Постанова

від 10.09.2024 по справі 826/3850/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3850/15

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Національної поліції в місті Києві, третя особа - Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Національної поліції в місті Києві, в якому просив, з урахуванням змін:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 16.01.2015 року № 48 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-090726), інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі п.10 ч.2 ст.3 ЗУ "Про очищення влади" від 16.09.2014 року № 1682-VІІ та пп. "а" п. 62 та п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України в місті Києві Терещука О.Д. від 30.01.2015 року № 59 о/с "Щодо особового складу", в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-090726), інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст.3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року № 1682-VІІ та пп. "а" п. 62 та п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити на посаді капітана міліції ОСОБА_1 (М-090726), інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню;

- стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС в місті Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу відповідно до розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 ;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 526500,00 грн з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ НП в м. Києві розглянути питання про прийняття ОСОБА_1 на службу в органи Національної поліції відповідно до вимог статей перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію України";

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України Авакова А.Б. від 16.01.2015 № 48 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-090726), інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі п.10 ч.2 ст.3 ЗУ "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VІІ та пп."а" п.62 та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України в місті Києві Терещука О.Д. від 30.01.2015 № 59 о/с "Щодо особового складу", в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-090726), інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст.3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VІІ та пп."а" п.62 та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114. Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 (М-090726), на посаді інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з дня, наступного після дня його звільнення, тобто з 17.01.2015. Стягнуто з ГУ МВС України у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.01.2015 року по 07.11.2022 року у розмірі 1060857,02 грн. Звернуто до негайного виконання рішення суду у частині поновлення капітана міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого Головному управлінню, з дня, наступного після дня його звільнення, тобто з 17.01.2015 та в частині стягнення з ГУ МВС України у місті Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3858,33 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року змінено в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови та викладено абзац 5 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року в такій редакції: " 5. Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (код ЄДРПОУ 24523569) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 січня 2015 року по 07 листопада 2022 року у розмірі 1093396,04 грн. (один мільйон дев`яносто три тисячі триста дев`яносто шість грн, 04 коп.).". В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року залишено без змін.

Позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про судові витрати на правничу допомогу, шляхом стягнення з МВС України та ГУ МВС України в м.Києві на користь ОСОБА_1 по 14000,00 грн судових витрат з кожного.

Враховуючи, що судове рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено в порядку письмового провадження, згідно з ч.3 ст.252 КАС України питання про ухвалення додаткового рішення також підлягає вирішенню в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.6 наведеної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) 02.12.2021 укладено договір №5 про надання юридичної-консультативної допомоги та послуг щодо представництва, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язки по наданню юридично-консультаційної допомоги та представницьких послуг по захисту та представництву прав та інтересів замовника на території України у судах, а також в інших державних та недержавних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами та фізичними особами-підприємцями. Відповідно до п.3.2 вказаного договору гонорар за надання послуг по конкретній справі та/або по конкретній послузі/дії визначається актом (-ми) надання послуг та/або додатковою (-ми) угодою (-ми) (а.с.190-191 т.1).

Відповідно до поданої копії додаткової угоди №1 від 02.12.2021 до договору №4 від 02.12.2021 про надання юридичної-консультативної допомоги та послуг щодо представництва, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язки по наданню юридичної-консультативної допомоги та представницьких послуг по захисту та представництва прав та інтересів замовника у адміністративній справі №826/3850/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, третя особа - Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказів в частині, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Вартість послуг по даній справі складає 28000,00 грн. Замовник сплачує 28000,00 грн в термін до 10 днів після підписання даної додаткової угоди (а.с.191 т.1 зворот).

Матеріали справи містять копію квитанції до прибуткового ордера №12 від 02.12.2021, за якою ОСОБА_1 на підставі договору №5 від 02.12.2021 та додаткової угоди №1 від 02.12.2021 сплатив ФОП ОСОБА_3 28000,00 грн (а.с.192 т.1).

Представництво інтересів позивача здійснювалось ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 01.12.2021, зареєстрованій в реєстрі за №2485 (а.с.194 т.1).

Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту; договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.

Колегія суддів звертає увагу, що незважаючи на встановлений нормами процесуального законодавства обов`язок щодо доведення факту надання правничої допомоги із необхідністю визначення та конкретизації наданих послуг, позивачем не було додано до матеріалів справи передбаченого ст.134 КАС України детального опису робіт (наданих послуг), виконаних представником в рамках виконання відповідного договору.

При цьому, за змістом положень ст.132, 134 КАС України, до витрат, що пов`язані із розглядом справи та підлягають розподілу, належать витрати на професійну правничу допомогу, яка здійснюється адвокатом, з урахуванням вартості послуг помічника адвоката.

Судом встановлено, що послуги з представництва інтересів позивача в суді надавались ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 01.12.2021, зареєстрованої в реєстрі за №2485 (а.с.194 т.1), в той же час, матеріали справи не містять жодних доказів, що ОСОБА_3 має статус адвоката та здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової (правничої) допомоги тощо).

За результатів перевірки даних в Єдиному реєстрі адвокатів України судом встановлено відсутність будь-якої інформації щодо наявності у ОСОБА_3 статусу адвоката.

В той же час, договір №5 про надання юридичної-консультативної допомоги та послуг щодо представництва був укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3 02.12.2021, тобто вже після оформлення довіреності на представництво.

При цьому, додаткова угода №1 від 02.12.2021, якою було визначено вартість послуг по даній справі в розмірі 28000,00 грн була укладена до договору №4 від 02.12.2021, в той час, як до матеріалів справи не було надано копії відповідного договору, натомість в матеріалах справи наявна копія договору №5 від 02.12.2021, по якому відсутні будь-які додаткові угоди, чи акти надання послуг, за якими визначається розмір гонорару у відповідності до п.3.2 договору (а.с.190-191 т.1).

У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення позивач посилається на докази понесення судових витрат, зокрема на договір №3 від 28.06.2021 та додаткову угоду №1 від 28.06.2021, однак, вказані документи не були подані до суду та відсутні в матеріалах справи.

Наведені обставини у своїй сукупності дозволяють дійти висновку, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують факту надання позивачу правничої допомоги, а понесені ним витрати з оплати послуг ФОП ОСОБА_3 не належать до витрат на професійну правничу допомогу в розумінні положень КАС України та Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а отже не являються судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи та не підлягають відшкодуванню за результатами судового розгляду.

Таким чином, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат шляхом стягнення з МВС України та ГУ МВС України в м.Києві на користь ОСОБА_1 по 14000,00 грн судових витрат з кожного.

За таких обставин, беручи до уваги, що під час ухвалення постанови суду апеляційної інстанції судом не досліджувалось питання розподілу судових витрат, враховуючи недоведення позивачем понесення ним судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови, якою відмовити в здійсненні розподілу судових витрат на правничу допомогу шляхом стягнення з МВС України та ГУ МВС України в м.Києві на користь ОСОБА_1 по 14000,00 грн судових витрат з кожного.

Керуючись ст.139, 252, 325 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

У стягненні на користь ОСОБА_1 з Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України судових витрат по 14000,00 грн (чотирнадцять тисяч грн 00 коп.) з кожного - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст додаткової постанови складено 10 вересня 2024 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма