Постанова

від 28.09.2023 по справі 493/1456/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 493/1456/22

провадження № 61-6615св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В.,

Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива»,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватне підприємство «Левчик», державний реєстратор Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Мельничук Володимир Олександрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Левчик» на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 06 грудня 2022 року у складі судді Ільніцької О. М. та постанову Одеського апеляційного суду

від 21 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» (далі - ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Левчик» (далі - ПП «Левчик»), державного реєстратора Одеської філії КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Мельничука В. О. про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації, припинення та визнання прав.

У грудні 2022 року ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило:

- заборонити ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0101;

- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0101.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що з інформаційної довідки 312330383 від 13 жовтня 2022 року вбачається, що ПП «Левчик» щороку оформлює договори оренди землі, потім їх розриває, а в наступному знову з`являються незаконні договори оренди землі відносно земельної ділянки, яка раніше була передана в оренду позивачу. На підставі спірного договору оренди землі відповідач може в будь-який час приступити до використання земельної ділянки, не виключена також можливість вжиття відповідачем заходів стосовно чергового розірвання існуючого спірного договору оренди землі та укладання нового незаконного договору. Невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 06 грудня

2022 року заяву ТОВ «Агрофірма хлібна нива» про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0101.

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0101.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, вказаних ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» у заяві, може призвести до унеможливлення виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ПП «Левчик» задоволено частково.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 06 грудня 2022 року в частині заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0101, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у застосуванні вказаного заходу забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову у заявлений спосіб і з заявлених підстав, оскільки заборона користуватися спірною земельною ділянкою не тільки позбавляє підприємство на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, а й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності як юридичної особи, з якою був укладений договір оренди земельної ділянки, який на час постановлення оскаржуваної ухвали є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки реалізація власником чи землекористувачем права розпорядження спірною земельною ділянкою до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення в разі задоволення заявлених вимог з точки зору відновлення усіх прав орендаря.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПП «Левчик» на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 06 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ПП «Левчик», посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволення заяви ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 211/6285/20, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що остаточне рішення суду по суті спору в цій справі не підлягатиме примусовому виконанню, а тому запропонований позивачем вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленими вимогами та неналежним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі. Крім того, суди попередніх інстанцій застосували такий захід забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій (без жодних обмежень), чим фактично обмежили право власності ОСОБА_1 , у тому числі право розпоряджатися належним йому майном.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині задоволення заяви ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій установлено, що 19 травня 2006 року між

ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого що ОСОБА_2 передала позивачу в платне користування земельну ділянку площею 2,5 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0101, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Оленівської сільської ради Балтського району Одеської області. Строк дії договору 15 років.

Договір зареєстрований у Балтському РВ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2007 року за №040751400751.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та прийняттям спадщини

ОСОБА_1 , 04 травня 2017 року між ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 19 травня 2006 року, якою в договір оренди були внесені зміни щодо реквізитів орендодавця, строку договору (продовжено до 20 грудня

2028 року), а також орендної плати.

07 червня 2017 року державним реєстратором зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди позивача на земельну ділянку площею 2,5 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0101, яке виникло на підставі договору оренди землі б/н від 19 травня 2006 року з урахуванням додаткової угоди до нього

від 04 травня 2017 року.

Позивачем оспорюється дійсність договору оренди землі б/н від 19 серпня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Левчик»

щодо земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0101.

Крім того, позивач просить визнати за ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» право оренди цієї земельної ділянки на підставі договору оренди землі б/н

від 19 травня 2006 року, що укладений між ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_2 з урахуванням додаткової угоди від 04 травня 2017 року, яка укладена між ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_1 .

З огляду на викладені обставини, якими ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» обґрунтовує свої позовні вимоги, його звернення до суду направлено на відновлення порушеного та невизнаного, на думку позивача, права орендаря на поновлення договору оренди землі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування в цій частині немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), на яку посилається ПП «Левчик» у касаційній скарзі, зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 641/6173/21 (провадження № 61-12662св22) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), зазначено, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У справі, що переглядається, суди, урахувавши вимоги статей 149, 150 ЦПК України, зробили правильний висновок, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду про задоволення позову, а тому наявні правові підстави для заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0101 та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0101.

Такі заходи забезпечення позову є необхідними та співмірними

із заявленими позовними вимогами та забезпечать поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення позову.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. При цьому вони узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом при вирішенні питання про забезпечення позову стосовно одного й того самого ПП «Левчик у постановах: від 05 липня 2023 року у справі № 493/1451/22 (провадження № 61-4485св23), від 18 липня 2023 року у справі № 493/1516/22 (провадження № 61-6617св23), від 28 серпня

2023 року у справі № 493/1457/22 (провадження № 61-6886св23),

від 10 серпня 2023 року у справі № 493/1749/22 (провадження № 61-6614св23), від 11 серпня 2023 року у справі № 493/1513/22 (провадження

№ 61-6043св23).

Аргументи касаційної скарги про те, що вживши заходи забезпечення позову, суди фактично знехтували правом ОСОБА_1 (власника земельної ділянки), розпоряджатися своїм майном, колегія суддів відхиляє, оскільки він не оскаржував судові рішення про забезпечення позову в касаційному порядку, тобто не заявляв про те, що у такий спосіб його право власності може бути обмежено, а також не надавав заявнику процесуальних повноважень на захист його інтересів у суді. Вжиття спірних заходів забезпечення позову не перешкоджає ПП «Левчик» користуватись спірною земельною ділянкою, ПП «Левчик» обмежений лише у реєстрації та розпорядженні спірним нерухомим майном до вирішення спору по суті та ухвалення рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, та зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Крім того, суд касаційної інстанції враховує, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 19 травня 2023 року позов ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» у цій справі задоволено.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову та звертає увагу на те, що забезпечення позову є лише тимчасовим обмеженням, і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 211/6285/20, від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20,

від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі, оскільки в наведених справах та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, є різними встановлені фактичні обставини. Крім того, питання щодо забезпечення позову вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Левчик» залишити без задоволення.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 06 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в частині задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян