Рішення

від 31.08.2023 по справі 760/7198/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/5004/23

Справа № 760/7198/22

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2023 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л., за участю:

секретаря судового засідання - Гуцало М.В.

позивача - ОСОБА_1 (особисто, паспорт),

представника позивача - Дев`ятка О.Г. (ордер від 02.12.2022),

відповідача - ОСОБА_3 (особисто, паспорт),

відповідача - ОСОБА_4 (особисто, паспорт),

представника відповідача ( ОСОБА_4 ) - Куриленко О.А. (ордер від 12.10.2022),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 /далі - ОСОБА_4 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 /далі - ОСОБА_3 / (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ), які діють в інтересах ОСОБА_6 /далі - ОСОБА_6 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_7 /далі - ОСОБА_6 / ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації /далі - Служба у справах дітей/ (код ЄДРПОУ: 37485506; адреса: 03020, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 41, кімната 404), про примусове виселення без надання іншого житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

17.06.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 14.06.2022, за підписом позивачки, в якій ставиться питання про виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що діють в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з квартири АДРЕСА_4 , що належить позивачці.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 24.06.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29.06.2022 вказаний позов прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 13.10.2022.

У судовому засіданні 13.10.2022 було задоволено клопотання представника відповідача-1 ( ОСОБА_4 ) про відкладення судового засідання з метою ознайомлення з матеріалами справи та надання відзиву на позов. З огляду на наведене, 13.10.2022 підготовче засідання у справі було вирішено перенести на 23.02.2023, про що присутніх учасників провадження повідомлено під розписку.

17.10.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за підписом представника відповідача-1 ( ОСОБА_4 ), датований 14.10.2022, в додатках до якого, зокрема, міститься заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

10.11.2022 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

09.12.2022 до суду надійшла відповідь на відзив.

18.01.2023 до суду надійшли письмові пояснення відповідача-2 ( ОСОБА_3 ).

01.02.2023 до суду від представника позивача надійшли заперечення на письмові пояснення ОСОБА_3

14.02.2023 до суду від представника відповідача-1 ( ОСОБА_4 ) надійшли письмові пояснення у справі з клопотанням про доручення доказів, до яких, зокрема, долучено заяву про виклик свідків.

20.02.2023 до суду надійшла заява Служби у справах дітей та сім`ї в якій ставиться питання про розгляд справи за відсутності представника Служби.

21.02.2023 до суду від представника відповідача-1 ( ОСОБА_4 ) надійшли додаткові письмові пояснення (з клопотанням про долучення доказів).

22.02.2023 до суду надійшло клопотання відповідача-2 ( ОСОБА_3 ) в якому ставиться питання про розгляд справи без її участі.

23.02.2023 до початку судового засідання до суду надійшла заява за підписом представника позивача, датована 22.02.2023, про доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, до якої, зокрема, долучено заяву про виклик свідків.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.02.2023 підготовче засідання у справі було відкладено на 16.03.2023.

07.03.2023 від до суду надійшла заява про зміну підстав позову, датована 04.03.2023, підписана позивачем.

13.03.2023 до суду надійшли додаткові письмові пояснення за підписом ОСОБА_4 щодо наданої позивачем заяви про доповнення позову новими обставинами.

Враховуючи клопотання представника відповідача ( ОСОБА_4 ) про необхідність часу для ознайомлення з заявою позивача про зміну підстав позову та клопотання представника позивача про надання доказів у зв`язку з поданням заяви про зміну підстав позову 16.03.2023 підготовче засідання було перенесено на 06.04.2023.

20.03.2023 до суду надійшло клопотання позивача про доручення доказів в додатках до якого долучено, зокрема, заяву про виклик свідків.

27.03.2023 до суду надійшли заперечення щодо задоволенні заяви про виклик свідків (за підписом представника ОСОБА_4 ).

Також, 27.03.2023 до суду надійшло клопотання про зупинення розгляду справи (за підписом представника ОСОБА_4 ).

03.04.2023 до суду надійшли додаткові письмові пояснення щодо наданої позивачем заяви про зміну підстав позову.

06.04.2023 до суду надійшли заперечення проти клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі (за підписом представника позивача).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06.04.2023 підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до розгляду по суті на 15.06.2023.

У судовому засіданні 15.06.2023 було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово представників сторін, допитано свідків, досліджено перший том справи, після чого у розгляді справи було оголошено перерву до 31.08.2023. При цьому, суд визнав особисту явку відповідачів для надання пояснень у справі обов`язковою.

Доводи позивача

В позові, вказується, що позивач - ОСОБА_1 , є власником квартири під номером АДРЕСА_5 . Зазначається, що вказана квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.11.1991.

В подальшому, у заяві про доповнення позову новими обставинами (т. І, а.с. 196-214), позивач вказала, що квартира була придбана нею за грошові кошти, які їй подарувала її мати - ОСОБА_8 . В 24.06.2022 позивач внесла відомості про право власності на квартиру в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Квартира складається із 3-х суміжних кімнат, житловою площею 40,4 кв.м (17,3+ 10,4 + 12,7 кв.м), загальною - 59,3 кв.м (копія технічного паспорту додана до позовної заяви). На даний час в квартирі зареєстрована тільки позивач, що підтверджується відповіддю Солом`янської РДА. Чоловік позивача - ОСОБА_9 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

В позові зауважується, що в цій квартирі, з часу придбання у 1991 році, проживала позивач, її чоловік ОСОБА_9 та дві їхніх доньки - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .

В подальшому, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач уточнила, що у 1991 році ОСОБА_3 вселилась у спірну квартиру як член сім`ї власника і набула право користування чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. В жовтні 2004 року ОСОБА_12 зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 та обрала прізвище чоловіка - ОСОБА_4 . На момент реєстрації шлюбу ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою квартира АДРЕСА_7 . 15.02.2005 ОСОБА_3 добровільно виписалася із спірної квартири у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання за адресою: квартира АДРЕСА_7 , де і зареєстрована по даний час.

На думку позивача, наведене свідчить, що з моменту як ОСОБА_3 добровільно виписалася із спірної квартири у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання за адресою: квартира АДРЕСА_7 , яка з того часу є місцем її реєстрації, сервітут щодо користування спірною квартирою був припинений.

Зі слів позивача, навесні 2005 року, після одруження, сім`я ОСОБА_4 звернулася до позивача з проханням тимчасово пожити з нею, в квартирі за адресою: АДРЕСА_8 , пояснюючи це тим, що в квартирі її чоловіка будуть робити ремонт, по завершенню якого вони переїдуть.

У заяві про зміну підстав позову, яка надійшла до суду 07.03.2022 (т. ІІ, а.с. 29-47), позивач зазначає, що відповідачі вселилися та набули права користування квартирою, що належить на праві власності позивачу, тимчасово, підтвердженням чого є той факт, що відповідачі не змінювали зареєстроване їх постійне місце проживання, та відсутність будь-яких документальних підтверджень правових підстав постійного користування спірним житловим приміщенням, зокрема договорів оренди, безоплатного користування тощо.

При цьому, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач стверджує, що під час сумісного проживання в квартирі родина відповідачів та родина позивача спільного господарства не вели, про що свідчить відсутність спільних витрат, спільного бюджету обох сімей; сім`я відповідачів участь у витратах та утримання житла та його ремонту не приймала, усі ці витрати несла позивач та її чоловік; дозвіл позивача ОСОБА_3 готувати з продуктів, які позивач закупала, слід розглядати не як свідчення спільного харчування, а як допомогу своїй доньці, яка створила свою сім`ю; отже, за весь час проживання відповідачів у квартирі сторони не були пов`язані спільним побутом і не мали взаємних обов`язків.

За переконанням позивача, після втрати сервітуту, ОСОБА_3 вселилися у спірну квартиру разом з ОСОБА_4 не як член сім`ї власника і стала проживати в ній разом з чоловік, а потом і дітьми, на умовах тимчасового проживання. При цьому позивач наголошує, що будь-які яких документальних підтверджень правових підстав постійного користування спірним житловим приміщенням, зокрема договорів оренди, безоплатного користування тощо, між позивачем і відповідачами не існує.

Водночас, позивачем наголошується, що починаючи з 2006 року, позивач неодноразово просила відповідачів переїхати в квартиру ОСОБА_4 , на що відповідачі, кожен раз погоджуюсь з цим, просили відтермінувати переїзд, посилаючись на різні обставини, які, на їх думку, заважають це зробити найближчим часом, на що позивач змушена була погоджуватися. Отже, незважаючи на домовленість між позивачем та відповідачами щодо їх тимчасового проживання та неодноразові прохання позивача щодо їх виселення, проти якого вони в принципі не заперечували, відповідачі залишаються проживати в спірній квартирі по даний час проти волі позивача.

Так, у позові зазначається, що через півроку після одруження, у матері ОСОБА_4 , стався гострий інфаркт міокарду, після якого вона стала інвалідом І групи. На той час ОСОБА_3 вже була вагітна і з часом у дочки та зятя позивача народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . По пій причині, переїзд сім`ї ОСОБА_4 знову було відкладено, так як народження онука потребувало допомоги позивача.

Зі слів позивача, у 2010 році її молодша донька ( ОСОБА_14 ) вийшла заміж та привела до них свого чоловіка. Відносини між двома молодими сім`ями різко почали погіршуватися, так як сім`я молодшої доньки мешкала в прохідній кімнаті. Позивач з чоловіком змушені були їм допомагати з орендою кімнати.

Як стверджується у позові, вони мали надію, що це тимчасово та очікували переїзду сім`ї ОСОБА_4 по завершенню ремонту у помешканні ОСОБА_4 .

Разом з тим, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідачів народилася друга дитина, дочка - ОСОБА_7 , тому ситуація повторилася.

При цьому, у позові вказується, що після того, як ОСОБА_7 пішла в дитячий садочок, позивачі і її чоловік ( ОСОБА_9 ) переїхали проживати на дачу за адресою: АДРЕСА_9 .

Разом з тим, у позові зауважується, що чоловік позивачки ( ОСОБА_9 ) проходив військову службу в Збройних Силах України та має статус учасника бойових дій на території Донецької та Луганської областей, він отримав контузію та має психологічні проблеми.

За твердженнями позивача, коли чоловік перебував у відрядженнях, вона приїжджала до своєї квартири та допомагала у догляді за дитиною.

В подальшому, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач зазначила, що з 2016 року позивач з чоловіком проживали у вказаному садовому будинку, проте таке проживання була вимушеним, оскільки весь цей час вони чекали добровільного переїзду відповідачів у квартиру, в якій вони зареєстровані і на яку відповідач має право власності. Так, на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В.О. 25.12.1997 № 7782, зареєстрованого Київському міському бюро технічної інвентаризації 22.03.2001, реєстрова книга 20 за реєстровим № 187/30868, квартира АДРЕСА_7 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 (відповідачем 1) та ОСОБА_5 , кожному із яких належить по 1/2 частини квартири, що підтверджується інформаційною довідкою КП КМП «КМ БТІ» від 28.12.2022 за № КВ-2022 № 29241. Відповідно до складеного ЖБК «Київ - 8» 28.01.2023 акту про кількість фактично проживаючих осіб за адресою: АДРЕСА_10 , в квартирі зареєстровані: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - співвласник, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - співвласник, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - дружина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - батько. На даний час в квартирі проживає одна особа - ОСОБА_16 .

Як викладено у позові, за декілька років, у батька ОСОБА_4 стався інфаркт і переїзд сім`ї ОСОБА_4 знову був відкладений.

Як вказується у позові, у 2019 році померла матір ОСОБА_5 яка залишила йому у спадок:

-земельну ділянку площею 6,073 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах с. Даншівка, Васильківського р- ну, Київської обл, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухомого майна № 301265165 від 10.05.2022;

-земельну ділянку площею 0,1 га в межах с. Вишеньки, Бориспільського р-ну, Київської обл, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухомого майна № 301265454 від 10.05.2022;

-земельну ділянку площею 0,0861 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухомого майна № 301264920 від 10.05.2022;

- земельну ділянку площею 0,1502, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухомого майна № 301265117 від 10.05.2022;

- 2 (два) будинки в м. Василькові Київської області.

Також, позивач звертає увагу на те, що вкінці 2021 року ОСОБА_4 було придбано дорогий автомобіль.

Так, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач вказує, що ОСОБА_4 на праві власності належить автомобіль FORD FOCUS, 2017 р.в., об`єм двигуна 1999 см.куб., придбаного 14.09.2021, що підтверджується довідкою ГСЦ МВС України від 15.02.2023.

Крім того, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач зазначає, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належать земельна ділянка з кадастровим номером 3220881301:01:019:0592 площею 0.1 га за адресою: Київська обл, Бориспільській р-н, с. Вишеньки, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, у позові позивач наголошує, що її здоров`я погіршувалося та у 2019 році їй було здійснено хірургічне втручання, після якого вона має проблеми з пересуванням. Через рік, у неї сталася проривна виразка шлунку з внутрішньою артеріальною кровотечею. Крім цього, під час операції у неї виявили гепатит «С», який потребує лікування все життя. Також, вказується, що позивач має стеатоз печінки І ст.

В подальшому, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач вказала, що навесні 2022 року стан її здоров`я ще більше погіршився, в квітні 2022 року вона вийшла на пенсію, а в червні 2022 була вимушена звільнитися з роботи.

Також, у такій заяві позивач звернула увагу на те, що з серпня 2020 позивач і її чоловік стали проживати окремо, позивач у садовому будинку, місце проживання чоловіка позивачу невідомо. В листопаді 2022 року ОСОБА_9 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про розірвання шлюбу з позивачем.

При цьому, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач зауважує, що ОСОБА_9 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , в спірній квартирі не проживає і намірів проживати не має, тому заявлені позовні вимоги його права не зачіпають.

Крім того, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач наголошує, що навесні 2022 року вийшов із ладу газовий котел, за рахунок якого здійснюється обігрівання садового будинку, коштів на його ремонт або придбання нового позивач не має, оскільки не працює та отримує пенсію в 2 300,00 грн, внаслідок чого житлові умови в садовому будинку є непридатними для постійного проживання, що, крім іншого, підтверджується актом обстеження побутових умов в належному позивачу садовому будинку від 24.12.2022. У вересні 2022, з причини неможливості подальшого проживання у садовому будинку з огляду на його технічний стан та незадовільним станом свого здоров`я, позивач, після невдалих спроб потрапити у свою квартиру, вимушена була переїхати проживати до своєї сестри - ОСОБА_17 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_11 , де проживає по теперішній час.

У заяві про зміну підстав позову вказується, що з огляду на наведене позивач має наміри використовувати належну їй квартиру для власного проживання у спокійній та безпечній для здоров`я обстановці, що ураховуючи особисті неприязні відношення, які склалися між нею та відповідачами, є неможливим без виселення відповідачів з квартири. При цьому, позивач, як власник квартири, категорично заперечує проти проживання у ньому відповідачів, які за його згоди вселилися у спірне житлове приміщення тимчасово.

Як викладено у позові, позивач неодноразово зверталася до сім`ї ОСОБА_4 з проханням переїхати за місцем їх реєстрації, так як потребувала систематичного медичного догляду та лікування, а поїздки з Бориспільського району до м. Києва даються їй важко. Коли вона (позивач) звернулася до сім`ї ОСОБА_4 з проханням допомогти фінансово, у зв`язку зі станом здоров`я, їй було категорично відмовлено.

У заяві про зміну підстав позову вказується, що за таких обставин у питанні підтримання свого здоров`я та лікування, що потребує значних витрат, позивач розраховує тільки на себе, та несе такі витрати за рахунок своїх збережень, в тому числі, і майна.

Як вказує позивач, у 2021 році відповідачі погодилися переїхати та звільнити квартиру, але попросили, ще побути один рік, щоб діти закінчили навчання: ОСОБА_6 середню школу, а ОСОБА_7 - початкову. Зі слів позивача, піклуючись про внуків, вона знову погодилася.

При цьому, як стверджує позивач, за всі ці роки відповідачі не зробили жодного ремонту, квартира поступово приходить в занепад. У заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач звертає увагу на те, що після того, як позивач та її чоловік ОСОБА_9 переїхали проживати у садовий будинок у зв`язку з чим припинили догляд за належним станом квартира, стан квартири погіршився оскільки відповідачі не бажають підтримувати її у належному стані, що підтверджується актом обстеження житлових умов від 13.01.2023, здійсненим ЖЄД-905.

Разом з тим, зі слів позивача, весь цей час, її молодша донька дорікала їй (позивачу) несправедливим відношенням до неї. Зараз вона розлучена і сама виховує дитину та сплачує кредит.

Водночас, як стверджує позивач, відповідачі маючи достатні доходи, не сплачували комунальні послуги з 2018 по 2021 роки, мотивуючи це тим, що скоро переїдуть. Борги накопичувалися, і сягнули розміру в сумі майже 40 000,00 грн, які позивач, як власник квартири, була змушена оплачувати, оскільки із ЖЕКу надходили письмові попередження про стягнення заборгованості в судовому порядку. Так, зі слів позивача, нею було здійснено оплату: за спожитий газ суму в розмірі 45,85 грн; за централізоване опалення суму в розмірі 23 879,79 грн; за утримання будинків та прибудинкової території суму в розмірі 805,66 грн; за централізоване постачання холодної води та водовідведення суму в розмірі 4 139,00 грн; за електроенергію суму в розмірі 1 752,84 грн; за централізоване постачання гарячої води суму в розмірі 8 576, 53 грн; за вивезення побутових відходів суму в розмірі 108,36 грн.

Як вказується у позові ситуація загострювалася, сім`я ОСОБА_4 на усну вимогу позивача звільнити квартиру за адресою: АДРЕСА_8 , що належить позивачу на праві власності, належним чином не реагували. У зв`язку з цим, 03.05.2022 позивач здійснила візит до свого помешкання, щоб владнати питання з відповідачами, але виявилося, що вони змінили замки вхідних дверей. До помешкання, позивач, як власник не попала, і у зв`язку з цим була змушена викликати наряд поліції. Як вказує позивач, завдяки втручанню поліції, вона отримала ключ від вхідних дверей квартири.

Також, у позові зазначається, що 31.05.2022 позивач здійснила візит до свого помешкання, щоб зняти показники лічильника електроенергії. Відповідачів в квартирі не було. Позивач спілкувалася з дітьми, а через 10 хвилин прийшли їх батьки. Діти були дуже засмучені тим, що вони не бачаться. Коли з`явився їх батько ОСОБА_4 , то почав поводити себе нахабно, лаявся, а на вимогу звільнити квартиру, почав грубо виштовхувати позивача з помешкання, завдяки чому позивач отримала легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експертного дослідження № 043-128-2022 від 02.06.2022. Позивач викликала поліцію, було відібрано пояснення.

У заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач звертає увагу на те, що за результатами розгляду матеріалів, що надійшли з Солом`янського управління поліції у м. Києві, постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.08.2022 у справі 760/6677/22 ОСОБА_4 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП по відношенню до позивача, що сталося, як встановив суд, 31.05.2022 приблизно 14:00 в кв. АДРЕСА_5 . В той же час, за заявою ОСОБА_4 з приводу подій 31.05.2022, постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 760/6673/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

У вересні 2022, з причини неможливості подальшого проживання у садовому будинку з огляду на його технічний стан та незадовільним станом свого здоров`я, позивач в черговий раз звернулася до відповідачів з вимогою звільнити квартиру, у чому останні відмовили, крім того, ОСОБА_4 висловлював погрози на адресу позивача та застосовував домашнє насильство, вказав, що для позивача немає місця у квартирі, оскільки, на думку відповідачів, різностатеві діти повинні жити у різних кімнатах, в одній кімнаті з ними вона також не може проживати.

Зі слів позивача, ОСОБА_4 знову застосував по відношенню до неї акт домашнього насильство, внаслідок чого позивач була вимушена звернутися на лінію 102, після чого відносно ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол за ст. 173-2 КУпАП, а також проведено бесіду про відповідальність за вчинення домашнього насильства, що підтверджується відповіддю Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 23.01.2023.

У заяві про зміну підстав позову, яка надійшла до суду 07.03.2022 (т. ІІ, а.с. 29-47), позивач наголосив на тому, що внаслідок особистих неприязних відношень, що склались між сторонами останнім часом, позивач не може проживати у власній квартирі разом з відповідачами.

Як стверджується у позові, відповідача в добровільному порядку звільнити належну позивачу квартиру на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_8 відмовилися, що змушує позивача звернутися до суду за захистом порушеного права.

Як вказується у заяві про доповнення позову новими обставинами, на думку позивача, спір у даній справі спір виник між власником квартири, якого відповідачі фактично позбавили права користування квартирою, та особами, які не зареєстровані у квартирі, але тимчасово користуються зазначеним нерухомим майном за попередньою домовленістю з власником.

Щодо правової позиції відповідачів

Щодо доводів ОСОБА_4

17.10.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву (т. І, а.с. 112-118), за підписом представника ОСОБА_4 - адвоката Куриленко О.А. (діє на підставі ордеру), в якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

У відзиві звертається увага на те, що хоча спірна квартира зареєстрована за позивачем, проте вона придбана позивачем під час її шлюбу з ОСОБА_9 , з яким Позивач одружилася 25.07.1981, а отже, квартира АДРЕСА_12 не є особистою приватною власністю позивача, а відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України є спільною сумісною власністю позивача та її чоловіка - ОСОБА_9 .

При цьому, у відзиві наголошується, що ОСОБА_9 (співвласник квартири) не згоден з позицією позивача та проти виселення відповідачів та своїх онуків з квартири АДРЕСА_12 , до того ж існує усна домовленість, що зазначена квартира буде постійним житлом для відповідачів та їх дітей і з часом буде переоформлена на їх сім`ю.

Як вказується у відзиві, 02.10.2004 донька позивача ( ОСОБА_3 ) одружилась з ОСОБА_4 , після чого він як член сім`ї також почав фактично проживати в зазначеній квартирі АДРЕСА_12 разом зі своєю дружиною - ОСОБА_3 за згодою всіх співвласників. Згодом у відповідачів народилися діти (2007 р.н. та 2012 р.н.), які з самого народження по сьогоднішній день проживають разом з батьками в квартирі АДРЕСА_12 .

При цьому, як зауважується у відзиві, відповідачі вселилися в квартиру АДРЕСА_13 . Саме тому відповідачі (у тому числі їх неповнолітні діти) набули права користування квартирою АДРЕСА_12 та фактично проживають, користуються нею разом з дітьми безперервно більше 18 років (а ОСОБА_3 більше, оскільки проживала там все своє життя).

У додаткових письмових поясненнях, які надійшли до суду 13.03.2023 (т. ІІ, а.с. 60-73), представник ОСОБА_4 звертає увагу на те, що навіть якщо ОСОБА_3 і знялась з реєстрації у 2005 році, але фактично нікуди не виїжджала/не переїжджала з чоловіком і продовжила користуватися квартирою АДРЕСА_12 далі, тобто ОСОБА_3 з 1991 року безперервно користується квартирою АДРЕСА_14 , а ОСОБА_4 - з 2004 року, що свідчить про те, що вони не відмовились від права користування квартирою АДРЕСА_12 , тому висновки позивачки про припинення у 2005 році сервітуту щодо права користування квартирою є хибними, сервітут щодо права користування квартирою АДРЕСА_12 існує з моменту їх (відповідачів та їх дітей) первісного вселення і продовжує існувати на сьогоднішній день, як у членів сім`ї власника в порядку ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу України. Вказується, що відповідачі не зобов`язані виїжджати з квартири разом з дітьми за її вимогою. Зауважується, що відповідачі проживають у даній квартирі майже 20 років, у результаті чого вони та їх діти вже мають на даному місці своє особисте життя.

Разом з тим, у відзиві стверджується, що відповідачі сплачували та сплачують комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_12 . Безпосередньо сам позивач не має жодних претензій за період до 2018 року.

У додаткових письмових поясненнях, які надійшли до суду 13.03.2023, представник ОСОБА_4 зазначає, що відповідачі продовжують сплачувати комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_12 . З цього приводу ОСОБА_4 надав останній рахунок-повідомлення станом на 01.02.2023 по квартирі АДРЕСА_12 та останні квитанції від 18.02.2023. При цьому зауважено, що після того, як позивач пред`явила з цього приводу претензії що нібито відповідачі не сплачують - відповідачі почали вказувати платника не власника, а ОСОБА_3 .

Отже, вважаємо, що за даною справою не існує фактів, у результаті яких можна стверджувати, що Відповідачі систематично руйнують, псують та не утримують квартиру АДРЕСА_12 в належному стані.

За твердженнями відповідача ОСОБА_4 викладеними у відзиві, десь у період 2006 -2007 р.р. позивач та її чоловік ОСОБА_9 прийняли рішення переїхати жити на дачу за адресою: АДРЕСА_9 . Даний будинок є належним житлом з великою площею та зручними умовами проживання, в якому позивач проживає орієнтовано 15 років.

В подальшому, у поясненнях по справі, які надійшли до суду 14.02.2023 (т. І, а.с. 179-183) представник ОСОБА_4 також наголосив на тому, що вказаний будинок був придбаний у 2005 році та також був зареєстрований на ім`я позивачки, і окреме проживання позивачки в наведеному будинку - це власний вибір самої позивачки, а не вимушена якась дія.

У відзиві наголошується, що позивач багато років не проживала та не проживає спільно з відповідачами, оскільки проживає на зазначеній дачі. До того ж, позивач також є співвласником квартири АДРЕСА_15 , тобто в будинку, де розташована квартира АДРЕСА_12 .

В подальшому, у поясненнях по справі, які надійшли до суду 14.02.2023 представник ОСОБА_4 також зауважив на тому, що вже під час слухання даної справи, 22.12.2022 позивачка свою частку у квартирі АДРЕСА_16 подарувала своєї сестрі, що підтверджується електронною довідкою з реєстру № 319911862 від 10.01.2023.

Зазначена обставина, ну думку ОСОБА_4 , підтверджує, що питання не в тому, що позивачці немає де жити, а в тому, що між сторонами існує інший конфлікт, тому позивачка подарували дану квартири, штучно позбавивши себе власності на неї, щоб показати суду відсутність іншої квартири.

Як стверджується у відзиві, між відповідачами та позивачем і її чоловіком - ОСОБА_9 існувала усна домовленість про те, що зазначена квартира АДРЕСА_12 буде житлом для відповідачів та їх дітей (і потім також буде переоформлена на них), а позивач та її чоловік ОСОБА_9 будуть мешкати на вказаній дачі.

На думку відповідачів, позивач підняла питання щодо виселення відповідачів та онуків з квартири АДРЕСА_12 після того як чоловік позивача - ОСОБА_9 сказав позивачу, що хоче розлучитися з нею, а ОСОБА_3 як донька стала на бік батька, саме після цього позивач почала провокувати відповідачів на скандали та сварки.

У додаткових письмових поясненнях, які надійшли до суду 13.03.2023, представник ОСОБА_4 зазначає, що на сьогодні дійсно є рішення суду першої інстанції від 23.08.2022 щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за випадком, який стався 31.05.2022. На той момент, ОСОБА_4 не серйозно поставився до даного питання: не намагався оскаржити дане рішення, не скористався правовою допомогою. При цьому, зауважується, що позивачка має намір штучно створити нібито систематичність фактів домашнього насилля з боку ОСОБА_4 , щоб мати підставу для виселення відповідачів з квартири.

Щодо реєстрації відповідачів та їх дітей за адресою: АДРЕСА_10 , то у відзиві звертається увага на те, що у зазначеній квартирі зареєстрований батько та сестра ОСОБА_4 разом зі своєю сім`єю, що унеможливлює спільне проживання з урахуванням того, що відповідачі мають різностатевих дітей. До того ж, на думку ОСОБА_4 , умови проживання в зазначеній квартирі не є належними для проживання дітей.

У відзиві ОСОБА_4 підтверджує, що дійсно у 2021 році отримав спадщину, у результаті чого 15.01.2021 між ним та його сестрою був укладений договір про поділ спадщини, згідно п. 5 якого після поділу спадщини ОСОБА_4 у спадщину перейшло:

-земельна ділянка у Київській області (с. Варовичі) площею 0, 0861 з кадастровим номером 3221480401:01:006:0005,

- земельна ділянка у Київській області (с. Варовичі) площею 0,1502 р з кадастровим номером 3221480401:01:006:0097,

- 1/4 частина земельної ділянки в Київській області з кадастровим номером 3221482000:06:006:0037

без будь-якої нерухомості на визначених ділянках.

Щодо будинку, про який позивачем зазначено у позові, у відзиві зазначено, що можливо мався на увазі будиночок, який згідно даної спадщини перейшов як спадщина до сестри ОСОБА_4 .

У відзиві ОСОБА_4 підсумовується, що відповідачі та їх неповнолітні діти не мають на сьогодні належного житла, в якому можуть проживати.

У додаткових письмових поясненнях, які надійшли до суду 13.03.2023, представник ОСОБА_4 акцентує на наступному:

-відповідачі (разом з їх дітьми) не чинять перешкоди позивачці у здійсненні нею права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_12 ;

- право відповідачів (та їх дітей) користуватися квартирою АДРЕСА_12 є законним та не є припиненим ( ОСОБА_3 була вселена як член сім`ї позивачки, після чого вселила на підставі ст. 156 ЖК УРСР ОСОБА_4 , а згодом своїх дітей),

- немає підстав для визнання ані відповідачів (у тому числі їх дітей) такими, які втратили право користування квартирою, немає підстав для припинення сервітуту відповідно до наведеної позивачки норми - п. 2 ч. 1 ст. 406 ЦК України та виселення (до того ж, взагалі немає підстав для виселення, наведених у ст. 406 ЦК України та ст.116 ЖК УРСР);

- позивачка та відповідачі можуть користуватися квартирою спільно (квартира має 3 кімнати і позволяє спільне проживання);

- проблема за даною справою полягає не в тому, що відповідачі нібито чинять перешкоди позивачці у здійсненні нею права користування квартирою, а в тому , що позивачка не хоче користуватися квартирою АДРЕСА_12 разом з відповідачами. Позивачка хоче користуватися квартирою самостійно і вважає, що відповідачі апріорі не мають права користуватися квартирою АДРЕСА_12 ,

Щодо доводів ОСОБА_3

18.01.2023 до суду надійшли письмові пояснення за підписом ОСОБА_3 (т. І, а.с. 158-159), в яких вона вказує, що позовні вимоги не визнає та підтримує позицію свого чоловіка - ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 звертає увагу на те, що квартира АДРЕСА_17 є спільною сумісною власністю позивача та її чоловіка, тобто батька ОСОБА_3 ( ОСОБА_9 ), який також має право розпоряджатися нею і який не згодний з вимогами позивача.

ОСОБА_3 зауважує, що в цій квартирі вона проживала та була зареєстрована до свого шлюбу з ОСОБА_4 , а після їх одруження батько ОСОБА_3 та безпосередньо сама позивач надали згоду на проживання у квартирі АДРЕСА_12 для всієї її сім`ї. Тобто, на думку ОСОБА_3 , її сім`я заселилися до квартири законно та законно отримала право на користування зазначеною квартирою.

При цьому, ОСОБА_3 наголошує, що існує усна домовленість, що зазначена квартира АДРЕСА_12 буде постійним житлом для її сім`ї і потім буде переоформлена на них. Саме тому вони проживають в квартирі АДРЕСА_12 майже 18 років без претензій з боку власників, її батьків, у тому числі з приводу утримання квартири.

Зі слів ОСОБА_3 , позивач з 2006-2007 р.р. не проживає в зазначеній квартирі, оскільки разом з чоловіком вже багато років проживає фактично у іншому їх будинку ( АДРЕСА_9 , даний будинок є належним житлом з великою площею та зручними умовами проживання, в якому позивач проживає орієнтовано 15 років.

На думку ОСОБА_3 , позивач підняла питання щодо виселення моєї сім`ї саме після того як мій батько - ОСОБА_9 сказав позивачу, що хоче розлучитися з нею, а ОСОБА_3 його підтримала. Саме після цього позивач стала негативно відноситися до сім`ї ОСОБА_3 та намагатися провокувати мого чоловіка на сварки.

Крім того, ОСОБА_3 звертає увагу на те, що позивач за наданим позовом намагається виселити також і її неповнолітніх дітей, які проживають в зазначеній квартирі АДРЕСА_12 з самого народження, проте виселення дітей невідомо куди призведе до психологічних проблем та труднощів у дітей, оскільки прийдеться змінити всі умови їх життя.

ОСОБА_3 наголошує, що позивач просить виселити її та її дітей без надання житла, але вона не має іншого житла.

Щодо правової позиції третьої особи у справі

10.11.2022 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.11.2021 щодо розв`язання спору про виселення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. І а.с. 107-110).

У супровідному листі до вказаного висновку орган опіки просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , справу розглянути без участі представника Служби у справах дітей.

20.02.2023 до суду надійшли письмові пояснення Служби у справах дітей (т. І, а.с. 184) в яких ставиться питання про розгляд справи без участі її представника.

При цьому, Служба у справах дітей просить при розгляді справи та винесення рішення врахувати інтереси дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо права власності на спірну квартиру та зареєстрованих у ній осіб

Позивачем до матеріалів справи долучено копію договору купівлі-продажу квартири від 26.11.1991 за змістом якого ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_5 (т. І, а.с. 41-42).

Як вбачається з копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 (т. І, а.с. 119) ОСОБА_1 (до заміжжя - ОСОБА_1 ) 25.07.1981 уклала шлюб з ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9 ).

З жовтня 2022 року в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває справа № 760/14197/22 про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (т. І, а.с. 120).

З листопада 2022 в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває справа № 760/16358/22 про поділ майна подружжя ОСОБА_1 (т. ІІ, а.с. 112-114, 141), в т.ч. квартири АДРЕСА_5 (т. ІІ, а.с. 118-121).

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем, на час придбання квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 .

Як стверджує позивач, вказана квартира була придбана нею за грошові кошти, які їй подарувала її мати - ОСОБА_8 , проте доказів наведеного до матеріалів справи не додано.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих станом на 29.09.2022 та 04.10.2022 осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_8 , за вказаною адресою з 19.10.2021 зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. І, а.с. 72, 78).

Згідно з рішенням Київської міської ради від 10.11.2016 № 315/1319 бульвар АДРЕСА_24 перейменовано на АДРЕСА_24 (http://consultant.parus.ua/?doc=0ADQKF5730abz=IWBHE).

Щодо згоди одного з співвласників на проживання у спірній квартирі відповідачів

За змістом нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_9 від 11.01.2023 (т. ІІ, а.с. 3), викладено наступне:

« ОСОБА_21 , даною заявою підтверджую, що з 25.07.1981 р. знаходжусь у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , податковий номер: НОМЕР_1 . Під час шлюбу 26.11.1991 р. нами була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_8 (далі - квартира) на підставі договору купівлі-продажу. Дана квартира за договором була придбана та зареєстрована тільки на ім`я моєї дружини - ОСОБА_1 , однак є спільною сумісною власністю подружжя.

Даною заявою я підтверджую, що в зазначеній квартирі фактично багато років з нашого спільного дозволу проживає наша донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , податковий номер: НОМЕР_3 , разом зі своєю сім`єю: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , податковий номер: НОМЕР_2 , та неповнолітніми дітьми - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Цією заявою я, як співвласник квартири, надаю згоду і на подальше фактичне проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_8 , моїй донці ( ОСОБА_3 ) разом із її сім`єю, а також не погоджуюсь із будь-якою вимогою ОСОБА_1 про виселення доньки з її чоловіком та їх дітьми.»

Щодо об`єктів нерухомості, належних на праві власності позивачу

Відповідно до інформаційної довідки від 19.02.2023 (т. І, а.с. 215-216) ОСОБА_1 належить на праві власності:

-квартира АДРЕСА_17 (на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.1991);

-1/9 квартири АДРЕСА_18 (на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10.04.2012);

Садовий будинок АДРЕСА_19 .

За змістом акту від 24.12.2022, складеного головою ради масиву, головним бухгалтером, електриком та членом кооперативу об`єднання громадян садівників масиву садівницьких товариств «Вишеньки» (т. І, а.с. 218): «Провели обстеження побутових умов в дачному будинку за вище вказаною адресою що належить ОСОБА_1 .

При обстеженні дачного будинку зафіксовано:

температура в приміщенні +5 градусів за Цельсієм при температурі на вулиці +2 градуси.

З побутових умов є тільки газове підключення тільки до газплити для приготування їжі.

Відсутнє опалення (котел вийшов з ладу), водопостачання електричне зі скважини, тому водопостачання вкрай не стабільне через обмежене електропостачання ДЕТЕКом, електропостачання інколи відбувається через 36 годин. Генератора та інших джерел електропостачання не має.»

Щодо місця реєстрації та фактичного проживання відповідачів

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, останні 15 років відповідачі разом зі своїми дітьми проживають у спірній квартирі ( АДРЕСА_8 ), будучі весь цей час зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_10 .

При цьому, згідно усних пояснень відповідачів, наданих у судовому засіданні 31.08.2023, реєстрація місця проживання за адресою АДРЕСА_10 була вчинена виключно з метою стати в чергу на поліпшення житлових умов, наміру фактичного проживання за такою адресою подружжя не мало.

Так, як вбачається з копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 02.10.2004 (т. І, а.с. 123) 02.10.2004 донька позивача - ОСОБА_10 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та після одруження взяла прізвище чоловіка - « ОСОБА_4 ».

За змістом довідку Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільського РДА від 29.09.2022 (т. І, а.с. 73) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 , з 14.08.1984 по теперішній час.

Згідно з відомостями, зазначеними у довідці Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільського РДА від 29.09.2022 (т. І, а.с. 74) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 , з 01.03.2005 по теперішній час.

Разом з тим, як вбачається з відміток у паспорті ОСОБА_3 (т. І, а.с. 139, зворотній бік), ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 з 21.09.2004, аз 01.03.2005 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 .

За змістом повідомлення комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 28.12.2022 (т. І, а.с. 235), згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_20 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_4 1/2 ч., ОСОБА_4 - 1/2 ч. на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В.О. 25.12.1997 № 7782, та зареєстрованого в Бюро 22.03.2001 реєстрова книга 20 за реєстровим №187/30868.

Згідно з довідкою голови правління ЖБК «Київ-8» (т. І, а.с. 236) квартира АДРЕСА_7 , займає площу із трьох кімнат, площа яких становить 12,2 кв.м; 12,3 кв.м; 17.4 кв.м (разом 41,9 кв.м); корисна площа - 68,0 кв.м, у квартирі є всі зручності та має задовільний стан.

Як вбачається з довідок голови правління ЖБК «Київ-8» від 12.10.2022, 28.01.2023 (т. І, а.с. 187, 237), в кв. АДРЕСА_7 зареєстровані 6 осіб:

-ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,

-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (син),

-ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (донька),

-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (невістка),

-ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (онук),

-ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (онука).

За змістом витягів з реєстру територіальної громади від 13.02.2023 (т. І, а.с. 188-189), за адресою: АДРЕСА_10 також зареєстровані:

-ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - з 13.02.2023,

-ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - з 13.02.2023.

Відповідно до акту обстеження житлових умов від 13.01.2023 (т. І, а.с. 243), трьохкімнатна квартира АДРЕСА_21 утримується в належному санітарно-технічному стані; в двох кімнатах на шпалерах стін спостерігаються сліди залиття, які потребують ремонту; житловий будинок має всі зручності: обладнаний централізованим опаленням, електропостачанням, гарячим та холодним водопостачанням, водовідведенням, газопостачанням; сантехнічне обладнання знаходиться в справному стані; квартира обладнана меблями необхідними для проживання.

Щодо наявності конфліктних відносин між сторонами

На а.с. 26, т. І міститься копія відповіді Солом`янського управління поліції від 30.05.2022 за змістом якої під час моніторингу інформаційної підсистеми «Єдиний облік» ITC ІПНП встановлено, що 03.05.2022 о 14.14 на спецлінію «102» надійшло повідомлення ОСОБА_1 , вказану інформацію зареєстровано до єдиного обліку заяв та повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події за № 18837 від 03.05.2022; проведеною перевіркою встановлено, що за адресою: АДРЕСА_22 , здійснювався виїзд екіпажем Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП НПУ.

Як вбачається з копії відповіді Солом`янського управління поліції від 10.06.2022 (т. І, а.с. 143), адресованої ОСОБА_1 , 31.05.2022 о 14:57 з телефонного № НОМЕР_6 на спецлінію «102» Головного управління від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_8 , зять та донька не впускають до квартири, зазначене звернення було прийнято оператором відділу служби «102» Головного управління та передано до Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві, де його було долучено до матеріалів ЄО № 22812 від 31.05.2022, а також на пульт диспетчера відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП у м. Києві для забезпечення реагування.

За змістом копії висновку експертного дослідження № 043-128-2022від 02.06.2022 (т. І, а.с. 23-25), зокрема, вказується, що:

«Зі слів, 31.05.2022 приблизно о 13:00 зять ОСОБА_4 руками хапав за плечі, штовхав, ударилась ногою о стілець. По медичну допомогу не звертався.

Скарги на біль в місцях ушкоджень, головний біль, підвищення артеріального тиску.

При судово-медичному дослідженні у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців.

Вказані тілесні ушкодження, за ступенем тяжкості, відносяться до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров`я).

Виявлені ушкодження не мають ознак небезпеки для життя.

Характер та морфологія виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворились внаслідок травматичної дії тупих предметів, за давністю можуть відповідати вказаному терміну.»

Постановою від 23.08.2022 Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/6677/22 (т. І, а.с. 144-145) ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на користь держави, що становить 170,00 грн.

За змістом зазначеної постанови суду від 23.08.2022 вказується, зокрема, наступне:

«31 травня 2022 р. приблизно 14.00 год. за місцем свого проживання: АДРЕСА_8 , гр. ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного та економічного характеру відносно своєї тещі ОСОБА_1 , а саме - не впускав її до квартири, чим міг завдати психологічних та економічних травм.

ОСОБА_4 в судовому засіданні вказані обставини підтвердив частково. Вказував, що конфлікт мав місце, але причиною конфлікту є дії його тещі. 31.05.2022 р. він разом із дружиною були в магазині та їм зателефонували діти, які повідомили, що бабуся виганяє їх із квартири. Приїхавши через півгодини до квартири застали ОСОБА_1 із її сестрою, а діти були у своїх кімнатах в стані істерики. Стверджував, що був словесний конфлікт, який закінчився викликом поліції.

ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомила, що через її стан здоров`я вони домовились, що 31.05.2022 р. ОСОБА_1 приїздить за ключами від квартири. Однак, приїхавши до квартири її не пускали, та ОСОБА_4 заподіяв тілесні ушкодження. На підтвердження надала фото.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні вказала, що 31.05.2022 зателефонували діти та повідомили, що приїхала бабуся. Приїхавши через півгодини додому побачила ОСОБА_1 із сестрою, а діти були по своїм кімнатам в істериці. Потім розпочався словесний конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 через квартиру, однак завдання тілесних ушкоджень не бачила.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні вказала, що 31.05.2022 приїхала із сестрою до квартири за адресою: АДРЕСА_8 . Приїхавши, вони зачекали батьків та по їх приїзду почав плакати син. Тоді почався конфлікт під час якого ОСОБА_4 почав витолкувати ОСОБА_1 із квартири. Вона хотіла пройти до кімнати, але він її не пускав та наніс тілесні ушкодження.»

На а.с. 229-231 т. І міститься копія постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 760/6673/22 якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

За змістом зазначеної постанови суду від 12.07.2022, вказується, зокрема, наступне:

«Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №891175 від 31.05.2022, ОСОБА_1 , 31.05.2022, о 14:00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_8 , вчинила насильство в сім`ї психологічного характеру відносно свого зятя гр. ОСОБА_4 , а саме чинила психологічний тиск на нього, обвинувачуючи останнього, що він хоче відібрати її квартиру з меркантильних міркувань, чим могла завдати психологічної травми, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала проти складеного протоколу про адміністративне правопорушення, вважала, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки будь-яких протиправних дій, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст.173-2КУпАП, вона не вчиняла. Крім того, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують обставини, викладені в протоколі.»

Згідно з викладеним у відповіді Солом`янського управління поліції від 23.01.2023 (т. І, а.с. 232), звернення ОСОБА_1 10.01.2023 на лінію 102 з приводу домашнього насильства, зареєстроване в Солом`янському УП ГУНП у м. Києві до ЄО № 1591 від 10.01.2023, в Солом`янському управлінні поліції, розглянута; по даному факту проведено перевірку; згідно рапорту інспектора протидії домашньому насильству відділу превенції Солом`янського УП ГУНП у м. Києві, відносно зятя ОСОБА_1 - ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол за ст. 173-2 КУпАП а також проведено бесіду про відповідальність за вчинення домашнього насильства відповідно до законодавства України, роз`яснено у чому саме полягає протиправність його дій, поінформовано про спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, які можуть застосовуватись до нього норми адміністративного та кримінального законодавства у разі вчинення ним повторних фактів домашнього насильства.

Вказаний протокол перебуває на розгляді Солом`янського районного суду міста Києва - справа № 760/829/23 (т. І, а.с. 238).

Щодо майнового стану відповідачів

Як вбачається з інформаційної довідки № 301265117 від 10.05.2022 (т. І, а.с. 27-28) ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,15020 га, кадастровий номер 3221480401:01:006:0097.

За змістом інформаційної довідки № 301264920 від 10.05.2022 (т. І, а.с. 29-30) ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0861 га, кадастровий номер 3221480401:01:006:0005.

Згідно з інформаційною довідкою № 301265165 від 10.05.2022 (т. І, а.с. 33-34) ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 1/4 земельної ділянки площею 6,073 га, кадастровий номер 3221482000:06:006:0037.

За змістом долученої відповідачем ОСОБА_4 до матеріалів справи копії договору про поділ спадщини від 15.01.2021 (т. І, а.с. 121-122), зокрема, вказується, що:

«Цей договір є підставою для видачі свідоцтв про право на спадщину за законом:

ОСОБА_4 : на земельну ділянку площею 0,0861 га, розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, село Варовичі, кадастровий номер якої: 3221480401:01:006:0005; на земельну ділянку площею 0,1502 га, розташована за адресою: АДРЕСА_9 , кадастровий номер якої: 3221480401:01:006:0097; на 1/4 (одну четверту) частину земельної ділянки площею 6,0730 га, розташованої за адресою: Київська область, Васильківський район, Данилівська сільська рада, кадастровий номер якої: 482000:06:006:0037.»

Згідно з повідомленням від 27.02.2023 Головного сервісного центру МВС України (т. ІІ, а.с. 94) щодо надання інформації про зареєстровані транспортні засоби за ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за наявною інформацію станом на 24.02.2023, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів:

- 15.01.2009 за вказаною особою був зареєстрований транспортний засіб CITROEN NEMO, 1360 куб.см., (2008) № куз, НОМЕР_7 - вторинна реєстрація тз, придбаного в торговельній організації (ВРЕР-5 УДАІ В м. Києві), 05.11.2013 тз перереєстровано на нового власника;

- 13.09.2007 за вказаною особою був зареєстрований транспортний засіб SEAT CORDOBA 2.0,1984 куб.см., (2007) № куз. НОМЕР_8 - реєстрація ТЗ, придбаного в торговельній організації в розстрочку (ТСЦ 8044).

Відповідно до інформаційної довідки № 301265454 від 10.05.2022 (т. І, а.с. 31-32, 238) ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 3220881301:01:019:0592.

Відповідно до повідомлення Головного сервісного центру МВС України від 15.02.2023 (т. І, а.с. 239), згідно з даними, які містяться в ЄДРТЗ, 14.09.2021 територіальним сервісним центром № 3246 РСЦ ГСЦ МВС в Київській області здійснено перереєстрацію транспортного засобу FORD FOCUS, 2017 року випуску, VІN НОМЕР_9, об`єм двигуна 1999 см3, на нового власника - ОСОБА_3 на підставі укладеного в ТСЦ № 3246 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3246/2021/2794395.

Щодо висновку органу опіки та піклування

За змістом висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.11.2021 № 108-9632 щодо розв`язання спору про виселення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. І а.с. 107-110), викладено наступне:

«Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації за поданням служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - служба) розглянув питання про доцільність виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .

У порядку статті 19 Сімейного Кодексу України надаємо висновок органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

25.10.2022 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було запрошено до служби для надання пояснень по справі.

В ході спілкування було з`ясовано, що ОСОБА_3 (донька ОСОБА_1 ) проживає у спірному житлі з 1991 року, тобто з моменту придбання квартири, а ОСОБА_4 з 2004 року за домовленістю з ОСОБА_1 . Діти проживають в квартирі від народження.

Перешкод у здійсненні права власності позивачу ніхто не чинить, вона має вільний доступ до житлового приміщення.

Стосовно переїзду до іншого житлового приміщення, де родина має реєстрацію місця проживання, а саме до квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , батьки дітей пояснили наступне.

ОСОБА_24 дійсно має частку у праві приватної власності, але проживати у вказаній квартирі не уявляється можливим, оскільки там проживає певна кількість осіб, а саме: батько ОСОБА_4 та його сестра з чоловіком та двома дітьми, 2013 та 2014 року народження.

Іншого житла, де родина могла б проживати, у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 немає.

02.11.2022 працівниками служби було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_8 , обстежено умови проживання дітей та складено відповідних акт.

Під час обстеження було встановлено, що діти забезпечені всім необхідним відповідно до віку та потреб, мають окремі спальні місця, місця для розвитку та навчання. Батьками створені належні умови для проживання дітей.

В ході спілкування з дітьми було з`ясовано, що вони проживають за вказаною адресою від народження, відвідують школу та гуртки поблизу будинку. З бабусею, ОСОБА_1 , стосунки напружені. Від переїзду відмовляються.

Основний документ, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, - Закон України «Про охорону дитинства», стаття 18 якого забезпечує право дитини на користування житлом її батьків та право на проживання в житлових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Право дитини на житло є одним з основних прав, адже без мінімальної забезпеченості житлом і майном нормальне існування дитини просто неможливе.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Тобто право дитини на користування житлом, право на користування яким мають її батьки, встановлено законом і є похідним від відповідного права батьків.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням Інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Положення Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства», дають право стверджувати, що законодавчі акти вимагають здійснення контролю за збереженням житлових та майнових прав дітей, забороняють зменшення житлової площі або погіршення умов проживання дітей.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Виселення неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призведе до звуження обсягу існуючих житлових прав дітей та порушення охоронюваних законом інтересів.

З огляду на викладене, керуючись статтею 47 Конституції України, статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 3 Конвенції про права дитини, статтею 9 Житлового Кодексу України, положеннями Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та Сімейного кодексу України, беручи до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації від 03.11.2022, виходячи з інтересів дітей, орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає недоцільним виселення неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .»

Щодо інших долучених сторонами доказів у справі

Позивачем до матеріалів справи також долучено копії: паспорту ОСОБА_1 (т. І, а.с. 16-18); ідентифікаційного коду ОСОБА_1 (т. І, а.с. 19); паспорту ОСОБА_4 (т. І, а.с. 20); ідентифікаційного коду ОСОБА_4 (т. І, а.с. 21); пенсійного посвідчення ОСОБА_1 (т. І, а.с. 22); витягу з трудової книжки ОСОБА_1 (т. І, а.с. 219); паспорта ОСОБА_14 (т. І, а.с. 142); технічного плану на квартиру АДРЕСА_5 (т. І, а.с. 35-37); квитанцій від 20.05.2021, 21.05.2021 про оплату житлово-комунальних послуг наданих за адресою: АДРЕСА_8 , де платником вказано ОСОБА_1 (т. І, а.с. 43); медичної довідки від 17.03.2021, виданої ОСОБА_1 з висновком «гепатит «С»» (т. І, а.с. 39); медичної довідки від 22.07.2021, виданої ОСОБА_1 з висновком «гепатит «С»» (т. І, а.с. 220); акту здачі-отримання робіт ОСОБА_1 від 09.12.2022, складеного медичним центром «Добробут-Поліклініка» (т. І, а.с. 221-222); виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 22/3/4340 (т. І, а.с. 223-225); лікувальних і трудових рекомендацій ОСОБА_1 від 26.12.2022, складених лікуючим лікарем клінічної лікарні «Феофанія» (т. І, а.с. 226); довідки до акта медико-соціальною експертною комісією від 01.02.2023 за змістом якого ОСОБА_1 з 31.01.2023 встановлено другу групу інвалідності (т. І, а.с. 227); довідки про доходи ОСОБА_1 з липня по грудень 2022 року, в якій вказана щомісячна пенсія у розмірі 2 300,00 грн (т. І, а.с. 228); інформаційної довідки щодо прав власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_9 (т. І, а.с. 240-241); свідоцтва про право власності на житло, в якому співвласником вказано ОСОБА_9 (т. І, а.с. 242).

Відповідачем до матеріалів справи також долучено копії: паспорту ОСОБА_3 (т. І, а.с. 124); протоколу отримання відомостей в порядку п. 7 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від ОСОБА_9 (т. ІІ, а.с. 77-80); квитанцій від 18.02.2023, 19.02.2023 про оплату житлово-комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_17 , платник - ОСОБА_3 (т. ІІ, а.с. 81); договору купівлі-продажу гаражу від 06.12.2002 (т. ІІ, а.с. 136-137); державного акту на право власності на землю (т. ІІ, а.с. 138-139).

Щодо показів свідків

У судовому засіданні 15.06.2023 ОСОБА_1 (позивач) надала покази як свідок, під час яких під присягою підтвердила обставини, викладені у позові та інших письмових заявах поданих до суду. Зокрема, зазначила, що:

- в них була нормальна родина, але після того як в неї виникли проблеми із здоров`ям донька відмовилась надати фінансову допомогу;

- доступу до спірної квартири, власником якої значиться ОСОБА_1 , відповідачі не дають;

- свого часу ОСОБА_1 заплатила борг за комунальні платежі за спірну квартиру, в якій фактично проживають лише відповідачі, у розмірі 40 000,00 грн, наразі відповідні платежі здійснюють відповідачі;

- ОСОБА_1 не вважає за можливе спільне проживання з відповідачами у спірній квартирі, бо боїться свого зятя ( ОСОБА_4 ), який, вказував їй (зі слів ОСОБА_1 ), що він «зять щоби взять».

У судовому засіданні 15.06.2023 свідок ОСОБА_25 (сусідка по АДРЕСА_23 ) надала свідчення за змістом яких вона дуже здивована конфліктною ситуацією, що має місце у даній справі, вказала, що родина проживала разом, все було добре. Зазначила, що в спірній квартирі ніколи не була. ОСОБА_4 охарактеризувала позитивно. В цілому, пояснення свідка мали нечіткий, дещо плутаний характер.

У судовому засіданні 15.06.2023 свідок ОСОБА_26 (сусід по АДРЕСА_23 ) надав покази за змістом яких родину сторін свідок знає 30 років, за його відомостями батьки ( ОСОБА_1 ) 15-20 років назад лишили квартиру дітям (родині ОСОБА_4 ), а самі переїхали жити в садовий будинок; ніколи раніше не чув, щоб у цій родині були сварки, скандали; не бачив, щоб дві сім`ї проживали разом. В цілому, пояснення свідка мали неконкретний, плутаний характер, із застосуванням під час пояснень словосполучення «точно не пам`ятаю».

ОСОБА_9 , який викликався судом в якості свідка, ні в судове засідання 15.06.2023, ні в судове засідання 31.03.2023 - не з`явився. Згідно пояснень сторони відповідача (за заявою якої таку особу було викликано як свідка), ОСОБА_9 не схотів з`явитись до суду задля уникнення конфліктної ситуації з ОСОБА_1 . Сторона відповідача на подальшому виклику та допиті такого свідка не наполягала.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Системне тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, належить подружжю з моменту його набуття, незалежно від того, за ким із подружжя здійснена реєстрація права (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 759/24141/19 /провадження № 61-227св23/).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.10.2022 № 496/2083/19 (61-6901св22).

Оскільки презумпцію спільності майна подружжя матеріалами справи не спростовано, судом встановлено, що спірна квартира придбана позивачем під час перебування у шлюбі з ОСОБА_9 , то суд дійшов висновку, що така квартира перебуває в спільній сумісній власності ОСОБА_1 (позивача) та ОСОБА_9 .

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У справі, яка є предметом розгляду, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_4 , наразі є у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , при цьому згоду на проживання у вказаній квартирі відповідачів ОСОБА_1 не надає (навпаки, категорично заперечує, пояснюючи конфліктом між сторонами, який підтверджено матеріалами справи та поведінкою сторін у судовому засіданні).

Наявність відповідної згоди лише одного з співвласників спірної квартири ( ОСОБА_9 ) при спільній сумісній власності за умови відсутності поділу майна в натурі права на проживання у ній відповідачам не надає, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію щодо застосування положень ст..т. 369 та 391 ЦК України, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 441/809/16-ц (провадження № 61-31177св18).

Наведені стороною відповідачів доводи про те, що відповідачі не чинять перешкоди позивачу у користуванні належної їй квартирою є безпідставними, оскільки спростовуються поясненнями сторін про наявність конфліктної ситуації з приводу користування квартирою та численними зверненнями до Солом`янського управління поліції м. Києва з приводу протиправної поведінки у спірній квартирі.

Крім того, домовленістю між співвласниками не встановлено порядок спільного володіння і користування квартирою, між співвласниками спільне житло в натурі не поділено, отже суд дійшов висновку, що проживання в цій квартирі відповідачів без згоди співвласника - ОСОБА_1 є неможливим.

Доводи сторони відповідачів про те, що ОСОБА_1 давала свою згоду на вселення у спірну квартиру сім`ї ОСОБА_4 спростовуються матеріалами справи, оскільки ОСОБА_1 заперечує наявність такої згоди, письмова заява про це у матеріалах справи відсутня, ОСОБА_1 наполягає, що усна домовленість існувала лише про тимчасове проживання (до закінчення ремонту у квартирі, в якій зареєстровані відповідачі).

Посилання відповідачів на те, що вони є членами сім`ї позивача, судом не заперечується, однак предметом спору є усунення перешкод у користуванні квартирою, оскільки відповідачі проживають у квартирі, де співвласником є позивач, та її думка щодо проживання відповідачів у такій квартирі не врахована ні іншим співвласником ( ОСОБА_9 ), ні відповідачами, а відтак зазначена обставина не дає право ОСОБА_9 самостійно розпоряджатися спільною сумісною власністю.

Доводи відповідачів про те, що у разі задоволення позову їх родину буде позбавлено права на житло є безпідставними, оскільки відповідачі не набули такого права саме на спірну квартиру у передбаченому законом порядку. Крім того, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідачів іншого житла, де вони зареєстровані, земельних ділянок, транспортних засобів. Жодних доказів щодо тяжкого фінансового стану відповідачами не надано.

Встановлені обставини свідчать про те, що відповідачі вселилися та набули права користування спірною квартирою, що належить на праві спільної сумісної власності позивачу, тимчасово, на підтвердженням чого свідчить, зокрема, той факт, що відповідачі не змінювали зареєстроване місце їх проживання, та відсутність будь-яких документальних підтверджень правових підстав постійного користування спірним житловим приміщенням, зокрема договорів оренди, безоплатного користування тощо. Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 595/524/18, провадження № 61-12387св21).

Щодо посилань відповідачів про те, що реєстрація місця проживання за адресою АДРЕСА_10 була вчинена виключно з метою стати в чергу на поліпшення житлових умов та наміру фактичного проживання за такою адресою подружжя не мало, то вони не можуть судом бути взяті до уваги, оскільки недобросовісні дії особи не можуть трактуватись на її користь, а вчинення вказаних дій може свідчити про порушення такої засади цивільного законодавства, як добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Твердження відповідачів про неможливість проживання за адресою їх реєстрації, оскільки там також зареєстровані батько відповідача та сестра відповідача з двома дітьми не можуть бути прийняті судом до уваги. Так, згідно з поясненнями ОСОБА_4 , наданими у судовому засіданні 31.08.2023, фактично у відповідній квартирі наразі проживає лише його батько, сестра з дітьми у зв`язку з збройною агресією рф перебувають закордоном, планують повернутись але коли невідомо. Тобто слід констатувати, що у трикімнатній квартирі за адресою реєстрації відповідачів наразі проживає лише батько відповідача.

У разі небажання проживання за адресою реєстрації, відповідачі, будучи здоровими особами працездатного віку, не позбавлені права самостійно визначитись з житловим питанням в т.ч. шляхом придбання чи оренди, зокрема, за рахунок коштів, отриманих ними за рахунок належного їм майна. Питання зручності проживання у спірній квартирі неповнолітніх дітей відповідачів у зв`язку з наявністю сталих соціальних зв`язків в цьому районі може бути вирішено за рахунок розгляду варіантів житла у тому ж районі, де вони проживають наразі.

Попри загальноприйняту практику щодо проживання дорослих дітей та онуків з батьками та бабусями/дідусями у належних батькам квартирах, в кожному конкретному випадку це питання вирішується індивідуально, в договірному порядку. Жоден закон не зобов`язує власника квартири надати її для проживання дорослим дітям. Батьки не зобов`язані утримувати дорослих дітей та онуків, в т.ч. за рахунок надання належного їм житла для їх проживання, це є їх правом.

Щодо наявності у власності позивача іншого нерухомого майна, крім спірної квартири, то визначення порядку володіння, користування та розпорядження належним їй майном є її правом. Наявність у власника більше ніж одного житлового об`єкту не означає, що такий власник несе обов`язок забезпечення житлом інших осіб за рахунок належного йому майна, навіть якщо він особисто там не проживає. Вирішення відповідних питань лежить виключно в площині прав, а не обов`язків власника.

Щодо висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.11.2021 № 108-9632 щодо розв`язання спору про виселення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2, то суд не може прийняти його до уваги, оскільки викладені в ньому дані не є повними та об`єктивними.

Так, у висновку зазначено, що «батьками» - тобто відповідачами, створені належні умови для проживання дітей. Проте проживання у квартирі, належній на праві власності батькам одного з відповідачів, без згоди одного з співвласників не може вважатись, що такі умови створені у законний спосіб, оскільки створені за рахунок власників квартири, а не батьків.

Щодо тверджень, викладених у висновку про те, що «іншого житла, де родина могла б проживати, у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 немає», то воно спростовується матеріалами справи, в т.ч. доказами щодо реєстрації відповідачів та їх дітей за адресою: АДРЕСА_10 . При цьому, обстеження умов проживання за такою адресою органом опіки не робилось, а висновки зроблені виключно зі слів одного з відповідачів.

Стосовно посилань сторони відповідачів на судова практику Верховного Суду з питань «права на житло», то наведені постанови містять не релевантні обставини справи, а тому не можуть бути враховані та застосовані при розгляді даної справи.

Щодо інших аргументів та доводів сторін, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).

У зв`язку з встановленими судом обставинами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що за понад рік розгляду даної справи відповідачі мали достатньо часу для того, щоб налагодити свої відносини з позивачем та домовитись щодо подальшого користування спірною квартирою, проте з пояснень, наданих особисто відповідачами у судовому засіданні 31.08.2023 вбачається, що вони переконані у своєму праві на проживання у спірній квартирі без наявності згоди на це співвласника такої квартири - позивача, наполягають на можливості проживання позивача в іншому місці або спільному проживанні, інших варіантів для проживання своєї сім`ї не розглядають.

При оголошенні вступної та резолютивної частини рішення судом було звернуто увагу на можливість відстрочення виконання рішення в порядку ст. 435 ЦПК України.

Щодо судового збору

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 496,20 грн судового збору, сплаченого позивачем за подання позову (а.с. 1).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , які діють в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про примусове виселення без надання іншого житлового приміщення, - задовольнити.

Виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ), що діють в інтересах ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з квартири АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на праві спільної сумісної власності.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_2 ) по 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич