Рішення

від 02.10.2023 по справі 922/2416/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023м. ХарківСправа № 922/2416/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків 3-і особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1) Харківське квартирно-експлуатаційне управління, м. Харків, 2) Акціонерне товариство "Харківобленерго", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВО", м. Харків про стягнення 491523,15 грн. за участю представників:

позивача - Комаров М.С

1-ї 3-ї особи на стороні позивача - не з`явився

2-ї 3-ї особи на стороні позивача - не з`явився

відповідача - Дегтяр І.А.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВО" (відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача:

- заборгованість за електричну енергію у сумі 433177,52 грн. на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328;

- заборгованість по пені у сумі 48548,58 грн., 3% річних у сумі 3024,25 грн., індексу інфляції у розмірі 6772,80 грн. та судовий збір у сумі 7372,85 грн. на ХОУ АТ "Ощадбанк" п/р НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 4-572/К від 01.04.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.06.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 03.07.2023 о 10:00.

Протокольною ухвалою від 03.07.2023 підготовче засідання у справі було відкладено на 24.07.2023 о 10:45.

Відповідач 12.07.2023 за вх.№ 18205 надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 4-572К про постачання електричної енергії споживачу за період з 01.07.2022 по 14.10.2022. Також, згідно позову позивач просить суд штрафні санкції, нараховані згідно позовної заяви, зменшити на 70%.

При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що 24.02.2022 діяльність позивача, як суб`єкта господарювання, була припинена, всі працівники звільнені, необхідність в споживанні електроенергії була відсутня. 23 січня 2023 року відповідно до повідомлення про припинення розподілу електроенергії АО "Харківобленерго" № 2539 від 09.01.2023 року, у зв`язку із заборгованістю ТОВ "СВО" перед ПрАТ "Харківенергозбут" розподіл електроенергії був припинений. Відповідно до інформації АТ "Харківобленерго" постачання електроенергії відповідачу було відсутнє в період з 14.10.2022 по 23.01.2023. 25.01.2023 повторне підключення відбулося без будь-якого узгодження з відповідачем та виключно за ініціативою позивача. Таким чином, відповідач вказує, що позивач безпідставно прохає суд стягнути з нього суму заборгованості за період з 14.10.2022 по березень 2023 року, коли відповідачем електрична енергія не споживалася. Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що однією з причин виникнення заборгованості є порушення зобов`язань з боку Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова за договором №27/06/22 від 27.06.2022 та договором №20/08-22 від 24.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2023 було задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВО" про залучення третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; залучено Харківське квартирно-експлуатаційне управління до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; залучено Акціонерне товариство "Харківобленерго" до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; в решті заяви відмовлено; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.08.2023 о 10:45.

Позивач 25.07.2023 за вх.№ 19432 надав відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

АТ "Харківобленерго" 15.08.2023 за вх.№ 21732 надало письмові пояснення, згідно яких просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 28.08.2023 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2023 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 11.09.2023 розгляд справи було відкладено на 02.10.2023 о 10:00.

Представник позивача у судовому засіданні 02.10.2023 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.10.2023 позов визнав частково.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ Харківенергозбут є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

Відповідно до статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії (далі Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі ст. 56 Закону, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Слід зазначити, що згідно з п.п. 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

У відповідності до п. 3.1.7 Правил, електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Відповідно до п. 4.3 Правил, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії, обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ Харківенергозбут проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7. Правил).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п. 3.2.5 Правил, укладення споживачем Договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до Договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Так, ураховуючи наведені приписи, та те, що ТОВ СВО (Споживач) надав до Товариства підписану заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.03.2022 на умовах Комерційної пропозиції № 1П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50000 кВт*год на місяць, попередня оплата у розмірі 100% від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем через Постачальника) та фактично споживалась електрична енергія - Договір про постачання електричної енергії споживачу № 4-572К від 01.04.2022 (надалі - Договір) вважається укладеним.

Відповідно до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4-572К від 01.04.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю СВО (Споживач) є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариствоХарківенергозбут (Товариство).

Згідно позову позивач зазначає, що за період з липня 2022 року по березень 2023 року станом на 01.04.2023 року за відповідачем утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі всього разом з ПДВ 20% - 433177,52 грн., а також: заборгованість по пені - 48548,58 грн., 3% річних - 3024,25 грн., інфляційні втрати - 6772,80 грн.

У відповідності до п. 2.1 Договору, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.7 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції № 1П, рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п.4 даної комерційної пропозиції. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Відповідно до п. 5.8 Договору, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1П, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.

Згідно з переданими даними від АТ Харківобленерго відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за липень 2022 на суму 20904,86 грн., ПДВ 20 % 4180,97 грн., разом з ПДВ 25085,83 грн. Відповідачем за липень 2022 спожито 5285 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за липень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 16.08.2022. Сплачено за липень 2022 згідно платіжного доручення № 506 від 30.08,2022 у сумі 88,97 грн.

- за серпень 2022 на суму 25179,26 грн., ПДВ 20 % 5035,85 грн., разом з ПДВ 30215,11 грн. Відповідачем за серпень 2022 спожито 5782 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживача. Рахунок за серпень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 21.09.2022. Рахунок не сплачено.

- за вересень 2022 на суму 31021,98 грн., ПДВ 20 % 6204,40 грн., разом з ПДВ 37226,38 грн. Відповідачем за вересень 2022 спожито 6415 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за вересень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 19.10.2022. Рахунок не сплачено.

- за жовтень 2022 на суму 42362,10 грн., ПДВ 20 % 8472,42 грн., разом з ПДВ 50834,52 грн. Відповідачем за жовтень 2022 спожито 8558 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за жовтень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 17.11.2022. Рахунок не сплачено.

- за листопад 2022 на суму 44539,89 грн., ПДВ 20 % 8907,98 грн., разом з ПДВ 53447,87 грн. Відповідачем за листопад 2022 спожито 9155 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за листопад 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 20.12.2022. Рахунок не сплачено.

- за грудень 2022 на суму 37711,27 грн., ПДВ 20 % 7542,25 грн., разом з ПДВ 45253,52 грн. Відповідачем за грудень 2022 спожито 7947 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за грудень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 19.01.2023. Рахунок не сплачено.

- за січень 2023 на суму 59757,64 грн., ПДВ 20 % 11951,53 грн., разом з ПДВ 71709,17 грн. Відповідачем за січень 2023 спожито 11616 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за січень 2023 було надано під підпис уповноваженої особи згідно довіреності від 11.11.2022. Строк оплати рахунку до 15.02.2023. Рахунок не сплачено.

- за лютий 2023 на суму 54849,29 грн., ПДВ 20 % 10969,86 грн., разом з ПДВ 65819,15 грн. Відповідачем за лютий 2023 спожито 11287 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за лютий 2022 надіслано засобами поштового зв`язку (докази додаються). Строк оплати рахунку до 20.03.2023. Рахунок не сплачено.

- за березень 2023 на суму 44729,12 грн., ПДВ 20 % 8945,82 грн., разом з ПДВ 53674,94 грн. Відповідачем за березень 2023 спожито 9144 кВт*год. Рахунок за березень 2022 надіслано засобами поштового зв`язку. Строк оплати рахунку до 18.04.2023. Рахунок не сплачено.

У позові позивач зазначає, що станом на 01.04.2023 сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору № 4-572К від 01.04.2022 складає 433177,52грн. Відповідач свої зобов`язання щодо оплати електричної енергії за Договором не виконав.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу заборгованості у розмірі 433177,52 грн.

Також, суд зазначає, що з урахуванням положень пунктів 12.4, 12.5 Договору в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин, а тому посилання позивача на неможливість своєчасного виконання своїх зобов`язань за договором у зв`язку з форс-мажорними обставинами є необґрунтованим та не підтверджено належними доказами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи договір № 27/06/22 від 27.06.2022 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном укладено між трьома сторонами: ТОВ "СВО" (Сторона 1), Військова частина НОМЕР_3 (Сторона 2) та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (Сторона 3). Договір № 20/08-22 від 24.10.2022 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном укладено між трьома сторонами: ТОВ "СВО" (Сторона 1), Військова частина НОМЕР_4 (Сторона 2) та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (Сторона 3).

Пунктом 8.2 Договору № 27/06/22 від 27.06.2022 передбачено, що Сторона 3 (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків), зобов`язана відшкодувати Стороні 1 (ТОВ "СВО") вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 (Військова частина НОМЕР_3 ) у процесі виконання цього договору.

Пунктом 8.2 Договору № 20/08-22 від 24.10.2022 передбачено що Сторона З (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків), зобов`язана відшкодувати Стороні 1 (ТОВ "СВО") вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 (Військова частина НОМЕР_4 ) у процесі виконання цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

З умовами вказаних вище договорів слідує, що їх наявність жодним чином не впливає на правовідносини між ПрАТ Харківенергозбут як постачальника електричної енергії та ТОВ СВО як споживача. Умовами договорів не передбачено, що відповідач реалізував своє право та поклав виконання свого обов`язку з оплати за електричну енергію на іншу особу. Отже, оплату за спожиту електричну енергію відповідач мав здійснювати самостійно відповідно до умов укладеного договору з ПрАТ "Харківенергозбут".

Частиною 1 ст. 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків не виконує своїх зобов`язань за договорами укладеними з відповідачем не є підставою для звільнення його від виконання своїх зобов`язань перед ПрАТ "Харківенергозбут".

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на припинення/відновлення електричної енергії за адресою: пров. М`ясний, буд. 1 м. Харків у період з 14.10.2022 по 23.01.2023 та зазначає, що з 14.10.2022 по березень 2023 споживачем ТОВ "СВО" електрична енергія не споживалась.

Разом з цим, суд зауважує, що у додатках до відзиву містяться відповіді на адвокатські запити від АТ Харквіобленерго (вих.№ 04-37/3383 від 22.06.2023) та ПрАТ Харківенергозбут (вих.№ 01 -23/5837 від 26.06.2023) з яких можна зробити висновок, що 14.10.2022 було припинено постачання електричної енергії споживачу ТОВ "СВО" за адресою: пров. М`ясний, буд.1 м. Харків за заборгованість за спожиту електричну енергію перед постачальником ПрАТ "Харківенергозбут".

В подальшому 23.01.2023 при перевірці відключеного стану працівниками АТ Харківобленерго було виявлено несанкціоноване підключення електроенергії та в цей же день було повторно припинено розподіл електроенергії. 25.01.2023 розподіл електричної енергії було відновлено, а отже розподіл та постачання електричної енергії за адресою: пров. М`ясний, буд. 1 м. Харків було відсутнє лише 2 дні. За період з 14.10.2022 по 31.03.2023 здійснювалось споживання електричної енергії споживачем ТОВ "СВО", що підтверджується витягом з реєстру фактичних даних обсягів ел.енергії по споживачам електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут", які були отримані від оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго".

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 433177,52 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до п. 5.11 Договору, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та п. 8 Комерційної пропозиції № 1П, перевіривши розрахунки позивача станом на 01.04.2023, суд дійшов висновку, що пеня у сумі 48548,58 грн. за період з серпня 2022 року по березень 2023 року, 3% річних у сумі 3024,25 грн. за період з серпня 2022 року по березень 2023 року, індекс інфляції у розмірі 6772,80 грн. за період з жовтня 2022 року по березень 2023 року підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

Щодо клопотання позивача про зменшення штрафних санкцій, нарахованих згідно позовної заяви, на 70%, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Проте, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, існування яких давало би підстави для зменшення розміру нарахованої відповідачу пені.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з цим, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень суду на зменшення розміру інфляційних втрат. У даній справі, відсотки річних заявлено до стягнення у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3%, а судом не встановлено відповідних до справи № 922/2416/23 обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.

Таким чином, клопотання позивача про зменшення штрафних санкцій, нарахованих згідно позовної заяви, на 70% відхиляється судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у сумі 7372,85 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВО" (61125, м. Харків, пров. М`ясний, буд. 1, код ЄДРПОУ 30916425) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за електричну енергію у сумі 433177,52 грн. на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" НОМЕР_1 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВО" (61125, м. Харків, пров. М`ясний, буд. 1, код ЄДРПОУ 30916425) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість по пені у сумі 48548,58 грн., 3% річних у сумі 3024,25 грн., індексу інфляції у розмірі 6772,80 грн. та судовий збір у сумі 7372,85 грн. на ХОУ АТ "Ощадбанк" п/р НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВО" (61125, м. Харків, пров. М`ясний, буд. 1, код ЄДРПОУ 30916425).

Повне рішення складено "12" жовтня 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/2416/23