Ухвала

від 09.02.2024 по справі 219/1049/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

9 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 219/1049/21

провадження № 51-4033 ск 23

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 листопада 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 9 листопада 2023 року,

встановила:

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що скаргу було подано без додержання п. 4 ч. 2 цієї норми процесуального права.

Згідно з указаними законодавчими положеннями у касаційній скарзі зазначається правове обґрунтування заявлених вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність судових рішень, адже суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оскаржені рішення лише на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК. При цьому слід мати на увазі, що згідно з положеннями статей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції не перевіряє повноти судового розгляду й висновків щодо фактичних обставин справи, а при здійсненні провадження виходить з обставин, установлених у рішеннях судів нижчих інстанцій.

Зазначене при зверненні до Верховного Суду скаржник залишив поза увагою.

Усупереч законодавчим приписам у поданій скарзі не наведено обґрунтування допущення судами при здійсненні провадження таких порушень норм процесуального права, які в силу ст. 412 КПК є істотними й тягнуть за собою скасування оспорюваних рішень на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Попри законодавче визначення критеріїв істотності порушень, захисник наголошує, наприклад, на тому, що прокурор сидячи допитував свідків; а в апеляційній інстанції брав участь прокурор, особу якого не було належно з`ясовано.

Крім того, у поданій скарзі міститься посилання на неповноту дослідження всіх обставин кримінального провадження, що в силу ч. 1 ст. 433 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Ставлячи під сумнів висновки суду про доведеність винуватості засудженого, сторона захисту допускає суперечності у своїй позиції, адже водночас твердить, що ОСОБА_5 повністю визнав свою провину й факт учинення ним кримінального правопорушення.

Також за змістом скарги, у ній захисник не погоджується із призначеним засудженому покаранням, яке на його думку, є занадто суворим і вважає, що це може слугувати підставою для скасування вироку й ухвали. Однак згідно з правилами ст. 437 КПК, оскаржені рішення скасовуються у разі необхідності застосувати більш суворий захід примусу.

Таким чином, автором касаційної скарги не аргументовано вимоги про скасування оспорюваних судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки касаційна скарга не відповідає положенням, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів

постановила:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 листопада 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 9 листопада 2023 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3