Ухвала

від 28.09.2023 по справі 509/6243/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/6243/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого суддіБочарова А.І.

при секретаріСірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт Овідіополь, заяву ОСОБА_1 , адвоката Міломанова М.І. про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 серпня 2023 року:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики 373800,00 грн. задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , суму заборгованості в розмірі 373800,00 грн. (триста сімдесят три тисячі вісімсот гривень 00 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 4192,00 грн. (чотири тисячі сто дев`яносто дві гривні 00 копійок).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

16 серпня 2023 року на адресу суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 , адвоката Малімонова М.І., в якій він просив суд стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн.

Дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідност. 246 ЦПК Україниякщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.141, п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов?язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ізст. 270 ЦПК України- суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до п. 20Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі»- додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбаченихст. 220 ЦПК(1618-15); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

Порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав - суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Суд наголошує, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеногоосновним Законом Українипринципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (стаття 263 ЦПК України). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно достатті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно достатті 10 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов`язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Низка рішень ЄСПЛ містить та розвиває такий підхід до обґрунтованості судових рішень, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Суд з`ясував, що в матеріалах справи - відсутня заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Міломанова М.І. щодо його зобов`язання надати суду напротязі 5-ти днів з дня ухвалення рішення докази витрат на правову допомогу згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, а заява від 16.08.2023 р., надіслана адвокатом Міломановим М.І. на адресу суду в порядку ч. 8ст. 141 ЦПК України, на яку він посилається як на доказ надання суду доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат подана на 6 день після ухвалення судом рішення.

Саме з цього виходив суд в резолютивній частині ухваленого рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 10.08.2023 р., стягнувши з відповідачки судові витрати у розмірі 4192,00 грн., враховуючи відсутність в матеріалах справи належним чином оформлених платіжних документів про оплату послуг на адвоката позивача, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним і документально підтверджених витрат (квитанція, чек і т.і.), необхідних для підтвердження надання правничої допомоги адвокатом, а тому в силу приписів п.п. 1,3 ч. 1ст. 270 ЦПК України, судом у вказаному рішенні було вирішено всі позовні вимоги.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Міломанова М.І. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Керуючисьст. 270 ЦПК України,Постановою Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», ЄКПЛ, практикою ЄСПЛ, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Міломанова М.І. про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогувідмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали суду виготовлено та підписано 28.09.2023 р.

Суддя А.І. Бочаров