Ухвала

від 20.09.2023 по справі 941/1415/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

20 вересня 2023 року м. Кропивницький

справа № 941/1415/21

провадження № 22-ц/4809/1246/23

Суддя Кропивницького апеляційного суду Дьомич Л.М., розглянувши апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання відповідача виплатити заробітну плату за період відсторонення,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2023 року позовні вимоги задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ №43-к від 08 листопада 2021 року начальника Управління державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області про відсторонення ОСОБА_1 від роботи; зобов`язано відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за період його відсторонення від роботи.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Подана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху за наступного.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги на судове рішення першої інстанції викладені у ст. 356 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) унормовано, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до пп. 1, 2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у сумі, що складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у сумі, що складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За вимогами ст. 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Зі змісту позовної заявиОСОБА_1 вбачається, що позивачем пред`явлено одну вимогу немайнового характеру (про визнання незаконним та скасування наказу), а також одну вимогу майнового характеру (про стягнення невиплаченої заробітної плати за період відсторонення).

Виходячи з наведеного, за подання до суду у 2021 році позовної заяви, що містить оспорювані позовні вимоги, необхідно було б сплатити судовий збір у сумі 1816,00 грн (908,00 грн + 908,00 грн = 1816,00 грн).

Судом враховано, що відповідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, за позовною вимогою про стягнення невиплаченої заробітної плати позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону.

Разом з тим, апеляційну скаргу подає особа, яка є відповідачем у справі.

У пп. 9 п.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 2 724,00 грн

(1816,00 грн х 150% = 2724,00 грн).

Доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі скаржником до апеляційного суду не надано.

У поданій апеляційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до вирішення питання по суті, обґрунтоване недостатністю кошторисних призначень за загальним та відсутністю за спеціальним фондах КПКВК 3504010 «Керівництво та управління у сфері казначейського обслуговування» за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

На заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції України).

Частиною 1 ст. 136 ЦПК України унормовано, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору встановлено у ст. 8 Закону.

Так, відповідно до ч.1 ст. 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Велика Палата Верховного Суду у п.п. 44-45 своєї постанови від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 наголосила, що ч. 1 ст. 133 КАС (аналогічною якій є норма ч. 1 ст. 136 ЦПК України) визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас ст. 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору. При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Хоча предметом судового розгляду у даній справі є захист трудових прав особи, однак скаржник є відповідачем, а не позивачем у справі, а тому відсутні визначені Законом підстави для відстрочення сплати судового збору за поданою апеляційною скаргою.

До того ж, за усталеною практикою Верховного Суду, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

За викладеного, у задоволенні відповідного клопотання скаржника необхідно відмовити.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Управління Державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області про відстрочення сплати судового збору за поданою апеляційною скаргою.

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2023 року, - залишити без руху.

Запропонувати скаржнику у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали надати до апеляційного суду:

- докази сплати (доплати) судового збору у сумі 2 724,00 грн за реквізитами, розміщеними на офіційному сайті Кропивницького апеляційного суду.

У разі невиконання у встановлений апеляційним судом строк вимог щодо усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Л.М. Дьомич