Ухвала

від 09.10.2023 по справі 826/3850/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 826/3850/15

адміністративне провадження № К/990/32167/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Національної поліції в місті Києві, третя особа - Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Національної поліції в місті Києві, в якому просив, з урахуванням змін:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 16 січня 2015 року № 48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VІІ та підпунктів «а» пунктів 62 та 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України в місті Києві Терещука О.Д. від 30 січня 2015 року № 59 о/с «Щодо особового складу», в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VІІ та підпунктів «а» пунктів 62 та 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити на посаді капітана міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню;

- стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС в місті Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу відповідно до розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 ;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 526500,00 грн з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ НП в м. Києві розглянути питання про прийняття ОСОБА_1 на службу в органи Національної поліції відповідно до вимог статей перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України»;

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України Авакова А.Б. від 16 січня 2015 року № 48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VІІ та підпунктів «а» пункту 62 та пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України в місті Києві Терещука О.Д. від 30 січня 2015 року № 59 о/с «Щодо особового складу», в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VІІ та підпунктів «а» пунктів 62 та 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), на посаді інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з дня, наступного після дня його звільнення, тобто з 17 січня 2015 року.

Стягнуто з ГУ МВС України у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 січня 2015 року до 7 листопада 2022 року у розмірі: 1060 857,02 грн.

Звернуто до негайного виконання рішення суду у частині поновлення капітана міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з дня, наступного після дня його звільнення, тобто з 17 січня 2015 року та в частині стягнення з ГУ МВС України у місті Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі: 3858,33 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року змінено в мотивувальній частині з урахуванням висновків цієї постанови та викладено абзац 5 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року в такій редакції:

« 5. Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (код ЄДРПОУ 24523569) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 січня 2015 року до 7 листопада 2022 року у розмірі: 1093396,04 грн (один мільйон дев`яносто три тисячі триста дев`яносто шість грн, 04 коп.).».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2022 року залишено без змін.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, представник позивача звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 11 вересня 2023 року на електронну пошту Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

25 вересня 2023 року до Верховного Суду на електронну пошту повторно надійшла касаційна скарга представника позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення капітана міліції ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи судові рішення, представник позивача посилається на пункти 1, 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, згідно за текстом касаційної скарги, представник позивача зазначає про необхідність відступлення касаційною інстанцією від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах №826/6301/15, №826/17708/14 та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Причиною від відступу висновків Верховного Суду, на думку представника позивача, є їх помилковість, оскільки висновки протирічать статтям 8 та 22 Конституції України та вказівкам постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року.

Перевіривши викладені доводи щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду слід зазначити, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях застарілий підхід внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

Проте мотиви скаржника зводяться в цілому до незгоди із застосованими судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, натомість належних доводів наявності підстав для відступлення від цих висновків, які викладені у наведених вище постановах скаржник не наводить.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовані висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18, від 12 липня 2023 року у справі №757/31372/18-ц, від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19 та у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №917/1338/18, від 22 січня 2020 року у справі №560/798/16-а, від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц.

Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаних підстав, Суд виходить з наступного.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 зазначеної норми КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Також необхідною умовою є належне обґрунтування неправильного застосування цієї норми (відмінне від висновку Верховного Суду).

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки представником позивача не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах з урахуванням вищевказаних критеріїв.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Насамкінець заявник касаційної скарги, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), в розрізі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 48 Конституції України та статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік».

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що суд апеляційної інстанції з метою обчислення розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах 04 листопада 2021 року у справі № 826/6301/15, від 25 січня 2022 року у справі № 826/17708/14, щодо застосування Порядку №100.

Також у касаційній скарзі, заявник обґрунтовував відкриття касаційного провадження підставою відступлення від зазначених висновків Верховного Суду, які враховані судом апеляційної інстанції у цій справі.

Отже, нерелевантність, на думку скаржника, цих висновків Верховного Суду щодо застосування Порядку №100 у спірних правовідносинах не може слугувати автоматичною підставою для ствердження про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цього Порядку у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Рейніша Леоніда Валерійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Національної поліції в місті Києві, третя особа - Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.А. Уханенко