Ухвала

від 04.10.2023 по справі 279/12603/14-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №279/12603/14-а

адміністративне провадження № К/990/32072/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі № 279/12603/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 12 травня 2015 року позов задоволено частково.

Позовні вимоги в частині звернення до суду за період з 01 травня 2014 року по 20 травня 2014 року залишено без розгляду.

Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 коштів, передбачених ст. 37 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 21 травня 2014 року по 02 серпня 2014 року протиправними.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області щодо не нарахування ОСОБА_1 коштів, передбачених ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 21 травня 2014 року по 02 серпня 2014 року - протиправними.

Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 коштів передбачених ст. 37 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 40% мінімальної заробітної плати щомісячно за період з 21 травня 2014 року по 02 серпня 2014 року із застосуванням відповідної мінімальної заробітної плати згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» з врахуванням проведених виплат.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 коштів передбачених ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно за період з 21 травня 2014 року по 02 серпня 2014 року, із застосуванням відповідної мінімальної заробітної плати згідно ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» з врахуванням проведених виплат.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 17 листопада 2015 року.

В квітні 2023 року до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі.

У поданій заяві позивач просив суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення шляхом стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області на його користь кошти в сумі 1173,62 грн.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2023 року в задоволенні заяви позивача відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2023 року - без змін.

21 вересня 2023 року до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, надійшла касаційна скарга в якій позивач просить суд скасувати ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі № 279/12603/14-а і ухвалити нове рішення яким задовольнити його заяву.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною другої статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку.

Зокрема в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Виходячи з того, що частина друга статті 328 КАС України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, ухвала суду першої інстанції відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а також постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду касаційному оскарженню не підлягають.

За правилами пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі № 279/12603/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій