Постанова

від 09.10.2023 по справі 380/9981/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 рокуСправа № 380/9981/22 пров. № А/857/6349/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Затолочного В.С., Курильця А.Р.,

при секретарі судового засідання Юрченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Громадська організація «Народна дія Львів»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КНЯЖИЙ ХОЛЛ» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року(суддя Костецький Н.В., м.Львів, повний текст складено 20 березня 2023 року), -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (далі Інспекція) в якому просила:

визнати протиправними дії (бездіяльність) Інспекції з надання Товариству з обмеженою відповідальністю «КНЯЖИЙ ХОЛЛ» (далі ТОВ) сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 29.10.2021 №ЛВ122211028145 (далі Сертифікат), протиправним та скасувати цей Сертифікат по об`єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 » (далі Об`єкт будівництва);

зобов`язати відповідача внести відомості про скасування Сертифіката до єдиного реєстру документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначеного документа.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року провадження у справі № 380/9981/22 закрито. Роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржила позивач, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить таку скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В доводах апеляційної скарги вказує, що предметом спору є Сертифікат. Позивачка звернулась до суду як член територіальної громади міста Львова, від імені якого і в інтересах якого має діяти передусім виконавчий комітет Львівської міської ради (далі Міська рада) та Інспекція. І у випадку прийняття, уповноваженим та те органом рішення, яке стосується прав і свобод всієї територіальної громади ОСОБА_1 має право оскаржити його з метою поновлення своїх публічних прав. Вважає, що спір стосується правомірності дій саме органу місцевого самоврядування і його виконавчого комітету, а тому стосується виключно публічно-правових правовідносин. Також зазначає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а частині прийняття клопотання про закриття провадження у справі до розгляду, подання доказів, розгляд заперечень, клопотань, заяв.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

ТОВ у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та представників учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст та предмет спірних правовідносин, вимога про скасування Сертифіката, після реєстрації права власності, зокрема, на підставі оспорюваного Сертифікату, є похідною та може бути розглянута при вирішенні цивільним судом питання щодо законності реєстрації права власності на об`єкти нерухомості за третіми особами. Вирішення судом позовних вимог щодо скасування Сертифіката, по суті призведе до вирішення питання про правомірність набуття у власність третіми особами нерухомого майна. Позивач не є суб`єктом спірних правовідносин у сфері містобудування, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, щодо позивача владні управлінські функції не здійснював і рішень не приймав, реєстрація спірного Сертифікату здійснювалась не за заявою позивача і безпосередньо не впливала на виникнення у неї прав та обов`язків...

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом апеляційної інстанції, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.11.2020, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0598 га (кадастровий номер 4610136300:02:001:0017) та житлового будинку загальною площею 174,9 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Між ТОВ та ОСОБА_2 укладено договір сервітуту від 10.12.2022, яке надає право використовувати спільну земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:02:001:0017, площею 0,0598 га, що розташована за адресою Кооперативна 8 та межує із земельною ділянкою, де здійснювалось будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (зараз АДРЕСА_3 ).

Розпорядженням голови Залізничної районної адміністрації Міської ради від 10.11.2021 №568 «Про присвоєння поштової адреси Львівська область, Львівський район, Львівська територіальна громада, АДРЕСА_3 багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, побудованому ТОВ багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом під літ. «А-5» загальною площею 4146,1 м2, житловою площею 857,9 м2, побудованому ТОВ на земельній ділянці (кадастровий номер земельної ділянки 4610136300:02:001:0023), присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 .

Рішенням Виконавчого комітету Міської ради від 02.08.2019 №732 затверджено містобудівні умови та обмеження на будівництво ТОВ Об`єкта будівництва, на земельній ділянці площею 0,0914 га (кадастровий номер земельної ділянки 4610136300:02:001:0023).

Згідно пункту 13 акту готовності об`єкта до експлуатації від 28.10.2021 Об`єкта будівництва, документом, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою кадастровий номер 4610136300:02:001:0023 - договір оренди землі З-4162 від 27.05.2019.

Відповідно до долучених представником ТОВ інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №№325649904, 325649028, 325649430, 325649541, 325649163, 325648694, 325649264 від 14.03.2023, судом встановлено, що:

власником паркомісця загальною площею 14,9 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу;

власником квартири АДРЕСА_5 , є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу;

власником паркомісця загальною площею 15,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , гараж НОМЕР_1 , є ТОВ.

власником квартири АДРЕСА_6 , є ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу;

власником квартири АДРЕСА_7 , є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу;

власником паркомісця загальною площею 15,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , є ТОВ;

власником паркомісця загальною площею 15,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , гараж НОМЕР_2 , є ТОВ;

власником квартири АДРЕСА_9 , є ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу;

власником квартири АДРЕСА_10 , є ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу;

власником паркомісця загальною площею 16,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , є ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу;

власником паркомісця загальною площею 21,1 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , є ТОВ;

власником квартири АДРЕСА_13 , є ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу;

власником паркомісця загальною площею 15,8 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 , є ТОВ;

власником квартири АДРЕСА_15 , є ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу.

Враховуючи наведене, зазначені вище інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (документи, що свідчать про реєстрацію права власності) видані, зокрема, на підставі оскаржуваного позивачем Сертифікату.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами частини другої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною третьою статті 9 КАС передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.

Суд першої інстанції, вказав, позивач не є суб`єктом спірних правовідносин у сфері містобудування, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, щодо позивача владні управлінські функції не здійснював і рішень не приймав, реєстрація спірного Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснювалась не за заявою позивача і безпосередньо не впливала на виникнення у неї прав та обов`язків.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що спірний Сертифікат, прийнятий з порушенням вимог пам`яткоохоронного законодавства. зокрема, Закону України «Про охорону культурної спадщини», формує загрозу подальшого пошкодження або і знищення культурної цінності об`єктів, довколишніх будинків пам`яток архітектури, універсальної цінності об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів ансамбль історичного центру» та його буферної зони. Земельна ділянка, на якій збудовано Об`єкт будівництва, є невід`ємною складовою охоронної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів ансамбль історичного центру» і розташована в історичному ареалі міста Львова та в охоронній зоні пам`яток архітектури, історії і культури, тому відноситься до земель історико-культурного призначення.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначено «Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 750 (далі Порядок №461; в редакції, чинній на час видачі спірного Сертифікату).

Пунктом 3 Порядку №461 передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

За змістом пунктів 23-25 Порядку №461 сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації та документ або інформація (реквізити платежу) про внесення плати.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил на основі чек-листа за результатами виїзного огляду об`єкта будівництва на місцевості з фотофіксацією об`єкта під час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, який виготовляється з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Під час такого огляду посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю з`ясовує наявність виконавчої документації в обсязі, передбаченому державними будівельними нормами, та матеріалів технічної інвентаризації згідно з чек-листом за результатами виїзного огляду об`єкта будівництва на місцевості з фотофіксацією об`єкта під час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також здійснює фото- та відеофіксацію.

За результатами розгляду документів, поданих для прийняття в експлуатацію об`єкта та видачі сертифіката, складається довідка, яка виготовляється з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон №3038-VI) передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Інспекція є виконавчим органом Міської ради, до повноважень, якої зокрема входить надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівельних об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах Львівської міської територіальної громади.

Конституційний Суд України у справі № 7-рп/2009 (рішення від 16 квітня 2009) дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Отже, органи місцевого самоврядування у спірних (конкретних) правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Таким чином, спір у цій справі є адміністративно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому апеляційний суд не погоджується із твердженням, висловленим в оскаржуваній ухвалі про те, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, оскільки правовідносини, які склались між учасниками цієї справи стосуються захисту права особи на захист культурної спадщини та наявністю суспільного, а не майнового інтересу.

Позивачка у цій справі має право на звернення до адміністративного суду в порядку передбаченому КАС із означеним позовом, оскільки звернулася за захистом своїх прав та інтересів, що стосуються охорони культурної спадщини і такий захист перебуває у сфері контролю саме адміністративних судів.

Також, апеляційний суд вважає за необхідне в межах вказаного спору зацитувати позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1741/21, що викладена у постанові від 2 серпня 2023 року, щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, де вказано, що:

«Піщанська сільська рада Золотоніського району Черкаської області у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері освіти на виконання повноважень засновника освітнього закладу, тому справа підсудна адміністративному суду.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) територіальна громада жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 280/97-ВР первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який із членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 серпня 2020 року у справі № 187/687/16-а (2-а/0187/7/16), адміністративне провадження № К/9901/13855/18).

Отже, сільська рада є суб`єктом владних повноважень, оскаржене рішення якого прийнято на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права та інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів члена територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства.

Наведене виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин.».

До того ж апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції безпідставно не було надано оцінки доводам скаржника про те, що Восьмим апеляційним адміністративним судом та Верховним Судом уже переглядались судові рішення у справах №№ 380/5638/20, 380/1075/20 за позовом ОСОБА_1 у яких остання оскаржувала рішення і Інспекції, і Виконавчого комітету Міської ради щодо того ж Об`єкта будівництва, якими було закрито провадження з підстав того, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, і за наслідками такого перегляду, як апеляційний суд так і Верховний Суд були одностайними у тому, що позивач у цих справах, не маючи жодного приватного інтересу, вправі оскаржувати рішення уповноважених на те органів, які ними приймаються в межах їх повноважень, якщо на думку позивача такі рішення впливають на її права та інтереси, як мешканця м.Львова, повноправного користувача власністю територіальної громади м.Львова, і такі спори повинні розглядатися в межах адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі № 320/5710/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20 у подібних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, після завершення будівництва містобудівні умови та обмеження і дозвіл на виконання будівельних робіт вичерпують свою дію, а отримання сертифіката про готовність об`єкта до експлуатації тягне за собою настання певних правових наслідків, зокрема, вчинення дій щодо реалізації наданого цими документами права на проведення будівельних робіт.

Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи та необґрунтовано дійшов висновку, що позивачка в цьому випадку не має права на звернення до адміністративного суду із цим позовом за правилами встановленими КАС.

З огляду на викладене, в суду першої інстанції були відсутніми достатні і належні підстави для закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (набуло статусу остаточного 10.15.2011) Європейський Суд з прав людини зазначив (цитата наводиться без посилань на інші справи): «… що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (…).

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 9 жовтня 2023 року.