Рішення

від 26.09.2023 по справі 759/21737/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №759/21737/19

2/760/1756/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

за участі:

представника позивача Геращенко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко Альони Леонідівни, третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання договорів недійсними, визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року Київська міська рада звернулась в Святошинський районний суд м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко А.Л., третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання договорів недійсними, визнання протиправними та скасування рішень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що державним реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко А.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 березня 2014 року № 11735844, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Підставою припинення права власності є свідоцтво про право власності, видане 19 березня 2014 року реєстраційною службою ГТУЮ у м. Києві на підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 27 жовтня 2015 року № 2528, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 жовтня 2015 року № 25609813, яким за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

У подальшому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 04 листопада 2015 року № 743, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 листопада 2015 року № 25859122, яким за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 15 листопада 2017 року № 2547, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2017 року № 38141857, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

Зазначено, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки у власність не приймала.

Таким чином, зазначені фізичні особи в незаконний спосіб заволоділи земельною ділянкою комунальної власності, яка належить територіальній громаді м. Києва.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Радченко А.Л. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 19 березня 2014 року, індексний номер: 11735844, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 19 березня 2014 року № 13216701, видане ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 27 жовтня 2015 року № 25609813 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним договір дарування від 27 жовтня 2015 року № 2528, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 04 листопада 2015 року № 25859122 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_5 ;

- визнати недійсним договір дарування від 04 листопада 2015 року № 743, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 15 листопада 2017 року № 38141857 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір дарування від 15 листопада 2017 року № 2547, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2021 року Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) залучено до участі у справі в якості правонаступника третьої особи Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015, на підставі якого видане свідоцтво про право власності від 19 березня 2014 року, є підробним. За цим фактом відкрито кримінальне провадження, де Київська міська рада є потерпілою стороною.

Інші учасники судового розгляду у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись.

У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я., з якого вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що 27 жовтня 2015 року до неї звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу посвідчення договору дарування земельної ділянки. Нею було перевірено право власності на зазначене нерухоме майно. Зокрема, ОСОБА_3 надала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19 березня 2014 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У всіх цих документах ОСОБА_3 була вказана власником зазначеної земельної ділянки. Документи, подані ОСОБА_3 , жодних сумнівів щодо їх справжності у неї не викликали. Відомості, зазначені у документах, співпадали з відомостями в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При підготовці до посвідчення правочину нею було перевірено відсутність заборони відчуження або арешту майна, а також відсутність податкової застави. Відразу після посвідчення нею було зареєстровано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Підставою для державної реєстрації був договір дарування земельної ділянки. Жодних підстав для відмови в державній реєстрації прав не було. Аналогічна процедура посвідчення правочину відбулась й 15 листопада 2017 року, коли до неї звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо посвідчення договору дарування земельної ділянки (т. 1, а.с. 44-45).

У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву представника ОСОБА_2 , з якого вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що свідоцтво про право власності від 19 березня 2014 року видане на підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015. Також, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що Київська міська рада не приймала вказане рішення. Позивач посилається на правові норми, які не містились в законі станом на 19 березня 2014 року. Таким чином, вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності від 19 березня 2014 року та скасування рішення державного реєстратора Радченко А.Л. від 19 березня 2014 року не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги обґрунтовані порушенням неіснуючих правових норм на момент вчинення правочину та прийняття рішення.

Підставою для визнання недійсними правочинів позивач вказує ст. 228 ЦК України. Разом з тим, позивачем не надано єдиним належний та допустимий доказ для можливості застосування ст. 228 ЦК України до спірних правовідносин, а саме вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, який би підтверджував вину тих чи інших осіб (т. 1, а.с. 115-125).

З письмових пояснень представника третьої особи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) встановлено, що вона просить відмовити в задоволенні позову в частині вимог до державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко А.Л. Зазначено, що твердження позивача про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від відповідних державних органів інформацію, необхідну для реєстрації, не відповідають дійсності. Пунктом 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав, такі відомості підлягають обов`язковому витребуванню державним реєстратором у випадку, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно (т. 1, а.с. 108-112).

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що державним реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко А.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 березня 2014 року № 11735844, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002 (т. 1, а.с. 162).

Підставою припинення права власності є свідоцтво про право власності (т. 1, а.с. 171), видане 19 березня 2014 року реєстраційною службою ГТУЮ у м. Києві на підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015 (т. 1, а.с. 155-156).

Зазначене підтверджується копією реєстраційної справи № 317123480000 (т. 1, а.с. 148-172).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 27 жовтня 2015 року № 2528 (т. 2, а.с. 119), на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 жовтня 2015 року № 25609813, яким за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002 (т. 1, а.с. 21-22).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 04 листопада 2015 року № 743, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 листопада 2015 року № 25859122, яким за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 15 листопада 2017 року № 2547, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2017 року № 38141857, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 листопада 2019 року (т. 1, а.с. 19-24).

Позивач зазначає, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки у власність не приймала. Рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015, на підставі якого видане свідоцтво про право власності від 19 березня 2014 року, є підробним. За цим фактом відкрито кримінальне провадження, де Київська міська рада є потерпілою стороною.

Таким чином, сторона позивачка вказує на те, що зазначені фізичні особи в незаконний спосіб заволоділи земельною ділянкою комунальної власності, яка належить територіальній громаді м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З відзиву на позовну заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. вбачається, що нею було перевірено право власності на спірне нерухоме майно. Зокрема, ОСОБА_3 надала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19 березня 2014 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У всіх цих документах ОСОБА_3 була вказана власником зазначеної земельної ділянки. Документи, подані ОСОБА_3 , жодних сумнівів щодо їх справжності у неї не викликали. Відомості, зазначені у документах, співпадали з відомостями в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсними, скасування рішення державного реєстратора та стягнення коштів.

Доводи представника ОСОБА_2 ґрунтуються на тому, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що свідоцтво про право власності від 19 березня 2014 року видане на підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015. Також, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що Київська міська рада не приймала вказане рішення.

Стороною відповідачів жодних доказів на спростування доводів сторони позивача стосовно того, що Київська міська рада не приймала рішення від 13 листопада 2013 року № 401/10015, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Представник позивача у судовому засіданні зазначила, що рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015, на підставі якого видане свідоцтво про право власності від 19 березня 2014 року, є підробним.

Вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002 вибула з власності територіальної громади м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015, яке радою не приймалось.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частинах 1-3, 5 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі № 6-605цс16.

За таких обставин, належним захистом порушених прав позивача є саме визнання правочину недійсним, оскільки позивач не є власником спірного нерухомого майна та ст. 388 ЦК України не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог стосовно визнання свідоцтва про право власності та договорів дарування земельної ділянки недійсними. Зокрема, визнанню недійсними підлягають свідоцтво про право власності від 19 березня 2014 року та договір дарування від 27 жовтня 2015 року.

Позивач також просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Радченко А.Л. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 19 березня 2014 року, індексний номер: 11735844, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 27 жовтня 2015 року № 25609813 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_4 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 04 листопада 2015 року № 25859122 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_5 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 15 листопада 2017 року № 38141857 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_2 .

У постанові Великої палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року № 367/2022/15-ц та постанові Великої палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року № 802/1340/18-а міститься правова позиція, яка полягає у наступному.

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому, належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12 травня 2022 року, що набрав чинності 26 липня 2022 року, внесено зміни до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 3 ст. 26 цього закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За таких обставин, суд вважає, що рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку були протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись статтями 15, 16, 203, 204, 215, 216, 316, 317, 319, 321, 328, 330, 388 ЦК України, ст. 116 ЗК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни (м. Київ, бул. Чоколівський, 30), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко Альони Леонідівни (м. Київ, пров. Музейний, 2-Д), третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Київ, пров. Музейний, 2-Д) про визнання договорів недійсними, визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 19 березня 2014 року № 13216701, видане ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).

Визнати протиправним рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко Альони Леонідівни (м. Київ, пров. Музейний, 2-Д) від 19 березня 2014 року, індексний номер: 11735844, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко Альони Леонідівни (м. Київ, пров. Музейний, 2-Д) від 19 березня 2014 року, індексний номер: 11735844, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) від 27 жовтня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 2528.

Визнати протиправним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни (м. Київ, бул. Чоколівський, 30) від 27 жовтня 2015 року, індексний номер: 25609813, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни (м. Київ, бул. Чоколівський, 30) від 27 жовтня 2015 року, індексний номер: 25609813, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Визнати протиправним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дідович Ірини Вікторівни від 04 листопада 2015 року, індексний номер: 25859122, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_5 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дідович Ірини Вікторівни від 04 листопада 2015 року, індексний номер: 25859122, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_5 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Визнати протиправним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни (м. Київ, бул. Чоколівський, 30) від 15 листопада 2017 року, індексний номер: 38141857, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни (м. Київ, бул. Чоколівський, 30) від 15 листопада 2017 року, індексний номер: 38141857, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) 3842 гривні судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) на користь Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) 3842 гривні судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) на користь Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) 3842 гривні судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 06 жовтня 2023 року.

Суддя: