Постанова

від 25.09.2023 по справі 922/1378/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/1378/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи:

від прокуратури Кадацька Д.М.

від відповідача 2 Данко В.В. (адвокат);

від інших учасників справи - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2023 року у справі №922/1378/22 (повний текст складено та підписано 13.06.2023 року)

за позовом - Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області м. Куп`янськ, Харківська область в інтересах держави, в особі Дворічанської селищної ради Харківської області Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна,

до - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області м. Харків, ОСОБА_1 Харківська область, Куп`янський район, с. Ягідне та Фермерського господарства "Фруктове+" м.Полтава,

про - визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022р. до господарського суду Харківської області звернувся Керівник Купянської окружної прокуратури Харківської області м. Куп`янськ, Харківська область в інтересах держави, в особі Дворічанської селищної ради Харківської області, Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна (далі-Позивач) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, що є правонаступником Головного Управління Держземагентства у Харківській області (далі-Відповідач-1), ОСОБА_1 Харківська область, Куп`янський район, с. Ягідне (далі- Відповідач-2) та Фермерського господарства "Фруктове+" м.Полтава (далі-Відповідач-3) за змістом якої заявник просив суд:

1. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 398-СГ від 23.02.2015 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду;

2. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 396-СГ від 23.02.2015 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду;

3. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 397-СГ від 23.02.2015 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду;

4. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області №399-СГ від 23.02.2015 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду;

5. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 510-СГ від 11.03.2015 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду;

6. визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4674-СГ від 22.12.2015 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду;

7. визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 4673-СГ від 22.12.2015 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду;

8. визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 4671-СГ від 22.12.2015 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду;

9. визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4731-СГ від 23.12.2015 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду;

10. визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №270-СГ від 16.01.2016 Про надання в оренду земельної ділянки;

11. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321886000:03:000:0199, площею 55,5265 га, вартістю 1 382 736,13 грн;

12. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській областіта Мосєєвою Кристиною Павлівною, з кадастровим номером 6321882500:02:000:0203, площею 28,2394 га, вартістю 647 077,96 грн;

13. визнати недійсними договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2016 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:04:000:0208, площею 12,5712 га, вартістю 384 240,88 грн;

14. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2016 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321886000:03:000:0200, площею 15,8133 га, вартістю 407 952,35 грн;

15. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321886000:03:000:0198, площею 72,9166 га, вартістю 1 973 396,96 грн;

16. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:05:000:0078, площею 47,5876 га, вартістю 1 090 637,42 грн;

17. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:06:000:0097, площею 18,0149 га, вартістю 399 659,15 грн;

18. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:06:000:0096, площею 47,1218 га, вартістю 1 098 996,73 грн;

19. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:06:000:0095 площею 9,0093 га, вартістю 204 633,89 грн;

20. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:01:000:0264, площею 13,7969 га, вартістю 355 457,73 грн;

21. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:03:000:0036, площею 19,5209 га, вартістю 225 993,05 грн;

22. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:03:000:0035 площею 7,0000 га, вартістю 218 124,00 грн;

23. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321855100:08:000:0165 площею 26,1150 га, вартістю 348 814,50 грн;

24. визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321885000:04:000:0329, площею 7,1441 га вартістю 564 070,03 грн;

25. зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ Фруктове+ повернути у віддання держави в особі Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області земельні ділянки:

площею 55,5265 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0199;

площею 28,2394 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0203;

площею 12,5712 га, кадастровий номер 6321882500:04:000:0208;

площею 15,8133 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0200;

площею 72,9166 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0198;

площею 47,5876 га, кадастровий номер 6321882500:05:000:0078;

площею 18,0149 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0097;

площею 47,1218 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0096;

площею 9,0093 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0095;

площею 13,7969 га, кадастровий номер 6321882500:01:000:0264;

площею 19,5209 га, кадастровий номер 6321882500:03:000:0036;

площею 7,0000 га, кадастровий номер 6321882500:03:000:0035;

площею 26,1150 га, кадастровий номер 6321855100:08:000:0165;

площею 7,1441 га, кадастровий номер 6321885000:04:000:0329.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2023 року у справі №922/1378/22 у задоволенні вищезазначених вимог відмовлено.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі-Прокурор), не погодившись з означеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2023 року у справі №922/1378/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки та ухвалити в цій частини нове рішення, про задоволення позовних вимог.

Вважав, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального (ст.ст. 7, Закону України «Про фермерське господарство», ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України) та процесуального (ст.ст. 76-79, 86, 236 ГПК України) права, а також при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Зокрема, Прокурор зазначав, що Відповідач 2, звертаючись до Відповідача 1 з відповідними заявами про надання в оренду земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, умисно приховала інформацію щодо отримання нею інших земельних ділянок та створення нею фермерських господарств «Ягідка+» та «Фруктове» з метою отримання в користування земельних ділянок без проходження процедури земельних торгів.

Прокурор вважав, що вищевказані дії Відповідача 2 були спрямовані на розширення площі земель фермерських господарств, які вже існували на той час та засновником і керівником яких є ОСОБА_1 .

Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 24.04,2019 у справі № 525/1225/15-ц та постанови Верховного Суду від 14.11.2018 у справі М314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі №927/83/19 та від 25.03.2020 у справі №357/2418/15-ц, від 27.08.2020у справі №922/1948/19, вважав, що судом першої інстанції вищевказані доводи не враховано та відповідні докази не досліджено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 року, з поміж іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на означене судове рішення.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого він просив оспорюване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокурора без задоволення. Зокрема, посилався на те, що Відповідачу 2, як фізичній особі, на підставі наказів Головного управління Держземагенства було затверджено проекти землеустрою земельних ділянок та надано в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 380,3775 га, згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу без порушення чинного законодавства, яке діяло в часі, а також Закон України «Про фермерське господарство» не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок, тому підстави до скасування наказів та визнання договорів недійсними відсутні. Також зазначав, що Позивачем було пропущено строк для подання цієї позовної заяви в інтересах держави, тому просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності у вигляді відмови у позові, що передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Від Відповідача 1 також надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він вважав рішення суду першої інстанції законним та просив залишити його без змін. За змістом поданого відзиву зазначав, що Прокурором не доведено, що оспорювані накази та правочини суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки Відповідач 2 шляхом подання заяв до Головного управління щодо отримання в користування на умовах оренди земельних ділянок, реалізувала своє волевиявлення та намір отримати земельні ділянки в оренду, саме для ведення фермерського господарства, а за вимогами ч. 2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах, земельних торгах, земельні ділянки державної та комунальної власності саме для ведення фермерського господарства. Щодо визнання недійсними оскаржуваних договорів, то на думку Відповідача 1, Прокурор обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки рішення суду про визнання недійсним договорів не є підставою для скасування прав на нерухоме майно.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Представинк Відповідача-2 заперечив проти доводів апеляційної скарги Прокурора, рішення суду просив залишити без змін.

Інші представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, в тому числі, не приєдналися до участі в режимі відеоконференції, але були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Також судова колгеія бере до уваги, що Відповідач-2 є единим засновником та керівником Відповідача-3, отже саме Відповідач-2 є особою, що вирішує питання участі Відповідача-3 в судовому засідані апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- звернення Відповідача 2 до Відповідача 1 протягом 2015-2016 років із заявами про надання в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок

державної форми власності сільськогосподарського призначення, а саме:

площею 55,5265 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0199;

площею 28,2394 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0203;

площею 12,5712 га, кадастровий номер 6321882500:04:000:0208;

площею 15,8133 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0200;

площею 72,9166 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0198;

площею 47,5876 га, кадастровий номер 6321882500:05:000:0078;

площею 18,0149 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0097;

площею 47,1218 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0096;

площею 9,0093 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0095;

площею 13,7969 га, кадастровий номер 6321882500:01:000:0264;

площею 19,5209 га, кадастровий номер 6321882500:03:000:0036;

площею 7,0000 га, кадастровий номер 6321882500:03:000:0035;

площею 26,1150 га, кадастровий номер 6321855100:08:000:0165;

площею 7,1441 га, кадастровий номер 6321885000:04:000:0329, до яких додано проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та оригінали документів, на підставі яки використовується земельні ділянки та зазначено про невикористання свого права Відповідача 2 на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для введення фермерського господарства у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України;

затвердження наказами Відповідача 1, а саме: № 398-СГ від 23.02.2015, № 396-СГ від 23.02.2015, № 397-СГ від 23.02.2015 , №399-СГ від 23.02.2015, № 510-СГ від 11.03.2015, №4674-СГ від 22.12.2015, № 4673-СГ від 22.12.2015, № 4671-СГ від 22.12.2015, №4731-СГ від 23.12.2015, №270-СГ від 16.01.2016, № 398-СГ від 23.02.2015, №396-СГ від 23.02.2015, №397-СГ від 23.02.2015 та №399-СГ від 23.02.2015 документації із землеустрою на вказані земельні ділянки та надання їх Відповідачу 2 в оренду, із зазначенням про використання наданих земельних ділянок за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 95, 96, 103 Земельного кодексу України, Законів України «Про оренду землі», «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів (п. 3.3, п. 4.3. Наказів);

укладення на підставі зазначених наказів між Відповідачами 1 та 2 Договорів оренди зазначених земельних ділянок, строком на 49 років;

створення 24.06.2021 Відповідачем 2 Фермерського господарства «Фруктове+» (Відповідач 3 у справі);

- прийняття 25.06.2021 Відповідачем-2 рішення про передачу у користування новоствореному фермерському господарству «Фруктове+» земельних ділянок, в т.ч. і тих, які є предметом позову;

відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Відповідач 2 є засновником та керівником фермерського господарства «Ягідка+», яке створено 19.07.2012, та фермерського господарства «Фруктове», яке створено 04.11.2014.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Вищезазначений факт надання Відповідачем 1 у користування Відповідача 2 земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проходження процедури земельних торгів, на думку Прокурора, порушує вимоги ст. 134 ЗК України та позбавляє Державу можливості реалізувати право оренди вказаних земельних ділянок на більш вигідних умовах з урахуванням засад конкурентного ринку, чим підриває основи національної безпеки та її фінансової стабільності земельних ділянок без проходження процедури земельних торгів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Через відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, які Прокурор визначав як підставу до визнання недійсними договорів оренди землі, суд першої інстанції також дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, а також у задоволенні вимоги про повернення земельних ділянок.

Суд першої інстанції не застосував заявлені строки позовної давності, оскільки встановив відсутність порушень законодавства з боку відповідачів та відмовив у позові з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню, а вимоги апеляційної скарги - частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції перевірив повноваження Прокурора та дійшов висновку про наявність у останнього підстави для звернення до суду з відповідним позовом на захист порушених інтересів держави.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, суд першої інстанції з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, встановив, що задоволення таких вимог не призвело б до відновлення володіння відповідними земельними ділянками, а отже й не зумовлює правових наслідків, на які вони спрямовані.

В частині визнання недійсними договорів оренди суд зазначив, що оскільки прокурором недійсність оспорюваних правочинів обумовлена незаконністю та необхідністю скасування наказів ГУ Держземагентства у Харківській області та ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а суд за результатами розгляду справи дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування відповідних наказів, вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі задоволенню не підлягають.

Обґрунтовуючи відмову в задоволенні вимог в частині повернення земельних ділянок, суд першої інстанції послався на відмову у задоволенні вищенаведених позовних вимог, стверджував про відсутність порушень законодавства з боку Відповідачів та незастосування наслідків ст.34 Закону України "Про орнеду землі".

Судова колегія погоджується з висновками суду щодо наявності у Прокурора підстав до звернення до суду для захисту прав держави в особі Позивача, а також в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагентства у Харківській області та ГУ Держгеокадастру у Харківській області через те, що зазначений спосіб захисту не призводить до відновлення права, яке Прокурор вважає порушеним, - а саме-відновлення володіння земельними ділянками за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Метою захисту порушених прав держави в межах заявлених позовних вимог є повернення у володіння держави (територіальної громади) в особі відповідного компетентного органу спірних земельних ділянок, які Прокурор вважає такими, що вибули у незаконний спосіб.

За змістом матеріалів справи оспорювані земельні ділянки відносяться до земель комунальної власності Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» внесені зміни, зокрема, до норм Земельного Кодексу України, за змістом ст.12 якого розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру покладено обов`язки щодо передачі з 17.11.2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до ст. 117 Земельного кодексу України, відповідний акт приймання - передачі нерухомого майна від 17.11.2020 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та Дворічанською селищною радою.

Куп`янською окружною прокуратурою листами №60-1536вих-22 від 04.06.2021 та №60-734вих-22 від 09.02.2022 повідомлено Дворічанську селищну раду Куп`янського району Харківської області, як власника вказаних земельних ділянок, про виявлені порушення вимог земельного законодавства при передачі земельних ділянок в оренду Відповідачу-2 та запропоновано самостійно вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, в тому числі в судовому порядку.

Дворічанська селищна рада Куп`янського району Харківської області листами №04- 22/1354 від 09.06.2021 та №04-27/516 від 21.02.2022 повідомила Куп`янську окружну прокуратуру про те, що фактів порушення норм земельного законодавства при передачі в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок Відповідачу -2 не вбачає, заходи цивільно- правового характеру сільською радою не вживались та не планується.

Відсутність претензійно-позовної роботи з відповідачами у справі свідчить про нездійснення уповноваженими державними органами покладених на них законом обов`язку із захисту державних інтересів, отже висновок суду щодо наявності у Прокурора підстави для звернення до суду з відповідним позовом на захист порушених інтересів держави в особі в особі Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області є законним та обґрунтованим.

Підставою позовних вимог Прокурор зазначив порушення вимог ст.ст.123, 134 ЗК України (у відповідній редакції) при наданні в користування Відповідачу -1 спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проходження процедури земельних торгів, що грубо порушують права держави в особі відповідної територіальної громади, позбавляючи можливості реалізувати право оренди вказаних земельних ділянок на більш вигідних умовах з урахуванням засад конкурентного ринку, чим підриває основи національної безпеки та її фінансової стабільності.

Прокурор посилається на правову позицію ВС в постанові від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-4, що з системного аналізу положень статей 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» та статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України слідує, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Проте, Відповідач-2 є засновником та керівником ФГ «Ягідка», яке створено 19.07.2012, та ФГ «Фруктове», яке створено 04.11.2014, отже всупереч вимогам ст. ст. 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» вона отримала земельні ділянки загальною площею 380,3775 га для ведення фермерського господарства, які вже існували до прийняття наказів про передачу в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Також всупереч вимогам ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство», ст.123 ЗК України, Відповідач-1 не пересвідчився в дійсності волевиявлення Відповідача-2 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що Відповідач -2 в період з 20.02.2015 по 13.01.2016 неодноразово звертався до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявами про надання в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення, на підставі яких наказами Головного управління Держземагентства у Харківській області № 398-СГ від 23.02.2015, №396-СГ від 23.02.2015, №397-СГ від 23.02.2015 та №399-СГ від 23.02.2015, №510-СГ від 11.03.2015, №4674-СГ, №4673-СГ, №4671-СГ від 22.12.2015, №4731 -СГ від 23.12.2015, №270-СГ від 16.01.2016 затверджено документацію із землеустрою на земельні ділянки та надано Відповідачу-2 в оренду відповідні земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства в позаконкурентний спосіб.

Вищенаведені накази містили умови щодо необхідності використовувати земельних ділянок за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст. 96 Земельного кодексу України, Законів України «Про фермерське господарство», «Про оренду землі» та інших нормативно- правових актів.

У відповідних заявах Відповідач-2 зазначала про відсутність використання раніше свого права на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для введення фермерського господарства у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, а також не обґрунтувала розмірів земельних ділянок, необхідності отримання таких великих площ земельних ділянок, не зазначила самі перспективи діяльності фермерського господарства.

Також встановлено, що Відповідачем-2 при зверненні з заявами про надання в оренду земельних ділянок, не підтверджено наявності в неї необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Між Відповідачем-1 та Відповідачем -2 було укладено наступні договори оренди зазначених земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років, які вчасно та належним чином реєструвалися реєстраційною службою Дворічанського районного управління юстиції Харківської області:

-від 27.02.2015 на земельні ділянки : площею 55,5265 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер 6321886000:03:000:0199; площею 28,2394 га із кадастровим номером 6321882500:02:000:0203, площею 12,5712 га із кадастровим номером 63218825000:04:000:0208, які розташовані за межами населених пунктів Кутьківської сільської ради Дворічанського району, Харківської області; площею 15,8133 га із кадастровим номером 6321886000:03:000:0200, площею 72,9166 га із кадастровим номером 6321886000:03:000:0198, які розташовані за межами населених пунктів на території Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області;

- від 25.03.2015 на земельні ділянки площею 47,5876 га з кадастровим номером 6321882500:05:000:0078, площею 18,0149 га з кадастровим номером 6321882500:06:000:00097, площею 47,1218 га з кадастровим номером 6321882500:06:000:0096, площею 9,0093 га із кадастровим номером 6321882500:06:000:0095, що розташовані за межами населеного пункту на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області;

- від 28.12.2015 на земельні ділянки площею 13,7969 га із кадастровим номером 6321882500:01:000:0264, площею19,5209га з кадастровим номером 6321882500:03:000:0036, площею 7га з кадастровим номером 6321882500:03:000:0035, які розташовані за межами населеного пункту на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області;

-від 08.06.2016 на земельну ділянку площею 26,1150 га, з кадастровим номером 6321855100:08:000:0165, яка розташована за межами населених пунктів на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області.

- від 08.06.2016 на земельну ділянку площею 7,1441 га з кадастровим номером 6321885000:04:000:0329, яка розташована за межами населених пунктів Рідкодубівської сільської ради Дворічанського району Харківської області.

В подальшому, 24.06.2021 Відповідачем -2 створено Фермерське господарство «Фруктове+» (Відповідач-3), якому рішенням Відповідача-2 , як засновника, передано в користування 49 земельних ділянок загальною площею 1064,1691 га, в т.ч. і тих, які є предметом позову .

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, крім Земельного кодексу України, регулюються Законом України «Про фермерське господарство», який є спеціальним нормативно-правовим актом.

За змістом ст.8 наведеного Закону, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону, заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створенняфермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. (висновок ВП ВС від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18).

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем-1 (як ГУ Держземагентства у

Харківській області, так і ГУ Держгеокадастру у Харківській області) під час розгляду заяв Відповідача-2 не перевірено можливість самостійно нею та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, наявність техніки для обробітку землі, ресурсів для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, ресурси які вона може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також можливості проводити діяльність на наданих земельних ділянках взагалі , оскільки 14 спірних земельних ділянок загальною площею 380,3775 га розташовані не єдиним масивом, а на значній відстані одна від одної..

Отже Відповідач-1 не пересвідчився в дійсності волевиявлення Відповідача-2 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

Окрім цього, як передбачено ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство», після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що наказами ГУ Держземагентства у Харківській області М2158-СГ від 10.09.2014, №2182-СГ від 12.09.2014 , М2937-СГ від 05.11.2014 Відповідачу-2 раніше вже надавалися в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 94,1313 га, 163,0497га та 284,4772га відповідно, з кадастровими номерами: 6323782000:02:000:0356, 6323782000:03:000:0667, 323782000:02:000:0357, 6323782000:03:000:0669, 6323782000:04:000:0231,6321885000:02:000:0249, 6321885000:02:000:0251, 63321885000:02:000:0247, 6321886000:02:000:0287, 6321886000:02:000:0284, 63321886000:02:000:0283, 6321886000:02:000:0278, 6321886000:02:000:0288, 6321886000:02:000:0281, 6321882500:02:000:0198, 6321882500:01:000:0261, 321882500:01:000:0262, 6321882500:03:000:0031, 6321882500:04:000:0207, 6321882500:02:000:0199, 6321882500:03:000:0032, 6321882500:03:000:0033, 6321882500:03:000:0034, 6321882500:02:000:0200, 6321882500:02:000:0201 для ведення фермерського господарства.

На підставі зазначених наказів, між Відповідачами були укладені договори оренди зазначених земельних ділянок, строком на 49 років.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців Відповідач-2 є засновником та керівником фермерського господарства «Ягідка+», яке створено 19.07.2012, та фермерського господарства «Фруктове», яке створено 04.11.2014, тобто до прийняття наказів про передачу в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Отже, на момент отримання в оренду спірних земельних ділянок, Відповідач-2 вже використала право безкоштовного та позаконкурсного отримання земельних ділянок державної форми власності для ведення фермерського господарства.

Оскільки землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами (висновок ВП ВС від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

За таких обставин судова колегія вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про нерозповсюдження на спірні правовідносини норм земельного законодавства в редакції на момент їх виникнення та про начебто відсутність прямої заборони на отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарство повторно, тому погоджується з доводами Прокурора, що отримання в користування Відповідачем 2 спірних земельних ділянок для створення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить вищенаведеним правовим нормам ст.ст. 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» та ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України.

Досліджуючи відповідність обраного Прокурором предмету позову із ефективністю захисту порушеного права, судова колегія зазначає наступне.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Звертаючись до суду з позовом в межах даної справи на захист законних інтересів держави, Прокурор заявив вимогу про визнання незаконним та скасування наказів Відповідача-1, який також є державним органом, отже позов фактично пред`явлений державою (в особі Прокурора) до неї самої (в особі Відповідача-1).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (висновок ВП ВС в постанові від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18).

Крім того, навіть задоволення відповідних вимог ( за умови невідповідності таких наказів вимогам закону) не зумовить правових наслідків, на які вони спрямовані, оскільки це не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. (висновки ВП ВС у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).

За таких підстав судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в цій частині через обрання Прокурором не ефективного способу захисту.

Щодо вимог про визнання укладених між Відповідачами договорів оренди спірних ділянок недійсними, судова колегія зазначає наступне.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абзац перший частини першої, частина 2 статті 116 ЗК України).

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу (частина 2 статті 127 ЗК України у редакції, чинній на час укладення спірного Договору).

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті (частина перша статті 134 ЗК України у вказаній редакції).

Згідно з частинами 1 і 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 по справі № 525/1225/15-ц констатувала, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Враховуючи, що Відповідач-2 протягом 2014 року вже отримувала земельні ділянки для створення фермерського господарства, її повторне звернення в 2015 році до Відповідача-1 із заявами про надання спірних земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам.

Оскільки судовою колегією встановлено зловживання Відповідача-2 пільговими умовами (позаконкурентним отриманням земельних ділянок), а також обставини не перешкоджання Відповідачем-1 такому зловживанню, то договори оренди, що укладені за наслідками таких діянь, є спрямованими на незаконне (без дотримання конкурентних засад) заволодіння земельними ділянками державної (комунальної) власності.

Отже спірні договори оренди від 27.02.2015 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6321886000:03:000:0199, 6321882500:02:000:0203, 63218825000:04:000:0208, 6321886000:03:000:0200, 6321886000:03:000:0198; від 25.03.2015 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6321882500:05:000:0078, 6321882500:06:000:00097, 6321882500:06:000:0096; від 28.12.2015 на земельні ділянки із кадастровими номерами 6321882500:01:000:0264, 6321882500:03:000:0036, 6321882500:03:000:0035; від 08.06.2016 на земельну ділянку з кадастровим номером 6321855100:08:000:0165; від 08.06.2016 на земельну ділянку з кадастровим номером 6321885000:04:000:0329 , що укладені між

Відповідачами без дотримання конкурентних засад є такими, що спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності, а отже відповідно до ч.ч.1,2 ст. 228 ЦК України є нікчемними (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Відповідно до висновків ВП ВС в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц , від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 , якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки ВП ВС в постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

За таких підстав судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди на спірні земельні ділянки, але за мотивами, викладеними в даній постанові, через що мотивувальна частині рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, оскільки висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушень вимог діючого законодавства з боку Відповідачів при укладенні спірних договорів є помилковими.

Щодо позовних вимог про повернення витребування спірних земельних ділянок, судова колегія зазначає наступне.

У разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Матеріалами справи встановлено, що спірні земельні ділянки передані Відповідачу-3 за рішенням Відповідача-2, що є його єдиним засновником.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

Нормами зазначеного Закону запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

При цьому в постанові ВП Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 вказано, що укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.

За висновками ВП ВС (постанова 20.06.2023 року у справі № 633/408/18 ) втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).

Той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади).

За змістом вимог ст.ст. 387, 388, 1212 ЦК України, предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна (ВП ВС постанова 20.06.2023 року у справі № 633/408/18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника ( постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 , від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

Також в постановах від 14.11. 2018 року у справі № 183/1617/16, від 20.06.2023 року у справі № 633/408/18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Отже, виходячи з обґрунтування та мотивів заявленого Прокурором позову в частині зобов`язання Відповідачів повернути у відання держави спірних земельних ділянок, слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з їх володіння на користь власника - територіальної громади.

Разом з тим, перевіряючи доводи Відповідачів щодо пропуску строку позовної давності, судова колегія вважає їх безпідставними з наступних підстав.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу.

З матеріалів справи вбачається, що Прокурор, звертаючись з даним позовом, обґрунтував свою обізнаність з відповідним порушенням земельного законодавства в 2019 році, після опрацювання листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.02.2019 No10-20-14-1701/0/19-19 та доданих до нього документів, що мало наслідком заявлення 30.05.2019 до господарського суду Харківської області відповідного позову, який ухвалою господарського суду Харківської області від 09.07.2019 залишено без розгляду.

В свою чергу, Позивачу в межах даної справи - Дворічанській селищній раді Куп`янського району Харківської області про таке порушення стало відомо з листа Куп`янської прокуратури від 04.06.2021 року.

Разом з тим, оскільки право держави на володіння спірних земельних ділянок було порушено в момент їх вибуття у володіння Відповідачів-2, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Оскільки Позивач в даній справі міг дізнатися про порушене право тільки з моменту передання відповідних земельних ділянок в 2020 році, то з урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, строк позовної давності не є порушеним.

Перевіряючи дотримання принципу мирного володіння майном в світлі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), судова колегія зауважує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Разом з тим, критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Оскільки судовою колегією констатовано незаконність передачі спірних земельних ділянок в користування Відповідача-2, (а потім й Відповідача-3) із подальшою реєстрацією такого права, то втручання у їх право на мирне володіння цим майном ґрунтується на законі, а легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом.

З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах як Відповідача1, так й Відповідача-2 (що є засновником та керівником Відповідача-3), втручання у право останнього на мирне володіння спірними земельними ділянками та їх повернення у володіння власника є пропорційними зазначеній легітимній меті.

Враховуючи встановлені обставини справи, таке втручання не становитимуть для Відповідачів надмірного тягаря.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції свій висновок мотивував відсутністю порушень в діях Відповідачів при наданні в користування на умовах оренди спірних земельних ділянок на довгий строк, проте такий висновок суду першої інстанції спростований обставинами справи та нормами діючого законодавства, у зв`язку з чим рішення суду щодо відмови в задоволенні позову Прокурора про повернення земельних ділянок підлягає скасуванню через неправільне застосування норм матеріального права, в цій частині слід прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, витребувати у Фермерського господарства «Фруктове+» у віддання Держави в особі Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області спірні земельні ділянки, а саме: площею 55,5265 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0199; площею 28,2394 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0203; площею 12,5712 га, кадастровий номер 6321882500:04:000:0208; площею 15,8133 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0200; площею 72,9166 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0198; площею 47,5876 га, кадастровий номер 6321882500:05:000:0078; площею 18,0149 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0097; площею 47,1218 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0096; площею 9,0093 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0095; площею 13,7969 га, кадастровий номер 6321882500:01:000:0264; площею 19,5209 га, кадастровий номер 6321882500:03:000:0036; площею 7,0000 га, кадастровий номер 6321882500:03:000:0035; площею 26,1150 га, кадастровий номер 6321855100:08:000:0165; площею 7,1441 га, кадастровий номер 6321885000:04:000:0329.

За таких обставин рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2023 року у справі №922/1378/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними спірних договорів оренди земельної ділянки, укладених між Відповідачем 1 та 2 підлягає зміні в мотивувальній частини рішення, з викладенням її в редакції цієї постанови, а в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо повернення спірних земельних ділянок, а також розподілу судових витрат, рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про витребування у Фермерського господарства «Фруктове+» у віддання Держави в особі Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області спірних земельних ділянок.

В іншій частині рішення господарського суду слід залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України розподіл судових витрат у справі слід проводити пропорційно задоволеним позовним вимогам, проте, з урахуванням недобросовісності дій, що призвели до виникнення спору, судові витрати у справі в суді першої та апеляційної інстанції слід покласти на Відповідачів в рівних частинах.

Крім того, судова колгеія зауважує, що оскільки судом першої інстанції невірно визначена сума судового збору, що підлягає сплаті за кожну із заявлених немайнових позовних вимог, відповідна різниця підлягає стягенню в дохід Державного бюджету з Відповідачів в рівних частинах.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2023 року у справі №922/1378/22 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2023 року у справі №922/1378/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними:

Договору оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321886000:03:000:0199, площею 55,5265 га, вартістю 1 382 736,13 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській областіта Мосєєвою Кристиною Павлівною, з кадастровим номером 6321882500:02:000:0203, площею 28,2394 га, вартістю 647 077,96 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2016 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:04:000:0208, площею 12,5712 га, вартістю 384 240,88 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321886000:03:000:0200, площею 15,8133 га, вартістю 407 952,35 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321886000:03:000:0198, площею 72,9166 га, вартістю 1 973 396,96 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:05:000:0078, площею 47,5876 га, вартістю 1 090 637,42 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:06:000:0097, площею 18,0149 га, вартістю 399 659,15 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:06:000:0096, площею 47,1218 га, вартістю 1 098 996,73 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:06:000:0095 площею 9,0093 га, вартістю 204 633,89 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 28.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:01:000:0264, площею 13,7969 га, вартістю 355 457,73 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 28.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:03:000:0036, площею 19,5209 га, вартістю 225 993,05 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 28.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321882500:03:000:0035 площею 7,0000 га, вартістю 218 124,00 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 08.06.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321855100:08:000:0165 площею 26,1150 га, вартістю 348 814,50 грн;

Договору оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , з кадастровим номером 6321885000:04:000:0329, площею 7,1441 га вартістю 564 070,03 грн;

змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2023 року у справі №922/1378/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 Харківська область, Куп`янський район, с. Ягідне та Фермерського господарства "Фруктове+" м.Полтава повернути у віддання Держави в особі Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області спірні земельні ділянки скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким витребувати у Фермерського господарства «Фруктове+» у віддання Держави в особі Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області земельні ділянки:

площею 55,5265 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0199;

площею 28,2394 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0203;

площею 12,5712 га, кадастровий номер 6321882500:04:000:0208;

площею 15,8133 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0200;

площею 72,9166 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0198;

площею 47,5876 га, кадастровий номер 6321882500:05:000:0078;

площею 18,0149 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0097;

площею 47,1218 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0096;

площею 9,0093 га, кадастровий номер 6321882500:06:000:0095;

площею 13,7969 га, кадастровий номер 6321882500:01:000:0264;

площею 19,5209 га, кадастровий номер 6321882500:03:000:0036;

площею 7,0000 га, кадастровий номер 6321882500:03:000:0035;

площею 26,1150 га, кадастровий номер 6321855100:08:000:0165;

площею 7,1441 га, кадастровий номер 6321885000:04:000:0329.

Судові витрати, понесені в суді першої інстанції, віднести на Відповідачів.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області м. Харків ЄДРПОУ 39792822 на користь Харківської обласної прокуратури код ЄДРПОУ 02910108 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 20 675,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Харківської обласної прокуратури код ЄДРПОУ 02910108 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 20 675,00грн.

Стягнути Фермерського господарства "Фруктове+" код ЄДРПОУ 44268763 на користь Харківської обласної прокуратури код ЄДРПОУ 02910108 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 20 675,00грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області м. Харків ЄДРПОУ 39792822 на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 10 751,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 10 751,00грн.

Стягнути Фермерського господарства "Фруктове+" код ЄДРПОУ 44268763 на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 10 751,00грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2023 року у справі №922/1378/22 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Відповідачів.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області м. Харків ЄДРПОУ 39792822 на користь Харківської обласної прокуратури код ЄДРПОУ 02910108 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 34 734,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Харківської обласної прокуратури код ЄДРПОУ 02910108 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 34 734,00грн.

Стягнути Фермерського господарства "Фруктове+" код ЄДРПОУ 44268763 на користь Харківської обласної прокуратури код ЄДРПОУ 02910108 судовий збір за за подання апеляційної скарги у розмірі 34 734,00грн.

Зобов`язати господарський суд Харківської області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 06.10.2023

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков