Постанова

від 25.09.2023 по справі 219/1049/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 219/1049/21

Провадження № 51-4033км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого (відеоконференція) ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22021050000000024 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Миронівський міста Дебальцеве Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України.

Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 110 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 07 травня 2014 року у денний час доби, точний час в ході судового розгляду не встановлено, будучи лояльно налаштованим до терористичної організації «ДНР» та підтримуючи злочинні наміри учасників зазначеної терористичної організації, спрямовані на зміну територіальної цілісності України, перебуваючи на посаді депутата Миронівської селищної ради Бахмутського району Донецької області, приймав участь в роботі 60-ої позачергової сесії Миронівської селищної ради VІ скликання, що проводилась в приміщенні Миронівського палацу культури в смт Миронівський, вул. Миру (раніше - Леніна), буд. 18 Бахмутського району Донецької області.

При цьому обвинувачений, діючи умисно, з особистих переконань, з метою зміни меж території та державного кордону України, всупереч ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 6, 18, 27 ЗУ «Про всеукраїнський референдум», ст. 7, п. 18, 19 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вчинив дії з метою зміни території та державного кордону України, а саме, знаючи вимоги діючого законодавства з питань проведення референдуму, розуміючи незаконний характер своїх дій, розглянув внесене до повістки дня сесії питання щодо проведення та території смт Миронівський Бахмутського району Донецької області «референдуму» з питання визнання державної самостійності «ДНР» та в подальшому особисто позитивно проголосував за рішення Миронівської селищної ради про виділення приміщення Миронівського палацу культури для проведення на території смт Миронівський Бахмутського району Донецької області так званого «загального обласного референдуму» 11 травня 2014 року з питання визнання державної самостійності «Донецької народної республіки», що стало підставою для організації та проведення представниками «ДНР» на території смт Миронівський Бахмутського району Донецької області так званого «загального обласного референдуму» з питання визнання державної самостійності «ДНР» та делегування повноважень Миронівському селищному голові ОСОБА_8 в сприянні проведенню так званого «загального обласного референдуму» шляхом надання приміщень для облаштування так званих виборних дільниць та підписанню відповідного рішення для цього, організації через представників так званої «ДНР» виїзних комісій для голосування, встановлення часу роботи так званих виборчих дільниць та роз`яснення громадянам порядку участі в так названому «загальному обласному референдумі» .

В подальшому в період з 07 по 11 травня 2014 року на території смт Миронівський Бахмутського району Донецької області на підставі рішення 60-ої позачергової сесії Миронівської селищної ради VІ скликання селищним головою ОСОБА_8 було підписано рішення № VІ/60-1 від 07 травня 2014 року щодо виділення приміщення комунальної власності, а саме Миронівського палацу культури для проведення голосування, де 11 травня 2014 року ініціативною групою з числа невстановлених досудовим слідством осіб було організовано та проведено так названий «загальний обласний референдум» з подальшим складанням та підписанням протоколів про його результати та їх передачею представникам терористичної організації «ДНР».

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року вирок щодо ОСОБА_7 змінено в частині призначеного покарання. На підставі положень ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 110 КК України,ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість.

Свою позицію прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, не врахував, що ОСОБА_7 , обіймаючи посаду депутата селищної ради, вчинив злочин проти основ національної безпеки України, що становить особливо велику суспільну небезпечність для держави та громадян. Вказує, що ОСОБА_7 своєї вини в судах першої та апеляційної інстанції не визнав, не розкаявся, відсутні обставини, які пом`якшують покарання.

Також апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали не навів належних і достатніх мотивів ухваленого рішення, що, на думку прокурора, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу.

Засуджений та захисник просили відхилити касаційну скаргу прокурора.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до частини 1 статті 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогам статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 110 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Як убачається з матеріалів провадження, вироком місцевого судуОСОБА_7 було призначено покарання за ч. 1 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_7 , врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з положеннями ст. 12 КК України є нетяжким; вчинення злочину проти основ національної безпеки України, що за своїм видом носить особливу суспільну небезпечність для держави та громадян.

Також суд врахував, що ОСОБА_7 раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; у вчиненому злочині не розкаявся, допомоги правоохоронним органам у встановленні обставин справи не надавав. Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи вказане, суд прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.

Це покарання, на переконання суду, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Підстав для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України місцевим судом не було встановлено.

Не погоджуючись з вироком суду, захисники подали апеляційну скаргу, в якій висловлювали незгоду із вироком в цілому, зазначали про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого через суворість.

Апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2023 року вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання змінив й на підставі положень статей 75, 76 КК України звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. В іншій частині вирок суду залишив без зміни.

На думку колегії суддів Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначеного питання суд має належним чином досліджувати й оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що положення ст. 75 КК України застосовуються лише в тому разі, коли для цього є відповідні умови та підстави.

Статтею 75 КК України передбачено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як слушно вказав прокурор у касаційній скарзі, поза належною увагою апеляційного суду залишилося те, що ОСОБА_7 вчинив злочин проти основ національної безпеки України. Окрім того, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що засуджений своєї вини не визнав, не розкаявся, відсутні обставини, які пом`якшують покарання.

З урахуванням цього Верховний Суд вважає, що за указаних вище обставин звільнення ОСОБА_7 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до м`якості призначеного покарання та невідповідності рішення апеляційного суду вимогам статей 370, 419 КПК України.

Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 370, 412, 419, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3