Постанова

від 18.10.2007 по справі 4/212

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/212

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

18.10.07                                                                                           Справа  № 4/212

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Карпати», м.Ужгород

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2007р.

у справі № 4/212

за позовом Великолазівської сільської Ради, с.Великі Лази Ужгородського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Карпати», м.Ужгород

про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 2,1 га, належною ТзОВ «Концерн «Карпати»та розташованою на території Великолазівської сільської Ради, та скасування державного акту серії ІІ-ЗК № 001872 від 04.06.1996р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,1 га, виданого ТзОВ «Концерн «Карпати»для будівництва придорожнього сервісу

За участю представників:

від позивача: Шпуганич В.П. –представник.

від відповідача: Кішко П.Ю. –представник.

Учасникам судового процесу роз‘яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2007р. у справі № 4/212 задоволено позов Великолазівської сільської Ради, с.Великі Лази Ужгородського району до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Карпати», м.Ужгород та припинено право постійного користування належною ТОВ „Концерн „Карпати" (м.Ужгород, наб.Незалежності, 9, код: ЄДРПОУ 04654017) земельною ділянкою площею 2,1 га, розташованою на території Великолазівської сільської ради, скасовано державний акт серії II-ЗК № 001872 від 04.06.1996р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,1 га, виданий концерну „Карпати" для будівництва придорожнього сервісу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.96, п."ґ" ст.141, п."а" ст.143 Земельного кодексу України, за якими використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку, та того, що відповідачем не проведено жодної діяльності, направленої на цільове використання земельної ділянки, тобто з 1996р. по 2006р. відповідач земельною ділянкою за цільовим призначенням не користувався.

Скаржник, відповідач у справі, з рішення місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, у позові відмовити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема скаржник стверджує, що при винесенні оскаржуваного рішення суд неправильно застосував ст.96, п."ґ" ст.141, п."а" ст.143 Земельного кодексу України, безпідставно дійшов висновку про доведеність факту використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

У судовому засіданні 27.09.2007р. оголошувалась перерва до 04.10.2007р.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

На підставі розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 17.05.1996р. № 307 концерну «Карпати»було передано у постійне користування земельну ділянку площею 2,1 га для будівництва придорожнього сервісу, що знаходиться на території Великолазівської сільської ради. Концерном «Карпати»було виготовлено державний акт на право постійного користування землею серії II-ЗК № 001872 від 04.06.1996р. за № 154.

09.01.2006р. Великолазівською сільською радою прийнято рішення „Про припинення права користування земельною ділянкою", згідно з яким вирішено припинити право користування концерном «Карпати»земельною ділянкою площею 2,1 га в зв'язку з невикористанням землі та несплатою земельного податку і зобов'язати постійно діючу земельну комісію провести обстеження вказаної земельної ділянки.

03.11.2006р. Великолазівською сільською радою прийнято інше рішення „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", яким визнано таким, що втратило чинність рішення ради від 09.01.2006р. та припинено право користування земельною ділянкою концерном «Карпати».

Підставою для прийняття радою рішення від 03.11.2006р. послужили пропозиції постійно діючої депутатської комісії по земельних питаннях, викладені в акті від 04.01.2006р. про обстеження земельної ділянки концерну „Карпати", в якому зафіксовано, що земельна ділянка не використовується (будівництво не розпочато), ділянка забур'янена, земельний податок не сплачено.

Згідно з ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв»язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до ст.20 вказаного кодексу встановлення та зміна цільового призначення земель - віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, тобто відповідно до встановленої категорії землі.

Згідно з п."ґ" ст.141, п."а" ст.143 Земельного кодексу України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку.

При цьому Земельним кодексом України не визначено поняття терміну «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням», як і терміну «використання земельної ділянки за цільовим призначенням».

Проаналізувавши норми Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням слід розуміти експлуатацію землекористувачем земельної ділянки з іншою ціллю, ніж встановлена в рішенні відповідного державного органу про надання в користування земельної ділянки та зафіксована в державному акті на право користування землею, тобто як землі іншої категорії без проведення в установленому порядку зміни її цільового призначення (категорії).

В даному випадку, як вбачається з державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого 04.06.1996р., та зазначалось вище, земельна ділянка площею 2,1 га надана концерну «Карпати»для будівництва придорожнього сервісу. З моменту одержання документу, що посвідчує право на землю, та державної реєстрації, тобто з 1996р. по даний час відповідач земельну ділянку не використовував, що підтверджується сторонами. Тобто не здійснював діяльності, направленої як на цільове використання земельної ділянки, так і на не цільове її використання. Зокрема, представником позивача в судове засідання для огляду суду апеляційної інстанції представлено складені Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області (Закарпатською облдержземінспекцією) Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ТзОВ «Концерн «Карпати»при використанні земельної ділянки площею 2,1 га в с.Великі Лози від 17.10.2007р. та Припис від 17.10.2007р. № 039/0050, в яких зафіксовано, що земельна ділянка забур»янена і взагалі не використовується. Приписом від 17.10.2007р. № 039/0050 приписано концерну «Карпати»вжити заходів по боротьбі з бур»яном.

Не використання земельної ділянки не може вважатись використанням землі не за цільовим призначенням. Земельний кодекс України не передбачає як підставу припинення права користування земельною ділянкою обставину її невикористання. Обставини нецільового використання земельної ділянки позивачем не доведено.

Доводи позивача про те, що відповідач не сплачував земельного податку не заслуговують на увагу, оскільки несплата земельного податку не є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Крім того, з довідки Ужгородської МДПІ Закарпатської області від 17.08.2006р. № 10315/10/15-070 вбачається, що сплата земельного податку за період 2000-2006рр. відповідачем не проводилась, оскільки ТзОВ «Концерн «Карпати»не є платником земельного податку, так як перебуває на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку.

Відтак, підстави для задоволення позову відсутні. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Закарпатської області –скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права та при недоведеності обставини, яка має значення для справи, зокрема обставини нецільового використання земельної ділянки, яку місцевий господарський суд визнав встановленою.

Тому керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Карпати», м.Ужгород задоволити.

Скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2007р. у справі № 4/212.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.