/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2010 року м.Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Машкаринця М.М.,

суддів Лізанця П.М., Дідика В.М.,

за участю прокурора Фотченка С.І.,

засудженої ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора м. Ужгорода та засудженої ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 19 квітня 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканку АДРЕСА_1, не судиму,

засуджено за ч.1 ст.296 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст.76 КК України ОСОБА_1 зобовязано періодично відмічатися в органах кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 9 березня 2009 року близько 00 годин 30 хвилин, в приміщенні кафе, розташованого на АЗС “ОККО” в м.Ужгороді, в стані алкогольного спяніння грубо порушила громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, у присутності відпочиваючих ображала нецензурними словами ОСОБА_2, після чого завдала останній удар пляшкою з-під пива по голові, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя.

В апеляції та доповненні до неї прокурор порушує питання про зміну вироку. Зазначає, що посилання суду у вироку на щире каяття ОСОБА_1, як на обставину, що помякшує відповідальність є необґрунтованим, покласти на засуджену обовязки передбачені ч.4 ст.76 КК України.

В апеляції засуджена порушує питання про скасування вироку і повернення справи прокурору на додаткове розслідування, просить провести попередній розгляд справи. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено її право на захист.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію, перевіривши справу, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляції немає.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.

Так, сама засуджена ОСОБА_1 у своїх показаннях в судовому засіданні не заперечувала, що в приміщенні бару на АЗС “ОККО” по вул.Підградській в м. Ужгороді грубо порушила громадський порядок, образила нецензурною лайкою потерпілу ОСОБА_2 але заперечила, що нанесла їй удар пляшкою по голові.

З показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що вона працюючи в кафе АЗС “ОККО” барменом у ніч з 8 на 9 березня 2009 року між власницею кафе ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник конфлікт та сварка, вона запропонувала ОСОБА_1 покинути кафе, вона стала її ображати та виражалась непристойно, а потім скляною пляшкою з-під пива нанесла їй удар по голові.

Ці показання потерпілої підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Даними висновку експертизи за № 267 стверджено, що потерпілій ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, забою-дисторзії шийного відділу хребта, які виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могла бути скляна пляшка і вкладається в час пригоди, що мало місце 9 березня 2009 року. Дані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя.

Доводи в апеляції засудженої про те, що вона удар пляшкою по голові потерпілій не наносила апеляційний суд відхиляє, оскільки ці обставини були предметом судового розгляду і спростовані наведеними у вироку доказами.

Твердження засудженої про те, що в ході судового розгляду справи було порушено її право на захист є необґрунтоване.

З протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_1 в судовому засіданні розяснено права, передбачені ст.263 КПК України, зокрема, і право мати захисника. В судовому засіданні засуджена заявила про те, що захист своїх інтересів вона буде здійснювати самостійно (а.с. 235).

Посилання в апеляції прокурора на те, що засуджена щиро не розкаялась, судом помилково визнано обставиною, що помякшує покарання є необґрунтованим, оскільки розкаяння характеризує субєктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію.

Крім того, з протоколу судового засідання убачається, що прокурор, виступаючи в судових дебатах просив визнати помякшуючою обставиною покарання щире каяття засудженої (а.с. 242).

Така суперечлива та необєктивна позиція прокурора на різних стадіях судового розгляду справи не забезпечує правильність застосування Закону.

Не можуть бути прийняті до уваги внесені доповнення (зміни) апеляції, оскільки згідно ст.355 КПК України вони тягнуть за собою погіршення становища засудженої, внесені за межами строків на апеляційне оскарження, що не допускається.

Покарання засудженій ОСОБА_1 призначено з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, її особу, обставин, що помякшують і обтяжують покарання. Вимоги ст.65 КК України дотримано.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягне зміну чи скасування вироку апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

апеляцію помічника прокурора м. Ужгорода, засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, вирок Ужгородського міськрайонного суду від 19 квітня 2010 року без змін.

Судді :