Постанова

від 21.09.2023 по справі 634/170/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 634/170/23

Номер провадження 22-ц/818/1480/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Маленко В.В.

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Вінніченко В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 30 травня 2023 року в складі судді Єрьоміної О.В. у справі № 634/170/23 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (далі СТОВ «Мрія») про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.

Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,3587 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Красноградського (Сахновщинського) району Харківської області.

16 липня 2015 року від його імені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний дім ім. Горького» (далі ТОВ «Аграрний дім ім. Горького») (нині СТОВ «Мрія») укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 1049 від 10 червня 2013 року.

Вказану додаткову угоду він не підписував, з її умовами не був ознайомлений. Вважає, що умови додаткової угоди від 16 липня 2015 року у частині права орендаря передавати земельну ділянку у суборенду порушують умови договору оренди та вимоги чинного законодавства.

Вказаний правочин є недійсним оскільки у договорі не передбачено відповідальність за несплату орендної плати, що відповідно до статті 15 ЗУ «Про оренду землі» є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди.

Також зазначав, що в порушення умов договору оренди відповідачем не проведено/не здійснено індексацію як це передбачено договором оренди землі, та з 2015 року розмір орендної плати не змінювався.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати недійсним правочин - додаткову угоду від 16 липня 2015 року до договору оренди земельної ділянки № 1049 від 10 червня 2013 року, площею 5,3587 га, кадастровий № 6324884500:02:000:0223, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом ЯД № 032328, виданим на підставі розпорядження Сахновщинської райдержадміністрації від 16 лютого 2007 року № 67 та зареєстрованим у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі № 010770200063, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Красноградського (Сахновщинського) району Харківської області, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», правонаступником якого є СТОВ «Мрія».

21 квітня 2023 року СТОВ «Мрія» подано відзив на позовну заяву, в якій просило позовні вимоги залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що підпис на оскаржуваному договорі вчинено не ним, а сторонньою особою.

Земельна ділянка упродовж всього час обробляється СТОВ «Мрія» самостійно, а тому посилання позивача про порушення його прав умовами додаткової угоди в частині права передачі земельної ділянки у суборенду є необґрунтованим.

З 01 січня 2013 року вимогами чинного законодавства не передбачено необхідність державної реєстрації договорів оренди землі, а також додаткових угод до договорів оренди землі, положення статті 18, частини 1 статті 20 Закону України «Про оренду землі», які передбачали вказані дії, було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 11 листопада 2010 року № 1878- VI.

За пунктом 4.1. договору оренди землі розмір орендної плати становив 5743,94 грн, а за умовами додаткової угоди розмір орендної плати збільшено до 9326, 45 грн. При цьому умовами додаткової угоди передбачено обчислення нарахування орендної плати з урахуванням індексації за рік виплати/нарахування (п.4.1). За час користування земельною ділянкою орендодавцеві було сплачено за: 2014 рік - 5743,95 грн, 2015 рік - 7787,58 грн, 2016 рік - 9009,34 грн, 2017 рік - 9009,34 грн, 2018 рік - 15246,59 грн, 2019 рік - 15246,59 грн, 2020 рік - 15246,59 грн, 2021 рік - 15246,59 грн, 2022 рік - 19404,74 грн, а тому доводи про порушення умов договору в частині нарахування індексації є необґрунтованими.

Також, просило застосувати строки позовної давності, оскільки додаткова угода датована 16 липня 2015 роком, а позов пред`явлено у 2023 році, тобто поза межами трирічного строку.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 30 травня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, непідписання ним оспорюваного договору, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

У червні 2023 року ОСОБА_1 на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю волевиявлення на укладання додаткової угоди.

Суд першої інстанції не надав оцінку його доводам чи відноситься додаткова угода до договору оренди землі № 1049 від 10 червня 2013 року як додаткова угода, чи є додатком до договору. В додатковій угоді зазначено, що вона укладена до договору оренди землі № 1049 від 10 червня 2013 року, до відзиву відповідачем долучено договір оренди від 07 квітня 2014 року.

В наданій додатковій угоді від 16 липня 2015 року внесені не зміни, а викладені умови договору із 15 розділів, з актом приймання-передач земельної ділянки в оренду згідно додаткової угоди від 16 липня 2015 року, що є невід`ємною частиною додаткової угоди згідно договору оренди землі (не вказано якого договору оренди землі), з актом визначення меж земельної ділянки в натурі від 16 липня 2015 року

Він не відмовлявся від призначення експертизи, а в судовому засіданні повідомляв про те, що йому не відомо вартість цієї експертизи та у разі перевищення вартості розміру його пенсії він не має можливості сплатити її вартість у зв`язку з скрутним матеріальним станом.

Додаткова угода не містить відомостей про Коефіцієнт індексації та інфляції, що підтверджує факт відсутності домовленостей між сторонами по істотним умовам.

01 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку СТОВ «Мрія» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду просило залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що договір оренди землі так і додаткова угода до нього були підписані особисто позивачем, що ним у встановленому законом порядку не спростовано.

На даний час діючим законодавством не передбачено обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а також додаткових угод до договорів оренди землі, а тому підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

Товариством дотримуються умови договору щодо індексації та розмір виплаченої орендної плати майже кожен рік збільшується, навіть не зважаючи на воєнний стан в Україні і проблеми з реалізацією вирощеної продукції, а саме з 2014 року до 2022 рік орендна плата збільшена з 5743,95 грн до 19404,74 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача адвоката Вінніченко В. А., який проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаними вимогам у повному обсязі не відповідає виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,3587 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Красноградського (Сахновщинського) району Харківської області, кадастровий № 6324884500:02:000: 0223, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 032328 від 28 серпня 2007 року (а.с. 15).

07 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» (правонаступником якого є СТОВ «Мрія») укладено договір оренди земельної ділянки, за яким позивач передав в оренду належну йому земельну ділянку строком на 5 років. Право оренди зареєстровано 16 вересня 2014 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний № 15879604 від 18 вересня 2014 року (а. с. 47-50).

16 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» (правонаступником якого є СТОВ «Мрія») укладено додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі, відповідно до якої збільшено строк оренди, встановлено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 6,5% від нормативного грошової оцінки земельної ділянки (п. 2.5 договору), що у грошовому виразі складає 9326,45 грн за один повний рік користування земельною ділянкою (а.с. 7-13).

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частинами 1, 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої земельної ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Таким чином, у разі оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним додаткової угоди оренди землі, мотивованою тим, що він цей договір не підписував, його умови не погоджував. Вимог щодо витребування майна ним заявлено не було. Отже, у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Між тим, суд першої інстанції залишив позов без задоволення у зв`язку з недоведеністю.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Зважаючи, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволенні позову, проте помилкового виходив з його недоведеності, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням мотивувальної частині рішення в редакції цієї постанови.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішенні суду першої інстанції зміні в редакції цієї постанови, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 30 травня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2023 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина