Постанова

від 07.02.2024 по справі 760/7198/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 року м. Київ

Справа №760/7198/22

Провадження № 22-ц/824/4111/2024

Резолютивна частина постанови оголошена 07 лютого 2024 року

Повний текст постанови складено 12 лютого 2024 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Мандрики О.П.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5

третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану адвокатом Борух Сергієм Володимировичем, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про примусове виселення без надання іншого житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2022 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 просила виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що діють в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачці.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона є власником квартири під номером АДРЕСА_2 . Зазначається, що вказана квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.11.1991 року.

В подальшому, у заяві про доповнення позову новими обставинами (т. 1, а.с. 196-214), позивач вказала, що квартира була придбана нею за грошові кошти, які їй подарувала її мати - ОСОБА_6 . В 24.06.2022 позивач внесла відомості про право власності на квартиру в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Квартира складається із 3-х суміжних кімнат, житловою площею 40,4 кв.м (17,3+ 10,4 + 12,7 кв.м), загальною - 59,3 кв.м (копія технічного паспорту додана до позовної заяви). На даний час в квартирі зареєстрована тільки позивач, що підтверджується відповіддю Солом`янської РДА. Чоловік позивача - ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

В цій квартирі, з часу придбання у 1991 році, проживала позивач, її чоловік ОСОБА_7 та дві їхніх доньки - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .

В подальшому, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач уточнила, що у 1991 році ОСОБА_3 вселилась у спірну квартиру як член сім`ї власника і набула право користування чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. В жовтні 2004 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 та обрала прізвище чоловіка - ОСОБА_11 . На момент реєстрації шлюбу ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою квартира АДРЕСА_4 . 15.02.2005 ОСОБА_3 добровільно виписалася із спірної квартири у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання за адресою: квартира АДРЕСА_4 , де і зареєстрована по даний час.

На думку позивача, наведене свідчить, що з моменту як ОСОБА_3 добровільно виписалася із спірної квартири у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання за адресою: квартира АДРЕСА_4 , яка з того часу є місцем її реєстрації, сервітут щодо користування спірною квартирою був припинений.

Вказує, що навесні 2005 року, після одруження, сім`я ОСОБА_11 звернулася до позивача з проханням тимчасово пожити з нею, в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , пояснюючи це тим, що в квартирі її чоловіка будуть робити ремонт, по завершенню якого вони переїдуть.

У заяві про зміну підстав позову, яка надійшла до суду 07.03.2022 року (т. 2, а.с. 29-47), позивач зазначає, що відповідачі вселилися та набули права користування квартирою, що належить на праві власності позивачу, тимчасово, підтвердженням чого є той факт, що відповідачі не змінювали зареєстроване їх постійне місце проживання, та відсутність будь-яких документальних підтверджень правових підстав постійного користування спірним житловим приміщенням, зокрема договорів оренди, безоплатного користування тощо.

При цьому, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач стверджує, що під час сумісного проживання в квартирі родина відповідачів та родина позивача спільного господарства не вели, про що свідчить відсутність спільних витрат, спільного бюджету обох сімей; сім`я відповідачів участь у витратах та утримання житла та його ремонту не приймала, усі ці витрати несла позивач та її чоловік; дозвіл позивача ОСОБА_3 готувати з продуктів, які позивач закупала, слід розглядати не як свідчення спільного харчування, а як допомогу своїй доньці, яка створила свою сім`ю; отже, за весь час проживання відповідачів у квартирі сторони не були пов`язані спільним побутом і не мали взаємних обов`язків.

За переконанням позивача, після втрати сервітуту, ОСОБА_3 вселилися у спірну квартиру разом з ОСОБА_2 не як член сім`ї власника і стала проживати в ній разом з чоловіком, а потім і дітьми, на умовах тимчасового проживання. При цьому позивач наголошує, що будь-які яких документальних підтверджень правових підстав постійного користування спірним житловим приміщенням, зокрема договорів оренди, безоплатного користування тощо, між позивачем і відповідачами не існує.

Водночас, позивачем наголошується, що починаючи з 2006 року, позивач неодноразово просила відповідачів переїхати в квартиру ОСОБА_2 , на що відповідачі, кожен раз погоджуюсь з цим, просили відтермінувати переїзд, посилаючись на різні обставини, які, на їх думку, заважають це зробити найближчим часом, на що позивач змушена була погоджуватися. Отже, незважаючи на домовленість між позивачем та відповідачами щодо їх тимчасового проживання та неодноразові прохання позивача щодо їх виселення, проти якого вони в принципі не заперечували, відповідачі залишаються проживати в спірній квартирі по даний час проти волі позивача.

Зазначається, що через півроку після одруження, у матері ОСОБА_2 , стався гострий інфаркт міокарду, після якого вона стала інвалідом І групи. На той час ОСОБА_3 вже була вагітна і з часом у дочки та зятя позивача народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . По пій причині, переїзд сім`ї ОСОБА_11 знову було відкладено, так як народження онука потребувало допомоги позивача.

Зі слів позивача, у 2010 році її молодша донька ( ОСОБА_12 ) вийшла заміж та привела до них свого чоловіка. Відносини між двома молодими сім`ями різко почали погіршуватися, так як сім`я молодшої доньки мешкала в прохідній кімнаті. Позивач з чоловіком змушені були їм допомагати з орендою кімнати.

Як стверджується у позові, вони мали надію, що це тимчасово та очікували переїзду сім`ї ОСОБА_11 по завершенню ремонту у помешканні ОСОБА_2 .

Разом з тим, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідачів народилася друга дитина, дочка - ОСОБА_5 , тому ситуація повторилася.

При цьому, у позові вказується, що після того, як ОСОБА_5 пішла в дитячий садочок, позивачі і її чоловік ( ОСОБА_7 ) переїхали проживати на дачу за адресою: АДРЕСА_6 .

Разом з тим, у позові зауважується, що чоловік позивачки ( ОСОБА_7 ) проходив військову службу в Збройних Силах України та має статус учасника бойових дій на території Донецької та Луганської областей, він отримав контузію та має психологічні проблеми.

За твердженнями позивача, коли чоловік перебував у відрядженнях, вона приїжджала до своєї квартири та допомагала у догляді за дитиною.

В подальшому, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач зазначила, що з 2016 року позивач з чоловіком проживали у вказаному садовому будинку, проте таке проживання була вимушеним, оскільки весь цей час вони чекали добровільного переїзду відповідачів у квартиру, в якій вони зареєстровані і на яку відповідач має право власності. Так, на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В.О. 25.12.1997 № 7782, зареєстрованого Київському міському бюро технічної інвентаризації 22.03.2001, реєстрова книга 20 за реєстровим № 187/30868, квартира АДРЕСА_4 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 (відповідачем 1) та ОСОБА_13 , кожному із яких належить по 1/2 частини квартири, що підтверджується інформаційною довідкою КП КМП «КМ БТІ» від 28.12.2022 за № КВ-2022 № 29241. Відповідно до складеного ЖБК «Київ - 8» 28.01.2023 акту про кількість фактично проживаючих осіб за адресою: АДРЕСА_7 , в квартирі зареєстровані: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - співвласник, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - співвласник, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - дружина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - батько. На даний час в квартирі проживає одна особа - ОСОБА_15 .

Як викладено у позові, за декілька років, у батька ОСОБА_2 стався інфаркт і переїзд сім`ї ОСОБА_11 знову був відкладений.

Як вказується у позові, у 2019 році померла матір ОСОБА_2 яка залишила йому у спадок:

-земельну ділянку площею 6,073 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах с. Даншівка, Васильківського р- ну, Київської обл, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухомого майна № 301265165 від 10.05.2022;

-земельну ділянку площею 0,1 га в межах с. Вишеньки, Бориспільського р-ну, Київської обл, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухомого майна № 301265454 від 10.05.2022;

-земельну ділянку площею 0,0861 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухомого майна № 301264920 від 10.05.2022;

- земельну ділянку площею 0,1502, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухомого майна № 301265117 від 10.05.2022;

- 2 (два) будинки в м. Василькові Київської області.

Також, позивач звертає увагу на те, що в кінці 2021 року ОСОБА_2 було придбано дорогий автомобіль.

Так, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач вказує, що ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль FORD FOCUS, 2017 р.в., об`єм двигуна 1999 см.куб., придбаного 14.09.2021 року, що підтверджується довідкою ГСЦ МВС України від 15.02.2023.

Крім того, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач зазначає, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельна ділянка з кадастровим номером 3220881301:01:019:0592 площею 0.1 га за адресою: Київська обл, Бориспільській р-н, с. Вишеньки, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, у позові позивач наголошує, що її здоров`я погіршувалося та у 2019 році їй було здійснено хірургічне втручання, після якого вона має проблеми з пересуванням. Через рік, у неї сталася проривна виразка шлунку з внутрішньою артеріальною кровотечею. Крім цього, під час операції у неї виявили гепатит «С», який потребує лікування все життя. Також, вказується, що позивач має стеатоз печінки І ст.

В подальшому, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач вказала, що навесні 2022 року стан її здоров`я ще більше погіршився, в квітні 2022 року вона вийшла на пенсію, а в червні 2022 року була вимушена звільнитися з роботи.

Також, у такій заяві позивач звернула увагу на те, що з серпня 2020 позивач і її чоловік стали проживати окремо, позивач у садовому будинку, місце проживання чоловіка позивачу невідомо. В листопаді 2022 року ОСОБА_7 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про розірвання шлюбу з позивачем.

При цьому, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач зауважує, що ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , в спірній квартирі не проживає і намірів проживати не має, тому заявлені позовні вимоги його права не зачіпають.

Крім того, у заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач наголошує, що навесні 2022 року вийшов із ладу газовий котел, за рахунок якого здійснюється обігрівання садового будинку, коштів на його ремонт або придбання нового позивач не має, оскільки не працює та отримує пенсію в 2 300,00 грн, внаслідок чого житлові умови в садовому будинку є непридатними для постійного проживання, що, крім іншого, підтверджується актом обстеження побутових умов в належному позивачу садовому будинку від 24.12.2022. У вересні 2022, з причини неможливості подальшого проживання у садовому будинку з огляду на його технічний стан та незадовільним станом свого здоров`я, позивач, після невдалих спроб потрапити у свою квартиру, вимушена була переїхати проживати до своєї сестри - ОСОБА_16 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_8 , де проживає по теперішній час.

У заяві про зміну підстав позову вказується, що з огляду на наведене позивач має наміри використовувати належну їй квартиру для власного проживання у спокійній та безпечній для здоров`я обстановці, що ураховуючи особисті неприязні відношення, які склалися між нею та відповідачами, є неможливим без виселення відповідачів з квартири. При цьому, позивач, як власник квартири, категорично заперечує проти проживання у ньому відповідачів, які за його згоди вселилися у спірне житлове приміщення тимчасово.

Як викладено у позові, позивач неодноразово зверталася до сім`ї ОСОБА_11 з проханням переїхати за місцем їх реєстрації, так як потребувала систематичного медичного догляду та лікування, а поїздки з Бориспільського району до м. Києва даються їй важко. Коли вона (позивач) звернулася до сім`ї ОСОБА_11 з проханням допомогти фінансово, у зв`язку зі станом здоров`я, їй було категорично відмовлено.

У заяві про зміну підстав позову вказується, що за таких обставин у питанні підтримання свого здоров`я та лікування, що потребує значних витрат, позивач розраховує тільки на себе, та несе такі витрати за рахунок своїх збережень, в тому числі, і майна.

Як вказує позивач, у 2021 році відповідачі погодилися переїхати та звільнити квартиру, але попросили, ще побути один рік, щоб діти закінчили навчання: ОСОБА_4 середню школу, а ОСОБА_5 - початкову. Зі слів позивача, піклуючись про внуків, вона знову погодилася.

При цьому, як стверджує позивач, за всі ці роки відповідачі не зробили жодного ремонту, квартира поступово приходить в занепад. У заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач звертає увагу на те, що після того, як позивач та її чоловік ОСОБА_7 переїхали проживати у садовий будинок у зв`язку з чим припинили догляд за належним станом квартира, стан квартири погіршився оскільки відповідачі не бажають підтримувати її у належному стані, що підтверджується актом обстеження житлових умов від 13.01.2023, здійсненим ЖЄД-905.

Разом з тим, зі слів позивача, весь цей час, її молодша донька дорікала їй (позивачу) несправедливим відношенням до неї. Зараз вона розлучена і сама виховує дитину та сплачує кредит.

Водночас, як стверджує позивач, відповідачі маючи достатні доходи, не сплачували комунальні послуги з 2018 по 2021 роки, мотивуючи це тим, що скоро переїдуть. Борги накопичувалися, і сягнули розміру в сумі майже 40 000,00 грн, які позивач, як власник квартири, була змушена оплачувати, оскільки із ЖЕКу надходили письмові попередження про стягнення заборгованості в судовому порядку. Так, зі слів позивача, нею було здійснено оплату: за спожитий газ суму в розмірі 45,85 грн; за централізоване опалення суму в розмірі 23 879,79 грн; за утримання будинків та прибудинкової території суму в розмірі 805,66 грн; за централізоване постачання холодної води та водовідведення суму в розмірі 4 139,00 грн; за електроенергію суму в розмірі 1 752,84 грн; за централізоване постачання гарячої води суму в розмірі 8 576, 53 грн; за вивезення побутових відходів суму в розмірі 108,36 грн.

Як вказується у позові ситуація загострювалася, сім`я ОСОБА_11 на усну вимогу позивача звільнити квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , що належить позивачу на праві власності, належним чином не реагували. У зв`язку з цим, 03.05.2022 позивач здійснила візит до свого помешкання, щоб владнати питання з відповідачами, але виявилося, що вони змінили замки вхідних дверей. До помешкання, позивач, як власник не попала, і у зв`язку з цим була змушена викликати наряд поліції. Як вказує позивач, завдяки втручанню поліції, вона отримала ключ від вхідних дверей квартири.

Також, у позові зазначається, що 31.05.2022 позивач здійснила візит до свого помешкання, щоб зняти показники лічильника електроенергії. Відповідачів в квартирі не було. Позивач спілкувалася з дітьми, а через 10 хвилин прийшли їх батьки. Діти були дуже засмучені тим, що вони не бачаться. Коли з`явився їх батько ОСОБА_2 , то почав поводити себе нахабно, лаявся, а на вимогу звільнити квартиру, почав грубо виштовхувати позивача з помешкання, завдяки чому позивач отримала легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експертного дослідження № 043-128-2022 від 02.06.2022. Позивач викликала поліцію, було відібрано пояснення.

У заяві про доповнення позову новими обставинами, позивач звертає увагу на те, що за результатами розгляду матеріалів, що надійшли з Солом`янського управління поліції у м. Києві, постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.08.2022 у справі 760/6677/22 ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП по відношенню до позивача, що сталося, як встановив суд, 31.05.2022 приблизно 14:00 в кв. АДРЕСА_2 . В той же час, за заявою ОСОБА_2 з приводу подій 31.05.2022, постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 760/6673/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

У вересні 2022, з причини неможливості подальшого проживання у садовому будинку з огляду на його технічний стан та незадовільним станом свого здоров`я, позивач в черговий раз звернулася до відповідачів з вимогою звільнити квартиру, у чому останні відмовили, крім того, ОСОБА_2 висловлював погрози на адресу позивача та застосовував домашнє насильство, вказав, що для позивача немає місця у квартирі, оскільки, на думку відповідачів, різностатеві діти повинні жити у різних кімнатах, в одній кімнаті з ними вона також не може проживати.

Зі слів позивача, ОСОБА_2 знову застосував по відношенню до неї акт домашнього насильство, внаслідок чого позивач була вимушена звернутися на лінію 102, після чого відносно ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за ст. 173-2 КУпАП, а також проведено бесіду про відповідальність за вчинення домашнього насильства, що підтверджується відповіддю Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 23.01.2023.

У заяві про зміну підстав позову, яка надійшла до суду 07.03.2022 (т. 2, а.с. 29-47), позивач наголосив на тому, що внаслідок особистих неприязних відношень, що склались між сторонами останнім часом, позивач не може проживати у власній квартирі разом з відповідачами.

Як стверджується у позові, відповідача в добровільному порядку звільнити належну позивачу квартиру на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_5 відмовилися, що змушує позивача звернутися до суду за захистом порушеного права.

Як вказується у заяві про доповнення позову новими обставинами, на думку позивача, спір у даній справі спір виник між власником квартири, якого відповідачі фактично позбавили права користування квартирою, та особами, які не зареєстровані у квартирі, але тимчасово користуються зазначеним нерухомим майном за попередньою домовленістю з власником.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , які діють в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про примусове виселення без надання іншого житлового приміщення, - задовольнити.

Виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), що діють в інтересах ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на праві спільної сумісної власності.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_9 ; адреса проживання: АДРЕСА_10 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_9 ; адреса проживання: АДРЕСА_10 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_10 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_11 ) по 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) судового збору.

Не погоджу.чись з рішенням суду, представником відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокатом Борух С.В. подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тобто є незаконним та необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дев`ятка О.Г. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Борух С.В. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Дев`ятко О.Г. пооти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за відсутності представника Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (т.3 а.с.56).

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміфністрації.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Встановлено, що відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 26.11.1991 року, ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 41-42).

Як вбачається з копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 119) ОСОБА_1 (до заміжжя - ОСОБА_17 ) 25.07.1981 уклала шлюб з ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 ).

З жовтня 2022 року в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває справа № 760/14197/22 про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 120).

З листопада 2022 в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває справа № 760/16358/22 про поділ майна подружжя ОСОБА_18 (т. 2І, а.с. 112-114, 141), в т.ч. квартири АДРЕСА_2 (т. 2І, а.с. 118-121).

Як убачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем, на час придбання квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих станом на 29.09.2022 та 04.10.2022 осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , за вказаною адресою з 19.10.2021 зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (т. 1, а.с. 72, 78).

Згідно з рішенням Київської міської ради від 10.11.2016 № 315/1319 АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_1 .

За змістом нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_7 від 11.01.2023 (т. 2, а.с. 3), викладено наступне:

« Я ОСОБА_7 , даною заявою підтверджую, що з 25.07.1981 р. знаходжусь у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , податковий номер: НОМЕР_3 . Під час шлюбу 26.11.1991 р. нами була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_5 (далі - квартира) на підставі договору купівлі-продажу. Дана квартира за договором була придбана та зареєстрована тільки на ім`я моєї дружини - ОСОБА_1 , однак є спільною сумісною власністю подружжя.

Даною заявою я підтверджую, що в зазначеній квартирі фактично багато років з нашого спільного дозволу проживає наша донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , податковий номер: НОМЕР_2 , разом зі своєю сім`єю: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , податковий номер: НОМЕР_1 , та неповнолітніми дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Цією заявою я, як співвласник квартири, надаю згоду і на подальше фактичне проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , моїй донці ( ОСОБА_3 ) разом із її сім`єю, а також не погоджуюсь із будь-якою вимогою ОСОБА_1 про виселення доньки з її чоловіком та їх дітьми.»

Відповідно до інформаційної довідки від 19.02.2023 (т. 1, а.с. 215-216) ОСОБА_1 належить на праві власності:

-квартира АДРЕСА_12 (на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.1991);

-1/9 квартири АДРЕСА_13 (на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10.04.2012);

Садовий будинок АДРЕСА_14 .

За змістом акту від 24.12.2022, складеного головою ради масиву, головним бухгалтером, електриком та членом кооперативу об`єднання громадян садівників масиву садівницьких товариств «Вишеньки» (т. 1, а.с. 218): «Провели обстеження побутових умов в дачному будинку за вище вказаною адресою що належить ОСОБА_1 .

При обстеженні дачного будинку зафіксовано:

температура в приміщенні +5 градусів за Цельсієм при температурі на вулиці +2 градуси.

З побутових умов є тільки газове підключення тільки до газплити для приготування їжі.

Відсутнє опалення (котел вийшов з ладу), водопостачання електричне зі скважини, тому водопостачання вкрай не стабільне через обмежене електропостачання ДЕТЕКом, електропостачання інколи відбувається через 36 годин. Генератора та інших джерел електропостачання не має.»

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, останні 15 років відповідачі разом зі своїми дітьми проживають у спірній квартирі ( АДРЕСА_5 ), будучі весь цей час зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_7 .

При цьому, згідно усних пояснень відповідачів, наданих у судовому засіданні суду першої інстанції, реєстрація місця проживання за адресою АДРЕСА_7 була вчинена виключно з метою стати в чергу на поліпшення житлових умов, наміру фактичного проживання за такою адресою подружжя не мало.

Так, як вбачається з копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 02.10.2004 (т. І, а.с. 123) 02.10.2004 донька позивача - ОСОБА_8 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та після одруження взяла прізвище чоловіка - « ОСОБА_11 ».

За змістом довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільського РДА від 29.09.2022 (т. І, а.с. 73) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , з 14.08.1984 по теперішній час.

Згідно з відомостями, зазначеними у довідці Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільського РДА від 29.09.2022 (т. І, а.с. 74) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , з 01.03.2005 по теперішній час.

Разом з тим, як вбачається з відміток у паспорті ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 139, зворотній бік), ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 з 21.09.2004, а з 01.03.2005 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 .

За змістом повідомлення комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 28.12.2022 (т. 1, а.с. 235), згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_4 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_2 1/2 ч., ОСОБА_13 - 1/2 ч. на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко В.О. 25.12.1997 № 7782, та зареєстрованого в Бюро 22.03.2001 реєстрова книга 20 за реєстровим №187/30868.

Згідно довідки голови правління ЖБК «Київ-8» (т.1, а.с. 236) квартира АДРЕСА_4 , займає площу із трьох кімнат, площа яких становить 12,2 кв.м; 12,3 кв.м; 17.4 кв.м (разом 41,9 кв.м); корисна площа - 68,0 кв.м, у квартирі є всі зручності та має задовільний стан.

Як убачається з довідок голови правління ЖБК «Київ-8» від 12.10.2022, 28.01.2023 (т. 1, а.с. 187, 237), в кв. АДРЕСА_4 зареєстровані 6 осіб:

- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (син),

- ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (донька),

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (невістка),

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (онук),

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (онука).

За змістом витягів з реєстру територіальної громади від 13.02.2023 (т.1, а.с. 188-189), за адресою: АДРЕСА_7 також зареєстровані:

- ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - з 13.02.2023,

- ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - з 13.02.2023.

Відповідно до акту обстеження житлових умов від 13.01.2023 (т. 1, а.с. 243), трьохкімнатна квартира АДРЕСА_15 утримується в належному санітарно-технічному стані; в двох кімнатах на шпалерах стін спостерігаються сліди залиття, які потребують ремонту; житловий будинок має всі зручності: обладнаний централізованим опаленням, електропостачанням, гарячим та холодним водопостачанням, водовідведенням, газопостачанням; сантехнічне обладнання знаходиться в справному стані; квартира обладнана меблями необхідними для проживання.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, Київський апеляційний суд дійшов таких висновків.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 607/947/18 (провадження № 61-7795св19).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діють в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, оскільки відповідачі перешкоджають позивачу в користуванні належною їй власністю в повному обсязі.

Наявність відповідної згоди одного з співвласників спірної квартири ОСОБА_7 при спільній сумісній власності за умови відсутності поділу майна, права на проживання у ній відповідачам не надає.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року в частині позовних вимог до ОСОБА_24 , ОСОБА_25 - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану адвокатом Борух Сергієм Володимировичем - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна