Постанова

від 24.04.2024 по справі 759/21737/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/1845/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/21737/19

24 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Музичко С.Г.

- Болотова Є.В.

при секретарі - Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, адвоката Сіваченка Володимира Васильовича на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Українця В.В., у цивільній справі за позовом Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко Альони Леонідівни, третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання договорів недійсними, визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року Київська міська рада звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я., ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко А.Л., третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання договорів недійсними, визнання протиправними та скасування рішень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що державним реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко А.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 березня 2014 року № 11735844, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Підставою припинення права власності є свідоцтво про право власності, видане 19 березня 2014 року реєстраційною службою ГТУЮ у м. Києві на підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 27 жовтня 2015 року № 2528, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 жовтня 2015 року № 25609813, яким за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

У подальшому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 04 листопада 2015 року № 743, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 листопада 2015 року № 25859122, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 15 листопада 2017 року № 2547, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2017 року № 38141857, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

Зазначено, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки у власність не приймала.

Таким чином, зазначені фізичні особи в незаконний спосіб заволоділи земельною ділянкою комунальної власності, яка належить територіальній громаді м. Києва.

Посилаючись на наведене позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Радченко А.Л. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 19 березня 2014 року, індексний номер: 11735844, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 19 березня 2014 року № 13216701, видане ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 27 жовтня 2015 року № 25609813 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним договір дарування від 27 жовтня 2015 року № 2528, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 04 листопада 2015 року № 25859122 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір дарування від 04 листопада 2015 року № 743, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 15 листопада 2017 року № 38141857 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002, за ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір дарування від 15 листопада 2017 року № 2547, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року позов Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко Альони Леонідівни, третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання договорів недійсними, визнання протиправними та скасування рішень задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 19 березня 2014 року № 13216701, видане ОСОБА_3 .

Визнано протиправним рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко Альони Леонідівни від 19 березня 2014 року, індексний номер: 11735844, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко Альони Леонідівни від 19 березня 2014 року, індексний номер: 11735844, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 27 жовтня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 2528.

Визнано протиправним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни від 27 жовтня 2015 року, індексний номер: 25609813, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_4 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни від 27 жовтня 2015 року, індексний номер: 25609813, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_4 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Визнано протиправним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дідович Ірини Вікторівни від 04 листопада 2015 року, індексний номер: 25859122, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дідович Ірини Вікторівни від 04 листопада 2015 року, індексний номер: 25859122, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Визнано протиправним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни від 15 листопада 2017 року, індексний номер: 38141857, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни від 15 листопада 2017 року, індексний номер: 38141857, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради 3 842,00 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Київської міської ради 3 842,00 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Київської міської ради 3 842,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Сіваченко В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, або позов залишити без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що матеріали справи не містять та судом не встановлено на підставі доказів, що Київська міська рада не приймала рішення № 40/10015 від 13 листопада 2013 року. Також відсутні і докази того, що вказане рішення є підробленим. Відтак, вважає, що висновки суду в цій частині грунтуються виключно на припущеннях, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні.

Вказував на те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним. Так, права Київської міської ради, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст. 215,216 ЦК України. Захист порушених прав Київської міської ради, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387 та 388 ЦК України.

Посилався на те, що суд застосував норми матеріального права, які не існували станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Наголошував, що дійшовши висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково, суд не врахував, що відповідачем заявлялося клопотання про застосування строків позовної давності і жодного обгрунтування щодо вказаного клопотання рішення суду не містить.

Вказував на те, що рішення суду не містить обгрунтування щодо протиправності рішень реєстраторів та які конкретно правові норми були ними порушені.

Зауважував, що матеріали справи не містять відповідних повноважень наданих позивачем на представництво інтересів в судових органах особі ОСОБА_5 , оскільки довіреність була дійсною до 25.12.2022 року, тому в судових засіданнях 20.03.2023, 27.06.2023 року, 26.09.2023 року ОСОБА_5 не мала права брати участь як представник позивача, а суд у зв'язку з неявкою сторони позивача на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України повинен був залишити позов без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду, з апеляційною скаргою звернувся представник ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, адвокат Сіваченко В.В., в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову або позов залишити без розгляду, або закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зауважував, що судом ухвалено рішення про права та інтереси його довірительки, не залучивши ОСОБА_2 до розгляду справи. Крім того, судом ухвалено рішення щодо прав та інтересів ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначав, що недоведеною є обставина щодо неприйняття Київською міською радою рішення № 40/10015 від 13 листопада 2013 року.

Вказував на те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним. Так, права Київської міської ради, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Захист порушених прав Київської міської ради, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387 та 388 ЦК України.

Посилався на те, що суд застосував норми матеріального права, які не існували станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Наголошував, що дійшовши висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково, суд не врахував, що відповідачем заявлялося клопотання про застосування строків позовної давності і жодного обгрунтування щодо вказаного клопотання рішення суду не містить.

Вказував на те, що рішення суду не містить обгрунтування щодо протиправності рішень реєстраторів та які конкретно правові норми були ними порушені.

Зауважував, що матеріали справи не містять відповідних повноважень наданих позивачем на представництво інтересів в судових органах особі ОСОБА_5 , оскільки довіреність була дійсною до 25.12.2022 року, тому в судових засіданнях 20.03.2023, 27.06.2023 року, 26.09.2023 року ОСОБА_5 не мала права брати участь як представник позивача, а суд у зв'язку з неявкою сторони позивача на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України повинен був залишити позов без розгляду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, адвокат Сіваченко В.В. підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

Представник Київської міської ради - Глущенко А.В. проти доводів апеляційних скарг заперечував та просив залишити їх без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Судом встановлено,що державним реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко А.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 березня 2014 року № 11735844, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002 (т. 1, а.с. 162).

Підставою припинення права власності є свідоцтво про право власності (т. 1, а.с. 171), видане 19 березня 2014 року реєстраційною службою ГТУЮ у м. Києві на підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015 (т. 1, а.с. 155-156).

Зазначене підтверджується копією реєстраційної справи № 317123480000 (т. 1, а.с. 148-172).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 27 жовтня 2015 року № 2528 (т. 2, а.с. 119), на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 жовтня 2015 року № 25609813, яким за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002 (т. 1, а.с. 21-22).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 04 листопада 2015 року № 743, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 листопада 2015 року № 25859122, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 15 листопада 2017 року № 2547, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2017 року № 38141857, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 листопада 2019 року (т. 1, а.с. 19-24).

Позивач зазначає, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки у власність не приймала. Рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015, на підставі якого видане свідоцтво про право власності від 19 березня 2014 року, є підробним. За цим фактом відкрито кримінальне провадження, де Київська міська рада є потерпілою стороною.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002 вибула з власності територіальної громади м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 401/10015, яке радою не приймалось; належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання правочину недійсним, оскільки позивач не є власником спірного нерухомого майна та ст. 388 ЦК України не підлягає застосуванню до цих правовідносин; рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку були протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Звертаючись з апеляційною скаргою, представник ОСОБА_2 адвокат Сіваченко В.В. вказував, що оскаржуване рішення порушує права та інтереси ОСОБА_2 , оскільки судом визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дідович Ірини Вікторівни від 04 листопада 2015 року, індексний номер: 25859122, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002.

Колегія суддів погоджується з твердженням представника ОСОБА_2 та вважає, що він, в інтересах ОСОБА_2 , має право на звернення з апеляційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158 гс18).

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Відповідно до положень статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

У даній справі встановлено, що рішенням від 13.11.2013 № 401/10015 передано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 8 00000000072:311:0002 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

19.03.2014 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку.

В подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 27 жовтня 2015 року № 2528 (т. 2, а.с. 119), на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 жовтня 2015 року № 25609813, яким за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:72:311:0002 (т. 1, а.с. 21-22).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 04 листопада 2015 року № 743, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 листопада 2015 року № 25859122, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю.Я. посвідчено договір дарування земельної ділянки від 15 листопада 2017 року № 2547, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2017 року № 38141857, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

За таких обставин, на думку колегії суддів, належним способом захисту порушених прав є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Такий правовий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) (пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) (пункт 76).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16, провадження № 14- 2цс21). При цьому для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вважається ефективним способом захисту права власника, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12- 158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.

Враховуючи викладене, заявлені в цій справі Київською міською радою позовні вимоги не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко Альони Леонідівни, третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання договорів недійсними, визнання протиправними та скасування рішень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 5 763,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, адвоката Сіваченка Володимира Васильовича - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлії Ярославівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко Альони Леонідівни, третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання договорів недійсними, визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 763,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2024 року.

Головуючий: Судді: