ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" липня 2023 р. м. Київ Справа № 357/14323/18
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовом Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква Київської області,
до відповідачів: 1. Лісовської Раїси Іванівни , м. Біла Церква Київської області,
2. ОСОБА_2 , м. Біла Церква Київської області,
про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні комунальною власністю,
Суддя О.В. Конюх,
за участі представників:
від позивача: Голуб В.О., у порядку самопредставництва, виписка з ЄДР;
від відповідача 1: Мохонько К.М., адвокат, ордер серія АІ №1093550 від 03.03.2021;
від відповідача 2: не з`явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач - Білоцерківська міська рада, м. Біла Церква звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом вих. № 4040/01-07 від 29.11.2018 до відповідачів: 1) Лісовської Раїси Іванівни , м. Біла Церква; 2) Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі по тексту - Департамент ДАБІ у Київській області), 3) ОСОБА_2 , м. Біла Церква; 4) Державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак Альони Петрівни (далі по тексту державний нотаріус Приймак А.П.), 5) Приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Наталії Миколаївни (далі по тексту - приватний нотаріус Дуб Н.М.), у якому просив суд
скасувати реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 №КС 082162000685 щодо будівництва магазину по бульвару Комсомольському в районі автостоянки в м. Біла Церква Київської області, зареєстрованої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області;
скасувати реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.08.2016 №КС 142162391045 щодо будівництва магазину по бульвару Комсомольському в районі автостоянки в м. Біла Церква Київської області, зареєстрованої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31218028 від 03.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Лісовською Раїсою Іванівною на магазин загальною площею 32,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та запис про право власності № 16206211 від 01.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Лісовською Раїсою Іванівною ;
визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу магазину між Лісовською Раїсою Іванівною та ОСОБА_2 , посвідчений 28.12.2017 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Наталією Миколаївною та зареєстрований у реєстрі за № 1927;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39027186 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на магазин загальною площею 32,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та запис про право власності № 24219064 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 ;
усунути перешкоди у користуванні комунальною власністю територіальної громади міста Біла Церква, а саме земельною ділянкою площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, шляхом зобов`язання Лісовської Раїси Іванівни за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва - магазин загальною площею 32,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що рішенням Білоцерківської міської ради від 18.09.2014 поновлено договір оренди фізичній особі-підприємцю Лісовській Р.І. під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика у м. Біла Церква по бульвару Комсомольському в районі автостоянки загальною площею 0,0117 га, строком на три роки, за рахунок земель населеного пункту міста Біла Церква, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025. На підставі вказаного рішення 10.10.2014 між Білоцерківською міською радою та ФОП Лісовською Р.І. укладено договір оренди землі № 133, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в районі автостоянки. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, що є невід`ємною частиною договору, в оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 0,0117 га, в тому числі під спорудами 0,0029 га та під проходами і площадками 0,0088 га. Відповідно до договору оренди землі на підставі заяви на продовження паспорта прив`язки тимчасової споруди від 22.09.2014 Лісовській Р.І. продовжено до 17.09.2017 паспорт прив`язки тимчасової споруди, виданий 05.04.2012 за № 62/06, терміном дії до 17.09.2017. Після укладення договору від 10.10.2014 звернень від Лісовської Р.І. стосовно продовження дії зазначеного паспорту не надходило, термін паспорту прив`язки не продовжено.
Позивач вказує, що Білоцерківською міською радою на підставі заяви Лісовської Р.І. прийнято рішення "Про припинення терміну дії договору оренди землі фізичній особі-підприємцю Лісовській Р.І." від 29.03.2018 № 2056-48-VII.
У 2016 році Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстровано Лісовській Р.І. декларацію про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 № КС 082162000685, а 26.08.2016 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності за № КС 142162391045.
Позивач твердить, що державним нотаріусом Приймак А.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31218028 від 03.09.2016 та зареєстровано право власності за Лісовською Р.І. на магазин, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 16206211.
Позивач вказує, що декларація про початок виконання будівельних робіт видана із посиланням на містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 17.07.2015 № 37, видані Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області. Однак згідно листа Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 04.07.2018 № 15/611 ФОП Лісовській Р.І. відповідно до договору від 10.10.2014 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не видавались. Крім того, 22.08.2018 на ім`я міського голови надійшла службова записка головного спеціаліста по технічному нагляду відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради ОСОБА_3, в якій зазначено, що він не здійснював технічний нагляд за будівництвом магазину по бульвару Комсомольському, в районі автостоянки у місті Біла Церква Київської області, договір про здійснення технічного нагляду за вищевказаним об`єктом не укладав, станом на 2016 рік відомості щодо серії і номеру сертифіката із здійснення технічного нагляду (ІТ № 001780) не відповідають дійсності, оскільки 31.05.2015 закінчився термін дії вказаного сертифікату.
Також позивач вказує, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31218028 від 03.09.2016 прийнято державним нотаріусом Приймак А.П. на підставі довідки № 375/72, виданої 25.03.2016 відділом Держгеокадастру у м. Біла Церква Київської області, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КС 142162381045, виданої 26.08.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно магазин (реєстраційний номер 1016604132103) загальною площею 32,5 кв.м, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідно до листа управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 04.07.2018 № 15/611 рішення про присвоєння магазину вказаної адреси не приймалось, що свідчить про порушення чинного законодавства України під час державної реєстрації прав.
Позива зазначив, що 28.12.2017 року між Лісовською Р.І. та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу магазину загальною площею 32,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 та перебуває в користуванні продавця Лісовської Р.І. , що є фактичним узаконенням магазину, з метою зміни власника об`єкта нерухомого майна та подальшого вилучення частини земель територіальної громади міста Біла Церква із комунальної власності в порушення вимог земельного законодавства. Позвач вказує, що питання щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, розташованої у м. Біла Церква в оренду для будівництва нежитлової будівлі на пленарних засіданнях сесії ради відповідно до законодавства не вирішувалось. Тому позивач вважає, що будівництво нежитлової будівлі здійснено Лісовською Р.І. на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, що свідчить про самочинність такої забудови.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.01.2019 було відкрито провадження у справі № 357/14323/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.02.2019.
07.02.2019 від Департаменту ДАБІ у Київській області надійшов відзив № 10/10-7/0602/03 від 06.02.2019, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову. Заперечення мотивовані тим, що реєстрація поданих Лісовською Р.І . Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об`єкту відбувалась відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт" № 466 від 13.04.2011 та Постанову "Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" № 461 від 13.04.2011, якими було спрощено дозвільні процедури у будівництві, та запроваджений декларативний принцип щодо виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єкти будівництва І-ІІІ категорії складності та прийняття об`єкту в експлуатацію. Відповідно до п. 16 Порядку № 466 замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації за формою, наведеною у додатках 4, 5, 6 до цього Порядку. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, другий - залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Декларація про початок виконання підготовчих робіт не надає права на виконання будівельних робіт. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня надходження до нього декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та здійснює дії щодо внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. Таким чином, вбачається, що вказаний принцип полягає у тому, що відповідальність за достовірність даних, зазначених замовником у декларації про початок виконання підготовчих/будівельних робіт, несе саме замовник, а орган держархбудконтролю зобов`язаний прийняти до розгляду подану замовником декларацію, перевірити повноту даних, зазначених у ній, та прийняти рішення щодо проведення її реєстрації. Порядок заповнення форми декларації про початок виконання підготовчих/будівельних робіт та внесення необхідних даних до них є виключно прерогативою замовника. При реєстрації декларації органи архітектурно-будівельного контролю не мають права вимагати будь-які додаткові документи. Таким чином, Департаментом перевірено повноту даних та внесено до Єдиного реєстру дані зазначені в поданій Лісовською Р.І. декларації про початок виконання будівельних робіт № КС 082162000685. Підстави повернення та скасування декларації врегульовано нормами п.п. 18, 22 Порядку № 466. Враховуючи, що на момент розгляду вказаної декларації підстав для її повернення не вбачалося, Департаментом ДАБІ у Київській області було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво магазину по бульвару Комсомольському, в районі автостоянки в м. Біла Церква" за № КС 082162000685. Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Таким чином, за декларативним принципом відповідальність за достовірність даних, зазначених замовником у декларації про початок виконання підготовчих/будівельних робіт, несе саме замовник, а орган держархбудконтролю зобов`язаний прийняти до розгляду подану замовником декларацію, перевірити повноту даних, зазначених у ній, та прийняти рішення щодо проведення її реєстрації. Порядок заповнення форми декларації про готовність об`єкту до експлуатації та внесення необхідних даних до них є виключно прерогативою замовника. Підстави повернення та скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації врегульовано нормами ст.ст. 39, 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Враховуючи, що на момент розгляду декларації про готовність об`єкту до експлуатації "Будівництво магазину по бульвару Комсомольському, в районі автостоянки в м. Біла Церква", підстав для її повернення не вбачалося, Департаментом ДАБІ у Київській області було зареєстровано Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації за № КС 142162381045. Таким чином, відповідач 2 зазначає, що при реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № КС 082162000685 та декларації про готовність об`єкту до експлуатації за № КС 142162381045, Департамент діяв лише на підставі, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а обґрунтування позовних вимог, що містяться в позові, не спростовують зазначеного факту, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
11.02.2019 Лісовська Р.І. подала до суду відзив від 07.02.2019 на позовну заяву, в якому зазначила, що вона як фізична особа-підприємець здійснювала підприємницьку діяльність з продажу продовольчих товарів в павільйоні, розміщеному в м. Біла Церква по бульвару Комсомольському, на підставі паспорту прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, виданого 05.04.2012 Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради, на земельній ділянці площею 0,0117 га кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, переданій Лісовській Р.І. в оренду Білоцерківською міською радою на підставі договору оренди землі № 244 від 10.10.2011. Рішенням Білоцерківської міської ради "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам- підприємцям" від 18.09.2014 Лісовській Р.І. було поновлено договір оренди землі під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика в м. Біла Церква по бульвару Комсомольському в районі автостоянки, загальною площею 0,0117 га, строком на три роки. 10.10.2014 між нею та Білоцерківською міською радою був укладений договір оренди землі № 133, за умовами якого Білоцерківська міська рада передала, а Лісовська Р.І. отримала в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика, яка знаходиться в м. Біла Церква по бульвару Комсомольському в районі автостоянки, загальною площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на термін три роки. Також, Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради було продовжено паспорт прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності до 17.09.2017. 18.07.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за № КС 082162000685 зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт, щодо будівництва магазину по бульвару Комсомольському в районі автостоянки . 26.08.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за № КС 142162381045 зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, відповідно до якої завершено будівництво магазину по бульвару Комсомольський в районі автостоянки. В подальшому на підставі вказаної декларації про готовність об`єкта до експлуатації КС 142162381045, державним нотаріусом Приймак А.П., за Лісовською Р.І. зареєстровано право власності на вказаний магазин. З наведеного вбачається, що в даному випадку, за умови наявності виданого паспорту прив`язки, рішення ради про надання в оренду земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки площею 0,00117 га, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування будівель торгівлі, а також за наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, з боку Лісовської Р.І. відсутнє самовільне зайняття земельної ділянки, відповідно і самочинне будівництво на ній. При цьому, самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об`єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки. Зважаючи на те, що визнання державою факту набуття права власності на об`єкт унеможливлює наявність з боку забудовника порушень правил та норм, які сама держава й встановила, то дана обставина спростовує твердження позивача щодо самочинного будівництва. Вимога про знесення нерухомого об`єкту, за своєю суттю є втручанням у право власності особи, яка на теперішній час є його власником, що виражено у позбавленні останньої цього об`єкту. При цьому, знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до ст. 376 Цивального кодексу України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Як зазначено вище, за Лісовською Р.І. було зареєстровано право власності на об`єкт, що розташований на спірній земельній ділянці, тобто, держава в особі своїх органів визнала факт набуття нею права власності на певне майно. З огляду на набуття нею права власності на магазин у розумінні ст. 376 ЦК України, яка визначає протилежне, а саме, те, що право власності на самочинне будівництво не набувається, її не може бути розцінено як забудовника, до якого може бути застосовано крайній захід впливу, передбачений зазначеною нормою. Також, при вирішенні спору в цій частині, відповідач 1 просить суд взяти до уваги той факт, що 30.01.2018 між нею та виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради було укладено договір № 665 про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно- транспортної інфраструктури міста, на виконання якого, нею було сплачено до бюджету міста грошовий внесок в розмірі 4 680,00 грн. за будівництво магазину по бульвару Комсомольському в районі автостоянки. Таким чином, Білоцерківська міська рада фактично визнала її легітимним користувачем спірної земельної ділянки та власником новоутвореного об`єкту нерухомості, що в свою чергу свідчить про відсутність у Білоцерківської міської ради доведеного порушення прав. Декларація про початок виконання будівельних робіт № КС 082162000685 від 18.07.2016 діяла до завершення будівництва та відповідно втратила свою чинність після його завершення та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме 26.08.2016. Щодо Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КС 142162381045 від 26.08.2016, то зазначена декларація вичерпала свою дію після реєстрації за відповідачем 1 права власності на збудований об`єкт. За таких обставин, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо об`єкта, який вже побудовано та на який вже зареєстровано право власності, суперечить положенням ч. 1 ст. 321 ЦК України щодо непорушності права власності та призведе до порушення принципу правової визначеності. Що стосується позовної вимоги про скасування рішення 31218028 від 03.09.2016 про реєстрацію за відповідачем 1 права власності на магазин, то позивач не навів правових підстав скасування даного рішення. Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу магазину та скасування його державної реєстрації, то необґрунтованість позовних вимог про скасування реєстрації декларацій та державної реєстрації права власності, є підставою і для відмови у задоволенні позовних вимог, які є похідними від зазначених вимог. Позивач не навів обставин з якими останній пов`язує недійсність договору купівлі-продажу, не вказав яких саме вимог ст. 203 ЦК України не було дотримано сторонами при укладанні договору, та не надав жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували порушення вимог земельного законодавства. При цьому, позивачем не наведено обґрунтування, яким саме чином умови договору порушують його право і які саме його конкретні права, охоронювані законом, були порушені наявністю договору. У зв`язку із вищевикладеним відповідач 1 просить в задоволенні позову Білоцерківської міської ради відмовити повністю.
03.04.2019 позивач подав відповідь вих. № 1114/01-07 від 29.03.2019 (вх. № 12506) на відзив відповідача 1, в якій зазначив, що вважає пояснення відповідача 1 безпідставними та необґрунтованими і такими, що не відповідають положенням чинного законодавства. Відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 ФОП Лісовською Р.І. було отримано паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на вищезгадану тимчасову споруду. Підпунктом 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 передбачено що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Таким чином, ФОП Лісовській Р.І. рішенням Білоцерківської міської ради від 18.09.2014 № 1283-63-УІ було поновлено договір оренди з цільовим призначенням під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика, тобто тимчасової споруди. Позивач зазначає, що паспорт прив`язки не дає права будувати і реєструвати речові права. Як вбачається із Декларації про початок виконання будівельних робіт, вона була видана відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 17.07.2015 № 37 виданих управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області. З листа управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 04.07.2018 №15/611 вбачається що ФОП Лісовській Р.І. відповідно до Договору від 10.10.2014 № 133 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не видавалися. У зазначеному листі вказано, що управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 37 від 17.07.2015 не видавалися взагалі. Крім того, 22.08.2018 на ім`я міського голови надійшла службова записка ОСОБА_3 - головного спеціаліста по технічному нагляду відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради, в якій зазначено, що відомості вказані у декларації про початок будівельних робіт, які стосуються ОСОБА_3 не відповідають дійсності, а саме, ОСОБА_3 не здійснював технічного нагляду за будівництвом магазину по бульвару Комсомольському в районі автостоянки в м. Біла Церква, та не укладав договору про здійснення технічного нагляду за вищевказаним об`єктом, станом на 2016 рік відомості щодо серії і номеру сертифіката із здійснення технічного нагляду (Серія ІТ №001780) також не відповідають дійсності, оскільки 31.06.2015 закінчився термін дії вказаного сертифікату; номер мобільного телефону ОСОБА_3 НОМЕР_1 , який зазначений в декларації про початок виконання будівельних робіт ніколи не належав останньому. Земельна ділянка Лісовській Р.І. надавалась з цільовим призначенням під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика тобто тимчасової споруди, документів які б дозволяли будівництво на вищезазначеній ділянці відсутні, більш того, за фактами зазначеними вище, 29.08.2018 Білоцерківською місцевою прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018111030000293 за фактом підроблення документів. Проводиться досудове розслідування, попередня кваліфікація злочину ч. 1 ст. 358 КК України. Таким чином, Лісовською Р.І. підроблено ряд документів на право будівництва на відведеній земельній ділянці. Білоцерківська міська рада є позивачем по даній справі, а оскільки Білоцерківська міська рада та виконавчий комітет Білоцерківської міської ради є різними юридичними особами, то позивач вважає недопустимим той факт, що Білоцерківська міська рада визнала Лісовську Р.І. "легітимним користувачем" спірної земельної ділянки та власником новоутвореного об`єкту нерухомості. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно магазин реєстраційний номер 1016604132103, загальною площею 32,5 кв. м., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 20.03.2014 Білоцерківською міською радою прийнято рішення "Про скасування рішення міської ради від 27.09.2012 №728-29-УІ "Про затвердження Положення про реєстр адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів міста Біла Церква" № 1184-57-УІ та затвердження Положення про реєстр адрес у місті Біла Церква". Згідно п. 1.7 даного Положення розпорядником та адміністратором Реєстру адрес у місті Біла Церква від імені територіальної громади міста виступає Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради в особі Служби містобудівного кадастру Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради. У листі Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 04.07.2018 № 15/611 зазначено, що рішень про присвоєння адреси: АДРЕСА_1 магазину загальною площею 32,5 кв. м. не приймалось. Також, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 134940064 земельна ділянка площею 0,0117 га кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 знаходиться за адресою: м. Біла Церква, бульвар Комсомольський в районі автостоянки. Отже, на час вчинення реєстраційних дій у відповідачів був відсутній офіційний документ, що підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна (магазину) адреси, що відповідно свідчить про порушення чинного законодавства України під час державної реєстрації прав.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2019 у справі № 357/14323/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.06.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 рішення Білоцерківського міськрайнного суду Київської області від 11.11.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 18.06.2020 у справі № 357/14323/18 скасовано, провадження у справі закрито, роз`яснено Білоцерківській міській раді, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2021 справу № 357/14323/18 передано для продовження розгляду до господарського суду Київської області.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 матеріали справи № 357/14323/18 передано до розгляду судді Христенко О.О.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2021 справу №357/14323/18 прийнято до розгляду суддею Христенко О.О., вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.03.2021.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.08.2021 у справі №357/14323/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у позові Білоцерківській міській раді відмовлено повністю. За висновком судів:
правовим наслідком реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є виникнення у замовника права на виконання будівельних робіт; відповідно така декларація діяла до завершення будівництва і втратила чинність після його завершення та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тобто 26.08.2016;
зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на такий об`єкт, тому така декларація як акт одноразового застосування вичерпує свою дію в момент державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно; скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо об`єкта, який вже побудовано та на який зареєстровано право власності, суперечить положенням частини 1 статті 321 ЦК щодо непорушності права власності та призведе до порушення принципу правової визначеності;
правові підстави для скасування реєстрації права власності за Лісовською Р.І. на магазин загальною площею 32,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, відсутні; позивачем не наведено підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування відповідної державної реєстрації за відповідачем.
Постановою Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №357/14323/18 касаційну скаргу Білоцерківської міської ради задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові зазначив, що суди не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема щодо умов надання в користування земельної ділянки, на якій здійснено забудову, дотримання передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови та не встановили обставини щодо відповідності чи невідповідності побудованого на земельній ділянці комунальної власності (що було надано в оренду під розміщення тимчасової споруди) об`єкта (приміщення магазину) законодавчо встановленим ознакам самочинності, які є істотними для правильного вирішення цього спору, а у зв`язку із цим не встановили наявності/відсутності підстав для застосування правових наслідків самочинного будівництва, передбачених статтею 376 ЦК, положеннями якої, у тому числі позивачем обґрунтовано позовні вимоги з посиланням на відповідні обставини.
Ухвалою від 20.01.2023 господарський суд Київської області у складі судді Конюх О.В. прийняв справу до свого провадження, підготовче судове засідання призначив на 13.02.2023. ухвалою від 31.01.2023 задоволено заяву представника Лісовської Р.І. адвоката Мохонька К.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
30.01.2023 від представника відповідача Лісовської Р.Є. надійшли письмові пояснення, у яких він просить суд у позові Білоцерківській міській раді відмовити повністю. У поясненнях представник позивача твердить, що виходячи з положень частини 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони: 1) збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи неналежно затвердженого проекту; 3) або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
Відповідач 1 твердить, що за договором оренди землі відповідач 1 отримала земельну ділянку у строкове платне користування для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (пункт 15 договору оренди). Відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, до одного з видів цільового призначення категорії земель житлової та громадської забудови віднесено землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07.). За таких обставин, відповідач робить висновок про те, що будівництво магазину здійснено на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети.
Відповідач 1 твердить, що уклавши договір про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, та прийнявши за ним оплату внеску, Білоцерківська міська рада фактично погодила зведення на спірній земельній ділянці приміщення магазину та визнала відповідача 1 легітимним користувачем та власником новоутвореного об`єкту нерухомості.
Відповідач 1 твердить, що відповідно до частин 1, 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у відповідній редакції, замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорії складності. Зазаначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення земельних насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
З огляду на викладене відповідач 1 твердить про те, що будівництво здійснено за наявності належного документа, що дає право виконувати будівельні роботи.
Також відповідач 1 твердить про те, що та обставина, що 26.08.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області була зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації, свідчить про те, що будівництво здійснено без істотних порушень будівельних норм та правил.
13.02.2023 від позивача Білоцерківської міської ради до суду надійшло клопотання від 10.02.2023 №400/01-07 про призначення у справі судової експертизи (будівельно-технічної), на яку позивач пропонував винести такі питання:
1) Чи є магазин, об`єкт нежитлової нерухомості реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1016604132103, загальною площею 32,5 кв.м., який розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 за адресою АДРЕСА_4, фактичне місце розташування бульвар Княгині Ольги (колишній бул. Комсомольський) в районі автостоянки - об`єктом нерухомого майна?
2) чи відповідає декларація про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність до експлуатації об`єкта. Який належить до І-ІІІ категорії складності на магазин, об`єкт нежитлової нерухомості реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1016604132103, загальною площею 32,5 кв.м., який розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 за адресою АДРЕСА_4, фактичне місце розташування бульвар Княгині Ольги (колишній бул. Комсомольський) в районі автостоянки вимогам нормативно-правових актів у галузі містобудування, будівництва (ДБН, СНиП тощо) та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та чи не містять вони ознаки внесення до них неправдивих відомостей?
3) Чи є магазин, об`єкт нежитлової нерухомості реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1016604132103, загальною площею 32,5 кв.м., який розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 за адресою АДРЕСА_4, фактичне місце розташування бульвар Княгині Ольги (колишній бул. Комсомольський) в районі автостоянки об`єктом самочинного будівництва?
Ухвалою від 13.02.2023 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні та розгляд клопотання Білоцерківської міської ради про призначення у справі судової експертизи відкладено на 07.03.2023, запропоновано учасникам справи подати суду у письмовому вигляді пропозиції щодо кола питань, які можуть бути поставлені перед судовим експертом, виду експертизи та щодо експертної установи або судового експерта, якому може бути доручено проведення експертизи у справі у разі її призначення.
Ухвалою від 01.03.2023 задоволено заяву представника Лісовської Р.І. адвоката Мохонька К.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою від 03.03.2023 задоволено заяву представника Білоцерківської міської ради Голуба В.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 07.03.2023 суд залишив без задоволення клопотання Білоцерківської міської ради від 10.02.2023 про призначення у справі судової експертизи з мотивів, докладно наведених в ухвалі, підготовче судове засідання відклав на 27.03.2023.
07.03.2023 від представника Білоцерківської міської ради через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про доручення доказів, а саме викопіювання з Генерального плану м. Біла Церква, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 03.11.2016 №319-18-VІІ та викопіювання з Плану зонування території міста Біла Церква, що затверджений рішенням Білоцерківської міської ради від 28.03.2019 №3567-68-VІІ. Вказане клопотання 13.03.2023 надійшло до суду в оригіналі поштою. Суд встановив, що копії вказаних додаткових доказів всупереч вимогам частини 9 ст. 80 ГПК України не направлені іншим учасникам, у зв`язку з чим не можуть бути взяті до уваги при вирішенні спору.
Ухвалою від 27.03.2023 суд у порядку ст. 52 ГПК України здійснив заміну заміну відповідача 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на його процесуального правонаступника - Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі по тексту - ДІАМ); підготовче судове засідання закрив та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.04.2023.
Ухвалою від 29.03.2023 задоволено заяву представника Лісовської Р.І. адвоката Мохонька К.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
29.03.2023 до господарського суду від Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори надійшов лист від 17.03.2023 №581/01-16 про розгляд справи без присутності представника нотаріальної контори.
10.04.2023 до господарського суду через систему «Електронний суд» від Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні вимог Білоцерківської міської ради до Державної інспекції архітектури та містобудування України.
У відзиві відповідач 2 твердить про те, що ДІАМ створена шляхом утворення як нового органу влади та згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не є правонаступником юридичних осіб публічного або приватного права, тобто ДІАМ не є правонаступником ДАБІ.
Відповідач 2 твердить, що на момент реєстрації оскаржуваних декларацій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містились відомості про договір оренди землі з фізичною особою-підприємцем Лісовською Р.І. Даної інформації достатньо для підтвердження замовником права користування земельною ділянкою. У органу архітектурно-будівельного контролю під час реєстрації декларацій відсутні повноваження перевіряти правову природу та особливості договорів оренди, позаяк перевірці підлягає виключно повнота даних, зазначених у деклараціях.
Відповідач 2 твердить, що оскільки правовим наслідком реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є виникнення у замовника права на виконання будівельних робіт, то така декларація діяла до завершення будівництва і втратила свою чинність після його завершення та реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації, тобто до 26.08.2016, у той час як зареєстрована декларація про готовність обєкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на такий об`єкт, а отже така декларація як акт одноразового застосування, вичерпує свою дію моментом державної реєстрації права власності на новостворене майно.
Відповідач 2, посилаючись на правову позицію постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №815/4789/16, твердить, що скасування оскаржуваного рішення ДАБІ за умови реєстрації нерухомого майна за особою, яка стала власником цього майна, не призведе до поновлення прав та інтересів позивача. Також відповідач 2 ДІАМ твердить, що Декларація про готовність об`єкту до експлуатації є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію в момент реєстрації права власності, як зазначено в пункті 5 рішення Конституційного Суду України №?-рп/2009 від 16.04.2009 - акти одноразового застосування вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.
Відповідач 2 твердить, що Верховний Суд визначив правову природу ввода обєкта будівництва в експлуатацію та його взаємозв`язок із державною реєстрацією права власності на нерухоме майно: після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої Декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, у зв`язку з чим, оскаржуваною у справі Декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації Декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої Декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення (пункт 44 постанови ВС №916/1986/18 від 12.06.2019). За твердженням відповідача 2, аналогічна позиція викладена у постановах ВС від 19.09.2018 у справі №804/1510/16, від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, від 11.11.2020 у справі №640/10134/19.
У судовому засіданні 10.04.2023 суд у порядку ст. 216 ГПК України оголосив перерву до 24.04.2023, про що присутні представники учасників справи були повідомлені особисто під розпис, а відсутні відповідачі 3, 4, 5 у спосіб надіслання ухвали про повідомлення у порядку ст. 120-121 ГПК України.
Ухвалою від 14.04.2023 заяву представника Лісовської Р.І. адвоката Мохонька К.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.
21.04.2023 до господарського суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ДІАМ про заміну неналежного відповідача 2 ДІАМ на належного відповідача.
24.04.2023 до господарського суду від позивача Білоцерківської міської ради надійшло клопотання про доручення доказів та копій документів, а саме: копії рішень Білоцерківської міської ради від 25.06.2015 «Про утворення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю»; від 10.02.2016 «Про затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів»; від 30.06.2016 «Про затвердження Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради»; від 29.09.2016 «Про внесення змін до деяких рішень міської ради щодо діяльності відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради»; копії розпорядження виконкому Білоцерківської міської ради від 15.06.2017; копія Положення про Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 30.08.2018; копія клопотання про доручення доказів (з викопіюванням з Генерального плану м. Біла Церква, затвердженого рішенням від 03.11.2019 та викопіюванням з Плану зонування території міста Біла Церква, затвердженого рішенням від 29.03.2019) з доказами направлення іншим учасникам справи.
У клопотанні представник позивача твердить, що Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради здійснює функції державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Біла Церква з 10.03.2017 відповідно до пункту 9-1 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 14 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства».
З 18.03.2020 набрала чинності постанова КМУ від 13.03.2020 №219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю на нагляду», згідно із якою зупинено дію постанови КМУ від 23.05.2011 №553 «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування.
Вказаною постановою також були внесені зміни до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2014 №294, згідно з якими Держархбудінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується КМУ через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
За твердженням позивача, повноваження щодо здійснення Держархбудінспекцією та її територіальними органами заходів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду з 18.03.2020 не були передбачені.
Відповідно до постанови КМУ «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 №303 Відділом припинено проведення планових та позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64.
У судовому засіданні 24.04.2023 суд повторно оголосив перерву до 23.05.2023, про що присутні представники учасників справи були повідомлені особисто під розпис, а відсутні відповідачі 3, 4, 5 - у спосіб направлення ухвали про повідомлення у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України.
22.05.2023 до Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву №1407/01-07 від 17.05.2023 про заміну неналежних відповідачів по справі №357/14323/18.
Заяву обґрунтовано тим, що відповідно до частини 8 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 03.07.2016, що діяла на момент реєстрації оскаржуваної Декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 №КС082162000685 щодо будівництва магазину), замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації по початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
Відповідно до ч.10 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 04.08.2016, що діяла на момент реєстрації оскаржуваної Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 26.08.2016 №КС142162391045 щодо будівництва магазину), замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в ред. від 01.01.2016, що діяла на момент державної реєстрації права власності на магазин), відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
А тому, враховуючи викладене, представник Білоцерківської міської ради просить суд замінити неналежних відповідача 2 - Державну інспекцію архітектури та містобудування України, відповідача 4 - державного нотаріуса Приймак Альону Петрівну, відповідача 5 - приватного нотаріуса Дуб Наталію Миколаївну на належного відповідача - Лісовську Раїсу Іванівну.
Чинне процесуальне законодавство не уповноважує суд на власний розсуд визначати (вказувати) особу, яка повинна відповідати за позовною вимогою (відповідача у справі), що становить виключну прерогативу особи, яка заявляє таку вимогу (постанова КГС ВС від 11.04.2023 у справі № 910/11625/21).
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач, не змінюючи предмету та підстав позову та змісту чи формулювання позовних вимог, вважає, що за вимогами про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, про скасування рішень про державну реєстрацією прав та їх обтяжень належним відповідачем є заявник - Лісовська Раїса Іванівна. Здійснюючи заміну неналежних відповідачів, суд жодним чином не надає правової оцінки вказаним твердженням, не визнає їх вірними або помилковими, оскільки така оцінка здійснюється лише під час розгляду справи та прийняття рішення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2023 суд повернувся до розгляду справи №357/14323/18 у підготовчому провадженні, підготовче судове засідання відклав на 12.06.2023, задовольнив заяву Білоцерківської міської ради №1407/01-07 від 17.05.2023 про заміну неналежних відповідачів, здійснив заміну неналежних відповідача 2, 4 та 5 на належного відповідача - Лісовську Раїсу Іванівну з мотивів докладно викладених в ухвалі.
12.06.2023 до Господарського суду Київської області представник Лісовської Р.І. направив клопотання, в якому просить провести підготовче засідання за відсутності відповідача 1 та його представника.
Ухвалою від 12.06.2023 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2023.
До судового засідання 03.07.2023 з`явились представники позивача Білоцерківської міської ради та відповідача 1 Лісовської Раїси Іванівни. Суд розпочав з`ясування обставин справи та дослідження доказів та у порядку ст. 216 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18.07.2023, про що присутні представники позивача та відповідача були повідомлені особисто під розпис, а відсутній відповідач 2 - у спосіб направлення ухвали про повідомлення у порядку статей 120-121 ГПК України.
До судового засідання 18.07.2023 з`явились представники позивача Білоцерківської міської ради та відповідача 1 Лісовської Р.І. Відповідач 2 Лісовський О.Є. до судового засідання повторно не з`явився, представника не направив, про причини нез`явлення суд не повідомив. Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач 2 копію ухвали про повідомлення від 03.07.2023 отримав 13.07.2023, відтак був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце проведення судового засідання.
В судовому засіданні 18.07.2023 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши позов Білоцерківської міської ради до відповідачів Лісовської Раїси Іванівни , ОСОБА_2 про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 КС 082162000685, скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.08.2016 КС 142162391045, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 31218028 від 03.09.2016, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу від 28.12.2017 №1927, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39027186 від 28.12.2017, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастр ровий номер 3210300000:07:016:0025 шляхом зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва, вислухавши пояснення представників, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд
УСТАНОВИВ:
Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси.
Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до рішення Білоцерківської міськради від 18.09.2014 № 1283-63-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» (підпункт 6.7 пункту 6) ФОП Лісовській Р.І. поновлено договір оренди землі під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика у м. Біла Церква по бульв. Комсомольському в районі автостоянки, загальною площею 0,0117 га, строком на три роки, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (кадастровий номер 3210300000:07:016:0025).
За змістом пунктів 21, 23 рішення, особам, зазначеним у пунктах 6.1-6.7 цього рішення, протягом чотирьох місяців з дня прийняття рішення необхідно укласти у встановленому порядку договори оренди землі та зареєструвати їх в Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області; суб`єктам підприємницької діяльності, які оформлюють правовстановлюючі документи на земельні ділянки під розміщення малих архітектурних форм, звернутися в Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради для оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд.
02.10.2014 між представником ТОВ "Краяни" в особі сертифікованого інженера-землевпорядника Родіонова Д.В., в присутності землекористувача ФОП Лісовської Р.І. та суміжних землекористувачів ЖЕК № 7 в особі начальника Баласа Ю.М. було підписано акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі на зберігання встановлених межових знаків землекористувачу земельної ділянки за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульв. Комсомольський в районі автостоянки.
10.10.2014 між Білоцерківською міськрадою та ФОП Лісовською Р.І. укладено договір оренди землі № 133 під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, бульв. Комсомольський в районі автостоянки. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (пункт 15), договір укладено на три роки (пункт 8).
У пункті 16 договору оренди визначено функціональне використання земельної ділянки - землі комерційного використання (павільйон з влаштуванням літнього майданчика).
За змістом пункту 17 договору, у якому визначено умови збереження стану об`єкта оренди, орендовану земельну ділянку необхідно використовувати відповідно до мети, визначеної у пункті 15 цього договору, дотримуватися при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання.
Згідно з пунктом 26 договору оренди, на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження: використання земельної ділянки за цільовим призначенням з дотриманням обов`язків землекористувача згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України; дотримання режиму використання земель для охоронних і санітарно-захисних зон існуючих на земельній ділянці інженерних мереж.
Щодо обов`язків орендаря, то відповідно до пункту 32 договору оренди, орендар, зокрема, зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
Пунктом 31 Договору оренди землі було передбачено право орендаря зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-подутові та інші будівлі і споруди за письмовою згодою орендодавця, а пунктом 21 Договору оренди був передбачений обов`язок орендаря після припинення дії договору оренди повернути земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду.
10.10.2014 між Білоцерківською міськрадою та ФОП Лісовською Р.І. підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, за адресою м. Біла Церква, бульв. Комсомольський в районі автостоянки, що передається в оренду відповідно до договору оренди землі.
Відповідно до паспорта прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (павільйон з продажу продовольчих товарів, 29,8 кв. м з літнім майданчиком, 20,1 кв. м по бульв. Комсомольському в районі автостоянки), виданого Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міськради 05.04.2012, реєстраційний № 62/06, цей паспорт зареєстровано на підставі заяви від 04.04.2012 № 1520; рішення Білоцерківської міськради від 18.08.2011 № 247-11-VI "Про передачу земельних ділянок в оренду", за яким Лісовській Р.І. надано земельну ділянку площею 0,0117 га, терміном на 3 роки; договору оренди землі від 10.10.2011 № 244; державної реєстрації договору оренди від 05.03.2012 за № 321030004000484. Паспорт прив`язки, що був дійсний до 17.08.2014, продовжено до 17.09.2017.
18.07.2016 Департаментом ДАБІ у Київській області зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт № КС 082162000685 щодо будівництва магазину по бульв. Комсомольський в районі автостоянки у м. Біла Церква, подану за підписом замовника - ФОП Лісовської Р.І. У вказаній Декларації вказано замовника: ФОП Лісовську Раїсу Іванівну; вона також є генеральним підрядником будівництва; проектна документація розроблена ФОП Баріновим Вадимом Анатолійовичем (РНОКПП НОМЕР_2 , кваліфікаційний сертифікат архітектора АР №000827) та затверджена замовником 25.03.2016, технічний нагляд здійснює ОСОБА_3, кваліфікаційний сертифікат ІТ №001780.
26.08.2016 Департаментом ДАБІ у Київській області за № КС143162391045 зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, за підписом замовника Лісовської Р.І., відповідно до якої завершено будівництво магазину по бульв. Комсомольський в районі автостоянки у м. Біла Церква, замовник, відповідальний за виконання робіт - забудовник та підрядник ФОП Лісовська Р.І., технічний нагляд ОСОБА_3, проектувальник та відповідальний за авторський нагляд ФОП Барінов В.А. Об`єкт загальною площею 31,5 кв.м., фундамент залізобетонний стрічковий, стіни - сандвіч-панелі, обладнаний холодним водопостачанням та водовідведенням. Також у Декларацію внесені відомості про те, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста за договором від 22.07.2016, укладеним з Білоцерківською міською радою внесені у повному обсязі за квитанцією №2421 від 26.07.2016 (3600 грн.).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 01.09.2016 державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31218028 від 03.09.2016, та зареєстровано право власності за Лісовською Р.І. на магазин за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 16206211.
28.12.2017 між Лісовською Р.І. (продавець) та Лісовським О.Є. (покупець) укладено договір купівлі-продажу магазину, за умовами якого продавець передав у власність покупця магазин загальною площею 32,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною та умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 цього договору купівлі-продажу магазин розташований на земельній ділянці площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, яка перебуває в користуванні продавця згідно з договором оренди землі № 133, укладеним між Лісовською Р.І. та Білоцерківською міськрадою 10.10.2014, право оренди на цю земельну ділянку зареєстроване за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису 9034124 від 10.03.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2015 за № 34877558; право власності на зазначений магазин зареєстроване за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису 16206211 від 01.09.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1016604132103, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2016 за № 67244433. Цей договір 28.12.2017 посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріально округу Київської області Дуб Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1927.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39027186 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Лісовським О.Є. зареєстровано право власності на магазин загальною площею 32,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
30.01.2018 між Лісовською Р.І. та виконавчим комітетом Білоцерківської міськради укладено договір № 665 про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, відповідно до якого було передбачено сплату забудовником Лісовською Р.І. внеску за об`єктом «Будівництво магазину по АДРЕСА_5». Відповідно до розрахунку (додаток №1 до договору) внесок був визначений у сумі 6260,80 грн., який, згідно графіку оплати, мав бути сплачений протягом січня 2018 - грудна 2019 по 780,00 грн. кожен квартал та 800,80 грн. в останній квартал 2019 року.
Як свідчать залучені до матеріалів справи копії квитанцій, Лісовська Раїса Іванівна сплатила кошти на виконання вказаного договору частково, загалом у сумі 4 680,00 грн. (останній платіж 07.02.2018).
29.03.2018 Білоцерківською міськрадою прийнято рішення "Про припинення терміну дії договору оренди землі ФОП Лісовській Р.І" № 2056-48-VII, яким припинено договір оренди землі з ФОП Лісовською Р.І. під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика за адресою: бульв. Княгині Ольги (бувший бульв. Комсомольський) в районі автостоянки, площею 0,0117 га з кадастровим номером 3210300000:07:016:0025, який укладений 10.10.2014 № 133 на підставі рішення міської ради "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям" від 18.09.2014 № 1283-63-VII та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як інше речове право від 10.03.2015 № 9034124.
Доказів повернення земельної ділянки орендодавцю відповідно до пункту 21 Договору оренди землі від 10.10.2014 матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду з позовом, Білоцерківська міська рада твердить, що спірний об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом.
Позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.12.2022, вказівки якої відповідно до частини 1 ст. 316 ГПК України, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, полягає у такому.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 ЦК).
Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).
Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина 3 статті 375 ЦК). Відповідно до змісту частини 4 статті 375 ЦК у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК.
Щодо змісту прав орендаря земельної ділянки, то відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. При цьому орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Зазначене відповідає положенням частини 1 статті 628 ЦК, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини шостої цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК).
Згідно з частиною 1 статті 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У частині 2 статті 376 ЦК міститься застереження, за яким особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК). На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина 5 статті 376 ЦК).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За статтею 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК).
За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (такий висновок наведено, зокрема, в постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20)
Разом із тим у частині 1 статті 319 ЦК визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів (частина 3).
З огляду на наведені вище норми законодавства, у тому числі положення статті 376 ЦК та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень цієї норми, факт державної реєстрації права власності, проведеної, зокрема, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не змінює правовий режим приміщень, як збудованих самочинно, в разі, якщо будівництво такого об`єкта проведено на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети (такий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20).
І. Дослідивши обставини справи та подані сторонами на їх підтвердження докази, суд дійшов висновку про те, що будівництво магазину було здійснено на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.
Відповідно до пункту 6.7 рішення Білоцерківської міської ради від 18.09.2014 №1283-63-VІ ФОП Лісовській поновлено договір оренди землі під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика; пунктом 21 було зобов`язано протягом чотирьох місяців укласти договір оренди землі та пунктом 23 було зобов`язано суб`єктів підприємницької діяльності, які оформлюють правовстановлюючі документи на земельні ділянки під розміщення малих архітектурних форм звернутися для оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд.
За змістом пункту 1 Договору оренди землі №133 від 10.10.2014 земельна ділянка передана в оренду під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика (тобто тимчасової споруди). При цьому пунктом 31 вказаного договору передбачено право зведення на земельній ділянці будівель та споруд за письмовою згодою орендодавця, що узгоджується із положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ( в редакції від 06.07.2014, яка була чинною на дату укладення договору оренди) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (в редакції, що була чинною на дату укладення Договору оренди землі) підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.
Матеріали справи містять копію паспорту прив`язки павільйону по продажу товарів, 29,8 кв.м. з літнім майданчиком 20,1 кв.м. по бул. Комсомольському в районі автостоянки, який виданий Лісовській Р.І. 05.04.2012, дійсний до 17.08.2014 та продовжений до 17.09.2017.
При цьому суд відхиляє посилання відповідачів на те, що земельна ділянка надавалася в оренду за рахунок земель для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, оскільки відповідно до пункту 1.5 вищевказаного Порядку, комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту - текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.
Тобто під розміщення торгового павільйону органом місцевого самоврядування була надана в оренду земельна ділянка населеного пункту відповідної категорії, згідно із переліком категорій земель за основним цільовим призначенням (Додаток №3 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 №1051), у якому очевидно відсутня така категорія як для розміщення тимчасових споруд.
Основна відмінність об`єкту нерухомого майна (будівлі магазину) та тимчасової споруди (об`єкту нерухомого майна) є пов`язаність із земельною ділянкою, отже відсутність можливості вільного переміщення без знецінення та зміни призначення (ст. 181 ЦК України). Відповідно до частини 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
За таких обставин, спірна будівля магазину була самовільно, без письмового дозволу власника землі - орендодавця (пункт 31 договору) була побудована на земельній ділянці, яка була відведена для іншої мети, а саме для розмішення тимчасової споруди - павільйона з влаштуванням літнього майданчика (пункт 1 договору).
ІІ. Дослідивши обставини справи та подані сторонами на їх підтвердження докази, суд дійшов висновку про те, що будівництво магазину було здійснено без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 16.07.2016, яка була чинною на дату реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт 18.07.2016 №КС 082162000685)
1. Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.
2. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.
3. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
4. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
5. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;
6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Відповідно до частин 1-4, 8-10 ст. 29 вказаного Закону:
1. Основними складовими вихідних даних є:
1) містобудівні умови та обмеження;
2) технічні умови;
3) завдання на проектування.
2. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
3. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
4. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
8. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.
9. Завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.
10. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.
Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла на момент реєстрації декларацій) усі об`єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності; видачі замовнику органом, державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Аналогічні вимоги містить пункт 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений Постановою КМУ від 13.04.2011 №466.
Декларація про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 №КС 082162000685 за підписом замовника ФОП Р.І. Лісовської містить інформацію про
видання містобудівних умов Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради №37 від 17.07.2015;
головного архітектора проекту ФОП Барінова В.А., РНОКПП НОМЕР_2 та про затвердження замовником проектної документації 25.03.2016;
про здійснення технічного нагляду Кулиничем О.М. (сертифікат ІТ №001780).
Між тим,
1) як вбачається з листа Управління містобудування та архітектури від 04.07.2018 №15/611, фізичній особі-підприємцю Лісовській Р.І. відповідно до договору оренди землі від 10.10.2014 №133 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не видавалися; Управлінням містобудування та архітектури міської ради містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №37 від 17.07.2015 не видавалися взагалі. Відповідачем Лісовською Р.І. у спростування вказаних тверджень не надано ані самих містобудівних умов та обмежень №37 від 17.07.2015, ані доказів її звернення до Управління містобудування та архітектури Білоцерківскої міської ради за отриманням таких;
2) Суд, користуючись безкоштовним повним доступом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснив пошук у реєстрі інформації про ФОП Барінова Вадима Анатолійовича, РНОКПП НОМЕР_2 , та встановив, що така відсутня як за станом на 2016 рік (зокрема на 18.03.2016 дату наказу про призначення ГАПа та відповідального за авторський нагляд №18.03/1 від 18.03.2016), так і за станом на час розгляду справи. Відповідачем 1 доказів існування будь-якої проектної документації на будівництво спірного магазину не подано;
3) як вбачається з копії службової записки головного спеціаліста по технічному нагляду відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради ОСОБА_3 від 22.08.2018, він заперечує факт укладення ним договору та здійснення ним технічного нагляду за будівництвом магазину; стверджує про закінчення 31.05.2015 строку дії Сертифікату із здійснення технічного нагляду ІТ №001780; стверджує, що телефон, вказаний у декларації, йому не належить і ніколи не належав. Матеріали справи не містять доказів існування укладеного із вказаною особою договору про здіснення технічного нагляду.
Суд погоджується з тим, що відповідно до пункту 17 Порядку №466 орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня надходження до нього декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та здійснює дії щодо внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру, тобто вказаним пунктом передбачено перевірку лише повноти даних, вказаних у Декларації про початок виконання будівельних робіт.
Разом із тим, відповідно до статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що була чинною станом на час реєстрації декларацій) діяльність з планування та забудови територій передбачає проведення моніторингу забудови; ведення містобудівного кадастру та здійснення контролю у сфері містобудування (пункти 11-13 частини 1); а містобудівна документація є Інструментом державного регулювання планування територій (частина 2).
Частиною 1 ст.7 вказаного Закону встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях (пункт 2); контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації (пункт 6); ) надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад - щодо об`єктів I, II, III, IV категорій складності, розташованих в межах відповідних міст (пункт 7); здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті пункт 8 частини 1).
Пунктом 22 Порядку №466 було визначено, що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.
Про скасування реєстрації декларації замовнику (його уповноваженій особі) письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня її скасування.
З огляду на викладене, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області - мав повноваження, та повинен був встановити, що до Декларації про початок виконання будівельних робіт внесено недостовірні дані, які у даному випадку є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, що мало б наслідком постановлення розпорядчого документу про скасування Декларації.
З огляду на викладене, будівництво магазину здійснено без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; без проектної документації; на підставі Декларації про початок будівельних робіт, до якої декларантом - замовником будівництва ФОП Лісовською Р.І. було внесено неправдиві дані.
Тобто, спірний магазин збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту.
Відтак суд встановив, що спірний об`єкт - магазин, збудований на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 підпадає під ознаки самочинного будівництва відповідно до визначення частини 1 ст. 376 ЦК України.
ІІІ. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що була чинною на час реєстрації Декларацій):
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України частина 1).
Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів (частина 4).
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина 5).
Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації (частина 6).
Постановою КМУ від 13.04.2011 №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
Пунктом 16 вказаного Порядку №461 (у редакції від 21.10.2015, яка була чинною на дату реєстрації Декларацій) замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Відповідно до ст. 17 вказаного Порядку №461, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації:
щодо об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку;
щодо об`єктів, які належать до I - III категорії складності, за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку;
щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.
26.08.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за №КС142162391045 зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкту, який належить до І-ІІІ категорії складності «Будівництво магазину по бул. Комсомольському, в районі автостоянки в м. Біла Церква Київської області», за підписом замовника ФОП Лісовської Р.І.
До вказаної декларації також внесені дані про
здійснення технічного нагляду ОСОБА_3 (сертифікат ІТ №001780) на підставі наказу №09/06/16-тн від 09.06.2016, який сторонами до матеріалів справи також не поданий;
відповідального за авторський нагляд генерального архітектора проекту ФОП Барінова В.А. на підставі наказу №18.03/1 від 18.03.2016 «Про призначення ГАПа та відповідального за авторський нагляд», який сторонами до матеріалів справи не поданий;
кошторисну вартість будівництва 36,0 тис. гривень; укладення із Білоцерківською міською радою Договору пайової участі забудовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 22.07.2016 та сплату у повному обсязі коштів внеску за квитанцією №2421 від 26.07.2016 (3600 грн). Вказані договір та квитанція суду не подані. А з копії листа відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради від 29.01.2018 №22 вбачається, що замовник Лісовська Р.І. звернулась до вказаного відділу із наміром укласти такий договір лише із заявою №41 від 23.01.2018; до матеріалів справи додано копію Договору №665 про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.01.2018, у Додатку №1 до договору вказано, що відомості про кошторисну вартість будівництва не надані, у зв`язку з чим розмір пайового внеску розрахований у сумі 6260,80 грн. відповідно до спеціального нормативу одиниці створеної потужності (9632 грн/кв.м.), встановленого рішенням Білоцерківської міської ради. При цьому вказаний внесок сплачений лише частково в сумі 4 680,00 грн. (квитанції від 07.02.2018, 16.05.2018, 31.07.2018, 22.10.2018, 11.12.2018)
За таких обставин, до Декларації про готовність до експлуатації обєкта замовником ФОП Лісовською Р.І. внесені недостовірні дані, які мали б підставою для прийняття органом державного архітектурно-будівельного контролю розпорядчого акта про скасування такої декларації.
Суд погоджується із твердженням про те, що відповідно до пункту 18 Порядку №461 орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. Після проведення реєстрації один примірник декларації повертається замовнику (його уповноваженій особі) особисто або рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення, другий - залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який її зареєстрував.
Тобто на підставі вказаного пункту перевіряється лише повнота даних, зазначених у декларації.
Разом із тим, пунктом 19 Порядку №461 передбачено, що у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Відповідно до пункту 22 Порядку №461 у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.
Про скасування реєстрації декларації замовнику письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня її скасування.
Після скасування реєстрації декларації замовник має право повторно подати її згідно з вимогами, встановленими пунктом 17 цього розділу.
З огляду на вищенаведений обсяг обов`язків та повноважень органів державного архітектурно-будівельного контролю, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області мав повноваження, та повинен був встановити, що до Декларації про готовність до експлуатації обєкта внесено недостовірні дані, що у даному випадку є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, що мало б наслідком постановлення розпорядчого документу про скасування Декларації.
ІV. Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, відповідно до п. 41 Постанови Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1127 від 25.12.2015 стала підставою для реєстрації за Лісовською Р.І. права власності на магазин.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до частини 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Однак, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр у прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 27.08.2018 №129242303, державним реєстратором Приймак А.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 31218028 від 03.09.2016 про державну реєстрацію права приватної власності за Лісовською Раїсою Іванівною на об`єкт нерухомого майна - магазин загальною площею 32,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1016604132103), про що вчинено запис проправо власності 16206211 від 01.09.2016. При цьому площа об`єкту згідно Декларації про готовність об`єкту до експлуатації становить 31,5 кв.м. , а не 32,5 кв.м.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка була чинною з 01.01.2016 та на дату державної реєстрації права) визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Статтею 4 вказаного Закону визначено, що державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (в редакції, яка була чинною з 23.08.2016 та на дату державної реєстрації права) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;
2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).
Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.
Суд встановив, що Лісовська Р.І. не мала на орендовану земельну ділянку речового права, яке б передбачало можливість набуття права власності на будівлю - об`єкт нерухомого майна.
Крім того, як вбачається з відповіді Держгеокадастру міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління держгеокадастру у Київській області від 13.03.2019 № 63/121-19 на запит Білоцерківської міської ради Київської області від 06.03.2019 вих № 804/01-07 в Держгеокадастрі відсутня інформація на підставі якого документу земельній ділянці площею 0,0179 га кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .
У листі Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради вих. № 15/611 від 04.07.2018 вказано, що рішення про присвоєння адреси спірному магазину не приймалось. Копії такого рішення іншою стороною суду не подано.
Відповідно до п. 41 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 07.08.2011) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.
Згідно з ст. 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту; 2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У Великому тлумачному словнику сучасної української мови слово «адреса» тлумачиться як позначення місця розташування житла людини або будівлі (території) юридичної особи.
У сучасній українській мові та регіональному законодавстві України по відношенню до нерухомого майна адреса розуміється як його ідентифікатор, що визначає місце розташування нерухомого майна на території населеного пункту.
Присвоєння адреси є повноваженням органу місцевого самоврядування, є невід`ємною частиною ідентифікації та оформлення нерухомого майна як об`єкту цивільних прав та цивільного обороту, передує та є обов`язковою умовою для здійснення державної реєстрації права власності.
З огляду на викладене, державна реєстрація права за Лісовською Р.І. проведена
на підставі правовстановлюючого документу - Декларації про готовність об`єкту до експлуатації, яка містить недостовірні дані, які надають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, що мало бути підставою для скасування реєстрації декларації розпорядчим актом органу державного архітектурно-будівельного контролю;
без документа про присвоєння новоствореному об`єкту нерухомого майна адреси;
без наявності речового права на земельну ділянку, яке передбачало б можливість будівництва та набуття у власність об`єкту нерухомого майна,
а отже здійснена всупереч ст. 14 Конституції України не у порядку, визначеному Законом, та всупереч частині 2 ст. 376 ЦК України, а твердження про те, що Лісовська Р.І. набула право власності на об`єкт самочинного будівництва, а відтак і право на розпорядження вказаним об`єктом, не відповідає дійсним обставинам.
V. 28.12.2017 між продавцем Лісовською Раїсою Іванівною та покупцем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу магазину, відповідно до якого магазин загальною площею 32.5 кв.м.за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, яка перебуває у користуванні продавця на підставі договору оренди №133 від 10.10.2014 (пункт 1.2, 1.3) було відчужено за ціною 555 902,00 грн., які (пункт 2.1). Ринкова вартість магазину була визначена на підставі висновку про вартість об`єкта, наданого 28.09.2017 ПП «Світлиця-нова» (пункт 2.3). Договір посвідчено приватним нотаріусом Дуб Н.М. та зареєстровано у реєстрі за №1927.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 27.08.2018 №129242303, державним реєстратором Дуб Н.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39027186 від 28.12.2017 про державну реєстрацію права приватної власності за Лісовським Олегом Євгенійовичем на об`єкт нерухомого майна - магазин загальною площею 32,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1016604132103), про що вчинено запис про право власності 24219064 від 28.12.2017.
Згідо ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на встановлену судом протиправність державної реєстрації права власності за продавцем - Лісовською Р.І. , вказана особа не набула права власності (а отже і права розпорядження) на спірний об`єкт самочинного будівництва, відтак, станом на дату укладення договору купівлі-продажу продавець не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження спірним об`єктом, у зв`язку з чим вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2017 №1927 є законною та такою, яку належить задовольнити на підставі частини 2 ст. 213, ст. 215 ЦК України.
Суд бере до уваги, що позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу. Однак суд зауважує, що одночасне визнання недійсним та скасування договору не відповідає законодавству. Правовий та лінгвістичний зміст терміну «скасування» є відмінним від терміну «визнання недійсним». У разі визнання договору недійсним у суду нема потреби скасовувати його, оскільки визнання недійсним означає, що він не створює правових наслідків з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України). Скасування ж документу означає втрату його чинності на майбутнє. Подібна позиція (щодо рішення загальних зборів) викладена у постанові КГС ВС від 14.09.2022 у справі №909/298/21.
VІ. Відповідно до частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Отже, відповідач 2 - покупець за недійсним договором купівлі-продажу - не набув права власності на спірний об`єкт.
Відповідно до частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
З огляду на викладене, вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39027186 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на магазин загальною площею 32,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та запису про право власності №24219064 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 є обґрунтованою, законною та такою, яку належить задовольнити.
VII. Відповідно до чинної редакції частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Тобто скасування у Державному реєстрі рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 повертає стан реєстру у попередній стан, у зв`язку з чим актуальною інформацією стає вчинена у протиправним спобіб реєстрація права за Лісовською Р.І .
З огляду на викладене, вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31218028 від 03.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Лісовською Раїсою Іванівною на магазин загальною площею 32,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та запису про право власності №16206211 від 01.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Лісовською Раїсою Іванівною є обґрунтованою, законною та такою, яку належить задовольнити.
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в ред. від 01.01.2016, що діяла на момент державної реєстрації права власності на магазин), відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Суд звертає увагу на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у пункті 72 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, відповідно до якого спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі N 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі N 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі N 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі N 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі N 287/167/18-ц (пункт 52)).
Тож вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав позивачем правомірно заявлено до осіб, за якими здійснено таку державну реєстрацію.
VIII. Щодо вимоги про скасування реєстрації Декларації про готовність обєкта до експлуатації суд зазначає таке.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що вказана декларація як акт одноразового застосування вичерпує свою дію в момент державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно, а також посилання з цього приводу на пункт 5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, яке прийнято щодо оскарження в судовому порядку рішень органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
При цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Отже, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а є лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів.
У розумінні наведених Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 зареєстрована Декларація про готовність об`єкту до експлуатації є правовстановлюючим документом, який надає право звернутись до державного реєстратора для здійснення державної реєстрації права і не містить строку, протягом якого можливе таке звернення.
Крім того, відповідно до частини 9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у чинній редакції) зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії та оформлення права власності на такий об`єкт.
Відповідно до ч.10 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (як у чинній редакції, так і у редакції що діяла на момент реєстрації оскаржуваної Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 26.08.2016 №КС142162391045 щодо будівництва магазину), замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Враховуючи чинність Постанови КМ України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», вимога про скасування судом реєстрації Декларації про готовність об`єкту до експлуатації заявлена до належного відповідача, відповідає частині 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», є обґрунтованою та належить до задоволення.
Зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт відповідно до вищенаведених норм ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надавала право на виконання будівельних робіт, підключення об`єкту будівництва до інженерних мереж та споруд без отримання інших документів дозвільного характеру; при цьому не мала строку дії та була чинною до закінчення будівництва. Тобто, з огляду на скасування судом Декларації про готовність об`єкту до експлуатації зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт створює для сторін спору правові наслідки у сфері будівництва.
Враховуючи чинність Постанови КМ України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», вимога про скасування судом реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт заявлена до належного відповідача, відповідає пункту 22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений Постановою КМУ від 13.04.2011 №466, є обґрунтованою та належить до задоволення.
ХІ. Щодо вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,0117 га кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 шляхом зобов`язання Лісовської Раїси Іванівни за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва, суд зазначає таке.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.08.2018 №134940064 земельна ділянка кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, під розміщення існуючого павільйону з влаштуванням літнього майданчика належить до комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Суд встановив, що спірний об`єкт нерухомого майна (магазин) є самочинним будівництвом, у зв`язку з чим застосування до відносин сторін наслідків, передбачених ст. 376 ЦК України є правомірним.
Так, відповідно до частин 4, 5 наведеної статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У даному випадку позивач як власник земельної ділянки просить суд відповідно до частини 4 вказаної статті зобов`язати особу, яка здійснила самочинне будівництво - відповідача 1 Лісовську Р.І. знести об`єкт самочинного будівництва.
За таких обставин, вимога про знесення самочинного будівництва є обґрунтованою, законною, заявлена до належного відповідача та підлягає задоволенню.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що знесення за рахунок забудовника є крайнім заходом впливу, коли усунути порушення в інший спосіб (перебудови тощо) не видається за можливе.
Метою позову є не усунення недоліків будівництва та невідповідностей будівельним нормам та правилам, а усунення перешкод власнику земельної ділянки, на якій зведено самочинне будівництво. У даному випадку, ст. 376 ЦК України надає право власнику земельної ділянки на власний розсуд діяти альтернативно - надати згоду на визнання права на об`єкт за особою, яка здійснила самочинне будівництво за умови надання земельної ділянки під вже збудоване майно (частина 3); вимагати знесення самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила (частина 4), або в судовому порядку вимагати визнання за собою права власності на такий об`єкт, за умови, якщо це не порушує прав інших осіб (частина 5). У даному випадку позивач не визнає права власності відповідачів та у відповідності до частини 2 ст. 376 ЦК України правомірно вимагає усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у спосіб зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва.
Х. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999, № 1-рп/99).
Розглядаючи матеріально-правовий спір у справі між позивачем - особою, яка здійснює правомочності власника земельної ділянки, відповідачем 1 - особою, яка здійснила самочинне будівництво на ній та відповідачем 2 - особою, за якою зареєстроване право власності на самочинно збудований об`єкт, суд керується обставинами та нормами закону, які існували на момент спірної події. У зв`язку з цим суд відхиляє посилання позивача на викопіювання з Генерального плану міста Біла Церква, позаяк державна реєстрація права власності на новозбудований об`єкт (з відкриттям розділу) була здійснена 01.09.2016, а вказаний Генеральний план затверджений рішенням міської ради від 03.11.2016 №319-18-VII. Також суд не бере до уваги викопіювання з Плану зонування території міста Біла Церківа, що затверджений рішенням Білоцерківської міської ради від 28.03.2019 №3567-68-VІІ.
Також суд відхиляє посилання відповідача на Договір №665 про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, який укладений між виконкомом Білоцерківської міської ради та Лісовською Р.І. 30.01.2018, тобто пізніше, ніж зареєстровано Декларацію про готовність обєкта до експлуатації (26.08.2016), та пізніше, ніж здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (28.12.2017).
Вказаний договір не є дозвільним документом, який надає право здійснювати будівництво на земельній ділянці кадастровий номер 32103000:07:016:0025 та не є документом про присвоєння адреси новозбудованому у 2016 році об`єкту нерухомості. Також вказаний договір не є визнанням Лісовської Р.І. "легітимним забудовником", про що твердить відповідач, та не є наданням земельної ділянки у встановленому законом порядку під вже збудоване нерухоме майно у розумінні частини 3 ст. 376 ЦК України. Оцінка відповідності закону вказаного договору не належить до предмету спору; відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Решта доводів учасників справи та всі подані докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують наведених висновків суду. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи та дійсні обставини, суд ухвалює рішення про задоволення позову Білоцерківської міської ради повністю.
Звертаючись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, Білоцерківська міська рада сплатила 10 572,00 грн. судового збору платіжним дорученням від 05.11.2018 №1339 (по 1762,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2018 року) за 6 немайнових вимог).
Відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 08.01.2020 за подання апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2019 позивач сплатив 15 858,00 грн. судового збору платіжним дорученням від 18.01.2020 №7 (150% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви).
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 06.08.2020 за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 18.06.2020 позивач сплатив 23 052,00 грн. судового збору платіжним дорученням від 12.08.2020 №1528.
За подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2021 позивач сплатив 15858,00 грн. судового збору платіжним дорученням від 14.09.2021 №3205.
За подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 та рішення господарського суду Київської області від 02.08.2021 позивач сплатив 21 144,00 грн. судового збору платіжним дорученням від 02.11.2022 №2954.
Отже, сума сплаченого позивачем судового збору становить 86 484,00 грн.
У зв`язку із задоволенням позову відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідачів порівну відшкодування позивачу сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Білоцерківської міської ради задовольнити повністю.
2. Скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 № КС 082162000685 щодо будівництва магазину по бульвару Комсомольському, в районі автостоянки в м. Біла Церква Київської області, зареєстровану департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.
3. Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.08.2016 № КС 142162391045 щодо будівництва магазину по бульвару Комсомольському, в районі автостоянки в м. Біла Церква Київської області, зареєстровану департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.
4. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31218028 від 03.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Лісовською Раїсою Іванівною на магазин загальною площею 32,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та запис про право власності №16206211 від 01.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Лісовською Раїсою Іванівною .
5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу магазину між Лісовською Раїсою Іванівною та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Наталією Миколаївною 28.12.2017 та зареєстрований у реєстрі за №1927.
6. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39027186 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на магазин загальною площею 32,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та запис про право власності №24219064 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .
7. Усунути перешкоди у користуванні комунальною власністю територіальної громади міста Біла Церква, а саме, земельною ділянкою площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, шляхом зобов`язання Лісовської Раїси Іванівни за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва - магазин, загальною площею 32,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
8. Стягнути з Лісовської Раїси Іванівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
на користь Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ідентифікаційний код 26376300)
42 288,00 грн. (сорок дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.
9. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )
на користь Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ідентифікаційний код 26376300)
42 288,00 грн. (сорок дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 25.09.2023.
Суддя О.В. Конюх
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 18.07.2023 |
Оприлюднено | 27.09.2023 |
Номер документу | 113689489 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні