Постанова

від 20.09.2023 по справі 185/1741/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 185/1741/23

провадження № 61-8546св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації,

відповідачі: Богданівська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство імені Б. Хмельницького»,

третя особа -Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року у складі судді Врони А. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2023 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, звернувся до суду з позовом до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство імені Б. Хмельницького» (далі - ТОВ «Сільськогосподарське товариство імені Б. Хмельницького»), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), про визнання незаконним та скасування рішення Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2023 року, позовну заяву керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Судове рішення мотивовано тим, що прокурором не було доведено належними та допустимими доказами відмову чи бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) щодо звернення з таким позовом (цьому повинно передувати офіційне звернення прокурора до такого суб`єкта з проханням подати позов).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України та повернули позовну заяву керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації.

Вказує, що жодним законодавчим актом не передбачено надання суду доказів направлення та отримання повідомлення суб`єкта владних повноважень на представництво прокурором інтересів держави в суді, як і не передбачено дотримання прокурором часового проміжку між повідомленням уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави органу про представництво інтересів держави та вжиттям прокурором заходів представницького характеру.

Вважає, що судами не надано оцінки тривалості обізнаності Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу про порушення інтересів держави.

Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 19 січня 2023 року у справі № 925/1133/18 та постановах Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 905/2043/18, від 02 квітня 2020 року у справі № 645/7199/18, від 20 січня 2021 року у справі № 927/468/20, від 19 травня 2021 року у справі № 305/1396/18, від 10 серпня 2021 року у справі № 923/833/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 918/906/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21, які не були враховані судами.

Відзиви на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.

17 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Положенням пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України встановлено, що позовна заява повертається у випадку, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Виходячи із частини третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (№ 12-194гс19)/

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, прокурор зазначав, що 18 червня 2021 року СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021042120000050, за частиною другою статті 364 КК України, а саме за фактами зловживання службовим становищем службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування, які з метою одержання неправомірної вигоди для третіх осіб, всупереч інтересам служби, під виглядом земель сільськогосподарського призначення незаконно безоплатно передали у власність громадян більше 29 земельних ділянок, площею більше 45 га, а також розпаювали для передачі у приватну власність земельні ділянки, які відносяться до земель природно-заповідного фонду (ландшафтний заказник місцевого значення «Тернівський»), що спричинило тяжкі наслідки.

Прокурор вказував, що попередньо, до подання позову, звертався у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», до вказаних органів державної влади щодо подання відповідного позову, на що належного реагування не було.

При цьому, вказані норми права не передбачають необхідності відповіді прокурору на його запит чи надання письмової згоди на звернення прокурором з позовом до суду в інтересах держави, оскільки прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статей 263-265, 367, 382 ЦПК України не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не врахували, що зазначені прокурором в позові особизнають про необхідність захисту прав держави, проте самостійно не вчиняють дій, для відновлення цих прав, а прокурор дотримався порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», передчасно повернувши позов заявнику

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення, з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2023 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець