Постанова

від 06.10.2023 по справі 754/5478/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/5478/22 Головуючий у І інстанції Гринчак О.І.

Провадження №22-ц/824/8448/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Обслуговуючий кооператив ««Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» (далі - ОК «ЖБК «Суднобудівник-21») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК«Суднобудівник-21» заборгованість за спожиті житлові послуги в сумі 7 910,71 грн; втрати від інфляції в сумі 2 498,24 гривні, 3 % річних в сумі 501,29 грн, а всього 10 910,24 грн; стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОК «ЖБК «Суднобудівник-21» заборгованість за спожиті житлові послуги в сумі 7 910,71 грн; втрати від інфляції в сумі 2 498,24 грн, 3 % річних в сумі 501,29 грн, а всього 10 910,24 гр.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ОК «ЖБК «Суднобудівник-21» відповідно до власного статуту, здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 . Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2 . Відповідачі зареєстровані і проживають у вказаній квартирі. Оплату за спожиті житлові послуги вносять несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.06.2022 становить 15 821,42 грн. Зазначена заборгованість виникла з лютого 2017 року. Оскільки на неодноразові звернення позивача з вимогою погасити суму заборгованості за спожиті послуги відповідачі належним чином не реагують, позивач змушений звернутись до суду із даним позовом. Позивач також здійснив нарахування інфляційних втрат в розмірі 4 996,48 грн та 3% річних в розмірі 1 002,57 грн. Зважаючи на те, що квартира АДРЕСА_2 належить відповідачам в рівних долях, позивач вважає, що з кожного підлягає стягненню по 1/2 суми заборгованості.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК «Суднобудівник-21» заборгованість за спожиті житлові послуги в розмірі 7 761,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 498,24 грн, 3 % річних у розмірі 500,65 грн та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 223,47 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОК «ЖБК«Суднобудівник-21» заборгованість за спожиті житлові послуги в розмірі 7 761,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 498,24 грн, 3 % річних у розмірі 500,65 грн та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 223,47 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги наголошують, що неправомірна зміна позивачем своєї назви є незрозумілою та може свідчити лише про намагання отримати статус юридичної особи, яка має право надавати послуги стороннім суб`єктам правовідносин, тобто, у розумінні позивача, називатись «обслуговуючим» кооперативом, але така назва та діяльність позивача, на думку апелянтів, не відповідає його Статуту, приєднаному до матеріалів справи. Вказують, що ЖБК «Суднобудівник-21» фактично станом на 10.07.2017 мав згідно даними ЄДРСР 115 фізичних осіб-членів кооперативу, що складало лише 59,5%. Станом, зокрема, на 01 січня 2020 року - залишилось 93 члени кооперативу. Посилаючись на положення Статуту ЖБК «Суднобудівник-21», суд дійшов помилкового висновку про те, що дія вказаного Статуту позивача розповсюджується на відповідачів, співвласників будинку, які не є членами кооперативу. Вважають, що в силу цього статуту у них не виник обов`язок перед позивачем зі сплати вартості отриманих житлових послуг. Суд безпідставно надав статусу споживачів житлової послуги, яким за Законом «Про житлово - комунальні послуги» вони не є, оскільки зі споживачем має працювати виконавець послуги, яким не є позивач, та зі споживачем узгоджують ціну послуги, а з ними ніхто її не узгоджував, споживач вибирає виконавця послуги проте, вони не обирали позивача виконавцем послуги. Також зазначають, що положення Статуту ЖБК «Суднобудівник-21» в частині повноважності рішень загальних зборів щодо управління будинком є нікчемними, і позивач не мав права без співвласників будинку - не членів кооперативу, тобто самовільно, визначитись з виконавцем послуги з утримання будинку та прибудинкової території, ухвалювати рішення членів кооперативу з питань, пов`язаних з управлінням будинком та прибудинковою територією, встановлення та отримання плати за таку послугу та, відповідно, вимагати від відповідачів сплати коштів за послуги, які відповідачі не замовляли. У визначенні порядку утримання будинку та вартості цього утримання відповідачі участі не брали. Позивачем не було проведено загальні збори співвласників будинку з питання визначення управителя будинку, його повноважень, умов договору на виконання ним функцій управителя, зокрема, вартості таких послуг, матеріали справи не містять такого протоколу загальних зборів співвласників будинку. Зазначають, що до правовідносин між позивачем та відповідачами має бути застосована лише одна норма - абз. 5 п. 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Вважають, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту права, а застосувати ефективний спосіб захисту, що передбачений законом, а саме: про відшкодування фактично понесених витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

У відзиві на апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Суднобудівник - 21» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Посилання на зміну назви не звільняє від обов`язку з оплати спожитих послуг. Посилання лише на кількість членів кооперативу, а також на ту обставину, що певні особи нібито припинили своє членство, відповідачі не надають жодних доказів і не спростовують при цьому факту належності їм на праві власності квартири. Крім того, не заперечують та не спростовують той факт, що обслуговування будинку здійснюється ОК «ЖБК «Суднобудівник - 21». Намагаючись уникнути обов`язку з оплати спожитих послуг, апелянти посилаються на те, що позивач самоуправно надає послуги, які вони не замовляли та безпідставно примушує до їх оплати. Такі доводи апелянти обґрунтовують тим, що вони як співвласники умисно усунуті від управління будинком. Проте такі доводи не заслуговують уваги та не спростовують висновків суду. Відповідачі як власники квартири і співвласники багатоквартирного будинку, здійснюючи покладений на них законом обов`язок з утримання майна не ініціювали і не провели збори співвласників будинку для обрання управителя, не оскаржили рішення загальних зборів кооперативу про встановлення розміру витрат на утримання будинку, натомість користуються житловими послугами, оплаченими за рахунок добросовісних власників. Вказує, що у 2017 році в будинку було створене ОСББ «Оберіг 63-Б». Але з 04.08.2021 воно ліквідовано за рішенням самих же співвласників будинку, оскільки зазначене ОСББ так і не приступило до надання житлових послуг. Ліквідовуючи ОСББ, співвласниками будинку в особі Правлінь ОСББ та ЖБК було ухвалено рішення про перерахування коштів, сплачених співвласниками на рахунок ОСББ - на користь кооперативу та зарахування їх в рахунок спожитих співвласниками житлових послуг. Звертає увагу, що відповідачі такі рішення Правлінь ОСББ та ЖБК не оскаржували, а отже визнають за собою обов`язок з оплати спожитих послуг. Незгода апелянтів із вартістю та кількістю спожитих ними послуг, відмова від реалізації власного права на участь в управлінні багатоквартирним будинком шляхом самостійного скликання та проведення зборів співвласників, не оскарження ними будь - яких рішень, які ніби то порушують їх права та законні інтереси, не є підставою для звільнення від обов`язку з утримання належного їм майна та оплати спожитих послуг. Вказує, що посилання відповідачів на нікчемність окремих положень статуту позивача може вважатись обґрунтованим лише з 10 жовтня 2022 року - дати набрання чинності змінами до положень статті 384 ЦК України.

Також посилається, що наразі у чинному законодавстві України відсутня методика розрахунку фактично понесених витрат на утримання будинку та прибудинкової території для окремо взятого співвласника багатоквартирного будинку. Для обліку таких витрат відповідачами мав би надаватись щомісячний звіт про кількість використаної саме ними електроенергії для освітлення місць загального користування, кількість та тривалість користування ліфтами, обсяг вивезеного сміття, тощо, що об`єктивно не є можливим. Кошторис витрат на утримання будинку і прибудинкової території складений з урахуванням середньомісячного споживання усіма співвласниками будинку житлових послуг: вартості обслуговування комунікацій будинку, ліфтів, поточних ремонтних робіт, електроенергії тощо. 3 урахуванням таких витрат визначено вартість утримання 1 кв.м. загальної площі належних співвласникам квартир, що і дозволяє відшкодовувати фактично понесені витрати на утримання будинку та прибудинкової території. Тобто виставлені відповідачам рахунки цілком відповідають фактичним витратам Позивача на утримання будинку. При цьому позивач вважав за потрібне звернути увагу на те, що відповідачі не звертались до позивача із заявами про неотримання ними будь-яких послуг, незгоду з їх якістю або кількістю, необхідність проведення перерахунку.

Вказує, що безпідставним є посилання апелянтів на те, що судом відмовлено у задоволенні нібито аналогічного позову до іншого співвласника, а також про скасування судових наказів, виданих за заявами позивача.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, випискою з ЄДРЮОФОПГФ Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21», ідентифікаційний код юридичної особи 23493229, зареєстровано 13.06.1991.

З 30.03.2017 Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» здійснює утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з ст. 1 розділу І статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21», затвердженого загальними зборами членів ЖБК «Суднобудівник-21» (протокол № 2/17 від 05 березня 2017 року), даний кооператив організовано з метою забезпечення житлом членів кооперативу і їхніх сімей шляхом будівництва багатоповерхового будинку, квартири за кошти членів кооперативу, а також для наступного управління та експлуатації цього будинку.

Відповідно до ст. 10 розділу І статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» дія статуту ЖБК, рішень загальних зборів та зборів уповноважених членів ЖБК, а також правління ЖБК поширюється на всіх членів ЖБК та інших власників (співвласників) житлових/нежитлових приміщень у будинку ЖБК.

Статтею 2 розділу ІІІ статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» визначено, що житлово-будівельний кооператив здійснює утримання, експлуатацію та ремонт належного йому житлового фонду і прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу.

Статтею 1 розділу V статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» встановлено, що житлово-будівельний кооператив зобов`язаний своєчасно здійснювати ремонт житлового будинку, забезпечити безперебійну роботу інженерного обладнання будинку та житлових приміщень, належним чином утримувати під`їзди та нежитлові приміщення (підвал, технічний поверх, ліфтову шахту, кліткові сходи, електрощитову), інші місця загального користування будинку та прибудинкову територію.

Згідно із ст. 11 розділу V статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» житлово-будівельний кооператив зобов`язаний забезпечувати своєчасне надходження платежів від власників/співвласників квартир у будинку ЖБК за утримання будинку та прибудинкової території, комунальні та інші послуги.

Відповідно до ст. 1 розділу VI статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» встановлено, що кошти житлово-будівельного кооперативу складаються з: пайових внесків, внесків на проведення капітального та вибірково-капітального ремонтів житлового будинку, внесків на експлуатацію житлового будинку та утримання прибудинкової території і штату кооперативу, цільових надходжень коштів з бюджетів будь-якого рівня та благодійних фондів, інших надходжень.

Відповідно до ст. 3 розділу VI статуту Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-21» члени житлово-будівельного кооперативу зобов`язанні своєчасно вносити платежі на покриття витрат кооперативу з експлуатації, капітального, поточного ремонту житлового будівельного та утримання прибудинкової території, внески до спеціальних фондів та плату за комунальні послуги.

У 2017 році було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оберіг-63б». Згідно з протоколом засідання правління ОСББ «Оберіг-63б» від 22.09.2020 вирішено перерахувати кошти з рахунку ОСББ «Оберіг-63б» на рахунок ЖБК «Суднобудівник-21» у розмірі 300 000 грн. для обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки ОСББ «Оберіг-63б» не обслуговує будинок у зв`язку з відсутністю договорів з надавачами житлово-комунальних послуг та згідно з договором № 1 від 21 вересня, укладеним між ЖБК «Суднобудівник-21» та ОСББ «Оберіг-63б».

04.08.2021 припинено юридичну особу - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оберіг-63б».

Відповідно до протоколу засідання Правління ЖБК «Суднобудівник-21» № 5/20 від 29.09.2020 ухвалено провести взаєморозрахунки між ЖБК «Суднобудівник-21» та ОСББ «Оберіг-63б» з 01.11.2020 та донарахувати різницю між кошторисами ЖБК «Суднобудівник-21» та ОСББ «Оберіг - 63» за 2017-2020 роки.

Також у вказаному протоколі зафіксовано, що в 2017 році Зборами затверджено тариф на надання житлово-комунальних послуг в ЖБК «Суднобудівник-21» 4,34 грн. за 1 кв.м. для 2-16 поверхів і 3,90 грн. за 1 кв.м. для 1-го поверху (протокол 2/17 від 05.03.2017); в 2018 році Зборами затверджено тариф на надання житлово-комунальних послуг в ЖБК «Суднобудівник-21» 5,98 грн. за 1 кв.м. для 2-16 поверхів і 5,05 грн. за 1 кв.м. для 1-го поверху (протокол 1/18 від 11.05.2018).

Згідно з додатком № 5 до протоколу № 3/21 Загальних зборів ЖБК «Суднобудівник-21», проведених 18 жовтня 2021 року, затверджено кошторис 2021-2022, та внески на утримання будинків становлять 7,62 грн. за 1 кв.м. для 1-го поверху та 8,28 грн. за 1 кв.м. для 2-16 поверхів.

Відповідно до копії договору № 1640057 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01 січня 1999 року; договору № 210/1198-03 на співпрацю виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) з Балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого постачання (питної) холодної води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньо будинкових мереж) від 11 червня 2015 року; договору № 0843 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів від 01 липня 2017 року та акти звірки взаємних розрахунків за 2017-2022 роки; договору на постачання електричної енергії № 3515221 від 12 січня 2005 року та акт звірки взаєморозрахунків за 2019-2022 роки; договору № 4019 на вивезення твердих побутових відходів від 01 травня 2017 року та акти звіряння розрахунків за 2017-2022 роки; договору № 134/20/КП про надання комплексних послу від 01 січня 2021 року та акти звірки за 2021-2022 роки.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за № 062/14-10596 (И-2017) від 04 вересня 2017 року. Зазначена квартира належить їм на праві власності в рівних частинах. Вказана обставина відповідачами не заперечується.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконують зобов`язань по оплаті наданих житлово-комунальних послуг. Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачі не надали, як і не надали доказів щодо належного виконання грошових зобов`язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статей 64, 66, 67, 162 ЖК України, власники квартир, наймачі повинні своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги відповідно до умов договору з організацією, яка обслуговує будинок, а також приймати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.

Відповідно до положень пункту 5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введений в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту «б» підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Звертаючись до суду позивач посилався на те, що відповідачі оплату за спожиті у квартирі АДРЕСА_2 житлові послуги вносять несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Посилання апелянтів про те, що вони не є членами кооперативу, а тому відсутні правові підстава для стягнення з них заборгованості, спростовуються доказами періодичної сплати відповідачами житлово-комунальних послуг, що фактично свідчить про визнання відповідачами факту отримання ними таких послуг та наявність боргу.

Станом на 01 червня 2022 року за відповідачами рахується заборгованість у розмірі 15 821,42 грн.

Зазначена заборгованість виникла з лютого 2017 року, на доказ чого позивачем було надано копію оборотно-сальдової відомості щодо квартири АДРЕСА_2 за 2017-2022 роки.

На неодноразові звернення щодо сплати заборгованості відповідачі не реагують.

Згідно з вимогами ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послу сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлено статтею 11 Цивільного Кодексу України, де зокрема в пункті 3 зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Норми цивільного права поширюються на всі види зобов`язальних відносин.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на час звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідачами не погашена.

Відповідно до наданого суду позивачем розрахунку у зв`язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг відповідачам нараховано 3 % річних у розмірі 1 001,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 996,48 грн.

Відповідачами не надано до суду доказів, як на підтвердження факту неотримання ними таких послуг, так і на спростування розрахунку заборгованості, щодо розміру заборгованості наданого позивачем не надано свого контррозрахунку або доказів сплати послуг за житлово комунальні послуги.

Отже враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОК «ЖБК «Суднобудівник-21».

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, викладених у ст. 369 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 06.10.2023 року.

Суддя-доповідач: Д.О. Таргоній

Судді С.А. Голуб

Т.О. Писана