Постанова

від 21.12.2023 по справі 941/1415/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2023 року м. Кропивницький

справа № 941/1415/21

провадження № 22-ц/4809/1246/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючий - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Головань А. М., Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Зубіцької Н.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Управління Державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язаннявідповідача виплатитизаробітну платуза періодвідсторонення за апеляційною скаргою Управління ДержавноїказначейськоїслужбиУкраїни уПетрівському районіКіровоградської областіна рішенняОлександрійського міськрайонногосуду Кіровоградськоїобласті від03серпня 2023року (суддя Нерода Л.М.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

ОСОБА_1 звернувся досуду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області, відповідно до якого просив визнати протиправним та скасувати наказ про відсторонення від роботи, поновити його на роботі та зобов`язати відповідача виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

В обґрунтування позову зазначив, що 08 листопада 2021 року його, головного спеціаліста відділу звітності та бухгалтерського обліку Управління Державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області, було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі наказу від 08 листопада 2021 року№ 43-к у зв`язку з відсутністю щеплення від респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Вважає зазначений наказ незаконним, дискримінаційним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує його право на працю, гарантованест. 43 Конституції Українитаст. 2 КЗпП України.

Зазначає, що законом не передбачено можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності щеплення від COVID-19. ВиключноЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»встановлюється перелік обов`язкових щеплень і цим законом щеплення від СОVID-19 не встановлено як обов`язкове, а тому відсторонення працівника від роботи на підставі частини другоїст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»є незаконним та безпідставним.

У відзиві на позов Управління Державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області вказує на те, що даний позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач є державним службовцем. Вважає, що провадження у справі має бути закрите, оскільки даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Також зазначає, що позивач надав медичну довідку про щеплення проти COVID-19 та на підставі наказу від 25 січня 2022 року № 1-к був допущений відповідачем до роботи (а.с. 58-61).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2023 року позовні вимоги задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ №43-к від 08 листопада 2021 року начальника Управління державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області про відсторонення ОСОБА_1 від роботи; зобов`язано відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за період його відсторонення від роботи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 таЗаконом № 1645-ІІІзаходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач не стверджує, що обіймаючи посаду бухгалтера, позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників Управління казначейської служби.

Суд дійшов висновку, що фактично позивача відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працює в установі,всі працівники якої підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним).

У зв`язку з тим, що на переконання суду першої інстанції позивач був незаконно відсторонений від виконання його посадових обов`язків із зупиненням виплати заробітної плати, порушене право підлягає захисту шляхом задоволення позову у даній справі.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Управління Державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області оскаржило його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2023 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням процесуальних норм та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що дана справа розглянута судом з порушенням правил предметної підсудності. Так, на час прийняття відповідачем рішення про відсторонення позивача від роботи останній займав посаду, яка відноситься до посад державної служби, прийняв присягу державного службовця, йому було присвоєно відповідний ранг державного службовця. Юрисдикція судів загальної юрисдикції не поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу проходження державної служби. Даний спір є публічно-правовим, а тому його необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Також відповідач вважає, що вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції не врахував роз`яснення, надані Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у листі від 24 грудня 2021 року № 3223/0/208-21, а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 та у постанові Верховного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 20 вересня 2023 року з підстав, що в ній зазначені, апеляційну скаргу Управління державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області залишено без руху.

Ухвалою апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2023 року без змін. Стверджує,що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та належним чином з`ясувавши всі фактичні обставини на підставі наявних у справі доказів, виніс законне та обґрунтоване рішення (а.с. 133-136).

06 листопада2023року закінченопідготовчі дії;справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції на 21 грудня 2023 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

У відповідності до вимог процесуального закону сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 140, 143).

18 грудня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання скаржника про розгляд справи без участі представника Управління державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області. Зазначено також, що доводи апеляційної скарги скаржник підтримує у повному обсязі (а.с. 144).

На підставі розпорядження керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2023 року № 199 здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи між суддями, за результатами якого замінено члена колегії з розгляду даної справи суддю Дуковського О.Л. суддею Письменним О.А.

У судовому засіданні 21 грудня 2023 року сторони участі не брали, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,дослідивши матеріалисправи таперевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги,колегія суддівдійшла висновку,що апеляційнаскарга підлягає частковому задоволенню за наступного.

Обставини справи, встановлені судами

Як вбачається з наявних у справі матеріалів та не заперечується сторонами, 24 червня 1996 року ОСОБА_1 складено присягу державного службовця. Відповідно до наказу відповідача від 25 квітня 2019 року № 8-к позивачу було присвоєно 7 ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії «В» з 01 травня 2019 року. З 16 квітня 2020 року та на момент звернення з позовом у даній справі ОСОБА_1 займав посаду головного спеціаліста відділу звітності та бухгалтерського обліку Управління державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області (а.с. 71, 74, 79-84).

На виконання наказу Державної казначейської служби України від 27 жовтня 2021року № 308 та наказу Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області від 29 жовтня 2021 року №103, наказом начальника Управління Державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області зобов`язано працівників Управління у термін до 04 листопада 2021 року надати головному спеціалісту відділу звітності та бухгалтерського обліку ОСОБА_2 документи, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації від COVID-19,отримання однієї дози дводозної вакцини, однієї дози однодозної вакцини або медичні висновки про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (а.с. 86-87).

04 листопада 2021 року Управлінням вручено позивачу письмове повідомлення про необхідність пройти вакцинацію проти COVID-19. Також останнього попереджено, що у випадку відмови або ухилення від вакцинації його буде відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати (а.с. 92).

08 листопада 2021 року посадовими особами Управління державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області складено акт про те, що, зокрема, головним спеціалістом відділу звітності та бухгалтерського обліку ОСОБА_1 не надано документи, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації від COVID-19, отримання однієї дози дводозної вакцини, однієї дози однодозної вакцини або висновки про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (а.с. 93).

Наказом начальника Управління державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської від 08 листопада 2021 року № 43-к позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до усунення причин відсторонення (а.с. 94).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та в абз. першому пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 листопада 2011 року №9-рп/2011.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно дост.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Саме правила підсудності у своїй сукупності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення конкретної справи.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні визначити, який саме суд повинен розглядати справу, тобто є судом першої інстанції. При цьому, питання про підсудність постає перед судом лише після позитивного вирішення ним питання про те, що справа належить до юрисдикції цього суду.

Зазначеного судом першої інстанції безпідставно враховано не було, а у подальшому проігноровано доречні доводи відповідача про те, що спір у даній справі не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Так, за вимогами ч. 1ст. 18 ЗаконуУкраїни від 02 червня 2016 року №1402-VIII«Просудоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1ст. 4 КАС України).

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними законами, до яких, зокрема, відноситьсяЗакон України «Про державну службу».

Положеннями ст.1Закону України«Про державнуслужбу» передбачено,що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду. Ранги державнихслужбовців присвоюютьсяодночасно зпризначенням напосаду державноїслужби,а вразі встановленнявипробування -після закінченняйого строку.Державному службовцю,який впершепризначається напосаду державноїслужби,присвоюється найнижчийранг умежах відповідноїкатегорії посад. Черговийранг умежах відповідноїкатегорії посадприсвоюється державномуслужбовцю черезкожні трироки зурахуванням результатівоцінювання йогослужбової діяльності (ч.3ст.21,ч.ч.5,6ст.39 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до п.п. 1, 9 Положення про Державну Казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 15 квітня 2015 року № 215 (зі змінами та доповненнями), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління державноїказначейської службиУкраїни уПетрівському районіКіровоградської областіє територіальниморганом Державної Казначейської служби України (п.1 Положення про Управління державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської, затвердженого наказом Державної Казначейської служби України від 21 листопада 2011 року №116 у редакції наказу від 10 травня 2018 року № 148).

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 на момент звернення суду з даним позовом займав посаду головного спеціаліста відділу звітності та бухгалтерського обліку Управління державної казначейської служби України у Петрівському районі Кіровоградської області, яка віднесена до посад державної служби категорії «В». Позивачем складалася присяга державного службовця, йому присвоєно черговий ранг державного службовця у межах відповідної категорії посад державної служби.

Викладене свідчить, що між сторонами у даній справі виник спір, пов`язаний з проходженням ОСОБА_1 публічної служби, а тому такий спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні у справі «Zand v. Austria» зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого п.1 ст. 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70). «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження права на доступ до суду не можуть бути такими, що порушують саму сутність права. Більше того, обмеження не входить у сферу застосування п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, заява № 8225/78, § 57; рішення у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom) від 21 вересня 1980 року, заява № 17101/90, § 65).

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у п. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до юрисдикції якого відноситься даний позов.

При цьому, важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Як передбаченоп.1ч.1ст.255ЦПК України,суд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак, суд першої інстанції, неправильно визначивши предметну та суб`єктну юрисдикцію справи, розглянув спір між сторонами по суті пред`явлених вимог.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихст.ст. 19-22цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч. 2 ст. 377 ЦПК України).

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною 1 ст. 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченихст.ст. 255та257цього Кодексу.

За вимогами ч. 1 ст. якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеноїп. 1ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Таким чином, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградськоїобласті від03серпня 2023року підлягає скасуванню, а провадження у даній справі закриттю на підставі п. 1ч. 1 ст. 255 ЦПК України з дотриманням апеляційним судом правил ст. 256 цього Кодексу.

Судові витрати у цій справі, вирішуватимуться за наслідком розгляду справи по суті. В разі нового звернення позивача до адміністративного суду, за заявою сторони, ухваленням додаткової постанови апеляційним судом.

Керуючись ст.ст.255, 256, 367, 368, 369,374,377,381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління ДержавноїказначейськоїслужбиУкраїни уПетрівському районіКіровоградської області задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2023 року скасувати.

Провадження у справі № 941/1415/21 закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що справа № 941/1415/21 підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним даної постанови звернутися до Кропивницького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді

Л. М. Дьомич О. А. Письменний А. М. Головань