Постанова

від 28.11.2023 по справі 916/3590/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3590/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників:

від прокуратури: Джаноян А.А.

від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області: не з`явився

від Фермерського господарства "Анаста": не з`явився

від Комунального закладу "Дивізійський ліцей" Дивізійської сільської ради: не з`явився

від Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Анаста"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.09.2023 про відмову у забезпеченні позову, суддя в І інстанції Литвинова В.В., в м. Одесі

у справі №916/3590/23

за позовом: керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до відповідачів:

1) Фермерського господарства "Анаста";

2) Комунального закладу "Дивізійський ліцей" Дивізійської сільської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області

про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.09.2023 у справі №916/3590/23 відмовлено в задоволенні заяви Фермерського господарства "Анаста" про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, а саме Татарбунарській районній державній адміністрації, вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5125081600:01:001:2319 площею 106,58 га, в т.ч. приймати рішення щодо зміни постійного користувача земельної ділянки.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що подана Фермерським господарством "Анаста" заява про забезпечення позову, в порушення вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та імовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі їх невжиття.

При цьому, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, а саме - Татарбунарській районній державній адміністрації, вчиняти будь-які дії щодо предмета спору земельної ділянки. Однак, відповідно до загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру 02.09.2021 внесено запис про припинення юридичної особи - Татарбунарської районної державної адміністрації. Це пов`язано з тим, що Татарбунарський район ліквідований відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX.

Додатково суд зазначив, що порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування встановлений ст. 149 Земельного кодексу України, яка не містить такої підстави для припинення постійного землекористування як скасування розпорядження райдержадміністрації.

09.10.2023 від Фермерського господарства "Анаста" на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.09.2023 у справі №916/3590/23 та постановити нове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5125081600:01:001:2319 площею 106,58 га, в т.ч. приймати рішення щодо зміни постійного користувача земельної ділянки.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що у разі вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які належать закладу освіти, установі, організації, підприємству системи освіти, що перебуває у державній власності, на праві постійного користування, площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які залишаються у такої юридичної особи після вилучення, не може становити більше 100 гектарів. Таким чином, зважаючи на той факт, що площа спірної земельної ділянки, кадастровий номер 5125081600:01:001:2319, саме 106,58 га існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав.

Крім того, на думку апелянта, обов?язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Таким чином, зазначає, що існує необхідність заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а саме земельної ділянки, кадастровий номер 5125081600:01:001:2319, площею 106,58 га, в тому числі приймати рішення щодо зміни постійного користувача земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що захід забезпечення як заборона іншим особам вчиняти будь-які дії щодо предмета спору не є співмірним предмету спору.

Інші учасники справи своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 у справі №916/602/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Анаста" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.09.2023 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/3590/23 та призначено розгляд даної справи на 28.11.2023 о 12:30.

У судовому засіданні 28.11.2023 прийняв участь представник прокуратури, інші учасники справи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, явка обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності інших представників учасників справи за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановлення оскаржуваної ухвали, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із п. 14 ч.1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали, у серпні 2023 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області до Фермерського господарства "Анаста", та Комунального закладу "Дивізійський ліцей" Дивізійської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, якою просить суд:

-визнати недійсним договір від 31.12.2021, укладений між Комунальним закладом "Дивізійський заклад загальної середньої освіти І -ІІІ ступенів" та Фермерським господарством "Анаста",

-зобов`язати Фермерське господарство "Анаста" звільнити земельну ділянку державної форми власності, кадастровий номер 5125081600:01:001:2319, площею 106,5838 га, розташовану на території Дивізійської сільської ради за межами населеного пункту, повернути її законному користувачу - Комунальному закладу "Дивізійський ліцей" Дивізійської сільської ради, підтвердивши вказане відповідним актом приймання-передачі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.12.2021 між Комунальним закладом "Дивізійський заклад загальної середньої освіти І -ІІІ ступенів" (відповідач-2, замовник), який є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 106,58 га на підставі Державного акту від 12.06.2003 ІІ-ОД № 003132, та Фермерським господарством "Анаста" (відповідач-1, виконавець) укладено договір, за яким відповідач-1 зобов`язався виконати сільськогосподарські роботи на земельній ділянці, а замовник зобов`язався передати виконавцю в якості оплати за виконані роботи частину вирощеної на зазначеній ділянці сільськогосподарської продукції.

Прокурор вважає, що спірний договір фактично є договором оренди землі, але відповідач-1 не мав права розпоряджатися земельною ділянкою, а Дивізійською сільською радою (третя особа) рішення у порядку ЗК України щодо укладення договору оренди не приймалось, земельні торги не проводились.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом ухвалою від 21.08.2023 відкрито провадження у справі №916/3590/23.

28.09.2023 від Фермерського господарства «Анаста» надійшла заява про забезпечення позову, якою він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, а саме Татарбунарській районній державній адміністрації, вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5125081600:01:001:2319 площею 106,58 га, в т.ч. приймати рішення щодо зміни постійного користувача земельної ділянки.

В обґрунтування заяви Фермерське господарство «Анаста» зазначило, що позов в даній справі подано безпідставно, тому існує ризик, що Татарбунарська районна державна адміністрація може ухвалити рішення про скасування свого розпорядження від 25.10.2022 №410/А та безпідставно анулює право постійного землекористування відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.09.2023 у справі №916/3590/23 відмовлено в задоволенні заяви Фермерського господарства "Анаста" про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, а саме Татарбунарській районній державній адміністрації, вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5125081600:01:001:2319 площею 106,58 га, в т.ч. приймати рішення щодо зміни постійного користувача земельної ділянки.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що подана Фермерським господарством "Анаста" заява про забезпечення позову, в порушення вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та імовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі їх невжиття. При цьому, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, а саме - Татарбунарській районній державній адміністрації, вчиняти будь-які дії щодо предмета спору земельної ділянки. Однак, відповідно до загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру 02.09.2021 внесено запис про припинення юридичної особи - Татарбунарської районної державної адміністрації. Це пов`язано з тим, що Татарбунарський район ліквідований відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із вищенаведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, предметом апеляційного перегляду у даній справі є наявність або відсутність підстав для задоволення заяви Фермерського господарства "Анаста" про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, а саме Татарбунарській районній державній адміністрації, вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5125081600:01:001:2319 площею 106,58 га, в т.ч. приймати рішення щодо зміни постійного користувача земельної ділянки.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на оцінці цих обставинах неодноразово акцентував Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, пов`язаних із забезпеченням позовів у корпоративних спорах (правові висновки, наведені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20).

В свою чергу, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібні правові позиції викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 18.03.2020 у справі № 904/2641/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 09.09.2020 у справі № 906/1336/19, від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру - про визнання недійсним договору від 31.12.2021, укладений між Комунальним закладом "Дивізійський заклад загальної середньої освіти І -ІІІ ступенів" та Фермерським господарством "Анаста", а також про зобов`язання Фермерського господарства "Анаста" звільнити земельну ділянку державної форми власності, кадастровий номер 5125081600:01:001:2319, площею 106,5838 га, розташовану на території Дивізійської сільської ради за межами населеного пункту, повернути її законному користувачу - Комунальному закладу "Дивізійський ліцей" Дивізійської сільської ради, підтвердивши вказане відповідним актом приймання-передачі.

Натомість Фермерське господарство "Анаста" у заяві про забезпечення позову просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, а саме Татарбунарській районній державній адміністрації, яка не є стороною по справі, або учасником правових відносин сторін, вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5125081600:01:001:2319 площею 106,58 га, в т.ч. приймати рішення щодо зміни постійного користувача земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що заявником не наведено підставних доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, адекватності заходу до забезпечення позову, як і не доведено обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, оскільки твердження в цій частині зводяться до необґрунтованих припущень.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб.

Апеляційна інстанція звертає увагу, що заявлені заходи забезпечення позову не мають правового зв`язку з предметом позовних вимог, і, як наслідок порушують принцип співмірності.

При цьому, як вірно висновано судом першої інстанції, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру 02.09.2021 внесено запис про припинення юридичної особи - Татарбунарської районної державної адміністрації, щодо якої заявник просить заборонити вчиняти будь-які дії щодо предмета спору земельної ділянки, оскільки Татарбунарський район ліквідований відповідно до Постанови Верховної Ради України Про утворення та ліквідацію районів від 17 липня 2020 року № 807-IX.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Фермерського господарства "Анаста" про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, а саме Татарбунарській районній державній адміністрації, вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5125081600:01:001:2319 площею 106,58 га, в т.ч. приймати рішення щодо зміни постійного користувача земельної ділянки, з огляду на її безпідставність та необгрунтованість.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 275 та ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав вірну оцінку доводам сторін, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення питання щодо відмови у забезпеченні позову.

Посилання скаржника на неправильне застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту апеляційний господарський суд не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2684 грн покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 136, 137, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Анаста" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.09.2023 у справі №916/3590/23 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.09.2023 у справі №916/3590/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 30.11.2023.

Головуючий суддяА.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська