Рішення

від 29.09.2023 по справі 320/692/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2023 року м. Київ справа №320/692/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області до Української міської ради Обухівського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Київське лісове господарство", Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Обслуговуючий кооператив "Житлово-Будівельний кооператив "Паритет", Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "Термо", про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - позивач) з позовом до Української міської ради Обухівського району Київської області (далі - відповідач, Українська міська рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство» (далі - третя особа-1, ДП «Київське лісове господарство»), Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (далі - третя особа-2), про визнання протиправним і скасування рішення 48 сесії 7 скликання Української міської ради від 08 листопада 2018 року № 364/0/7-18/48-7 «Про затвердження містобудівної документації «Детального плану території на частину вул. Приозерна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, орієнтовною площею 1,500 га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року позовну заяву залишено без розгляду, встановлено прокурору десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою від 22 лютого 2019 року Київський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27 березня 2019 року. Водночас Українську міську раду Обухівського району Київської області зобов`язано після отримання цієї ухвали та позовних матеріалів опублікувати оголошення щодо оскарження рішення 48 сесії 7 скликання Української міської ради від 08 листопада 2018 року № 364/0/7-18/48-7 «Про затвердження містобудівної документації «Детального плану території на частину вул. Приозерна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, орієнтовною площею 1,500 га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою» у виданні, в якому це рішення було або мало б бути офіційно оприлюднено.

На виконання вимог вказаної ухвали Київського окружного адміністративного суду відповідач 27 березня 2019 року надав суду докази публікації на офіційному вебсайті Української міської ради http://ukrainka.org оголошення про оскарження рішення Української міської ради від 08 листопада 2018 року № 364/0/7-18/48-7 «Про затвердження містобудівної документації «Детального плану території на частину вул. Приозерна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, орієнтовною площею 1,500 га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою», а саме роздруківку знімку екрану комп`ютера (скріншот), яке (оголошення) відповідає вимогам частин п`ятої-шостої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином усі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд даної справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року м. Київ задоволено клопотання представника Української міської ради Обухівського району Київської області про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Призначено у справі будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

Ухвалою від 17 травня 2019 року Київський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Паритет» (далі - третя особа-3, ОК «ЖБК «Паритет»), та Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробниче підприємство «Термо» (далі третя особа-4, ТОВ «ПВП «Термо»).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року поновлено провадження у справі, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року про призначення в адміністративній справі № 320/692/19 судової будівельно-технічної експертизи залишено без реалізації. Призначено підготовче засідання на 12 червня 2020 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року витребувано докази від Української міської ради Обухівського району Київської області, зокрема розроблений та затверджений у встановленому законодавством порядку Генеральний план міста Українка Обухівського району Київської області із роз`ясненням щодо умовних позначень на генеральному плані (у кольоровому вигляді), який повинен бути наданий у друкованому та електронному вигляді (у форматі PDF), який має бути надані до суду у строк до 01 березня 2021 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року задоволено клопотання представника ОК «ЖБК «Паритет» про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою від 08 лютого 2023 року поновлено провадження у справі, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року про призначення в адміністративній справі № 320/692/19 судової будівельно-технічної експертизи залишено без реалізації через відсутність оплати. Призначено підготовче засідання на 05 квітня 2023 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19 червня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення суперечить вимогам статей 19, 20, частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про основи містобудування», пункту 1.4 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 289, та пункту 4.2 ДБН Б1.1.-14:2012 Склад та зміст детального плану території (далі - ДБН Б1.1.-14:2012). Зокрема, затверджений цим рішенням Детальний план території на частину вул. Приозерна в м. Українка Обухівського району Київської області орієнтовною площею 1,500 га, обмеженої зеленими насадженням та малоповерховою забудовою, (далі Детальний план) суперечить Генеральному плану м. Українка, відповідно до якого за функціональним призначенням вищевказана ділянка проектування відноситься до території лісових насаджень та садибної забудови, тоді як Детальним планом передбачено будівництво на ній багатоповерхової житлової забудови з відповідною інженерною інфраструктурою. Крім того, відповідно до Детального плану проекти доріг до багатоповерхової житлової забудови та паркові зони передбачені за рахунок земель ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», проте, до названого підприємства не надходили запити про надання висновків щодо згаданого Детального плану. Не було таких звернень і до Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства. Цільове призначення території проектування не змінювалось та Генерального плану м. Українка відповідні зміни не вносились. Тому в цій частині Детальний план суперечить Генеральному плану м. Українка. Згідно з рецензією, виконаною ДП «НДПІ містобудування» на замовлення виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області, рішення згаданого Детального плану також не відповідають функціональному зонуванню території міста, визначеному в діючому генеральному плану м. Українка, відповідно до якого функціональним призначення ділянка проектування відноситься до території лісових насаджень та садибної забудови. Детальний план не надходив на розгляд до архітектурно-містобудівних рад міста, району та області, що свідчить про порушення процедури його затвердження.

Звернення до суду з цим позовом без зазначення державного органу, в інтересах якого подано цей позов, Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області обґрунтував необхідністю захисту інтересів держави відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із порушенням вимог містобудівного законодавства внаслідок прийняття Українською міською радою оскаржуваного рішення та відсутністю державного органу, наділеного повноваженням здійснення державного контролю (нагляду) щодо законності прийняття цього рішення. Зазначив, що подання цього позову спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання органом місцевого самоврядування покладених на нього повноважень.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Заперечуючи доводи позивача про порушення законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, зазначив, що цей план розроблений на підставі Генерального плану м. Українка, відповідно до якого функціональним призначенням території, на яку розроблено Детальний план, є не територія малоповерхової та садибної забудови і територія лісових насаджень, а територія громадських центрів та об`єктів культурно-побутового обслуговування (перша черга). Зазначена територія знаходиться в межах території, обведеної по периметру лінією фіолетового кольору, що відповідно до умовних позначень Генерального плану м. Українка відповідає саме першій черзі території громадських центрів та об`єктів культурно-побутового обслуговування. При розробці Детального плану ТОВ «ПВП «Термо» використовувало викопіювання з Генерального плану м. Українка, на якому зеленим кольором умовно позначена межа розроблення Детального плану. Територія, щодо якої розроблявся Детальний план, обмежена зеленими насадженнями та малоповерховою житловою забудовою. Територія громадських центрів та об`єктів культурно-побутового обслуговування міста є поліфункціональною та передбачає, зокрема забудову житлом, в т.ч. багатоповерховими житловими будинками. Передбачене Детальним планом призначення території під багатоповерхову забудову не суперечить визначеному у чинному Генеральному плані м. Українка використанню територій, а є уточненням його положень щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини населеного пункту, не змінюють функціональне призначення його територій, що відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Інформація, викладена в листі відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 10 грудня 2018 року № 377/21-16 про те, що функціональне призначення території, на яку розроблявся Детальний план, відповідно до Генерального плану м. Українка визначений як територія існуючої малоповерхової та садибної житлової забудови і територія лісових насаджень, не відповідає дійсному змісту Генерального плану м. Українка. Щодо рецензії Детального плану, виконаного ДП «НДПІ містобудування», на який в обґрунтування своїх позовних вимог посилається позивач, відповідач зазначив, що посадова особа виконавчого комітету Української міської ради звернулась до ДП «НДПІ містобудування» щодо виконання цієї рецензії після свого звільнення, виконавчий комітет Української міської ради договір з ДП «НДПІ містобудування» про надання рецензії не укладав, і оплати за договором не здійснював. На адресу виконавчого комітету Української міської ради ця рецензія не надходила. З яких джерел позивач отримав цю рецензію невідомо, тому вона не може уважатися допустимим доказом у даному спорі.

Також відповідач уважає, що оскільки територія, на яку розроблявся Детальний план, не належить до території лісових насаджень, а лише прилягає до неї, то при розробці Детального плану не було потреби отримувати висновки ДП «Київське лісове господарство» і Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства. Окрім того, Детальний план є лише одним із видів містобудівної документації та планом розвитку відповідної частини населеного пункту. Рішення органу місцевого самоврядування при затвердженні Детального плану жодним чином не означає вилучення земельних ділянок у землекористувачів чи власників, тому не порушує права та інтереси ДП «Київське лісове господарство» і Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Спростовуючи твердження позивача про порушення процедури затвердження Детального плану у зв`язку з тим, що він не надходив на розгляд до архітектурно-містобудівних рад міста, району та області, відповідач зазначив, що у складі виконавчого комітету Української міської ради утворено та діє відділ містобудування та архітектури, при якому відповідно до рішення виконавчого комітету Української міської ради від 25 серпня 2016 року № 136 створено архітектурно-містобудівну раду та затверджено Положення про неї. Отже, розгляд проекту Детального плану, що надійшов до відповідача 28 серпня 2018 року, у визначений законодавством 30-денний строк мала здійснити архітектурно-містобудівна рада при відділі містобудування та архітектури виконавчого комітету Української міської ради. Через низку обставин в указаний строк проект Детального плану не був розглянутий вищевказаною архітектурно-будівельною радою. У зв`язку із закінченням цього строку та те, що рішення архітектурно-містобудівної ради має дорадчий характер, проект рішення про затвердження Детального плану був винесений на розгляд сесії Української міської ради без його розгляду архітектурно-будівельною радою.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечуючи доводи позивача про дотримання функціонального призначення території, щодо якої здійснювалось детальне планування, зазначив про необґрунтоване ототожнення позивачем поняття громадського центру та багатоповерхової забудови, що не відповідає пункту 2.15 ДБН Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (ДБН 360-92**), відповідно до якого територія громадських центрів та об`єктів культурно-побутового обслуговування не передбачає здійснення багатоповерхової забудови. На час розроблення і затвердження Генерального плану м. Українка оспорювана територія визначалась як зона малоповерхової та садибної житлової забудови та лісове насадження, що не заперечується відповідачем. Щодо наданої в якості доказу рецензії на Детальний план, виготовленої ДП «НДПІ «Містобудування», зазначив, що указана рецензія підписана уповноваженими особами вказаного державного підприємства, експертом-рецензентом та скріплена печатками цього підприємства та була надана Києво-Святошинській місцевій прокуратурі Київської області безпосередньо Українською міською радою на запит прокуратури. Тому відсутні підстави для визнання цього доказу недопустимим.

Позивач надав суду заперечення щодо відповіді позивача на відзив на позовну заяву, в якому наполягав на тому, що відповідно до Генерального плану м. Українка територія, щодо якої розроблявся детальний план, відноситься саме до території громадських центрів та об`єктів культурно-побутового обслуговування. При цьому пункти 2.14 та 2.16 ДБН 360-92** прямо передбачають можливість розміщення житла в громадських центрах. Також наполягав на тому, що рецензія ДП «НДПІ «Містобудування», виготовлена на Детальний план, є недопустимим доказом, що рецензування проекту детального плану відповідно до законодавства не є обов`язковим. Окрім того, зазначив, що рецензія ґрунтується на вихідних даних, що не відповідають вихідним даним розробки проекту Детального плану. Так, рецензія містить посилання на Генеральний план м. Українка щодо функціонального призначення ділянки проектування територія лісових насаджень та садибної забудови, проте в переліку матеріалів, використаних для рецензії, Генеральний план м. Українка відсутній, внаслідок чого уважає, що негативна рецензія на Детальний план є необґрунтованою.

26 серпня 2019 року до суду надійшли пояснення відповідача, в яких, поміж іншого він зазначив, що позовна заява Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не містить вимог, спрямованих на захист інтересів держави. Звернувшись із цим позовом до суду, прокурор реалізував повноваження щодо здійснення додаткового контролю за діяльністю органу місцевого самоврядування відповідача у справі на предмет дотримання законодавства, зокрема здійснив нагляд за додержанням і застосуванням законів Українською міської радою, які надавалися прокурору відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991року, що втратив чинність згідно із Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.

30 жовтня 2019 року відповідач знову надав до суду пояснення щодо недопустимості доказу, зокрема виготовленої ДП «НДПІ містобудування» рецензії на Детальний план, стверджуючи про порушення посадовими особами Української міської ради наданих їм повноважень та процедури звернення щодо виготовлення такої рецензії, оскільки таке звернення було направлене ще до виготовлення Детального плану та його отримання виконавчим комітетом Української міської ради, а також за відсутності договірних відносин між ДП «НДПІ містобудування» та виконавчим комітетом Української міської ради та оплати за виконану рецензію.

Третя особа-1 (ДП «Київське лісове господарство») та третя особа-2 (Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства) надали подібні пояснення на позовну заяву Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, в яких позов підтримали, просили його задовольнити. Погоджуючись із позивачем щодо протиправності оскаржуваного рішення Української міської ради від 08 листопада 2018 року № 364/0/7-18/48-7 «Про затвердження містобудівної документації «Детального плану території на частину вул. Приозерна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, орієнтовною площею 1,500 га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою», зазначили, що Детальний план розроблений, зокрема і на земельні ділянки державної форми власності лісогосподарського призначення кварталу 85 виділи 5, 8 Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство». Так, на земельних ділянках лісового фонду по Схемі планування обмежень запроектоване розташування під`їзних доріг, зелених насаджень, автостоянок тимчасового зберігання автомобілів, зупинок громадського транспорту, каналізаційних станцій, самопливних каналізаційних мереж відведення поверхневих стічних вод, мереж господарсько-питного водопроводу. Водночас жодного погодження щодо розміщення вказаних об`єктів в землях лісового фонду, а також щодо вилучення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення кварталу 85 виділ 5, 8 Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» не надавало. При цьому в Генеральному плані м. Українка не було запроектовано зміну функціонального призначення лісової земельної ділянки. Земельна ділянка не передбачалася для забудови чи реконструкції.

Третя особа-3 (ОК «ЖБК «Паритет» (далі - третя особа-3) в заяві про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача зазначив, що саме він є ініціатором розробки Детального плану. Метою діяльності кооперативу є будівництво доступного житла для учасників АТО, переселенців та інших соціально вразливих мешканців м. Українка Обухівського району Київської області та інших громадян України, які потребують поліпшення житлових умов. Для реалізації цієї мети наявні наміри виступити забудовником території, щодо якої розроблений Детальний план. Кооператив є власником 2 земельних ділянок, розташованих в межах території, щодо якої розроблено Детальний план. Ці земельні ділянки були внесені його членами в якості пайового внеску. В подальшому очікується внесення пайових внесків іншими членами кооперативу шляхом передання у власність ще 4 земельних ділянок, розташованих в межах цієї території. Скасування судом рішення унеможливить реалізацію кооперативом мети і діяльності на зазначеній території (земельній ділянці) і поставить під загрозу реалізацію житлових інтересів його членів щодо доступного житла.

Третя особа-4 (ТОВ «ПВП «Термо») в наданих суду поясненнях позовні вимоги заперечила, стверджуючи, що відповідно до Генерального плану м. Українка функціональне призначення території, щодо якої затверджено Детальний план, є територія громадських центрів та об`єктів культурно-побутового обслуговування. Передбачене Детальним планом призначення території під багатоповерхову забудову не суперечить визначеному у Генеральному плану м. Українка використанню територій, а є уточненням його положень щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної частини населеного пункту, не змінюють функціональне призначення його територій, що відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Під час розгляду справи у судових засіданнях присутні представники учасників справи свої позиції, викладені письмово, підтримали.

У судове засідання, призначене на 19 червня 2023 року, учасники справи, належним чином повідомлені про його проведення, своїх представників не направили.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, подальший розгляд справи здійснено судом без участі представників учасників справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до листа відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 10 грудня 2018 року № 377/21-16, адресованого Обухівському відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури, станом на час надіслання цього листа в м. Українка Обухівського району Київської області чинною містобудівною документацією є Генеральний план м. Українка, затверджений рішенням Української міської ради від 19 жовтня 2004 року, термін дії якого продовжений рішенням Української міської ради від 11квітня 2013 року.

Листом від 01 листопада 2017 року до Української міської ради звернувся ОК «ЖБК «Паритет» з пропозицією розробити детальний план території по вул. Приозерна, обмеженої затокою річки Стугна та зеленими насадженнями, в м. Українка.

Розглянувши указаний лист, рішенням від 09 листопада 2017 року «Про розроблення детального плану території вул. Приозерна, обмеженою затокою річки Стугна та зеленими насадженнями м. Українка, Обухівського району, Київської області» Українська міська рада вирішила:

- розробити детальний план території вул. Приозерна, обмеженою затокою річки Стугна та зеленими насадженнями м. Українка Обухівського району Київської області з метою визначення та уточнення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації земельних ділянок, визначення містобудівних умов та обмежень, визначення параметрів забудови земельних ділянок.

- виконавчому комітету Української міської ради укласти угоду з ліцензованою організацією на виконання робіт зазначених в пункті 1 даного рішення;

- виконавчому комітету Української міської ради спільно з розробником скласти завдання на розроблення містобудівної документації, яким визначити територію проектування;

- виконавчому комітету Української міської ради приймати у визначені законодавством строки пропозиції щодо розроблення детального плану території, зазначеної в пункті 1 даного рішення;

- погоджений в установленому порядку детальний план території подати на розгляд та затвердження Української міської ради;

- дане рішення оприлюднити в місцевих засобах масової інформації та вебсайті.

Ураховуючи викладене, між виконавчим комітетом Української міської ради та ТОВ «ПВП «Термо» укладено договір від 03 березня 2018 року № 2018-72 про розроблення містобудівної документації на частину вул. Приозерна в м. Українка, орієнтовною площею 1,5000 га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою, та додаткову угоду від 23 серпня 2018 року до цього договору.

Рішенням Української міської ради від 09 серпня 2018 року «Про вжиття заходів щодо реалізації ОК «ЖБК «Паритет» будівництва доступного житла в м. Українка Обухівського району Київської області та внесення змін до рішення 32-ї сесії Української міської ради «Про розроблення детального плану території вул. Приозерна, обмеженою затокою річки Стугна та зеленими насадженнями м. Українка Обухівського району Київської області» до пункту 1 вищевказаного рішення від 09 листопада 2017 року внесено зміни шляхом викладення його у такій редакції: « 1. Розробити детальний план території на частину вулиці Приозерна в м. Українка, орієнтовною площею 1,500 га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою з метою визначення та уточнення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації земельних ділянок, визначення містобудівних умов та обмежень, визначення параметрів забудови земельних ділянок, що відповідає заяві ініціатора розробки детального плану території ОК «ЖБК «Паритет».

Згідно з актом прийому-здачі виконаних робіт від 28 серпня 2018 року ТОВ «ПВП «Термо» розробило «Детальний план території на частину вул. Приозерна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, орієнтовною площею 1,500 га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою» та надало разом із листом від 28 серпня 2018 року № 19/08 надіслало його до замовника Української міської ради. Того ж дня указаний лист був зареєстрований у виконавчому комітету Української міської ради за № 1942/01/1-18.

Згідно з доводами відповідача 28 серпня 2018 року ТОВ «ВПВ «Термо» від 28 серпня 2018 року № 19/08 разом із Детальним планом переданий на виконання заступнику міського голови ОСОБА_1 , яка 03 вересня 2018 року розписала його до виконання на відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Української міської ради.

Також згідно з доводами відповідача у період з 03 вересня 2018 року по 28 вересня 2018 року, тобто до дня закінчення визначеного законодавством строку для розгляду та затвердження Українською міською радою вищевказаного Детального плану, засідання архітектурно-містобудівної ради при відділі містобудування та архітектури виконавчого комітету Української міської ради не скликалися і не проводилися внаслідок самоусунення її голови ОСОБА_2 , яка за посадою є керівником відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури виконавчого комітету Української міської ради. У подальшому названа посадова особа 12 жовтня 2018 року подала заяву про звільнення із займаної посади та розпорядженням виконавчого комітету Української міської ради від 16 жовтня 2018 року № 143-к була звільнена.

Згідно з доводами відповідача 24 жовтня 2018 року до нього надійшов лист ОК «ЖБК «Паритет» з проханням повідомити про час та місце засідання містобудівної ради.

Станом на 08 листопада 2018 року архітектурно-містобудівної ради при відділі містобудування та архітектури виконавчого комітету Української міської ради проект Детального плану не розглянула, своїх висновків щодо нього не надала.

На засіданні 08 листопада 2018 року Українська міська рада розглянула Детальний план, незважаючи на відсутність розгляду архітектурно-будівельною радою, та прийняла оскаржуване рішення № 364/0/7/-18-48-7 про його затвердження.

Згідно з пунктом 3.1 розділу 3 Детального плану ділянка проектування розташована в межах м. Українка на західній його околиці, в частині вул. Приозерна, північною, східною та західною сторонами прилягає до держлісгоспу, південною стороною прилягає до малоповерхової житлової забудови. Ділянка вільна від забудови. Детальний план передбачає визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації земельних ділянок, містобудівних умов та обмежень, визначення параметрів забудови земельних ділянок на частину вулиці Приозерна Обухівського району Київської області, обмеженою зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою.

У розділі 4 Детального плану вказано про те, що відповідно до Генерального плану територія визначена як територія громадських центрів та об`єктів культурно-побутового обслуговування. Ділянки вільні від забудови. Передбачено зміну функціонального призначення та характеру використання зазначеної території на територію під забудову з вбудовано прибудованими об`єктами громадського призначення.

Розділом 5 Детального плану передбачено, поміж іншого, що Детальним планом пропонується розташувати багатоповерхову житлову забудову на вул. Приозерна з відповідною інфраструктурою, передбачено створення зон житлової забудови, яка формується багатоквартирними житловими будинками та існуючими поряд індивідуальними садибними житловими забудовами. Для забезпечення проектних доріг до багатоповерхової житлової забудови необхідно виконати вилучення частини земель державного підприємства «Київліс».

Оцінюючи правомірність рішення Української міської ради від 08 листопада 2018 року № 364/0/7/-18-48-7 «Про затвердження містобудівної документації «Детального плану території на частину вул. Приозерна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, орієнтовною площею 1,500 га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою», суд виходить із такого.

Згідно з положеннями статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини другої статті 2, статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Як зазначено в частині першій статті 1 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина перша статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території віднесено затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому порядку планів зонування території детальних планів територій.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон № 3038-VI), який є основним нормативно-правовим актом, що встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 3038-VI інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Згідно зі статтею 8 Закону № 3038-VI планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 1 вказаного Закону:

- Генеральна схема планування території України - містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;

- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

- детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до пунктів 2, 3, 7 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів (частина перша статті 2 Закону № 3038-VI).

За змістом частин першої та другої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Пунктом 4.1 розділу 4 ДБН Б. 1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» (далі - ДБН Б.1.1-15:2012), затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 13.07.2012 № 358, також визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Частиною першою статті 19 Закону №3038-VI визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Згідно частиною четвертою статті 19 Закону №3038-VI детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі.

За змістом частин п`ятої-шостої статті 19 Закону №3038-VI детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Абзацом першим частини восьмої статті 19 Закону № 3038-VI визначено, що детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно з частиною дев`ятою 9 статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території не підлягає експертизі.

У пунктах 1.1 та 1.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території» визначено, що ці будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту детального плану території та призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами незалежно від форм власності та господарювання при розроблені детальних планів територій.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території» детальний план розробляється з метою уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району, при цьому розроблення детального плану на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер здійснюється на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Відтак, детальний план у межах населеного пункту є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому, а також плану зонування (за його наявності). Детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території та не може встановлювати інше функціональне призначення зон ніж ті, що встановлені у генеральному плані та плані зонування (за його наявності).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 15 квітня 2020 року у справі № 702/1384/16-а, від 13 квітня 2020 року у справі № 160/2852/19, від 05 березня 2019 року у справі № 360/2334/17, від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 815/3880/14.

Згідно з пунктом 42 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Беручи до уваги викладене вище, Українська міська рада наділена повноваженнями приймати рішення про затвердження детальних планів територій в м. Українка, які мають узгоджуватися із Генеральним планом цього населеного пункту.

Проте, дослідивши Генеральний план м. Українка та Детальний план, суд дійшов висновку, що останній не узгоджується із Генеральним планом м. Українка, оскільки запроваджує нові зони, які передбачають будівництво на території проектування багатоповерхових житлових будинків з відповідною інженерною інфраструктурою, в той час як відповідно до Генерального плану м. Українка за функціональним призначенням ділянка проектування визначена як територія існуючої малоповерхової та садибної житлової забудови і територія лісових насаджень, що є порушенням статті 19 Закону № 3038-VI та пункту 4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території».

Та обставина, що вищевказана територія Генеральним планом м. Українка визначена як територія існуючої малоповерхової та садибної житлової забудови і територія лісових насаджень підтверджується також згаданим вище листом відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 10 грудня 2018 року № 377/21-16, до якого долучено викопіювання з Генерального плану м. Українка, затвердженого рішенням Української міської ради від 19 жовтня 2004 року, термін дії якого продовжений рішенням Української міської ради від 11 квітня 2013 року. На вказаному викопіюванні виділено місце проектування за Детальним планом, з якого чітко вбачається, що воно стосується території малоповерхової та садибної житлової забудови і території лісових насаджень.

За наведених обставин суд відхиляє доводи відповідача про те, що функціональним призначенням території, на яку розроблено Детальний план, є територією громадських центрів та об`єктів культурно-побутового обслуговування.

Суд враховує, що для підтвердження обґрунтованості власної правової позиції саме за клопотаннями відповідача та третьої особикооператива судом у цій справі призначалася експертизи, які неодноразово не були проведені через несплату замовниками вартості експертного дослідження.

Суд наголошує, що передбачена Детальним планом багатоповерхова забудова, яка не передбачена Генеральним паном м. Українка, є зміною функціонального призначення території для малоповерхової та садибної житлової забудови і території лісових насаджень, що не може тлумачитися як уточнення такого функціонального призначення, оскільки суперечить містобудівній документації вищого рівня, а тому може мати місце лише в разі внесення змін до містобудівної документації вищого рівня генерального плану населеного пункту та плану зонування (зонінгу) у відповідній частині.

При цьому суд бере до уваги, що згідно з Детальним планом проекти доріг до багатоповерхової житлової забудови та паркові зони передбачені за рахунок земель ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство». Однак, у ході розгляду справи судом не встановлено будь-яких звернень до ДП «Київське лісове господарство» або Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про надання висновків щодо розробленого ТОВ «ПВП «Термо» Детального плану, що підтверджується листами ДП «Київське лісове господарство» від 07 грудня 2018 року № 02-02/966 та Київське обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 10 грудня 2018 року № 04-48/2750, адресованими Обухівському відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури.

Ураховуючи неузгодженість Детального плану з Генеральному плану м. Українка, його невідповідність вимогам статті 19 Закону № 3038-VI та пункту 4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території» суд погоджується з доводами позивача про те, що Українська міська рада шляхом прийняття оскаржуваного рішення необґрунтовано затвердила цей Детальний план. Отже, зазначене рішення є неправильним по суті, що зумовлює необхідність визнання його протиправним і скасування.

При цьому суд не бере до уваги до уваги як доказ рецензію Детального плану, виконану ДП «НДПІ містобудування» на замовлення виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області, надану позивачем на підтвердження неузгодженості Детального плану із Генеральним планом м. Українка. Відхиляючи зазначений доказ, суд враховує таке.

Згідно з листом ДП «НДПІ містобудування» від 26 вересня 2019 року № 577/12/1/7-07, адресованим Києво-Святошинській місцевій прокуратурі Київської області, виконавчий комітет Української міської ради двічі звертався до ДП «НДПІ містобудування» з листом про проведення рецензії Детального плану на частину вул. Приозерна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, орієнтовною площею 1,500 га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою, розробленого ТОВ «ПВП «Термо».

У першому випадку виконавчий комітет Української міської ради в особі в особі заступника міського голови Розумнюк Ю.Л. звернувся до ДП «НДПІ містобудування» з листом від 26 червня 2018 року № 1909/0/3-18 про виконання рецензії на безоплатній основі.

Вдруге (після коригування проекту) виконавчий комітет Української міської ради в особі в особі заступника міського голови Розумнюк Ю.Л. звернувся до ДП «НДПІ містобудування» з листом від 02 листопада 2018 року № 3377/0/3-18. При цьому між сторонами укладено договір № 2018-107 на виконання робіт з надання рецензії Детального плану.

Вказаний договір направлений ДП «НДПІ містобудування» на адресу виконавчого комітету Української міської ради та відповідно до його умов назване підприємство виготовило рецензію Детального плану. Однак, роботи за договором виконавчим комітетом Української міської ради не оплачені.

Листом від 07 листопада 2018 року № 1174/12/1/7-07 ДП «НДПІ містобудування» вищевказану рецензію Детального плану до виконавчого комітету Української міської ради.

Зазначені обставини також підтверджуються листом ДП «НДПІ містобудування» від 23 жовтня 2019 року № 640/9/1/7-07, адресованим адвокату Міхо Кирилу Вадимовичу, який надає правову допомогу ОК «ЖБК «Паритет» під час розгляду даної адміністративної справи. Згідно з цим листом в ДП «НДПІ містобудування» наявний Генеральний план Обухів-Українка 1983, а також в електронному варіанті проект генерального плану м. Українка 2003 року.

Згідно з указаною рецензією ДП «НДПІ містобудування» дійшло висновку про те, що Детальний план, розроблений ТОВ «ПВП «Термо» на замовлення виконавчого комітету Української міської ради, не відповідає положенням діючого Генерального плану м. Українка 2004 року, а саме наміченій планувальній структурі та функціональному зонуванню території міста. Згідно з рішенням діючого Генерального плану м. Українка за функціональним призначенням ділянка проектування відноситься до території лісових насаджень та садибної забудови, проходження вулиці, вздовж якої в детальному плану намічено розташування багатоквартирної 9-ти та 16-ти поверхової забудови в діючому Генеральному плані не передбачено. Деякі положення Детального плану не відповідають ДБН Б2.2-12:2018 «Планування і забудова територій». Згаданий детальний план території не може бути рекомендований до проходження процедур погоджень у встановленому законодавством порядку та до затвердження.

Як убачається зі змісту рецензії, на рецензію Детального плану надані його матеріали, серед текстових та графічних матеріалів якого відсутній Генеральний план м. Українка або його викопіювання. Ураховуючи викладене та інформацію ДП «НДПІ містобудування», викладену в його листі від 23 жовтня 2019 року № 640/9/1/7-07, адресованому адвокату Міхо Кирилу Вадимовичу, про те, що в ДП «НДПІ містобудування» наявний Генеральний план Обухів-Українка 1983, а також в електронному варіанті проект генерального плану м. Українка 2003 року, а також те, що згідно з листом відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 10 грудня 2018 року № 377/21-16, адресованим Обухівському відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури, станом на час надіслання цього листа в м. Українка Обухівського району Київської області чинною містобудівною документацією є Генеральний план м. Українка, затверджений рішенням Української міської ради від 19 жовтня 2004 року, термін дії якого продовжений рішенням Української міської ради від 11квітня 2013 року, суд позбавлений можливості встановити ту обставину, що при наданні рецензії Детального плану ДП «НДПІ містобудування» застосовувало вказаний Генеральний план м. Українка.

З огляду на викладене, суд не вбачає за доцільне оцінювати доводи позивача про те, що вищевказана рецензія є недопустимим доказам відповідно до зазначених ним обставин.

Оцінюючи доводи позивача про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, суд виходить із наступного.

Як зазначалося вище, абзацом першим частини восьмої статті 19 Закону № 3038-VI визначено, що детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно з приписами пункту 1.4 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (далі Порядок № 290), організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом забезпечення, зокрема, розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою згідно зі статтею 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, статтею 20 Закону № 3038-VI визначено, що для професійного обговорення проектних рішень у сфері містобудування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, уповноважені органи містобудування та архітектури можуть утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що діють на громадських засадах. Типове положення про архітектурно-містобудівні ради затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Результати розгляду проектів містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури, при якому функціонує архітектурно-містобудівна рада, за 20 робочих днів до розгляду на засіданні ради містобудівної документації письмово інформує про дату та місце такого розгляду державні органи, які відповідно до закону мають повноваження щодо розгляду містобудівної документації, та забезпечує можливість ознайомлення з її розділами (за відповідним напрямом). За результатами розгляду зазначені органи подають спеціально уповноваженому органові містобудування та архітектури свої висновки. У разі ненадання письмових висновків до проекту містобудівної документації протягом 20 днів з дня надходження інформації про розгляд містобудівної документації такий проект вважається погодженим цими органами.

Аналіз викладених положень статті 19 та 20 Закону № 3038-VI дає підстави стверджувати, що розгляд архітектурно-містобудівною радою проекту містобудівної документації повинен відбутися в розумні строк з тим, щоб надати результати цього розгляду відповідному органу для розгляду та затвердження у 30-денний строк з моменту отримання цим органом проекту містобудівної документації.

Рішенням Української міської ради від 25 серпня 2016 року № 136 «Про утворення архітектурно-містобудівної ради при відділі містобудування та архітектури виконавчого комітету Української міської ради» утворено однойменну архітектурно-містобудівну раду, затверджено Положення про неї та її склад.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про архітектурно-містобудівну раду при відділі містобудування і архітектури виконавчого комітету Української міської ради (далі Положення) архітектурно-містобудівна рада при відділі містобудування та архітектури виконавчого комітету Української міської ради (далі рада) є дорадчим органом для професійного колегіального розгляду й обговорення містобудівних, архітектурних та інженерних рішень містобудівної та проектної документації. Рада діє на громадських засадах. Головою ради є керівник органу, при якому вона створена, - головний архітектор Української міської ради.

Згідно з пунктом 2.1-2.3 Положення рада згідно з наданими чинним законодавством повноваженнями у сфері містобудування та архітектури розглядає містобудівну та проектну документацію і надає рекомендації з питань планування, забудови та іншого використання територій відповідному органу містобудування та архітектури, а саме: визначення державних інтересів у проектах містобудівної документації (генеральні плани населених пунктів; детальні плани територій, проекти зонування територій) та інш. При розгляді містобудівної та проектної документації рекомендації надаються на підставі їх оцінки відповідно до вимог законодавства, державних будівельних норм, особливостей містобудівної ситуації (архітектурно-планувальних рішень, техніко-економічних показників та архітектурної виразності). Результати розгляду радою проектів містобудівної документації враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.

Пунктом 5.1 Положення визначено, що формою роботи ради є засідання, що проводяться згідно з планом та порядком денним, які складаються її секретарем та затверджуються головою ради. Порядок денний формується за зверненнями замовників. Подання раді проектних та демонстраційних матеріалів для розгляду та їх технічний супровід здійснюються замовником або за його дорученням автором-розробником. Згідно з пунктом 5.3 Положення організаційне забезпечення роботи ради покладається на відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури. Пунктом 5.7 визначено, що на проекти містобудівної документації та проекти будівництва IV, V категорій складності готується рецензія (на замовлення замовника проектної організацією, яку замовник обирає самостійно). Рецензія подається у письмовому вигляді. За змістом пунктів 5.9-5.10 Положення пропозиції та рекомендації вважаються схваленими, якщо а них проголосувало більш як половина присутніх на засіданні членів ради. За результатами розгляду й обговорення питань секретарем складається протокол, який підписується головуючим на засіданні та секретарем.

Як встановлено судом вище, проект Детального плану надійшов до Української міської ради 28 серпня 2018 року, тому з указаної дати упродовж визначеного частиною восьмою статті 19 Закону № 3038-VI 30-денного строку, тобто до 28 вересня 2018 року, цей проект підлягав розгляду та затвердженню Українською міською радою. Аналогічна норма міститься також у пункті 4.12 Порядку № 290.

Беручи до уваги створення архітектурно-містобудівної раду при відділі містобудування і архітектури виконавчого комітету Української міської ради, проект Детального плану підлягав розгляду цією радою в установленому порядку. Проте, проект Детального проекту зазначеною архітектурно-містобудівної раду не розглядався, що відповідачем не заперечується.

Суд критично сприймає доводи відповідача про наявність поважних причин, що призвели до неможливості розгляду Детального плану архітектурно-містобудівною радою при відділі містобудування і архітектури виконавчого комітету Української міської ради, в обґрунтування яких зазначив про неможливість скликання та проведення її засідань через те, що голова архітектурно-містобудівної ради самоусунулася від виконання своїх обов`язків, а в подальшому звільнилася.

З цього приводу суд зазначає, що на підтвердження своїх доводів про передачу 03 вересня 2018 року для опрацювання проекту Детального плану виконання до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Української міської ради відповідач не надав суду жодного доказу. Не підтвердив належним чином відповідач також і свої доводи про неможливість скликання та проведення засідання названої архітектурно-містобудівної ради у період з 03 вересня 2018 року по день прийняття Українською міською радою оскаржуваного рішення.

Так відповідач не надав суду жодний доказ на підтвердження своїх доводів про неможливість скликання та проведення засідання архітектурно-містобудівної ради при відділі містобудування і архітектури виконавчого комітету Української міської у зв`язку з тим, що її голова ОСОБА_2 , яка за посадою є керівником відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури виконавчого комітету Української міської ради, самоусунулась від виконання своїх обов`язків. Подання названою посадовою особою 12 жовтня 2018 року заяви про звільнення із займаної посади та розпорядженням виконавчого комітету Української міської ради від 16 жовтня 2018 року № 143-к про її звільнення також не є беззаперечним доказом неможливості скликати та провести засідання архітектурно-містобудівної ради при відділі містобудування і архітектури виконавчого комітету Української міської ради.

Також суд відхиляє доводи відповідача про необов`язковість розгляду вказаною архітектурно-містобудівною радою проекту Детального плану, які вмотивовані тим, що ця рада є дорадчим органом, діє на громадських засадах, оскільки такі доводи спростовуються змістом статті 20 Закону № 3038-VI, пунктом 1.4 Порядку № 290 та змістом Положення про цю раду в частині необхідності врахування результатів розгляду цією радою проектів містобудівної документації під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів уповноваженими органами.

Отже, оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням визначеної законодавством процедури, що також є підставою для визнання цього рішення протиправним і його скасування.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у позивача права на звернення до суду з цим позовом, вмотивованих тим, що позов Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не містить вимог, спрямованих на захист інтересів держави, і звернувшись із цим позовом до суду, прокурор реалізував повноваження щодо здійснення додаткового контролю за діяльністю органу місцевого самоврядування відповідача у справі на предмет дотримання законодавства, зокрема здійснив нагляд за додержанням і застосуванням законів Українською міської радою, які надавалися прокурору відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991року, що втратив чинність згідно із Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Так, відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Питання стосовно права на звернення прокурора до суду з самостійним позовом до органу місцевого самоврядування вже вирішувалось Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19.

В указаній постанові Верховний Суд врахував, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.

Зокрема, відповідно до статті 5 Конституції України Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 7 Основного Закону також передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Частина перша статті 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Крім того, статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 71 цього ж Закону органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси жителів територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 18 грудня 2021 року у справі № 804/3740/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 20/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18, від 05 травня 2022 року у справі № 320/6514/18, від 16 березня 2023 року у справі № 460/3890/20.

При цьому з урахуванням положень частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, поняття «інтереси держави» охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18.

При цьому, Конституцією України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист суспільних інтересів.

Це відповідає правовим позиція Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В такому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, зокрема у даному конкретному випадку Українська міська рада, набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2022 року у справі №910/5201/19.

Варто врахувати й те, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами під час розроблення та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні вимог законодавства, зокрема, у сферах містобудування, земельних відносин та охорони культурної спадщини, охорони довкілля та навколишнього природного середовища, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Своє звернення до суду із позовом у справі, що розглядається судом, Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області обґрунтував необхідністю захисту інтересів держави відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із порушенням вимог містобудівного законодавства внаслідок прийняття Українською міською радою оскаржуваного рішення та відсутністю державного органу, наділеного повноваженням здійснення державного контролю (нагляду) щодо законності прийняття цього рішення. Зазначив, що подання цього позову спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання органом місцевого самоврядування покладених на нього повноважень. При зверненні до суду з цим позовом прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів або органів місцевого самоврядування, що виконують функції у сфері містобудівної діяльності.

В контексті вищевикладеного доводи прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави за відсутності визначення законодавством орган, який має вживати заходи реагування на незаконні рішення органів місцевого самоврядування, суд вважає, що наведене прокурором обґрунтування є сумісним з розумінням поняття «інтересів держави», у зв`язку з чим є підстави вважати, що позов має на меті захист саме цих інтересів.

Підсумовуючи викладене, у ракурсі вимог вказаних вище норм законодавства у їх взаємозв`язку та з урахуванням встановлених у цій справі обставин, суд констатує, що у даному випадку, відповідач внаслідок прийняття оскаржуваного рішення від 08 листопада 2018 року № 364/0/7-18/48-7 «Про затвердження містобудівної документації «Детального плану території на частину вул. Приозерна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, орієнтовною площею 1,500 га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою» порушив визначений законодавством порядок планування і забудови територій, а відтак суспільні інтереси щодо планування і забудови територій відповідно до законодавства.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У ході судового розгляду адміністративної справи позивач довів обґрунтованість своїх вимог, натомість, відповідач правомірність оскаржуваного рішення не довів, тому вимога позивача про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

При зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивач сплати 1 921 ,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 01 лютого 2019 року № 163.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас частиною дугою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Суд бере до уваги, що заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, який звернувся до суду з цим адміністративним позовом в інтересах держави, виступає як суб`єкт владних повноважень, отже, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до частини другої статті 139 КАС України стягненню з відповідача на його користь не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним рішення Української міської ради від 08 листопада 2018 року № 364/0/7-18-48-7 «Про затвердження містобудівної документації «Детального плану території на частину вул. Приозерна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, орієнтовною площею 1,500 га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування:

Позивач - Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, адреса: вул. Соборна, 67, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, 08131, код ЄДРПОУ Києво-Святошинської місцевої прокуратури -02909996.

Відповідач - Українська міська рада Обухівського району Київської області, адреса: пл. Шевченка, 1, м. Українка Обухівського району Київської області, 087720, код ЄДРПОУ -35161509.

Третя особа-1 - Державне підприємство "Київське лісове господарство", адреса: вул. Святошинська, 30, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ - 00991373.

Третя особа-2 - Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, адреса: ул. Святошинська, 30, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ - 35278561.

Третя особа-3 - Обслуговуючий кооператив "Житлово-Будівельний кооператив "Паритет", адреса: вул. Будівельників, буд. 3, кв.13, м. Українка, Київська область, 08720, код ЄДРПОУ - 40502493.

Третя особа-4 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "Термо", адреса: вул. Київська, буд. 148, м. Обухів, Київська область, 08702, код ЄДРПОУ - 35470973.

Суддя Журавель В.О.