Постанова

від 03.10.2023 по справі 330/761/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.10.2023 Справа № 330/761/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/124/23 Головуючий у 1-й інстанції: Нестеренко Т.В.

Є.У.№ 330/761/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні2020року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на 1/2 частку квартири в АДРЕСА_1 .

Перебираючи старісімейні фотографіїнаприкінці 2020року, вона натрапила назаповіт,яким дідзаповів їйналежну йому частку квартири. Раніше їй не було відомо про заповіт, оскільки вона не мешкала разом із дідом і не була обізнана про фактичну наявність майна.

Наприкінці січня 2021 року вона звернулась нотаріуса, який роз`яснив їй право на визначення в судовому порядку додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.

Під час відкриття спадкової справи після смерті діда нотаріус, який здійснював реєстрацію спадкової справи за законом, не перевірив реєстр заповітів та не повідомляв її про наявність заповіту і її прав на майно. Вказану обставину вважає додатковою підставою для задоволення заявлених вимог.

Враховуючи наведене, позивачка просила визначити їй додатковий трьохмісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини після померлого діда.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій,посилаючисьнапорушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що у спадкоємця ОСОБА_1 перешкод для подання заяви не було, та вона не скористалася правом на прийняття спадщини, в такому випадку правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. З викладеного слідує, що під час розгляду справи для прийняття спадщини, пов`язаних з обставинами об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для останньої на вчинення дій для прийняття спадщини.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявним матеріалами справи.

Позивачка проживає і зареєстрована на тимчасово окупованій території України. За офіційними даними за межі України після 24.02.2022 ОСОБА_1 не виїздила, як внутрішньо переміщена особа не зареєстрована.

Інформацію про призначення справи до розгляду було оприлюднено 14 вересня 2023 року на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи адвоката Фогменка С.І., який підтримав апеляцію і просив про її задоволенняч, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зіст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1,2,5ст.263ЦПКУкраїни визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність досліджених доказів свідчить про можливість визнання причин пропущеного позивачкою строку на подання заяви про прийняття спадщини поважними, оскільки зазначені нею докази не спростовуються матеріалами справи.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального права, а тому з ними не можна погодитися.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Втановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого залишилася спадщина, ло складу якої увійшла частка квартири АДРЕСА_2 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склав заповіт, яким належну йому частку квартири заповів онуці ОСОБА_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 була його дружина ОСОБА_4 та дві доньки ОСОБА_5 мати відповідача і ОСОБА_6 мати позивачки.

Дружина померлого ОСОБА_4 у передбачений законом шестимісячний строк прийняла спадщину як спадкоємець першої черги, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, а її доньки відмовились від спадщини на користь останньої.

06.02.2015 ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску на прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_1 зазначала, що про наявність заповіту дізналася тільки у січні 2021 року, коли випадково знайшла його в своїх старих фотографіях.

Визнаючи причини пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини поважними, суд першої інстанції виходів із необізнаності позивачки про наявність заповіту на її ім`я і не вжиття нотаріусом заходів до встановлення кола спадкоємців за заповітом і не повідомлення їх про такий заповіт.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на таке.

Згідно з ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12).

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

Суд першої інстанції задовольняючи вимоги позову, не врахував, що позивачка була добре обізнана про відкриття спадщини після смерті діда, заповіт останнього знаходився у неї на зберіганні, про що зазначено у позовній заяві.

Сам факт того, що остання, тримаючи заповіт у себе вдома в старих фотографіях, не знала про його зміст і не бажала знати протягом тривалого часу 8 років, не свідчить про неможливість своєчасного прийняття нею спадщини, шляхом направлення відповідної заяви до нотаріальної контори поштою, у зв`язку з чим колегія вважає, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок про задоволення позову.

Не повідомлення нотаріусом спадкоємиці за заповітом про відкриття спадщини не є достатньою причиною для визначення останній додакового строку для прийняття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ухваленій у справі № 336/1127/17 (провадження № 61-14870св18) від 27 травня 2020 року.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, невірно визначив природу спірних правовідносин, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову.

Виходячи із зазначеного, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої, п. 2 ч. 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові на позивача.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив сдовий збір у розмірі 1362 грн, що підтверджується квитанцією від 20 січня 2022 року ( а.с. 7). Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, тому з позивача на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Якиміського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2021 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, співвідповідача ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2023 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

Г.С. Подліянова