Постанова

від 11.10.2023 по справі 2-7772/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8012/23 Справа № 2-7772/10 Суддя у 1-й інстанції - Тимченко О.О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддівсудової палатиу цивільнихсправах Дніпровськогоапеляційного судуу складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІК» до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА» по справі №08/11/01 недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

До Шахтарського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІК» до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА» по справі №08/11/01 недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у 2009 році до постійно діючого третейського суду «Факт» ОСОБА_2 подав позовну заяву до ТОВ «ІНВІК» про визнання дій ТОВ «ІНВІК» неправомірними та про зобов`язання вчинити певні дії.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтував тим, що 01.10.2008 року на підставі біржового договору № 2 Б придбав у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 об`єкт нерухомості: 2/4 житлового будинку цегляного, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , жилою площею 235 кв.м.

Відповідно до правил біржової торгівлі товарної біржі «Даліса», приймати участь у біржових торгах продавець та покупець особисто не можуть, а тільки через брокерські контори, у зв`язку з чим, ОСОБА_2 повинен був підписати з брокерською конторою ТОВ «ІНВІК договір доручення №2-п від 16.09.2008 року, відповідно до якого товариство взяло на себе зобов`язання від імені, та за рахунок ОСОБА_4 придбати на біржових торгах, які проводила товарна біржа «Даліса» (далі по тексту третя особа), об`єкт нерухомості: 2/4 житлового будинку цегляного, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , жилою площею 235 кв.м.

На підставі п.2.5 договору доручення №2-П позивач взяв на себе зобов`язання нотаріально посвідчити біржовий договір № 2-Б, від 01.10.2008 року, підписаний між ОСОБА_5 та продавцем нерухомості, а також взяв на себе зобов`язання зареєструвати право власності на зазначений вище об`єкт нерухомості.

Після цього ОСОБА_2 прибув до офісу позивача з проханням нотаріально посвідчити біржовий договір № 2-Б, на що йому відповіли, що цього зробити не зможуть з причин того, що продавець даного об`єкта нерухомості не передав усіх документів, на підставі яких позивач зміг би нотаріально посвідчити біржовий договір № 2-Б.

08.11.2008 року постійно діючим третейським судом «Факт» було розглянуто спір між ОСОБА_5 і брокерською конторою ООО «ІНВІК» про визнання права власності на об`єкти нерухомості: 2/4 зазначеного житлового будинку. Позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено в повному обсязі. Визнано ОСОБА_4 добросовісним набувачем майна, придбаного за біржовим договором від 01.10.2008 року за № 2-Б, а саме об`єкт нерухомості : житловий будинок АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_5 право власності на вказане нерухоме майно.

Визнано дійсним біржовий договір № 2-Б від 01.10.2008 р., укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмежаною відповідальністю «Вера», яке діяло на підставі доручення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з приводу продажу об`єкта нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позивач вважав, що винесене відповідачем рішення по справі №08/11/01 є незаконним та підлягає скасуванню.

Представником третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 ОСОБА_6 було подано зустрічний позов, який було обґрунтовано тим, що первісний позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Стаття 3 Закону України «Про третейські суди» встановлює: завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону. Крім того, відповідно до ст.5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

На думку ОСОБА_4 посилання позивача на ч.7 ст.6 Закону України «Про третейські суди», доповнену згідно із Законом N 1076-VI від 05.03.2009 р., є безпідставним, оскільки на час прийняття рішення постійно діючим третейським судом по справі №08/11/01, тобто за станом на 01.11.2008 р., дане доповнення не діяло і воно набрало юридичної сили тільки 31 березня 2009 р. Теж саме стосується і доповнень до ст.51 Закону України «Про третейські суди».

Також третя особа просила суд визнати її добросовісним набувачем майна, придбаного за біржовим договором від 01.10.2008 року за №2-Б, а саме об`єкт нерухомості: 2/4 житлового будинку цегляного, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , жилою площею 235 кв.м; визнати за ОСОБА_5 право власності на вказане вище нерухоме майно.

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІК» до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА» по справі №08/11/01 недійсним залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі. Визнано ОСОБА_4 добросовісним набувачем майна, придбаного за біржовим договором від 01.10.2008 року за № 2-Б, а саме об`єкт нерухомості: житловий будинок АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно, а саме на об`єкти нерухомості: житловий будинок АДРЕСА_3 .

Визнано дійсним біржовий договір № 2-Б від 01.10.2008 р., укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмежаною відповідальністю «Вера», яке діяло на підставі доручення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з приводу продажу об`єкта нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_1 .

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що Шахтарський міськрайонний суд Донецької області не мав законних підстав та повноважень для розгляду питання, яке стосується нерухомого майна, що знаходиться в Подільському районі міста Києва.

Також суд не мав розглядати питання стосовно визнання права власності на житловий будинок за ОСОБА_5 , оскільки на момент розгляду справи він не був власником житлового будинку та не втрачав документ, який засвідчує його право власності на будинок.

Звертає увагу, що біржовий договір, який було укладено на товарній біржі «ДАЛІСА» та за яким ОСОБА_2 став власником всього житлового будинку, не був нотаріально посвідчений та по ньому не була здійснена державна реєстрація, що свідчить про нікчемність правочину.

Крім того, судом не було залучено апелянта до участі у справі, яка є законним власником житлового будинку.

Зазначає, що не підписувала біржовий договір, грошові кошти за ним не отримувала, наміру продажу житлового будинку не мала. Вважає, що було вчинено злочини за ознаками статей 190 та 358 КК України, внаслідок чого її було протиправно позбавлено права власності на житловий будинок на підставі підроблених документів.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2021 року відновлено частково втрачене судове провадження у справі №2-7772/10 в частині наданих суду ОСОБА_1 прошитих та засвідчених матеріалів цивільної справи на 37 аркушах, які видані з архіву Шахтарського міськрайонного суду, який знаходиться на окупованій території та процесуальні рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року, ухвалу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2011 року, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року, ухвалу ВСУ від 09 квітня 2011 року.

31 травня 2021 року ухвалою Донецького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року повернуто особі, яка її подала.

28 червня 2023 року постановою Верховного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Донецького апеляційного суду від 31 травня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Встановлено, що спір було розглянуто постійно діючим третейським судом «Факт» відповідно до угоди про передачу спору до третейського суду від 01.10.2008 року, укладеної між ОСОБА_5 і Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВІК».

Третейським судом було вирішено визнати ОСОБА_4 добросовісним набувачем майна, придбаного за біржовим договором від 01.10.2008 року за №2-Б, а саме об`єкт нерухомості: житловий будинок АДРЕСА_3 , визнано за ним право власності на вказане нерухоме майно, а також визнано дійсним біржовий договір №2-Б від 01.10.2008 року.

Позивач вважав, що рішення винесене відповідачем по справі №08/11/01 є незаконним та підлягає скасуванню відповідно ст.51 ч.1, ст.6 ч. 7 Закону України «Про третейські суди».

Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 ОСОБА_6 подав зустрічний позов, оскільки вважав, що задоволення такого позову зачіпає інтереси його довірителя і вважав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

На думку ОСОБА_4 , посилання позивача на ч.7 ст.6 Закону України «Про третейські суди», доповнену згідно із Законом №1076-VI від 05.03.2009 р. безпідставно, оскільки на час прийняття рішення постійно діючим третейським судом по справі №08/11/01, дане доповнення не діяло.

Посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про третейські суди», суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на ч.7 ст.6 Закону України «Про третейські суди», доповнену згідно із Законом №1076-VI від 05.03.2009 р., є безпідставним, оскільки на час прийняття рішення постійно діючим третейським судом по справі №08/11/01, тобто за станом на 01.11.2008 р., дане доповнення не діяло і воно набрало юридичної сили тільки 31 березня 2009 р. Теж саме стосується і доповнень до ст.51 Закону України «Про третейські суди».

На підставі вищенаведеного, суд залишив без задоволення заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІК» до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА» по справі №08/11/01 недійсним, а зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнив у повному обсязі.

Але з такими висновками колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції):

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1,2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 Цивільного Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 Цивільного Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та визнаючи його право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , суд першої інстанції не зазначив, на підставі якого правовстановлюючого документу ОСОБА_2 має право володіти та розпоряджатися вказаним житловим будинком. Судом взагалі не було наведено обґрунтованих мотивів ухвалення такого рішення.

Крім того, вказане рішення ухвалене з порушенням виключної підсудності, оскільки вирішено питання про нерухоме майно, що знаходиться у Подільському районі м. Києва.

Враховуючи, що місцем знаходження житлового будинку АДРЕСА_3 , то справа підсудна саме Подільському районному суд м. Києва.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року підлягає скасуванню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, в частині підсудності справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року - скасувати.

Зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: