Ухвала

від 22.02.2019 по справі 320/692/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

22 лютого 2019 року м. Київ справа № 320/692/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області до Української міської ради Обухівського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Київське лісове господарство", Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

11 лютого 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області з позовом до Української міської ради Обухівського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Київське лісове господарство", Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, про визнання протиправним та скасування рішення 48 сесії 7 скликання Української міської ради № 364/0/7-18-48-7 від 8 листопада 2018 року Про затвердження містобудівної документації - Детального плану території на частину вул. Приозерна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, орієнтовною площею1,500га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 р. позовну заяву залишено без руху та установлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

22 лютого 2019 р. до суду від Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить зупинити дію рішення 48 сесії 7 скликання Української міської ради № 364/0/7-18-48-7 від 8 листопада 2018 року Про затвердження містобудівної документації - Детального плану території на частину вул. Приозерна в м. Українка, Обухівського району, Київської області, орієнтовною площею1,500га, обмежену зеленими насадженнями та малоповерховою забудовою .

В обґрунтування цієї заяви Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області посилається на те, що оскаржуване рішення на даний час є діючим, встановлює режим забудови території, де будівництво багатоповерхових будинків заборонено, є основою для прийняття питань щодо відведення земельних ділянок для містобудівних потреб, є підставою для видачі відділом містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації містобудівних умов та обмежень для забудови земельних ділянок, хоча є очевидно протиправним, та виступає основою прийняття подальших рішень суб'єктів владних повноважень. У випадку видачі на підставі Детального плану містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок є підставою для реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт, дозволів на виконання робіт та інших дозвільних документів, внаслідок чого спірна територія може забудуватись багатоквартирними житловими будинками, забудовниками здійсниться попередній продаж квартир у цих житлових будинках.

Стверджує, що виникає необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, а також заборони відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації видавати містобудівні умови та обмеження на підставі оскаржуваного рішення. Стверджує, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову суттєво ускладнить виконання рішення у справі та реальне поновлення порушеного інтересу держави, оскільки для відновлення становища, що існувало до прийняття оскаржуваного рішення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, у зв'язку з тим, що для їх поновлення необхідно скасувати в судовому порядку видані на підставі спірного рішення дозвільні документи на здійснення будівельних робіт.

Суддя, дослідивши наявні матеріали справи в частині заявленої заяви, встановив таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд зауважує, що заходи забезпечення позову повинні обиратися з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Аналізуючи приписи викладених вище норм законодавства, суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Твердження заявника про очевидну протиправність спірного рішення співпадає з предметом судового розгляду і з цих підстав не може бути взято судом до уваги при розгляді цієї заяви.

Суд також звертає увагу, що спірне рішення прийнято ще 8 листопада 2018 року, тоді як із цією заявою прокурор звернувся до суду 22 лютого 2019 року, тобто через 3,5 місяці після його прийняття. Оскільки дата звернення до суду заявником визначалася самостійно, на власний розсуд, то суд вважає необґрунтованими твердження заявника про необхідність врахування терміновості вирішення заяви для ефективного захисту інтересів держави.

Заявник також зазначає про можливість видачі на підставі Детального плану містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, що є підставою для реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт, дозволів на виконання робіт та інших дозвільних документів, внаслідок чого спірна територія може забудуватись багатоквартирними житловими будинками, забудовниками здійсниться попередній продаж квартир у цих житлових будинках.

Разом з тим, прокурором не надано жодного документального підтвердження щодо підготовки до видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, дозволів на виконання робіт та інших дозвільних документів, отже ці висловлювання не ґрунтуються на фактичних даних і є припущеннями.

Що стосується зазначення прокурором про можливу забудову спірної території багатоквартирними житловими будинками, здійснення забудовниками попереднього продажу квартир у цих житлових будинках, то суд бере до уваги не тільки те, що доказів можливостей початку забудови не надано, але й те, що процес забудови є досить тривалим.

Щодо посилання прокурора на те, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову суттєво ускладнить виконання рішення у справі та реальне поновлення порушеного інтересу держави, оскільки для відновлення становища, що існувало до прийняття оскаржуваного рішення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, у зв'язку з тим, що для їх поновлення необхідно скасувати в судовому порядку видані на підставі спірного рішення дозвільні документи на здійснення будівельних робіт, то суд зазначає про таке. Законодавством України передбачено як засоби досудового врегулювання спору, так і розгляд спору в суді. Тому звернення особи до суду є передбаченим Конституцією України та законодавством України способом захисту прав і не може бути розцінено як докладання значних зусиль і витрат для відновлення становища, що існувало до прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.

Суд зазначає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову за змістом по суті співпадають з предметом позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. За таких обставин вжиття заходів забезпечення позову у цій справі стане саме фактичним ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що є неприпустимим.

Крім того, суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

У позовній заяві та поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150 - 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Журавель В.О.