Постанова

від 20.11.2024 по справі 330/761/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 330/761/21

провадження № 61-17493св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 , поданою адвокатом Цимбалюком Михайлом Григоровичем, на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ? ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Перебираючи старі сімейні фотографії наприкінці 2020 року вона натрапила на заповіт, яким дід заповів їй належну йому на праві приватної власності частку квартири. Раніше їй не було відомо про складення на її ім`я заповіту, оскільки вона не проживала разом із дідом та не була обізнана про фактичну наявність майна.

Наприкінці січня 2021 року вона звернулась до нотаріуса, який роз`яснив їй право на визначення в судовому порядку додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.

Після смерті діда було заведено спадкову справу. Нотаріус, який здійснював реєстрацію спадкової справи за законом, не перевірив реєстр заповітів та не повідомляв її про наявність заповіту та щодо її прав на майно. Вважає, що ця обставина є додатковою підставою для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2021 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк, а саме строк три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті ОСОБА_3 .

Позов мотивований тим, що у спадкоємця були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини у встановлені законом строки з причини того, що вона не мала інформації щодо наявності заповіту, складеного на її ім`я. Нотаріус, що здійснював реєстрацію спадкової справи за законом у 2012 році не здійснив перевірку реєстру заповітів на наявність складення заповіту щодо майна спадкодавця ОСОБА_3 , відповідно ОСОБА_1 ніхто не повідомляв про наявність такого заповіту та її прав на спадкове майно.

Строк звернення до суду із цим позовом позивач не пропустила, оскільки про наявність заповіту на її ім`я вона дізналася наприкінці 2020 року, а отже і про наявність у неї спадкових прав, які підлягали судовому захисту. При цьому у позивача була відсутня можливість дізнатися про порушення свого цивільного права раніше, оскільки при відкритті спадкової справи щодо майна спадкодавця нотаріус не виконав вимог, передбачених статтею 63 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином, обставини, що призвели до пропуску строку для прийняття спадщини позивачем, є поважними.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року відновлено втрачене провадження у цивільній справі у цивільній справі № 330/761/21.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Якиміського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач була добре обізнана про відкриття спадщини після смерті діда, заповіт якого знаходився у неї на зберіганні, про що зазначено у позовній заяві. Сам факт того, що ОСОБА_1 , тримаючи заповіт у себе вдома в старих фотографіях, не знала про його зміст і не бажала знати протягом тривалого часу - 8 років, не свідчить про неможливість своєчасного прийняття нею спадщини, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок про задоволення позову.

Неповідомлення нотаріусом спадкоємиці за заповітом про відкриття спадщини не є достатньою причиною для визначення останній додаткового строку для прийняття спадщини.

Аргументи учасників справи

08 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді вказаної категорії справ суди повинні дослідити чи перевірив нотаріус при заведенні спадкової справи за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та відповідно чи вчиняв дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, чи здійснював виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Залежно від того чи здійснив нотаріус заходи, передбачені статтею 63 Законом України «Про нотаріат». Необізнаність спадкоємця про заповіт є поважною причиною для надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Твердження апеляційного суду про те, що вона була добре обізнана про відкриття спадщини після смерті діда, оскільки його заповіт знаходився у неї на зберіганні, не відповідає дійсності з огляду на те, що пунктом 23 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріального посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419, передбачено складення і посвідчення заповіту в двох примірниках, з яких: один видається заповідачу, а другий - передається до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача. Таким чином вона не могла зберігати заповіт, тим більше у себе дома. Вказує, що вона та ОСОБА_3 проживали за різними адресами.

У позовній заяві не йшлося про те, що вона перебирала старі фотографії у своєму домі, а за місцем проживання діда - АДРЕСА_1 . Зазначене питання також підіймалось під час судового розгляду справи у суді першої інстанції під звукозапис.

Нотаріус під час відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 не перевірив інформацію про наявність або відсутність заповіту у спадковому реєстрі, хоча відповідно до чинного на той час законодавства повинна була це зробити. Вказане підтверджується й довідкою Давидівського старостинського округу Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 05 жовтня 2021 року № 208, відповідно до якої до Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області запит від будь-якої нотаріальної контори для надання інформації щодо посвідчення заповіту від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 не надавався. Вказану довідку досліджував суд першої інстанції, що відображено в рішенні Якимівського районного суду Запорізької області.

Таким чином, нотаріус при відкритті спадкової справи не повідомив її про наявність заповіту, складеного на її ім`я, тоді як вона з 2012 року по 2020 рік була необізнана про його існування, а після того, як їй стало відомо про наявність заповіту, ? одразу вчинила всі необхідні дії.

Про призначення апеляційним судом справи до розгляду не було повідомлено її представника, не зважаючи на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції її представник ? Цимбалюк М. Г. також брав в ній участь. Позивач об`єктивно не могла брати участь у судовому засіданні, оскільки проживає у смт Якимівка, тоді як Якимівська селищна рада окупована з 24 лютого 2022 року, та не отримувала жодних повідомлень про апеляційний розгляд справи. Разом з тим, у матеріалах справи (у позовній заяві) було зазначено її мобільний номер телефону. Таким чином, апеляційний суд міг надіслати їй у «Viber» судову повістку. Більш того, доступ до офіційного веб-порталу судової влади України, на якому апеляційним судом розміщено оголошення про розгляд справи, на тимчасово окупованих територіях України, в тому числі на території смт Якимівки, обмежено. Тому вона не мала об`єктивної можливості дізнатися про розгляд апеляційної скарги.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року. Відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові апеляційного суду порушив норми процесуального права - пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19, від 22 лютого 2021 року у справі № 644/7785/19; у постановах Верховного Суду України: від 06 вересня 2017 року у справі

№ 6-496цс17, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17).

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року повернуто заявнику без розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що на ім`я ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ), її баба - ОСОБА_6 та дід ? ОСОБА_3 27 березня 2002 року склали заповіти на частку квартири АДРЕСА_2 кожним окремо.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після смерті якого залишилася спадщина, до складу якої увійшла частка квартири АДРЕСА_2 .

10 липня 2012 року, звертаючись із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_3 , баба позивача ? ОСОБА_6 зазначила, що крім неї є інші спадкоємиці, а саме: дочки померлого: ОСОБА_7 (мати відповідача) та ОСОБА_8 (мати позивача), інших спадкоємців не зазначала.

ОСОБА_6 у передбачений законом шестимісячний строк прийняла спадщину як спадкоємець першої черги, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, а її доньки відмовились від спадщини на користь останньої.

06 лютого 2015 року ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_2 .

Відповідно до копії спадкової справи № 116/2012 до майна ОСОБА_3 , державним нотаріусом Якимівської державної нотаріальної контори Запорізької області Одиноковим С. В. було зроблено Запит «Про надання інформації» від 08 лютого 2017 року до Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області щодо надання даних заповідача, так як за даними витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) було виявлено наявність заповіту від імені ОСОБА_3 , посвідченого Давидівською сільською радою 27 березня 2002 року за реєстровим № 588. Також зазначено, що документи просить видати на руки спадкоємиці ОСОБА_6 , 1935 року народження, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , або надіслати на адресу державної нотаріальної контори.

Відповідно до довідки Давидівського старостинського округу Якимівського району Запорізької області від 05 жовтня 2021 року № 208, до Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області запит від будь-якої нотаріальної контори для надання інформації щодо посвідчення заповіту від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 не надавався.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі

№ 6-1320цс17, на яку посилається скаржник, вказано, що:

«право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Згідно пункту 209 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. При розгляді таких спорів судам слід дослідити чи вчиняв державний нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, на яку посилається особа, яка подала касаційну скаргу, вказано, що «у матеріалах справи відсутні жодні докази про те, що ОСОБА_4 до 18 січня 2017 року знала про наявність заповіту від 2007 року. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску заявником строку для подання заяви про прийняття спадщини. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що суд першої інстанції та апеляційний суд не надали належної оцінки тим обставинам, що позивач навіть поза існування заповіту на її ім`я мала право на успадкування спадкового майна ОСОБА_8 відповідно до положень статті 1262 ЦК України як спадкоємець другої черги, оскільки є рідною сестрою померлого, однак поза відсутністю об`єктивних причин позивач не звернулася з відповідною заявою до нотаріуса. Судами попередніх інстанцій було враховано ці обставини та зазначено, що позивачу, як спадкоємцю другої черги, було відомо про наявність спадкоємців першої черги, тобто синів спадкодавця, про існування заповіту їй не було відомо, а тому вона не зверталася до нотаріуса з заявою».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зроблено такі висновки:

«Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.

Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок, що «за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 543/459/21 (провадження № 61-30св22) вказано, що «предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що після смерті ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1, яка не залучена до участі у розгляді цієї справи як відповідачка, тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що Оржицька селищна рада як орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі. Належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_1, яка своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. З огляду на те, що СТОВ «Агрофірма Дружба» пред`явило позов до неналежного відповідача - Оржицької селищної ради, висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову є помилковими».

Отже, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину (або їх правонаступники, спадкоємці). Лише за їх відсутності відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дід - ОСОБА_3 . Перебираючи старі сімейні фотографії наприкінці 2020 року, вона знайшла заповіт, яким дід заповів їй належну йому на праві приватної власності частку квартири АДРЕСА_2 . Раніше їй не було відомо про складення на її ім`я заповіту, оскільки вона не проживала разом із дідом та не була обізнана про фактичну наявність майна;

суди встановили, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 була його дружина ? ОСОБА_6 та дві дочки ОСОБА_7 (мати відповідача) і ОСОБА_8 (мати позивачки); ОСОБА_6 у передбачений законом шестимісячний строк прийняла спадщину як спадкоємець першої черги, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, а її дочки відмовились від спадщини на користь останньої; державним нотаріусом Якимівської державної нотаріальної контори Запорізької області Одиноковим С. В. зроблено Запит «Про надання інформації» від 08 лютого 2017 року до Давидівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, так як за даними витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) було виявлено наявність заповіту від імені ОСОБА_3 , посвідченого Давидівською сільською радою 27 березня 2002 року за реєстровим № 588, зазначено, що документи просить видати на руки спадкоємиці ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , або надіслати на адресу державної нотаріальної контори;

суд першої інстанції зазначив, що позивач наприкінці 2020 року дізналась на заповіт, який ОСОБА_3 склав на її ім`я, заповівши їй частки квартири, та наприкінці січня 2021 року спочатку звернулася до приватного нотаріуса Тимченка Є. С., а після цього до Якимівської державної нотаріальної контори, до нотаріуса Одинокова С. В., де на усній консультації їй було роз`яснено право на визначення в судовому порядку додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом;

апеляційний суд зазначив, що заповіт діда знаходився у позивача на зберіганні, про що зазначено у позовній заяві, ОСОБА_1 тримала заповіт у себе вдома в старих фотографіях. Апеляційний суд не звернув уваги, що позовна заява ОСОБА_1 таких пояснень не містить, не вказав на підставі яких доказів встановив відповідні обставини, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції не спростував та дійшов передчасного висновку про те, що позивач була добре обізнана про відкриття спадщини після смерті діда;

разом з тим суди не з`ясували, хто є належним відповідачем за пред`явленим позовом, зокрема, не встановили коло спадкоємців ОСОБА_6 , які прийняли її спадщину, чи прийняв ОСОБА_2 спадщину за заповітом ОСОБА_6 , тобто чи є саме та лише ОСОБА_2 її правонаступником. Відповідні докази у матеріалах відновленого провадження відсутні. Суди не врахували, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину (або їх правонаступники, спадкоємці). Лише за їх відсутності відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Тому суди зробили передчасні висновки як про задоволення позову, так і про відмову у позові, одночасно до ОСОБА_2 та Якимівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області;

суди не врахували, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

За таких обставин суди належним чином не перевірили та не з`ясували чи були у позивача поважні причини пропуску відповідного строку, тобто які унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

У пункті 19 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України встановлено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» (в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Аналогічні положення передбачені у частині першій статті 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Аналіз чинних положень ЦПК України, норм законів України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» та «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» дає підстави для висновку, що суд наділений повноваженнями щодо виклику або повідомлення учасників справи, остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції або на тимчасово окупованій території, та які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 163/1251/22).

Тому колегія суддів відхиляє доводів касаційної скарги про те, що апеляційний суд не повідомив позивача належним чином про розгляд справи, оскільки суд повідомляв позивача, остання відома адреса місця проживання якої знаходиться на тимчасово окупованій території, та яка не має офіційної електронної адреси, про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги,з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року скасувати.

Передати справу № 330/761/21 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко