Рішення

від 21.09.2023 по справі 201/8007/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/8007/21

Провадження № 2/201/341/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Галко С.Д.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Острів плюс», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права комунальної власності, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, скасування запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача та позиція третьої особи

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 09 серпня 2021 року надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Острів плюс», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в якій позивач просив суд:

-Визнати право комунальної власності на об?єкт нерухомості що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 868035712101) кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 154,5 кв.м що складається з цок. Поверх: 1 - коридор; 2- комора; 3 - кафе; 4,5 - вбиральня. І поверх: 1 - кафе; 2,3 - вбиральня; 4- кухня, навіси, Б, В, споруди 1, 2, мостіння, 1, балкон з навісом під А-1.

-Припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності із закриттям розділу на об?єкт нерухомого майна а саме: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » А-1, загальною площею 154,5 кв. м, який складається з: цок. Поверх: 1 - коридор; 2- комора; 3 - кафе; 4,5 - вбиральня. І поверх: 1 - кафе; 2,3 - вбиральня; 4- кухня, навіси, Б, В, споруди 1, 2, мостіння, 1, балкон з навісом під А-1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 868035712101) та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна записи про право власності за наступними особами:

за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), запис про право власності № 13569267, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андреєвою Ганною Олегівною, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 868035712101;

за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), запис про право власності № 13774641, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 868035712101;

за ОСОБА_5 (РНОКПІ НОМЕР_3 ) запис про право власності № 13861266 внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андреєвою Ганною Олегівною, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 868035712101;

за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТРІВ ПЛЮС» (ЕДРПОУ 41714232) внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 868035712101;

за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 868035712101.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Бабушкніського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року у справі N 200/4903/13-ц визнано право власності за ОСОБА_7 на нерухоме майно: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літера А-1. загальною площею 109,9 кв.м. що складається з приміщення № 1 Кафе площею 90,5 кв.м, приміщення № 2 Кухня площею 16,1 кв.м, приміщення № 3 Туалет площею 3.3 кв.м, що знаходиться в центральному міському парку культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченко на Комсомольському острові, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому Постановою від 09 грудня 2015 року у справі № 804/1577/15 адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено, а саме: зобов?язано приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Павловську Ганну Олегівну, на підставі документів наданих 25.11.2015 зареєструвати право власності за ОСОБА_6 на нерухоме майно: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літера А-1, загальною площею 109,9 кв. м. що складається з приміщення № 1 Кафе площею 90,5 кв.м, приміщення № 2 Кухня площею 16,1 кв.м, приміщення № 3 Туалет площею 3,3 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі вказаних рішень приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Павловською Г. О. в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на нерухоме майно на адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 (номер запису про право власності 13569267).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року у справі № 200/4903/13-ц рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року у справі № 200/4903/13-ц скасовано. Отже, правовстановлюючий документ, на підставі якого вперше зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_6 - скасовано.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року у справі № 200/4903/13-ц обґрунтоване наступним: «... Спірне нерухоме майно не було прийнято до експлуатації, а тому є не створеним в розумінні ст. 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем...» Отже, Апеляційним судом Дніпропетровської області встановлено, що спірне нерухоме майно є об?єктом самочинного будівництва.

Проте, 19.03.2016 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу 6/10 спірного об?єкту нерухомого майна. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною та зареєстрований в реєстрі № 119.

19.03.2016 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі - продажу 4/10 спірного об?єкту Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом нерухомого майна. Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною та зареєстрований в реєстрі № 116.

На підставі договорів купівлі-продажу будівлі спірного нерухомого майна від 19.03.2016 № № 119, 116 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною, як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності за ОСОБА_4 , номер запису про право власності: 13774641 та ОСОБА_5 , номер запису про право власності: 13861266.

Протоколом установчих зборів від 06 листопада 2017 року № 01-СТ/17 Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТРІВ ПЛЮС» (далі - Товариство) засновники, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали до статутного капіталу Товариства спірне нерухоме майно, а саме:

- ОСОБА_4 передав до статутного капіталу Товариства 6/10 частини кафе «Маяк» літ. А-1, загальною площею 154,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 868035712101);

- ОСОБА_5 передав до статутного капіталу Товариства 4/10 частини кафе «Маяк» літ. А-1, загальною площею 154,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 868035712101).

10.11.2017 підписано акт приймання-передачі спірного нерухомого майна до статутного капіталу Товариства. Протокол та акт приймання-передачі нерухомого майна посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною, про що внесенно відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 23345288).

В подальшому рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 № 904/2153/18 ТВ «ОСТРІВ ПЛЮС» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

05 листопада 2018 року між ТОВ «ОСТРІВ ПЛЮС» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна шляхом проведення аукціону для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедури ТОВ «ОСТРІВ ПЛЮС». Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною із реєстраційним № 1716.

05 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною надано свідоцтво про право власності № НОМЕР_5 , відповідно до якого ОСОБА_3 є власником спірного нерухомого майна. Отже, на теперішній час власником спірного об?єкту нерухомого майна є ОСОБА_3 .

Земельна ділянка на якій розташовано спірне нерухоме майно належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності, відповідно до ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що підтверджується листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 24.05.2021 № 4/11-374.

Відповідно до листа головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради адреса пл. Шевченка, буд. 1 відповідно до розпорядження міського голови від 26.10.2005 № 959 присвоєно комплексу будівель та споруд тенісного корту, який розташований у парку ОСОБА_8 .

Отже земельна ділянка на якій розташоване самочинно збудоване майно належить позивачу, тому позивач пославшись на вимоги ст. 376 ЦК України просили визнати право власності на спірне майно за ними припинивши право власності та скасувати державну реєстрацію.

За таких обставин, враховуючи, що об?єкт нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом спору у цій справі, є об?єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про визнання права комунальної власності відповідно до частини п?ятої статті 376 ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об?єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України (т.1 а.с. 1-10).

21лютого 2022року від представникатретьої особи ОСОБА_7 ОСОБА_9 надійшли запереченняна позовнузаяву в якій остання заперечувала проти задоволення позовних вимог пославшись на наступне.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області справа № 904/3699/20 від 19 листопада 2020 року позов Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро до ОСОБА_7 , м. Дніпро, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Позивача Комунальне підприємство "Центральний парк культури та відпочинку ім.Т.Г.Шевченка" Дніпровської міської ради м. Дніпро проповернення нерухомого майна та стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна №108-ДКП/13 від 24.04.2013 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради суму заборгованості за орендну плату за період з 01.08.2018 по 31.05.2020, яка складає 21 354,48 грн, пеню у розмірі 1 604,57 грн та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 904/3699/20 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року залишено без змін .

Предметом спору в рамках справи № 904/3699/20 є договір №108ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 24.04.2013 року, укладений між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 .

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно вбудоване оглядовий майданчик - (надалі - об?єкт оренди) загальною площею 220,0 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 137 993,0 грн., без ПДВ, що перебуває на балансі МКЗК «Дентральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка", для розміщення павільйону - кафе, що здійснює торгівлю продуктами харчування не акцизної групи товарів.

Договір №108ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 24.04.2013 року діяв з 24.04.2013 по 10.04.2016 включно.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2020 року, встановлено факт продовження дії Договору оренди нерухомого майна № 108-ДКП/13 від 24.04.2013 до 14.03.2022 року, що не узгоджується з фактичними обставинами виниклих між сторонами правовідносин у справі № 904/3699/20, оскільки з 04.03.2016 року ОСОБА_7 не має будь-якого відношення до нерухомого майна, для використання якого за цільовим призначенням укладався договір оренди, строк дії якого сплинув 11.04.2016 року.

Однак, суд апеляційної інстанції відмовив ОСОБА_7 у задоволенні апеляційної скарги та залишив без змін рішення суду першої інстанції від 19.11.2020 року, у якому визначено строк дії договору оренди нерухомого майна.

Крім того, на підставі рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2020 року у справі № 904/3699/20, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до суду із новим позовом до ОСОБА_7 про повернення нерухомого майна та стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № 108-ДКП/13 від 24.04.2013.

Так, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області на розгляді перебуває справа № 904/5620/21 за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Позивача - Комунальне підприємство «Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г.Шевченка» Дніпровської міської ради про повернення нерухомого майна та стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 108-ДКП/13 від 24.04.2013.

Провадження у справі № 904/5620/21 зупинено до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ОСОБА_7 у справі № 904/3699/20.

В рамках справи № 904/3699/20 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради просить суд стягнути з ОСОБА_7 орендну плату за договором № 108-ДКП/13 від 24 квітня 2013 року розірвати вказаний договір та зобов`язати ОСОБА_7 повернути нерухоме майно.

В рамках вищевказаних двох справ, ОСОБА_7 неодноразово наголошувала на безпідставності вимог Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, оскільки з 04.03.2016 року ОСОБА_7 не має будь-якого відношення до нерухомого майна, для використання якого за цільовим призначенням укладався договір оренди, строк дії якого сплинув 11.04.2016 року. Всупереч викладеного, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради намагається в судовому порядку стягнути з ОСОБА_7 грошові кошти - орендну плату за нібито користування нею комунальним нерухомим майном вбудованим оглядовим майданчиком, загальною площею 220,0 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та обґрунтовує свої вимоги діючим договором оренди. Втім, в рамках даної справи, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради надав ДМР лист про відсутність будь-яких укладених договорів оренди, що не узгоджується з наявними двома судовими спорами, в рамках яких, ОСОБА_7 намагається довести суду безпідставність стягнення з нею орендної плати, оскільки вона не є власником нерухомого майна та не використовує його з березня 2016 року (т. 1 а.с. 116-119).

03липня 2022року представником Відповідача надановідзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог пославшись на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, окрім того зазначив що позивачем не доведено належними доказами право власності на земельну ділянку на якій розташовано спірний об`єкт нерухомості. Також наголошував на тому, що спірний об`єкт нерухомого майна не є об`єктом самочинного будівництва, оскільки його було прийнято в експлуатацію як об`єкт з незначними наслідками. Просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності (т. 1 а.с. 161-165).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 09 серпня 2021 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. ( т. 1 а.с. 65-66).

12 серпня 2021 року ухвалою судді задоволено заяву позивача про забезпечення позову (т.1 а.с. 74-78).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (т. 1 а.с. 81).

До суду 01 жовтня 2021 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (т. 1 а.с. 82).

Ухвалою суду від 07 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Острів плюс», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права комунальної власності, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, скасування запису про право власності (т. 1 а.с.83-84).

22 листопада 2022 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів (т. 2 а.с. 4-5).

На адресу суду 21 грудня 2022 року надійшли витребування докази судом (т. 2 а.с. 8-25).

07 березня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 50-51).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача просив відмовити в задоволені позовних вимог застосувавши строк позовної давності.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи були повідомленні належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Фактичні обставини встановленні судом

Рішенням Бабушкніського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року у справі N 200/4903/13-ц визнано право власності за ОСОБА_7 на нерухоме майно: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літера А-1. загальною площею 109,9 кв.м. що складається з приміщення № 1 Кафе плошею 90,5 кв.м, приміщення № 2 Кухня площею 16,1 кв.м, приміщення № 3 Туалет площею 3.3 кв.м, що знаходиться в центральному міському парку культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченко на Комсомольському острові, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 15-18).

В подальшому Постановою від 09 грудня 2015 року у справі № 804/1577/15 адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено, а саме: зобов`язано приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Павловську Ганну Олегівну, на підставі документів наданих 25.11.2015 зареєструвати право власності за ОСОБА_6 на нерухоме майно: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літера А-1, загальною площею 109,9 кв. м. що складається з приміщення № 1 Кафе площею 90,5 кв.м, приміщення № 2 Кухня площею 16,1 кв.м, приміщення № 3 Туалет площею 3,3 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 19-23).

На підставі вказаних рішень приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Павловською Г. О. в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на нерухоме майно на адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 (номер запису про право власності 13569267) (т. 1 а.с 63).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року у справі № 200/4903/13-ц рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року у справі № 200/4903/13-ц скасовано (т. 1 а.с. 24-27).

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року у справі № 200/4903/13-ц обгрунтоване наступним: «... Спірне нерухоме майно не було прийнято до експлуатації, а тому є не створеним в розумінні ст. 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем...».

19 березня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу 6/10 спірного об?єкту нерухомого майна. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєєвою Ганною Олегівною та зареєстрований в реєстрі № 119 (т. 1 а.с. 32-35).

19 березня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі - продажу 4/10 спірного об?єкту Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом нерухомого майна. Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною та зареєстрований в реєстрі № 116 (т.1 а.с.28-31).

На підставі договорів купівлі-продажу будівлі спірного нерухомого майна від 19 березня 2016 року № № 119, 116 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною, як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності за ОСОБА_4 , номер запису про право власності: 13774641 та ОСОБА_5 , номер запису про право власності: 13861266 (т. 1 а.с. 61-62).

13 травня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Управління ДАБК Дніпровської міської ради була подана декларація про початок виконання будівельних робіт реконструкція будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 замовник ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 170- 174).

23 травня 2017 року ТОВ «Дніпропетровський проектно конструкторський технологічний інститут» за замовлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було виготовлено технічний паспорт на кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » яке розташоване, АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 192-200).

Договором №703 про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно транспортної інфраструктури м. Дніпра від 30 червня 2017 року укладеного між Дніпровською міської радою з однієї сторони та забудовниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 предметом договору є здійснення оплати Забудовниками величини пайової участі на розвиток соціальної та інженерно транспортної інфраструктури м. Дніпра шляхом перерахування грошових коштів до спеціального фонду міського бюджету по об`єкту «Реконструкції будівлі кафе «Маяк», за адресою АДРЕСА_1 . Величина пайової участі 18892,56 грн, які були сплачені 30 червня 2017 року на підтвердження чого надано квитанції (т. 1 а.с. 175- 180).

12 липня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Управління ДАБК Дніпровської міської ради була подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків належить до об`єктів з незначними наслідками, яка була зареєстрована управлінням Позивача 12 липня 2017 року за № ДП141171930150 (т. 1 а.с. 181-188).

Протоколом установчих зборів від 06 листопада 2017 року № 01-СТ/17 Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТРІВ ПЛЮС» засновники, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали до статутного капіталу Товариства спірне нерухоме майно, а саме:

- ОСОБА_4 передав до статутного капіталу Товариства 6/10 частини кафе «Маяк» літ. А-1, загальною площею 154,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 868035712101);

- ОСОБА_5 передав до статутного капіталу Товариства 4/10 частини кафе «Маяк» літ. А-1, загальною площею 154,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 868035712101) (т. 1 а.с. 36-40).

10 листопада 2017 року підписано акт приймання-передачі спірного нерухомого майна до статутного капіталу Товариства (т.1 а.с.41-43). Протокол та акт приймання-передачі нерухомого майна посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 23345288) (т. 1 а.с.61).

30 жовтня 2018 року Правобережною товарною біржою проведено аукціон з продажу кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 154,5 кв.м. яке розташоване АДРЕСА_1 яке придбав Відповідач ОСОБА_3 сплативши 341 153 грн. (т. 1 а.с. 189-191).

05 листопада 2018 року між ТОВ «ОСТРІВ ПЛЮС» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна шляхом проведення аукціону для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедури ТОВ «ОСТРІВ ПЛЮС». Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною із реєстраційним № 1716 (т. 1 а.с. 44-47).

05 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною надано свідоцтво про право власності № НОМЕР_5 , відповідно до якого ОСОБА_3 є власником спірного нерухомого майна (т. 1 а.с.48).

Отже, на теперішній час власником спірного об?єкту нерухомого майна є ОСОБА_3 (т. 1 а.с.61).

24 квітня 2013 року було укладено Договір 108 ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 24 квітня 2013 року відповідно до якого Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (Орендодавець) та фізична особа - підприємець ОСОБА_7 (Орендар) уклали договір про використання комунального майна Орендодавцем на підставі рішення міської ради від 21 березня 2007 року № 41/11, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно вбудоване оглядовий майданчик загальною площею 220 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі МКЗК «Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка» для розміщення павільйону - кафе, що здійснює торгівлю продуктами харчування не акцизної групи товарів. Термін дії договору до з 24 квітня 2013 року по 10 квітня 2016 рік (т. 1 а.с. 120-124). Того ж дня підписано акт приймання - передачі (т. 1 а.с. 125).

В липні 2020 року Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся з позовною заявою в Господарський суд Дніпропетровської області до ОСОБА_7 про повернення нерухомого майна та стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № 108 ДКП/13 від 24 квітня 2013 року (т. 1 а.с. 127-130).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року в справі № 904/3699/20 позов Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради суму заборгованості за орендну плату за період з 01.08.2018 по 31.05.2020, яка складає 21354,48 грн, пеню у розмірі 1604,57 грн та судові витрати у розмірі 2102,00 грн. В решті позову відмовити (т. 1 а.с. 131-134).

28 жовтня 2021 року постановою Центрального апеляційного господарського суду в справі № 904/3699/20 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року залишено без змін (т. 1 а.с. 135-137).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2021 року у справі № 904/5620/21 зупинено провадження у справі за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро доФізичної особи ОСОБА_7 , м. Дніпро простягнення заборгованості у сумі 18 030,38 грн., розірвання договору № 108-ДКП/13 від 24.04.2013 та повернення нерухомого майна до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги по справі № 904/3699/20 (т. 1 а.с. 144).

Згідно листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 24.05.2021 № 4/11-374 повідомлено що за наявною станом на 19 травня 2021 рік Інформація щодо діючих договорів оренди землі за зазначеною адресою у Системі відсутня(т. 1 а.с 49-50).

Відповідно до листа головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради адреса пл. Шевченка, буд. 1, Комсомольський острів, відповідно до розпорядження міського голови від 26.10.2005 № 959 присвоєно комплексу будівель та споруд тенісного корту, який розташований у парку ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 51-53).

Розпорядженням міського голови № 953р від 05 жовтня 2009 року про присвоєння адреси будівлям та спорудам Центрального парку культури та відпочинку ім Т.Г. Шевченка у Жовтневому районі присвоїти будівлям та спорудам Центрального парку культури та відпочинку ім Т.Г. Шевченка будівлям та спорудам по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с 54).

11 червня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до голови Дніпровської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, розташованої за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування цілісного майнового комплексу кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 154,5 кв.м. до якої було долучено копія паспорту, та РНОКПП, копія договору купівлі продажу нерухомого майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 05 листопад 2018 року реєстровий № 1716, копія акту № 1 про передання права власності на куплене майно від 05 листопада 2018 року, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 листопад 2018 року № 144023875, копія технічного паспорту на Кафе «МАЯК» (т. 2 а.с. 10-25).

09 серпня 2021 року Департаментом по роботі Дніпровської міської ради надано відповідь на звернення ОСОБА_3 та роз`яснено порядок звернення з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (т. 2 а.с. 9).

За таких обставин, позивач пославшись на те, що об?єкт нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом спору у цій справі, є об?єктомсамочинного будівництва,то ефективнимспособом захиступорушених правДніпровської міськоїради яквласника земельноїділянки,на якійздійснено самочиннебудівництво,щодо користуванняі розпорядженняцією земельноюділянкою євимога провизнання правакомунальної власностівідповідно дочастини п?ятоїстатті 376ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об?єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Звертаючись до суду з позовом, Дніпровська міська рада посилалася на те, що земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно, належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності відповідно до ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Правилом частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною п`ятою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності здійснює орган місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.

Дніпровська міська рада відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є представницьким органом місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб`єкта власності - народу України, територіальної громади, як власника землі щодо права розпорядження, притаманного власнику. Статтями 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України та ст. ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок розпорядження землею.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно вимог ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Рішенням Бабушкніського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року у справі N 200/4903/13-ц визнано право власності за ОСОБА_7 на нерухоме майно: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літера А-1. загальною площею 109,9 кв.м. що складається з приміщення № 1 Кафе плошею 90,5 кв.м, приміщення № 2 Кухня площею 16,1 кв.м, приміщення № 3 Туалет площею 3.3 кв.м, що знаходиться в центральному міському парку культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченко на Комсомольському острові, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому Постановою від 09 грудня 2015 року у справі № 804/1577/15 адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено, а саме: зобов?язано приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Павловську Ганну Олегівну, на підставі документів наданих 25.11.2015 зареєструвати право власності за ОСОБА_6 на нерухоме майно: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літера А-1, загальною площею 109,9 кв. м. що складається з приміщення № 1 Кафе площею 90,5 кв.м, приміщення № 2 Кухня площею 16,1 кв.м, приміщення № 3 Туалет площею 3,3 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі вказаних рішень приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Павловською Г. О. в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на нерухоме майно на адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 (номер запису про право власності 13569267)

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року у справі № 200/4903/13-ц рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року у справі № 200/4903/13-ц скасовано (т. 1 а.с. 24-27). Отже, правовстановлюючий документ, на підставі якого вперше зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_6 - скасовано.

Отже спірне майно є самочинно збудованим. Наведені обставини свідчать про порушення відповідачем прав та інтересів Дніпровської міської ради.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту».

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року у справі № 200/4903/13-ц обгрунтоване наступним: «... Спірне нерухоме майно не було прийнято до експлуатації, а тому є не створеним в розумінні ст. 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем...» Отже, Апеляційним судом Дніпропетровської області встановлено, що спірне нерухоме майно є об?єктом самочинного будівництва.

Судом встановлено, що об`єкт нерухомого майна розташований за адресою АДРЕСА_1 , який є предметом спору у цій справі, та який, як стверджує відповідач, належить їй, є об`єктом самочинного будівництва.Зокрема, спірний об`єкт побудований на земельній ділянці, яка не відведена для такої мети забудовнику, без належних дозвільних документів.

У пунктах 6.23-6.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зазначено, що: «за положеннями частини першої статті 376 ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення до суду із цим позовом) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, щодержавна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьомуформулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Реєстрація права власності на спірне майно було проведено в порушення норм діючого законодавства. А саме замовником будівництва подавалась декларація по об`єкту розташованому за адресою АДРЕСА_1 «Реконструкція будівлі кафе «Маяк»

Відповідно до п. 3.21 ДБН А.2.2.-3-214 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»: реконструкція перебудова введено в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та / або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко економічних показників.

Отже кафе «Маяк» повинно було бути введено в експлуатацію до реєстрації Декларації про початок будівельних робіт від 11 травня 2017 року ДП 082171311080.

Інформація про введення в експлуатацію кафе «Маяк» за адресою: АДРЕСА_1 станом на 11 травня 2014 року, тобто до проведення реконструкції в Реєстрі будівельної діяльності та Управлінні державного архітектурно будівельного контролю Дніпровської міської ради відсутня.

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) вказано, що: «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що: «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

За таких обставин, враховуючи, щооб`єкт нерухомого майна розташоване за адресою АДРЕСА_1 , який є предметом спору у цій справі,є об`єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкоює вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові Якщо позовні вимоги судом визнано обгрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов?язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв?язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17.

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Враховуючи, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподілити на підставі ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 12,13, 81, 141, 259,263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Острів плюс», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права комунальної власності, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, скасування запису про право власності відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2023 року

Суддя С.О. Демидова