Ухвала

від 29.09.2023 по справі 916/3590/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"29" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3590/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши заяву Фермерського господарства "Анаста" про забезпечення позову у справі

за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до відповідача-1 - Фермерського господарства "Анаста"

відповідача-2 - Комунального закладу "Дивізійський ліцей" Дивізійської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області

про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до відповідача-1 - Фермерського господарства "Анаста", відповідача-2 - Комунального закладу "Дивізійський ліцей" Дивізійської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, яким прокурор просить суд:

- визнати недійсним договір від 31.12.2021, укладений між Комунальним закладом "Дивізійський заклад загальної середньої освіти І - ІІІ ступенів" та Фермерським господарством "Анаста",

- зобов`язати Фермерське господарство "Анаста" звільнити земельну ділянку державної форми власності, кадастровий номер 5125081600:01:001:2319, площею 106,5838 га, розташовану на території Дивізійської сільської ради за межами населеного пункту, повернути її законному користувачу - Комунальному закладу "Дивізійський ліцей" Дивізійської сільської ради, підтвердивши вказане відповідним актом приймання-передачі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.12.2021 між Комунальним закладом "Дивізійський заклад загальної середньої освіти І -ІІІ ступенів" (відповідач-2, замовник), який є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 106,58 га на підставі Державного акту від 12.06.2003 ІІ-ОД № 003132, та Фермерським господарством "Анаста" (відповідач-1, виконавець) укладено договір, за яким відповідач-1 зобов`язався виконати сільськогосподарські роботи на земельній ділянці, а замовник зобов`язався передати виконавцю в якості оплати за виконані роботи частину вирощеної на зазначеній ділянці сільськогосподарської продукції.

Прокурор вважає, що спірний договір фактично є договором оренди землі, але відповідач-1 не мав права розпоряджатися земельною ділянкою, а Дивізійською сільською радою (третя особа) рішення у порядку ЗК України щодо укладення договору оренди не приймалось, земельні торги не проводились.

Ухвалою від 21.08.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.09.2023.

Ухвалою від 27.09.2023 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 01.11.2023.

28.09.2023 від відповідача-2 - Фермерського господарства «Анаста» надійшла заява про забезпечення позову, якою він просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, а саме Татарбунарській районній державній адміністрації, вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5125081600:01:001:2319 площею 106,58 га, в т.ч. приймати рішення щодо зміни постійного користувача земельної ділянки.

Відповідач-1 посилається на те, між відповідача укладено договір підряду; відповідач-2 користується земельною ділянкою, яка була передана йому у постійне користування відповідно до розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації від 25.10.2022 № 410/А.

Відповідач-1 вважає, що позов в даній справі подано безпідставно тому існує ризик, що Татарбунарська районна державна адміністрація може ухвалити рішення про скасування свого розпорядження від 25.10.2022 № 410/А та безпідставно анулює право постійного землекористування відповідача-2.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Оскільки в даному випадку прокурором пред`явлено немайнові позовні вимоги (про визнання договору недійсним та зобов`язання звільнити земельну ділянку), тому в даному випадку не має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Згідно частин 2, 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, подана Фермерським господарством "Анаста" заява про забезпечення позову, в порушення вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та імовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі їх невжиття.

Так, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, а саме - Татарбунарській районній державній адміністрації, вчиняти будь-які дії щодо предмета спору земельної ділянки.

Однак, відповідно до загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру 02.09.2021 внесено запис про припинення юридичної особи - Татарбунарської районної державної адміністрації.

Це пов`язано з тим, що Татарбунарський район ліквідований відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX.

Крім того, порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування встановлений ст. 149 Земельного кодексу України, яка не містить такої підстави для припинення постійного землекористування як скасування розпорядження райдержадміністрації.

Так, відповідно до цієї статті, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України можуть вилучатися з постійного користування державних підприємств, установ, організацій без їхньої згоди та без згоди органів (організацій), до сфери управління (відання) яких вони належать, і передаватися у постійне користування іншим державним підприємствам. У разі якщо відомості про земельні ділянки, що вилучаються, не внесені до Державного земельного кадастру, замовлення розроблення документації із землеустрою, необхідної для внесення таких відомостей, здійснюється державним підприємством, якому передаються вилучені земельні ділянки. У разі вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які належать закладу освіти, установі, організації, підприємству системи освіти, що перебуває у державній власності, на праві постійного користування, площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які залишаються у такої юридичної особи після вилучення, не може становити більше 100 гектарів.

Положення абзацу другого цієї частини не поширюються на вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування державних підприємств, установ, організацій Національної академії наук України, а також на вилучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ч.6 ст.140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1.Відмовити в задоволенні заяви Фермерського господарства "Анаста" про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 235, ст. 255 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена . Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалу підписано 29.09.2023

Суддя В.В. Литвинова