Рішення

від 12.07.2023 по справі 757/25590/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25590/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима В`ячеславовича, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання електронних торгів недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

14.05.2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , згідно якої остання просить суд:

- визнати недійсними електронні торги (реєстраційний номер лота 441811), що відбулися 16.11.2020 року з продажу двокімнатної квартири загальною площею: 65,9 кв.м., житлова площа: 37,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати протокол проведення електронних торгів №511817 від 16.11.2020 року, складеного за результатами електронних торгів з продажу двокімнатної квартири загальною площею: 65,9 кв.м., житлова площа: 37,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати акт про реалізацію предмету іпотеки приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В.В. від 04.12.2020 року;

- стягнути з відповідачів на користь позивачки понесені нею судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що під час проведення електронних торгів від 16.11.2020 року з продажу двокімнатної квартири загальною площею: 65,9 кв.м., житлової площі: 37,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 мало місце порушення правил їх проведення та порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19.05.2021 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.09.2021 до суду надійшов відзив Державного підприємства «СЕТАМ» на позовну заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність та просив застосувати строки позовної давності. Одночасно представник вказав, що саме приватний виконавець несе особисту відповідальність за повноту та достовірність інформації розміщеної в системі, оскільки організатор торгів вносить тільки ту інформацію про лот, яка зазначена в заявці виконавця. Також, представник відповідача зазначив, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження порушення Порядку в ході проведення електронних торгів, що ці порушення вплинули на результат торгів та що під час торгів були порушені права позивача.

07.09.2021 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив Державного підприємства «СЕТАМ», в якому представник наполягав на задоволенні позовних вимог, оскільки були наявні порушення при проведенні торгів, що, як наслідок, вплинуло на результати торгів та є порушенням прав позивача.

14.09.2021 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , заборони Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам), будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії і приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі здійснювати державну реєстрацію права власності, видавати/оформлювати будь-які документи про право власності щодо наступного майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язання ОСОБА_2 утримуватись від будь-яких дій, пов`язаних з відчуженням або передачею у оренду, користування будь-яким іншим особам квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

22.09.2021 року суддею Печерського районного суду м. Києва Ільєвою Т.Г. було задоволено заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , заборони Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам), будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії і приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі здійснювати державну реєстрацію права власності, видавати/оформлювати будь-які документи про право власності щодо наступного майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язання ОСОБА_2 утримуватись від будь-яких дій, пов`язаних з відчуженням або передачею у оренду, користування будь-яким іншим особам квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

28.12.2021 року до суду надійшов відзив Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима Вячеславовича, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як боржник була повідомлена про відкриття виконавчого провадження та попереджена про можливість проведення виконавчих дій, а позивач свідомо ухилялася від отримання кореспонденції.

Одночасно виконавець зазначив, що посилання позивача на те, що передача на примусову реалізацію в межах виконавчого провадження іпотечної квартири АДРЕСА_3 , є незаконною, з огляду на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті» є помилковим та таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві України.

Також, відповідач просив врахувати пропущення строку, передбаченого ст. 48 ЗУ «Про іпотеку» на оскарження торгів з реалізації майна, що відбувались 16.11.2020.

13.01.2023 до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В.В. про застосування строків, передбачених ст. 48 ЗУ «Про іпотеку», в якій представник позивача просив залишити без розгляду заяву приватного виконавця про застосування строківпередбачених ст. 48 ЗУ «Про іпотеку», мотивуючи тим, що причини пропуску позовної давності є поважними, а тому порушене право позивача підлягає захист в судовому порядку.

21.01.2022 року від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення строку на оскарження електронних торгів, мотивуючи тим, що причини пропуску позовної давності є поважними, а тому порушене право позивача підлягає захист в судовому порядку.

07.02.2022 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», в якому представник просив провести розгляд справи у його відсутність.

Також, до суду надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», в яких просила визнати факт введення позивачем суд в оману щодо фактичних обставин справи та застосувати спеціальний строк позовної давності у три місяці до вимог про визнання електронних торгів недійними та відповідно до всіх інших вимог, які є похідними до вказаної вимоги. У задоволенні позовних вимог відмовити.

10.02.2022 до суду надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима Вячеславовича про застосування строків, передбачених ст. 48 ЗУ «Про іпотеку».

Ухвалою суду від 28.02.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 подав заяву про проведення засідання без фіксації технічними засобами.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися,про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином.

За вказаних обставин суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовим розглядом встановлено, що 09 вересня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,90 кв.м., житловою площею 37,50 кв.м., який зареєстровано в реєстрі за №1-3050.

15.07.2005, між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого, в свою чергу, є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ML003/143/2005, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 13500 доларів США з фіксованою процентною ставкою у розмірі 11,0 % річних, на строк до 15.07.2015.

24 грудня 2007 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки №PML-003/323/2007/1, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань за кредитним договором №ML-003/143/2005, укладеного сторонами 15 липня 2005 року.

24 грудня 2007 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки №PML-003/323/2007/2, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань за кредитним договором №ML-003/323/2007, укладеного сторонами 24 грудня 2007 року.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.04.2014 року у цивільній справі №757/2272/14-ц позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення коштів задоволено та вирішено:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (ідентифікаційний код 31282951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ідентифікаційний код 36789421) заборгованість за договором позики у розмірі 7362 (сім тисяч триста шістдесят два) долара 41 центів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 08.01.2014 становить 58847 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок сім) грн. 74 коп.;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (ідентифікаційний код 31282951) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ідентифікаційний код 36789421) пеню у розмірі 10503 (десять тисяч п`ятсот три) грн. 36 коп.;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (ідентифікаційний код 31282951) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ідентифікаційний код 36789421) в рівних частках витрати на оплату судового збору в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп..

На виконання вищезазначеного судового рішення, 23.06.2014 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у цивільній справі №757/2272/14-ц.

07.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим Вадимом В`ячеславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за НОМЕР_3 про примусове виконання виконавчого листа №757/2272/14-ц, виданого 23.06.2014 року Печерським районним судом м. Києва.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що їй не було надіслано та вона не отримувала жодних документів по виконавчому провадженню, та не була попереджена про можливість проведення виконавчих дій, а з постановою про відкриття виконавчого провадження ознайомилась лише 30.04.2021 р. після направлення адвокатського запиту.

Проте, під час судового розгляду встаноалено, що 07.11.2019 р. приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено зазначену постанову рекомендованим листом на адресу боржника, з ідентифікатором доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, згідно якого сторони мають право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження. Проте, даний лист повернувся на адресу приватного виконавця, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Так, згідно частини 1 статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Частиною 2 вказаної статті законодавцем визначено, що боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, який йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною з виконавчому документі.

Так, листом від 08.11.2019 р. приватним виконавцем було направлено запит на адресу боржника з проханням надати інформацію про наявність будь-якого майна боржника. Даний лист було направлене рекомендованою кореспонденцією, проте лист повернувся за закінченням терміну зберігання на адресу приватного виконавця.

Листом від 18.11.2019 р. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомили, що боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом №062/14-15722 від 22.11.2019 р. Київське БТІ повідомило, що квартира, за адресою: АДРЕСА_1 належить боржнику ОСОБА_1 .

Листом №105/01-5138/1 від 13.11.2019 р. Печерська РДА в м. Києві повідомили, що за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрована боржником ОСОБА_1 . Інші зареєстровані особи відсутні.

Також, з матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 мала можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, оскільки 18.06.2020 р. звернулася із листом на офіційну електронну адресу приватного виконавця з проханням надіслати їй матеріали виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, боржниці на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено скановані копій всіх матеріалів провадження, в тому числі повний звіт про оцінку майна. Вказана електронна адреса боржниці також вказана в її скарзі на дії приватного виконавця та співпадає з тією, на яку було надіслано всі матеріали виконавчого провадження.

Встановлені обставини спростовують посилання позивача на те, що приватним виконавцем було порушено приписи ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження», так як боржниця вважається повідомленою про початок примусового виконання рішення, оскільки документи по виконавчому провадженні направлялись їй на адресу зазначену у виконавчому документі, та адресу місця реєстрації, що підтверджено листами від ДМС України та Печерською РДА у м.Києві.

Окрім цього, у своїй позовній заяві боржник ОСОБА_1 зазначає, що не отримувала копії постанови про передачу на реалізацію майна, а також не отримала копії повного тексту Звіту про оцінку майна від 24.01.2020 р., проте вказане спростовується наступним.

20.12.2019 р. приватним виконавцем було описано майно боржника за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Так, постановою від 16.01.2020 р. приватним виконавцем було залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення вартості оцінки майна боржника за постановою про опис від 20.12.2019 р.

Приписами статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

05.02.2020 р. приватним виконавцем було направлено повідомлення про проведення оцінки майна з копією висновку про вартість майна від 24.01.2020 р. на адресу боржника. Даний лист було направлено на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією.

Листом від 14.02.2020 р. боржнику було направлено вимогу приватного виконавця з проханням надати доступ до місця реєстрації боржника, з метою виявлення майна за адресою, а також пропозицією узгодити дату та час опису майна.

Листом від 20.05.2020 р. боржнику було направлено повторно вимогу приватного виконавця з проханням надати доступ до місця реєстрації боржника з метою виявлення майна за адресою, а також пропозицією узгодити дату та час опису майна.

Дані листи були направлені на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією.

Згідно статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Згідно розділу II «Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5» визначено, що датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою приватного виконавця.

Заявка на реалізацію арештованого майна подається в електронній або паперовий формі.

10.06.2020 р. приватним виконавцем було сформовано Заявку № 968 на публікацію в СЕТАМ та внесені відповідні відомості та скан копії документів в Систему для формування лота, а також внесені відповідні відомості про передачу майна на реалізацію в АСВП.

Враховуючи вищевикладене, чинним законодавством не передбачено формування постанови про передання на реалізацію майна боржника та направлення такої постанови сторонам, а також відсутнє положення про направлення повного тексту звіту про оцінку майна боржника.

Проте, листом від 18.06.2020 р. на електронну адресу за проханням боржника ОСОБА_1 було направлено скановані копії матеріалів виконавчого провадження, в тому числі повний текст Звіту про оцінку майна від 24.01.2020 р.

Доводи позивача про те, що приватним виконавцем не було повідомлено ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення торгів не відповідають дійсності.

Згідно розділу VII «Порядку реалізації арештованого майна» організатор письмово повідомляє виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані \ встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведенні: електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Таким чином, обов`язок повідомлення про дату та час торгів покладено на організатора торгів, а отже твердження про звуження приватним виконавцем прав боржниці є необґрунтованими.

Так, ДП СЕТАМ відповідно до наказу Міністерства юстиції України 29 березня 2019 року № 10008/5 "Про визначення організатора електронних, торгів за фіксованою ціною" та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року, є організатором електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Згідно із Порядком Організатор це державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення Системи, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у Системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій передбачених цим Порядком.

Дійсно, згідно відомостей, що містяться на офіційному веб-сайті ДП "СЕТАМ" за визначеним посиланням в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 у центральній базі даних системи електронних (далі - Система) 02.09.2020 року було розміщено лот № 441811 з продажу арештованого нерухомого майна, а саме: ІПОТЕКА. Двокімнатна квартира загальною площею: 65.9 кв.м., житлова площа: 37.5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

16.11.2020 року дані торги пройшли успішно, про що було складено протокол проведення електронних торгів № 511817 від 16.11.2020 року, згідно якого переможцем торгів став ОСОБА_2 з найвищою ціновою пропозицією.

Разом з тим, потребує уваги та обставина, що згідно пункту 11 розділ І Порядку зазначено, що інформація про майно, включене до лота, виставленої електронні торги (торги за фіксованою ціною), вноситься Організатором згідно документами, наданими відповідно до пунктів 2, 3 розділу II цього Порядку. Тобто документів підготовленими державною виконавчою службою або приватним виконавцем.

Відповідно до п.п. 3. 4 розділу II Порядку "державний виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після закінчення десятиденного строку для подач заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (опік майна у разі відсутності таких заперечень готує проект заявки на реалізації арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу, і направляє його начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі до Системи для проведення реалізації майна.

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ні документи па відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання н демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 3 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему".

Приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів, кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом і документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділ) II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів ( торгів фіксованою ціною) до Системи.

В той же час, відповідно до абзацу 4 пункту 4 розділу II Порядку перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Таким чином, інформаційне повідомлення про лот формується Організатором виключно на підставі заявки виконавця. ДП "СЕТАМ" виконує функції Організатора електронних торгів, який діє в межах повноважень, визначених Порядком.

Враховуючи наведене вище, можна прийти до висновку, що саме приватний виконавець несе відповідальність за повноту та достовірність інформації, що розміщена в Системі, оскільки Організатор торгів вносить тільки ту інформацію про лот, яка зазначена в заявці виконавця, натомість позивачем не доведено, що така інформація була не повною та/або недостовірною.

Окрім цього, ОСОБА_1 вважає, що приватний виконавець не мав прав передавати майно: квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на електронні торги з огляду на те, що стосовно цього майна діє мораторій на стягнення за рахунок майна громадян згідно ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Так, відповідно до п. 6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті» «Дія цього Закону не поширюється ш осіб, які є суб`єктами Закону України "Про запобігання корупції».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: особи, які постійно або тимчасово обіймають посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.1 Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організація: незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянкам, робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Відповідно до п.1 Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за ними операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються па юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Законодавцем визначено, що відповідно до ч. 1 ст.83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом».

Відповідно до ч.2 ст.83 ЦК України товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом».

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України №1058253610 від 08.11.2019 р про осіб- божників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи боржник ОСОБА_1 отримує дохід в ТОВ "ПФБ КОНСАЛТИНГ" код ЄДРПОУ 41323302, а також ТОВ "ПФП КОНСАЛТИНГ" код ЄДРПОУ 41276389.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником та засновником приватних підприємств, відповідно є особою, яка постійно або тимчасово обіймає посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських (засновник та керівних ТОВ ПФП КОНСАЛТИНГ" код ЄДРПОУ 41323302, та ТОВ "ПФП КОНСАЛТИНГ" код ЄДРПОУ 41276389) обов`язків, або спеціально уповноважений на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми.

За вказаних обставин, слід прийти до висновку, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті» не поширюється на позивача, оскільки вона є суб`єктом Закону України «Про запобігання корупції».

У зв`язку з чим, подання до ДП «Сетам» заявки на реалізацію майна боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 приватним виконавцем Корольовим В.В. було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 , що передача на примусову реалізацію в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 іпотечної квартири є незаконною з огляду на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті» є безпідставним та таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві України.

Наряду з вказаним, під час судового розгляду встановлено, що питання щодо не розповсюдження на спірне нерухоме майно ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», питання щодо отримання ОСОБА_1 постанов, винесених у межах виконавчого провадження, та попереджень про вчинення виконавчих дій з опису й арешту її квартири, питання щодо ознайомлення ОСОБА_1 зі звітом про оцінку квартири - були предметом дослідження Київського апеляційного суду в постанові від 25.04.2021 року № 757/2272/14-ц.

Суд, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажі майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних тортах, а відтак, є правочином, що узгоджується і з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі- продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 сі. 215 ЦК України)

Разом із тим слід зазначити, що оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, ті завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов`язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

У відповідності до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 затверджено Порядок реалізації арештованого майна (Порядок), яким визначено правила проведення прилюдних торгів.

Аналіз положень "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404- VIII свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Тобто, дії виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Таким чином, порушення Закону України «Про виконавче провадження» має місце тільки на стадії підготовки та передачі майна на реалізацію обов`язки з виконання яких покладено на органи державної виконавчої служби дії яких мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони.

У пунктах 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс 19) зазначено, що «відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5,6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Апеляційний суд вірно вказував, що до предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувача боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів (розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7)». Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» 1999, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24, 27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону)»

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті стороною правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникають внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187пе 19) зроблено висновок, що «право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виковця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у випадках виключається адміністративна юрисдикція. На думку Великої Верховного Суду, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11 -1200апп18)».

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягали згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Додатково необхідно відзначити, що відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 N 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції «Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою етапі 15 ЦІІК ( 1618- 15 ) у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК ( 16 і 8-15 ) не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.»

Згідно ч.І ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, судами не можуть братись до уваги посилання позивача на дії приватного виконавця, як на підставу для визнання електронних торгів недійними, так як надання оцінки діям виконавців не може відбуватись в межах розгляду цивільної справи, про визнання електронних торгів недійсними, а лише в межах скарги на дії виконавця.

Крім того, Верховний суд в п. 45 Постанови від 02.05.2018 року по справі № 910/10136/17 чітко зазначив, що визначення вартості майна не входить до предмету доказування про визнання електронних торгів недійсними.

Поряд з цим, Верховний Суд України у своїй постанові від 13.04.2016 у справі № 6-2988цс15 приходить до правового висновку, що "головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути па результати торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка її оспорює, способом за хисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними".

Також, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі № 6- 116цс 12 викладений наступний правовий висновок: '"чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку чи інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результат торів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, які оспорюють результати торгів".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18) та від 23.01.2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, тобто правочин. Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, установлених частиною першою статті 215 ЦК України.

При цьому, підставою для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; повідомлення учасників торгів про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18.11.2015 року у справі №6-1884цс15, від 13.04.2016 року у справі № 6-2988цс15 та від 22.02.2017 року у справі № 6-2677цс16, головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі № 350/848/18.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця акт про проведені прилюдні торги (близький за змістом підхід застосував Верховний Суд України у висновку, викладеному у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12 і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження№ 12-127гс19)).

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити, чи мало місце порушення Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 , та який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та проведення Державним підприємством електронних торгів, що визначає умови і порядок проведення електронних торгів рухомого або нерухомого майна боржника, на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

У п. 30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначається, що під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними і витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, суд має дати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів. У зв`язку із цим позов про визнання публічних торгів недійсними, пред`явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від встановленого законом порядку проведення торгів, і обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають.

Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що електронні торги, проведені 16 листопада 2020 року з реалізації двокімнатної квартири загальною площею : 65,9 кв.м., житлова площа: 37,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформленіпротоколом проведення електронних торгів №511817 від 16.11.2020 року було вчинено з дотриманням чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсними.

Вищевикладене свідчить, що позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів та що ці порушення вплинули на результати торгів, та чи порушені законні інтереси позивача під час проведення електронних торгів, проте встановлені під час судового розгляду обставини свідчать, що позивачем не доведено таких обставин, обґрунтування зводиться до оскарження дій виконавця.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що обставини в позові викладено таким чином, задля надання їм обґрунтованості, хоча такими не є, оскільки не відповідають фактичним обставинам, враховуючи при цьому, що діям виконавця уже надано оцінку судовим рішенням при розгляді скарги ОСОБА_1 на його дії, так яке було предметом апеляційного перегляду.

Окрім цього, відповідно до ч.4 ст.267 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Під час судового розгляду справи відповідачі - приватний виконавець, ДП «СЕТАМ» та третя особа - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заявили про застосування стоків позовної давності.

Разом з тим, 21.01.2022 позивачем було подано клопотання про поновлення строку на оскарження електронних торгів, мотивуючи тим, що позивач не був належним чином повідомлений та ознайомлений із матеріалами виконавчого провадження, а відповідь на адвокатський запит надійшла 30.04.2021 року та суду звернувся 14.05.2021, а відтак причини пропуску позовної давності є поважними.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «Юкос проти Росії», пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Так, до суду із позовом про визнання електронних торгів недійними позивач звернувся 14.05.2021 р., що підтверджується вхідним штампом Печерського районного суду м. Києва.

Нормами цивільного законодавства, а саме 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з цим, частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

ВСУ роз`яснив, що оскарження результатів проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки, передбачене цією статтею, є пред`явленням вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах. За таких умов оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оскаржити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам ЦК України, зокрема статей 203, 215 ЦК України, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України «Про іпотеку».

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведений торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого чайна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку» (постанова від 05.04.2017 у справі №6-1375цс16).

Так, в розумінні статті 256 Цивільного кодексу позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права.

Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права. У даному випадку така вимога стосується визнання недійсними електронних торгів.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Перебіг позовної давності, відповідно до ст.264 ЦК України, переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.

Матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про зупинення, перерив або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності.

Разом з тим, клопотання позивача щодо поновлення строку звернення до суду являється безпідставним та таким що не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, 28.04.2021р. постановою Київського апеляційного суду у цивільній справі № 757/2272/14-ц скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2020р. залишено без змін із вищевказаних рішень суду вбачається, що ОСОБА_1 станом на червень 2020р. була добре обізнана про передачу на реалізацію квартири, яка є предметом іпотеки, адже, сама позивач у своїй скарзі на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В.В. посилалася на викладені обставини, що випливає з судового рішення.

Тому, твердження позивача про те, що вона дізналася про продаж своєї квартири з електронних торгів лише 30.04.2021р., після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження у відповідь на адвокатський запит (3 сторінка позовної заяви, 3 та 4 абзаци), не відповідають дійсності та свідчить про зловживання процесуальними правами.

Так, як вбачається з наданих позивачем доказів, оскаржувані електронні торги відбулись 16.11.2020р., відтак термін для оскарження вказаних торгів сплив - 16.02.2021р., до суду позивач звернулась лише 14.05.2021р., тобто із значним пропуском строку, визначеного Законом, при цьому, дійсних поважних причин для пропуску встановленого Законом строку не заявлено та не надано цьому підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 20, 215, 316, 317, 319, 386 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», та ст.ст. 12, 13, 18, 76, 81, 141, , 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима В`ячеславовича, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання електронних торгів недійсними.

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач-1: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов Вадим В`ячеславович, адреса: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3 , літера «А», офіс 116;

Відповідач-2: Державне підприємство «СЕТАМ», код ЄДРПОУ 39958500; юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6;

Третя особа-1: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Третя особа-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», код ЄДРПОУ 36789421, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28-Д.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Г. Ільєва