Ухвала

від 12.02.2024 по справі 2-7772/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3516/24 Справа № 2-7772/10 Суддя у 1-й інстанції - Кобаль М.І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

УХВАЛА

про відкриття апеляційного провадження

12 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Демченко Е.Л.

суддів - Барильської А.П., Макарова М.О.

ознайомившись апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІК» до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа: ОСОБА_4 про визнання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА» по справі №08/11/01 недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Тимченко О.О. від 06 жовтня 2010 року заяву ТОВ «ІНВІК» залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано ОСОБА_4 добросовісним набувачем майна, придбаного за біржовим договором від 01 жовтня 2008 року за № 2-Б, а саме об`єкта нерухомості: житловий будинок АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, а саме на об`єкти нерухомості: житловий будинок АДРЕСА_1 . Визнано дійсним біржовий договір № 2-Б від 01 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Вера», яке діяло на підставі доручення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , з приводу продажу об`єкта нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_2 .

05 травня 2021 року ОСОБА_1 , яка не приймала участь при розгляді справи, подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року, відкрито провадження за її апеляційною скаргою.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року скасовано. Зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно залишено без задоволення.

Постановою Верховного суду від 24 січня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Мамася М.О. задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова Верховного суду від 24 січня 2024 року мотивована тим, що в ухвалі апеляційного суду від 15 вересня 2023 року, вирішуючи процесуальне питання про поновлення строку на апеляційне оскарження й поновивши його, суд вказав лише таке(дослівно):«Перевіривши матеріали справи та зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення пропущено з поважних причин та його необхідно поновити».

При цьому, зазначаючи про якісь «встановлені обставини» апеляційний суд у тексті ухвали на них взагалі не посилається. Отже, апеляційним судом належним чином не перевірено, чи наведено ОСОБА_1 поважні причини пропуску більше ніж на 11 років строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, чи наявні правові підстави для його поновлення, чи не свідчить таке поновлення процесуального строку про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

З врахуванням висновків Верховного суду наведених у постанові від 24 січня 2024 року, дослідивши матеріали справи та доводи приведені у клопотанні про поновлення строку колегія суддів доходить наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 05 травня 2021 року ОСОБА_1 , яка не приймала участь при розгляді справи, подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. У клопотанні вказувала про те, що їй не було відомо про рішення суду оскільки вона не була залучена до участі у справі та не отримувала його копію. Для можливості реалізації права на апеляційне оскарження рішення вона вимушена було поїхати на окуповану територію до Шахтарського міськрайонного суду з метою отримання матеріалів справи. У грудні 2018 року зверналася до Бердянського міськрайонного суду із заявою про відновлення втраченого провадження та відновлено воно було частково та лише 30 березня 2021 року та тільки після цього вона змогла подати апеляційну скаргу.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України (у редакції чинні на день звернення із апеляційною скаргою) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч.2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини та громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France));2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»);3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium)).

Одним з елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. При цьому забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови в такому перегляді.

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі «Зубак проти Хорватії» (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

Колегією суддів встановлено, що у 2010 році ТОВ «ІНВІК» звернулося до суду з позовом до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа - ОСОБА_4 , в якому просило суд визнати рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА» у справі №08/11/01 недійсним. Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд визнати ОСОБА_4 добросовісним набувачем майна, придбаного за біржовим договором від 01 жовтня 2008 року за №2-Б, а саме об`єкта нерухомості:2/4 житлового будинку цегляного, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , жилою площею 235 кв.м та визнання за ОСОБА_4 права власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Тимченко О.О. від 06 жовтня 2010 року заяву ТОВ «ІНВІК» залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано ОСОБА_4 добросовісним набувачем майна, придбаного за біржовим договором від 01 жовтня 2008 року за № 2-Б, а саме об`єкта нерухомості: житловий будинок АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, а саме на об`єкти нерухомості: житловий будинок АДРЕСА_1 . Визнано дійсним біржовий договір №2-Б від 01 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Вера», яке діяло на підставі доручення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , з приводу продажу об`єкта нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_2 .

Цивільна справа№ 2-7772/10 залишилась у Шахтарському міськрайонному суді Донецької області в м.Шахтарську Донецької області, яке є тимчасово окупованою територією, тобто справа вважається втраченою.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про відновлення втраченого судового провадження, яка вирішувалася судами різних інстанцій протягом тривалого часу.

Після скасування Верховним Судом ухвали районного суду від 20 грудня 2018 року про закриття провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження, провадження було частково відновлено ухвалою районного суду від 30 березня 2021 року. Та саме після вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження буда подана апеляційна скарга.

Колегія суддів звертає увагу на те, що для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення відновлення втраченого судового провадження було обов`язковим, та здійснити апеляційний перегляд рішення було неможливим до відновлення такого провадження у порядку, чітко визначеному ЦПК України.

Встановивши, що питання про часткове відновлення втраченого судового провадження було вирішено лише 30 березня 2021 року, а постановою Верховоного суду від 28 червня 2023 року скасовано ухвалу Донецького апеляційного суду від 31 травня 2021 року якою було повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_7 , колегія суддів доходить висновку, що строку на апеляційне оскарження рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року може бути поновлено.

Апеляційна скарга за формою і змістом відповідає ст. 356 ЦПК України.

Враховуючи те, що перешкоди для відкриття апеляційного провадження відсутні, то на підставі ст. 359-361 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне відкрити апеляційне провадження.

Керуючись ст. 359, 360,361 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и Л А :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року.

Відкрити апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІК» до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа: ОСОБА_4 про визнання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА» по справі №08/11/01 недійсним.

Розпочати підготовчі дії для призначення справи до розгляду в апеляційному суді.

Надіслати учасникам справи копію ухвали про відкриття апеляційного провадження. У відповідності до ч.3 ст.359 ЦПК України, надати учасникам справи п`ятнадцяти денний строк з моменту отримання даної ухвали, протягом якого ними може бути поданий відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу.

Роз`яснити учасникам справи положення ст. 360 ЦПК України, згідно якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, а у разі подання учасником справи відзиву на апеляційну скаргу, до нього обов`язково додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

М.О.Макаров